Постанова № 86696444, 27.12.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/3602/15-к

1-кп/467/237/19

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

суддів Кологривої Т.М.,

Кірімової О.М.

за участю:

секретаря судових засідань Калайди К.В.

прокурора Пахомова О.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

ОСОБА_3

захисників Соколіка В.Д., Вишневського А.В.

Вишневського А.А.

у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Арбузинка у кримінальному провадженні №12014150030003470 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 5 ст.27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.353 КК України розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новий Буг Миколаївської області, є громадянином України, українцем, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 23.01.2002 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 20.10.2004 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України до 3 років та 2 місяців позбавлення волі, 10.10.2005 року Балтським районним судом Одеської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі, у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровську, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, не одружений, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий 11.06.2001 року Одеським обласним судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. «е» ст.93; ч.1 ст.17, п.п. «г», «е», «з», «и», «і» ст.93; ст.44, п.п. «з», «и», «і» ст.93; ч.2 ст.17, п.п. «г», «з», «и», «і» ст.93; ч.3 ст.101; ч.1 ст.222, ч.3 ст.222, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до 15 років позбавлення волі, у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуваає кримінальне провадження №12014150030003470 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлені клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_1 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 . Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_2 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 .. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_3 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочини проти життя та здоров`я особи, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, має навички спілкування з учасниками кримінального провадження. Вказане може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 .. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Вказані клопотання в підготовчому судовому засіданні підтримані прокурором Пахомовим О.С. в повному обсязі, прокурор заперечував проти доводів сторони захисту про можливість застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з огляду на його недостатність.

ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, вказуючи на недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, невиправдану тривалість його попереднього ув`язнення, неможливість зустрічей з рідними та відсутність ризику переховування від суду, оскільки він не має паспорту для виїзду за кордон. Вважав за можливе обрати йому більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання або реєстрації.

Захисник Гнатенка В.М., адвокат Вишневський А.В. також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи на недоведеність існування ризиків, що переховування ОСОБА_1 від суду, ризик, що він вчинить новий злочин або буде впливати на потерпілого та свідків, вважаючи такі твердження припущенням прокурора. Захисник вважав тривалість попереднього ув`язнення ОСОБА_1 понад 5 років надмірною. Також захисник посилався на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, соціальних зв`язків, родини, дітей, що вказує на можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію ОСОБА_1 та адвоката Вишневського А.В.

Примаков В.В. проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, вказуючи на надмірну тривалість попереднього ув`язнення понад 5 років та недоведеність прокурором існування ризиків, що він буде переховуватись від суду, вчинить інший злочин або впливатиме на свідків та потерпілого. ОСОБА_2 зазначив, що має соціальні зв`язки, після звільнення з місць позбавлення волі не порушував правила встановленого щодо нього адміністративного нагляду, у разі застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту має можливість працевлаштування, що підтверджено гарантійним листом директора ТОВ «Миколаївтепломонтаж». Крім того, ОСОБА_2 посилався на наявність у нього ряду хронічних захворювань та погіршення стану здоров`я під час утримання в установі попереднього ув`язнення.

Захисник Примакова В.В. адвокат Соколік В.Д. проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого заперечував та вважав за неможливе розглядати зазначене клопотання з огляду на те, що ОСОБА_2 та іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09.07.2019 року дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 11.09.2019 року. 10.09.2019 року ухвалою того ж суду дію запобіжного заходу продовжено до 08.11.2019 року. 10.12.2019 року за наслідком перегляду ухвали від 09.07.2019 року Херсонським апеляційним судом з резолютивної частини ухвали виключено посилання: «запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО м. Миколаєва строком на шістдесят днів по 11 вересня 2019 року включно» та вказано викласти його в наступній редакції: «запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО м. Миколаєва строком на шістдесят днів по 06 вересня 2019 року включно». Відтак, дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою переривалась в період безпідставного тримання обвинувачених під вартою з 7 по 10 вересня 2019 року та прокурор має ставити питання про обрання, а не продовження дії запобіжного заходу. Крім того захисник, посилаючись на гарантійний лист ТОВ «Миколаївтепломонтаж» та відомості про захворювання, на які страждає ОСОБА_2 , вважав, що достатнім запобіжним заходом його підзахисному буде домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання останнього, враховуючи, що Жовтневий районний суд Миколаївської області вже змінив запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 з огляду на надмірну тривалість попереднього ув`язнення та стан його здоров`я. В той же час ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні того ж злочину, що й ОСОБА_2 , що ставить обвинувачених в нерівне становище.

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію ОСОБА_2 та адвоката Соколіка В.Д.

Краснощок В.А. проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував вважаючи клопотання прокурора необґрунтованим та передчасним, вказував на відсутність обґрунтування неможливості застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Вишневський А.А. проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо його підзахисного заперечував, вказуючи на відсутність доказів на підтвердження існування ризиків, зазначених у клопотанні прокурора та обґрунтованості підозри, що ОСОБА_3 причетний до вчинення інкримінованих йому злочинів. Також захисник вказував на відсутність обґрунтування неможливості застосувати до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, враховуючи, що він має постійне місце проживання, де проживає з матір`ю похилого віку, вважав достатнім застосувати до ОСОБА_3 такий запобіжний захід як домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання останнього.

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію ОСОБА_3 та адвоката Вишневського А.А.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, суд зробив наступний висновок.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування вважається продовженим.

