Рішення № 86695898, 26.12.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13537/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Глотовій П.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кузьмарук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що наказом №573-к від 18 червня 2019р., виданого ПрАТ «Рівнеобленерго», його було звільнено з посади заступника начальника району електричних мереж з комерційних питань структурного підрозділу Рокитнівського району електричних мереж. Підставою його звільнення, стало нез`явлення на роботу більше як чотирьох місяців підряд з 01.08.2018р. по день звільнення 18.06.2019р., внаслідок тимчасової непрацездатності, згідно п.5 ст.40 КЗпП України. Однак, із своїм звільненням не згідний, вважає, що зазначена норма ч.5 ст. 40 КЗпП України не може бути застосована відносно нього, оскільки безперервного нез`явлення на роботу, який би перевищив 4 – місячний строк - не мало місце. Стверджує, що він виходив на роботу 26.11.2018р. та 25.03.201 9р. що підтверджується підписами у журналі реєстрації виходу на роботу.

У зв`язку із цим ОСОБА_2 , вважає своє звільнення незаконним та просить суд скасувати наказ про звільнення №573-к від 18 червня 2019р., поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник позивача, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд, задовольнити позов ОСОБА_2 в повному обсязі. Додатково пояснив, що відповідно до Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення. Тимчасова відсутність на роботі у зв`язку із захворюванням або травмою не повинна бути підставою для припинення трудових відносин.

Допитаний як свідок позивач ОСОБА_2 дав суду показання, що працював на посаді заступника начальника району електричних мереж з комерційних питань структурного підрозділу Рокитнівського району електричних мереж. З 01.08.2018 року по 24.11.2018 рік, та з 26.11.2018 року по 22.03.2019 рік, та з 25.03.2019 року по липень 2019 року він перебував на лікарняному. У вказаний період його непрацездатність переривалась, оскільки він виходив на роботу 26.11.2018 року та 25.03.2019 року, про що в журналі реєстрації виходу на роботу стоїть його підпис. В ці дні був на нараді з охорони праці, працював в робочому кабінеті на комп`ютері, давав усні розпорядження працівникам. Також у ці дні мав прибути до головного офісу в м. Рівне. Однак не прибув, оскільки перший раз звернувся в лікарню через високий тиск, а другий раз через травму пальця.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким заперечує позовні вимоги ОСОБА_2 та вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Свої заперечення стосовно позову обґрунтовує тим, що з 01.08.2018р. і до дати звільнення, позивач був відсутній на роботі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю безперервно, не виконував посадових обов`язків за займаною посадою заступника начальника району електричних мереж з комерційних питань Рокитнівського РЕМ. Безперевна його відсутність на роботі підтверджується листками непрацездатності та табелями обліку робочого часу за період з 01.08.2018 р. по 18.06.2019 р. відповідач зазначає, що період тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 , безперервно тривав понад 10 місяців, тому така тривала відсутність на роботі працівника внаслідок тимчасової непрацездатності, дає роботодавцю належну правову підставу для розірвання трудового договору за п.5 ч.1 ст40 КЗпП України. Також, зазначає, що обов`язки позивача на період його тимчасової непрацездатності було покладено на іншу особу ОСОБА_3 , згідно наказу № 1109-к від 31.11.2018р. Крім того відповідач на твердження позивача про те що останній поставив підпис у журналі виходу на роботу, які він вчинив 26.11.2019р. та 25.03.2019р., заперечує те, що позивач у ці дні працював, зазначає що він з`явився на роботу у ці дні, щоб здати черговий документ про тимчасову непрацездатність. Оскільки, в табелях обліку робочого часу 26.11.2018р. та 25.03.2019р., проставлено що позивач на лікарняному.

Позовні вимоги представник відповідача в судовому засіданні не визнала просила суд відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову. Додатково суду пояснила, що ОСОБА_2 був відсутній на роботі у зв`язку з непрацездатністю з 01.08.2018 по 18.06.2019 рік. Його доводи про те, що він працював у цей період, а саме 26.11.2018р. та 25.03.2019р., не відповідають дійсним обставинам, оскільки ОСОБА_2 в ці дні не приступав до своїх трудових обов`язків, його обов`язки виконував ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що слід відмовити в позовних вимогах ОСОБА_2 в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом №573-к від 18 червня 2019р., ПрАТ «Рівнеобленерго» звільнило ОСОБА_2 з посади заступника начальника району електричних мереж з комерційних питань структурного підрозділу Рокитнівського району електричних мереж, з причин відсутності на роботі ОСОБА_2 з 01.08.2018р. по 18.06.2019р. у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, на підставі п.5. ст.40 КЗпП України, згідно якого трудовий договір, укладений на невизначний строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку: нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

До матеріалів справи додано лист ПрАТ «Рівнеобленерго» № 26-23/ 4192 від 04.06.2019р., адресований Голові Рівненської обласної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ПрАТ «Рівнеобленерго», про надання згоди на звільнення за п.5 ст.40 КЗпП України ОСОБА_2 . У зазначеному листі перераховані листки непрацездатності видані ОСОБА_2 , їх серія та номер, починаючи із 01.08.2018р. по 22.03.2019р.

