Ухвала суду № 86697486, 28.12.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/365/19

Ухвала

28 грудня 2019 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря Трифонової І.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 480/365/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; Миколаївської районної державної адміністрації; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування наказу та рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,-

встановив:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; Миколаївської районної державної адміністрації; ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування наказу та рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2019 року вказана позовна заява прийнята до розгляду; у цивільній справі за вказаним позовом відкрито провадження; ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ; до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_4 .

27 грудня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (далі - заявник) звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, належну на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову у такий спосіб, заявник посилався на те, що перед судовим засіданням йому стало відомо про те, що право власності на спірну земельну ділянку переоформлено на відповідача ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі - продажу від 09 листопада 2018 року. Заявник вказував на те, що про належність спірної ділянки відповідачу, він дізнався з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також заявник вказував на те, що відповідач ОСОБА_4 є одним із засновників ФГ «Діброва», яке є орендарем зазначеної земельної ділянки.

Крім цього, заявник вказував на те, що на час переоформлення права власності на земельну ділянку, в Миколаївському окружному адміністративному суді були на розгляді два аналогічні теперішньому позови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Про розгляд цих позовів знала, в тому числі, Миколаївська районна адміністрація. Депутатом Миколаївської районної ради сьомого скликання є ОСОБА_7 - батько ОСОБА_4 . ОСОБА_7 також є одним із засновників ФГ «Діброва». Заявник вказував на те, що в нього є підстави вважати, що в подальшому можливі і наступні переоформлення права власності на спірну земельну ділянку, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, іншими заходами необхідними для забезпечення ефективного захисту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з і урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати/очевидний та об`єктивний характер (Постанова Верховного Суду|Касаційний цивільний суд, від ( 13.03.2019 року № 755/1357/18|61-31170св18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо і охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або\пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). (Постанови Верховного Суду|Касаційний цивільний суд від 23.05.2018 року №766/18228/17|61-16044св18, від 17.10.2018 року № 183/5864/17-ц|61-38692св18).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Верховного Суду|Касаційний цивільний суд від 24.10.2018 року № / 308/2237/17|61 -34677св18).

З матеріалів заяви не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем жодним чином не обгрунтовано необхідність забезпечення позову, не подано жодних доказів на підтвердження заяви, не вказані та не долучені докази, які підтверджують, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, чи може призвести до ускладнення виконання рішення суду, не надано підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, зокрема підтвердження його дій, спрямованих на переоформлення права власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, ч. 1 ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 480/365/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; Миколаївської районної державної адміністрації; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування наказу та рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, - відмовити.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М. М. Войнарівський

28.12.2019