Положення третього речення ч.3 ст.315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України №1-р/2017 від 23.11.2017 року визнано неконституційним.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання суд уповноважений вирішувати питання щодо продовження раніше обраного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування у разі закінчення строку його дії та за умови наявності відповідного мотивованого клопотання, а також у випадку спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого відповідного запобіжного заходу.

Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого востаннє продовжено ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04.11.2019 року, термін дії зазначеної ухвали відповідно до положень ч.1 ст.197 КПК України спливає 02.01.2020 року. Завершити розгляд кримінального провадження до цієї дати не є можливим.

При цьому суд відхиляє, як такі що не ґрунтуються на вимогах закону заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Соколіка В.Д., який вважав за неможливе продовження дії запобіжного заходу з огляду на те, що 10.12.2019 року за наслідком перегляду ухвали від 09.07.2019 року Херсонським апеляційним судом з резолютивної частини ухвали виключено посилання: «запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО м. Миколаєва строком на шістдесят днів по 11 вересня 2019 року включно» та вказано викласти його в наступній редакції: «запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО м. Миколаєва строком на шістдесят днів по 06 вересня 2019 року включно», в той час як дію запобіжного заходу обвинуваченим продовжено Жовтневим районним судом Миколаївської області лише 10.09.2019 року, тобто поза межами вказаного строку з огляду на таке.

Згідно вимог ч.1 ст.205 КПК України, ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Станом на 10.09.2019 року, тобто на момент прийняття рішення судом про продовження дії запобіжного заходу ухвала від 09.07.2019 року діяла та була обов`язковою для виконання, відтак суд виходив з тих обставин, які існували на момент ухвалення судового рішення. Ухвала Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.09.2019 року, якою обвинуваченим продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою також виконана та вичерпала свою дію. Востаннє дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим продовжено Жовтневим районним судом Миколаївської області ухвалою від 04.11.2019 року, яка не скасована, виконується, відтак обвинувачені на даний час є особами, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою, суд вважає неспроможними також доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката Вишневського А.А. про відсутність у кримінальному провадженні доказів на підтвердження обґрунтованої підозри, що обвинувачені причетні до вчинення інкримінованих їм злочинів, оскільки на розгляд суду надійшов обвинувальний акт з додатками відповідно до положень ч.4 ст.291 КПК України, справа перебуває на стадії підготовчого провадження, докази не досліджені. На даній стадії розгляду кримінального провадження суд позбавлений права надавати оцінку доказам, отриманим під час досудового розслідування, що можуть свідчити про обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Відтак, щодо обґрунтованості підозри на даному етапі кримінального провадження суд виходить зі змісту обвинувального акту, затвердженого прокурором та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Щодо доводів сторони захисту про недоведеність існування ризиків, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переховуватимуться від суду, вчинять новий злочин або будуть впливати на потерпілого та свідків, суд зазначає наступне.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України», заява № 37466/04, від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Відтак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, зокрема, злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна та злочину, передбаченого п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п.6 частини 2 цієї статті. ОСОБА_3 інкриміновано також вчинення злочину середньої тяжкості, передбаченого ч.2 ст.353 КК України, а інкриміноване діяння за ч.2 ст.115 КК України додатково кваліфіковане ознакою, передбаченою п.13 цієї статті як вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Відтак, тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченим в разі доведення їх винуватості у вчиненні зазначених злочинів можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі.

Крім того, ОСОБА_1 є особою, що раніше вчиняла злочини проти власності, зокрема, тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_2 раніше вчиняв особливо тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення ряду злочинів, зокрема, навмисного вбивства за обтяжуючих обставин, тобто особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.93 КК України (в редакції 1960 року), дані обставини свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачені можуть вчинити інший злочин в разі обрання їм більш м`якого запобіжного заходу.

Та обставина, що обвинувачені до затримання не були офіційно працевлаштовані, при цьому їм інкриміновано вчинення злочину з корисливих мотивів також підтверджує ризик повторного вчинення злочинів обвинуваченими.

Крім того, враховуючи наведене, репутацію обвинувачених, суд зробив висновок, що на даному етапі розгляду кримінального провадження, коли докази у справі не досліджувались, не допитані свідки та потерпілий, слушними є також аргументи прокурора про існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого з боку обвинувачених.

При цьому суд враховує стан здоров`я обвинувачених і зазначає, що матеріали провадження не містять даних, які свідчать про неможливість забезпечення обвинуваченим належного лікування адміністрацією установи попереднього ув`язнення в зв`язку з наявними у них захворюваннями. Відтак,судом зроблений висновок, що обвинувачені можуть утримуватись в установі попереднього ув`язнення та отримувати за місцем попереднього ув`язнення необхідну медичну допомогу.

Наявність тих обставин, що обвинувачені мають певні соціальні зв`язки та постійне місце проживання хоча і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, суд вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинувачених, особисте зобов`язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, заставу суд не визначає відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки обвинуваченим інкриміновано вчинення злочинів із застосуванням насильства.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки вважає, що такий запобіжний захід за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України є недостатнім.

Щодо тривалості попереднього ув`язнення обвинувачених суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи встановлені судом ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, продовжує обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Керуючись статтями 177, 183, 194, 314, 315, 331, 371-372 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новий Буг Миколаївської області на шістдесят днів, тобто до 24 лютого 2020 року включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві на шістдесят днів, тобто до 24 лютого 2020 року включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровську на шістдесят днів, тобто до 24 лютого 2020 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою - в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 28.12.2019 року о 14 год. 00 хв.

Головуючий суддя І.О.Догарєва

Судді Т.М.Кологрива

О.М. Кірімова