Згідно перерахованих листків непрацездатності, слідує, що 26.11.2018р. ОСОБА_2 був виданий лікарняний лист серя АДО №023325 Рокитнівською районною поліклінікою, та був закритий 24.12.2018р.

Профспілковим комітетом РОПО НПЕУ ПрАТ «Рівнеобленерго» листом №27 від 18.06.2019р. було повідомлено відповідача про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 та додано протокол засідання профспілкового комітету №11 від 18.06.2019р.

Крім того, із доданих до матеріалів справи копій витягів із журналу реєстрації виходу на роботу за 26.11.2018р. та 25.03.2019р. слідує, що ОСОБА_2 поставив свій підпис у журналі 26.11.2018р. та у цьому ж журналі біля підпису ОСОБА_2 зазначається «пішов на лікарняний», також за 25.03.2019р. у журналі біля підпису ОСОБА_2 зазначається «лікарняний». Із наведеного слідує, що ОСОБА_2 26.11.2018р. та 25.03.2019р. не працював, у зв`язку із перебуванням на лікарняному, та з`являвся на роботу у ці дні, здати листки непрацездатності за попередній період.

Тому, лише поява на роботі позивача, без виконання своїх трудових обов`язків та у період тимчасової непрацездатності не вважається виходом працівника на роботу.

Також, журнали реєстрації виходу на роботу працівників, які ведуться у відповідача є внутрішнім документом відповідача, для ведення внутрішньо пропускного режиму працівників, та не є документом, згідно якого можна дійти висновку про облік виконуваної роботи працівником та на підстав якого працівнику нараховується заробітна плата.

Частиною 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», передбачено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Таким чином, за наявності найманих працівників, незалежно від того, один він чи декілька, роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи, на підставі якого проводити оплату праці. У відповідності до наказу Державного комітету статистики України №489 від 05.12.2008 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», роботодавець веде табель обліку робочого часу працівників. У табелі обліку використання робочого часу позначають фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, зокрема надурочні, вечірні, нічні, а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Отже відповідно до зазначеної норми ст.30 Закону України «Про оплату праці», табель обліку робочого часу роботодавцем ведеться обов`язково та достовірно.

В матеріалах справи наявні табелі обліку робочого часу, починаючи із 01.08.2018 року по 18.06.2019р., згідно яких слідує, що ОСОБА_2 у зазначений період, безперервно перебував на лікарняному. При цьому, позивачем не ставилося під сумнів достовірність ведення ПрАТ "Рівнеобленерго" табелю обліку робочого часу ОСОБА_2 .

Також, із доданих до матеріалів справи: копії наказу про переведення на іншу роботу ОСОБА_3 №1109-к від 31.10.2018р., копії заяв від споживачів за 26.11.2018р. та 25.03.2019р., слідує, що обов`язки заступника начальника з комерційних питань Рокитнівської РЕМ ПрАТ «Рівнобленерго», у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 в т.ч. 26.11.2018р. та 25.03.2019р. виконував ОСОБА_3 , і на заявах отриманих від споживачів за 26.11.2018р. та за 25.03.2019р. стоїть резолюція та підпис ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 25.03.2019р., видана поліклінікою КНП «ЦМЛ» Рівненської міської Ради про те, що ОСОБА_2 в цей день звертався до лікаря-травматолога, що свідчить про факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав показання, що 26.11.2018 року по 25.03.2019 року він виконував обов`язки заступника начальника району електричних мереж з комерційних питань. У ці дні ОСОБА_2 дійсно зранку був на підприємстві, однак до виконання своїх обов`язків не приступив, повідомляв, що перебуває на лікарняному.

Свідки ОСОБА_4 (начальник Рокитнівського РЕМ), та ОСОБА_5 (в.о. начальника Рокитнівського РЕМ) дали суду показання, що 26.11.2018 року та 25.03.2019 року ОСОБА_2 на їх запитання чи вийшов він на роботу відповів, що він не знає і повідомить пізніше, оскільки мав з`ясувати чи перебуває на лікарняному. У ці дні він повідомляв їх у телефонному режимі, що все ж таки перебуває на лікарняному.

Відтак, здійснивши правовий аналіз документів доданих до матеріалів справи та дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» звільнивши ОСОБА_2 , за п.5 ст.40 КЗпП України, діяло в межах трудового законодавства.

Виходячи із норм п.5. ст.40 КЗпП України, слідує, що трудовий договір, укладений на невизначний строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку: нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Оскільки, позивач не з`являвся на роботу більше як чотири місяці підряд, тому встановлені обставини свідчать про звільнення позивача з дотриманням норм діючого трудового законодавства, та підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі відсутні.

Відповідно до п.3. ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «Рівнебленерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, тому вони задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 ідент. Код НОМЕР_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» адреса: м. Рівне, вул. Кн. Володимира, буд.71, ЄДРПОУ 05424874.

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2019 року.

Суддя: С.П.Харечко