Рішення № 86694915, 27.12.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.12.2019 Справа № 554/7726/19

Провадження №2-а/554/207/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 грудня 2019 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (юридична адреса: 36040, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 30, код ЄДРПОУ №03195317) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Героїв-пожежників, 13, код ЄДРПОУ №34874347) про скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в :

27 серпня 2019 року позивач Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (далі – Управління) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Відділ примусового виконання рішень) про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 52544201 від 12 серпня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федька Є. О. від 12 серпня 2019 року ВП № 52544201 на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн. по виконавчому листу № 554/5521/14-а.

Вказану постанову позивач вважає протиправною, оскільки Управлінням неодноразово надсилалися листи до ВДВС з повідомленням про хід виконавчого провадження ВП № 52544201, надавалися розрахунки недоотриманих коштів, які підлягають виплаті ОСОБА_1 , на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 5 червня 2014 року. Оскільки Управління не являється головним розпорядником бюджетних коштів, а на виконання рішення суду кошти до Управління не надходили через відсутність відповідного фінансування, вважають постанову ВП № 52544201 такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою звернення до суду.

В судове засідання сторони не з`явилися. Суд, відповідно до ст. 257 КАС України розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження . Відзиву на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

18 листопада 2014 року Октябрським районним судом м.Полтави видано виконавчий лист, згідно якого зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради призначити, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених виплат.

3 грудня 2012 року на адресу Управління надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 455854400 від 28 листопада 2014 року (а.с.18), на виконання якої Управлінням було розраховано розмір щорічної допомоги на оздоровлення, котра підлягає виплаті ОСОБА_1 (а.с.16). Управлінням на адресу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області було направлено розпорядження (далі - Центр) від 5 грудня 2014 року про здійснення нарахування та виплату зазначеної допомоги (а.с.17).

Відповідно до Типового положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (наказ Міністерства праці та соціальної політики № 147 від 25 квітня 2006 року), головним завданням Центру є підготовка документів та виплату всіх видів соціальних допомог, здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку та виплати всіх видів соціальних допомог.

8 грудня 2014 року за вих. № 02-866 Управлінням було направлено лист із розрахунком до Відділу примусового виконання рішень про хід виконання судового рішення (а.с.15).

11 грудня 2014 року Центром до Управління було повернуто вказаний розрахунок без виконання (а.с.14).

15 грудня 2014 року Управлінням було направлено лист до Відділу примусового виконання рішень про хід виконання судового рішення (а.с.13).

19 грудня 2014 року на адресу Управління надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження №45585400 від 16 грудня 2014 року (а.с.12).

18 жовтня 2016 року на адресу Управління надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 52544201 від 12 жовтня 2016 року (а.с.11),

На вимогу державного виконавця № 43 від 3 січня 2018 року та №02-3/9424 від 26 червня 2018 року Управлінням було направлено листи № 13/588 від 23 січня 2018 року та № 13-5572 від 16 липня 2018 року про хід виконавчого провадження, з повідомленням про неможливість виплати компенсації через відсутність відповідного фінансування (а.с.6-7).

Таким чином Управлінням вжито всіх можливих заходів по виконання рішення суду.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федька Є. О. від 12 серпня 2019 року ВП № 52544201 на Управління накладено штраф у розмірі 5100 грн. по виконавчому листу № 554/5521/14-а (а.с.5).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти їх на відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, пов`язані з виконанням судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Приписами ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено застосування виконавцем до боржника заходів впливу за невиконання судового рішення шляхом накладення штрафу.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено межі повноважень виконавця щодо здійснення заходів примусового виконання судового рішення, а саме такі заходи здійснюються у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. При цьому, повноважень виконавця з перевірки розміру здійснених боржником нарахувань, без встановлення такого розміру у відповідному виконавчому документі, чинним законодавством України не передбачено.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. (ч. 2 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд звертає увагу на те, що накладення штрафу за невиконання судового рішення можливе лише у випадку, якщо таке невиконання мало місце без поважних причин.

Як зазначено в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Кечко проти України», «Шмалько проти України), державні органи зобов`язані виконувати судові рішення, які набрали законної сили та не мають права не виконувати рішення з підстав відсутності бюджетного фінансування. Орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдити невиконання судового рішення про виплату боргу. Таким чином, відсутність відповідних бюджетних асигнувань у зобов`язаннях державних органах стосовно проведення виплати нарахованих сум стягувачем, не звільняє боржника від виконання рішення суду та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

Приймаючи до уваги те, що Управління своїми діями по проведенню нарахуванню (призначенню) щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік ОСОБА_1 , частково виконав судове рішення, а іншу його частину, яка полягає у виплаті нарахованої допомоги ним не виконана з незалежних від Управління причин, а саме через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, суд вважає зазначену причину невиконання рішення суду поважною.

Накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище та ще більше утруднює виконання судового рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Управлінням в частині нарахованих (призначених) коштів судове рішення не виконано з поважних причин, а саме через відсутність коштів, отже підстави для накладення штрафу відсутні.

Відповідно до ст. 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що Відділом примусового виконання рішень, на спростування позовних вимог, не надано доказів перевірки ним наявності або відсутності поважних причин невиконання боржником рішення суду, а також не надання доказів, спрямованих на вжиття заходів з`ясування причин такого невиконання, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову та скасування постанови державного виконавця.

Керуючись ст. ст. 241-243, 246, 250-251, 257 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради задовольнити.

Скасувати постанову ВП №52544201 від 12 серпня 2019 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федьком Є.О., про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради у розмірі 5100 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративногосудочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя А. Г. Савченко