Рішення № 86696576, 26.12.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2970/19

РІШЕННЯ

іменем України

"26" грудня 2019 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді - Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

за участю позивача - позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Вознесенська в режимі відеоконференції з Червонозаводським районним судом м. Харкова цивільну справу № 473/2970/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 96 367 грн. 23 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 06.04.2018 року відповідач взяв у нього в борг 74 112 грн.60 коп., які зобов`язався повернути у строк до 31.06.2018 року, на підтвердження цього ним власноручно була написана відповідна розписка, але у визначений строк борг повернуто не було.

07.05.2019року відповідачу був направлений лист - вимогу з вимогою повернути грошові кошти протягом трьох календарних днів з моменту отримання даного листа, але станом на день складення позову сума заборгованості залишається невідшкодованою та жодних виплат позивачу повернуто не було.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, яка складається з боргу- 74112 грн. 60 коп., 2186 грн. 83 коп. - 3% річних та 7088 грн. 96 коп. – інфляція в порядку ст. 625 ЦК України та 12978 грн.84 коп. – проценти відповідно до положень ст. 1048 ЦК України, відшкодувати сплачений ним судовий збір - 963 грн.67 коп., просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.07.2019 року провадження у справі було відкрито, справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 30.09.2019 року.

Ухвалою суду від 30.09.2019року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи у режимі відеоконференції відмовлено.

Клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у режимі відеоконференції з Червонозаводським районним судом м. Харкова було задоволено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , які перебували в приміщенні Червонозаводського районного суду м. Харкова позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, зазначили, що відповідач, усіляко уникає сплати боргу, мотивуючи тим, що коштів немає та у встановлений строк суму позики не повернув, тому змушений звертатися до суду за захистом своїх прав, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що дійсно 06.04.2018 року він писав розписку про позику у 74112 грн. 60 коп., але не ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 , оскільки отримав друкарської продукції для реалізації на цю суму поставки від ТОВ «Видавнича група» Основа» де влаштовувався працювати агентом з торгівлі педагогічною пресою та навчально-методичною літературою. Вважає, що нічого не винен позивачу, позаяк ніяких грошей в нього не позичав, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши та оцінивши також матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що в 06.04.2018 року між сторонами було укладено договір позики за умовами якого ОСОБА_1 , як позикодавець, передав у власність ОСОБА_3 , як позичальника 74 112 грн.,60 коп., які останній зобов`язався повернути до 31.06.2018року.

Факт отримання грошових коштів ОСОБА_3 від позивача підтверджується оригіналом розписки позичальника (а.с. 4).

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених нормами ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

За приписами ст. 545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, на вимогу боржника повинен видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі.

У разі якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документу кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідач має повернути позикодавцю суму боргу з урахуванням суми боргу в розмірі 96367грн.23 коп., яка складається з основної суми боргу -74112 грн. 60 коп.; 3% річних - 2186 грн. 83 коп.; процентів - 12978 грн.84 коп., інфляційного збільшення - 7088 грн. 96 коп. з урахуванням наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто розмір процентів необхідно розраховувати від дня коли сплив визначений договором строк виконання зобов`язань і після того нараховувати три відсотки річних.

Загальний розмір 3% річних за прострочення виконання зобов`язання по даному договору позики за період з 01.07.2018 року по 24.06.2019 року ( 359 днів) становить 2186 грн. 83 коп. відповідно до розрахунку позивача наданому в позовній заяві.

З приводу вимог позивача щодо стягнення з боржника інфляційних витрат суд враховує наступне.

Згідно статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, і норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

З розрахунку рівня інфляції за період з 01.07.2019 року по 01.06.2019 року розмір цієї складової боргу на думку позивача становить 7088 грн. 96 коп. відповідно до наданого ним розрахунку і суд погоджується, що дана вимога підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування позичальником процентів, то вони підлягають стягненню з відповідача в сумі 12978 грн. 84 коп., як сплата за користування коштами позичальника в порядку положень ст. 1048 ЦК України, яка передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною другою зазначеної норми регламентовано, що договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідач в судовому засіданні з приводу розміру, нарахованих позивачем процентів не заперечував, іншого розрахунку суду не надав, тому суд погоджується з вимогою ОСОБА_1 щодо процентів у сумі 12978.84 грн. виходячи з запропонованої ним в позові формули розрахунку та розміру облікової процентної ставки НБУ за період з 01.07.2018 року по 24.06.2019 року.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на заперечення вимог позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч. 1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

З відповідача підлягає стягненню згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4-5, 11-13, 76-83, 133, 141, 258-260, 264-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, яка складається з наступних складових:

-74112 грн. 60 коп. - борг;

-2186 грн. 83 коп. - 3% річних;

-12978 грн.84 коп. - проценти;

-7088 грн. 96 коп. - інфляція;

-963 грн.67 коп. - судовий збір, а всього 97330 грн. ( дев`яносто сім тисяч триста тридцять) грн. 90 коп.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 28.12.2019 року.

Суддя: Висоцька Г.А.