Рішення № 86694859, 12.12.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8976/18 2/335/273/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом.

У позовній заяві покликається на ту обставину, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 25.11.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5 500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Банком «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором Банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків і має заборгованість перед банком станом на 21.06.2019 року в розмірі 14 774 грн. 61 коп., з яких: 5 351 грн. 57 коп. тіло кредиту, 1 739 грн. 23 коп. нараховані відсотки за користуванням кредитом, 6 504 грн. 07 коп. нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 679 грн. 74 коп. - штраф (процентна складова), яку в добровільному порядку відповідач сплатити не бажає, що спонукало АТ КБ «ПриватБанк» звернутися до суду з відповідним позовом.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у загальній сумі 14 774 грн. 61 коп. та сплачений при зверненні до суду судовий збір.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2018 року, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.11.2018 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

11.01.2019 року та 16.01.2019 року позивач подав до суду відповідь на відзив.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, надав заяву про підтримання позову, розгляд справи за їх відсутності, не заперечує щодо винесення заочного рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що сторони не скористалися правом брати участь у судовому засіданні, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обґрунтування своїх позовних вимог, та з`ясувавши заперечення сторони відповідача, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Як зазначає позивач, згідно з анкетою заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» 25.11.2014 року ОСОБА_1 під підпис підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Банком «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ствердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання та погодився з його умовами.

З наданих Банком розрахунку заборгованості за договором від 25.11.2014 року, укладеним між «ПриватБанком» та відповідачем ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 21.06.2019 року він має заборгованість в розмірі 14 774 грн. 61 коп., з яких: 5 351 грн. 57 коп. тіло кредиту, 1 739 грн. 23 коп. нараховані відсотки за користуванням кредитом, 6 504 грн. 07 коп. нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 679 грн. 74 коп. - штраф (процентна складова),

Позивачем також подано витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» (ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https:// privatbank.ua/terms/).

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні, визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Частиною першою статті 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України засадами цивільного судочинства зокрема є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України, визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

У відповідності з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, яка діяла у момент виникнення спірних правовідносин, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року Конституційний Суд України зокрема зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У відповідності з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності із статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд констатує, що позивачем не надано доказів з якими саме Умовами надання банківських послуг та Тарифами Банку ознайомився та розумів відповідач ОСОБА_1 при підписанні Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідно до оглянутих у судовому засіданні «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», які розміщені на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, Банк: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг. На сайті відсутні Умови та правила, що діяли на час підписання анкети-заяви відповідачем.

В той же час, анкета-заява від 25.11.2014 року не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 отримав «Умови та Правила надання банківських послуг».

Згідно з витягом Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» наявні умови кредитування щодо декількох видів кредитних карт: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD».

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 25.11.2014 року процентна ставка не зазначена. Також у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, (крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.11.2014 року, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Відтак, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.11.2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.08.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів (довідку) та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Тому роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила кредитування.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

У ч.ч.1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

У постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/1480/17-ц, яку ухвалено з приводу подібних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Правила надання банківських послуг «Приватбанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, Велика Палата Верховного Суду погоджується, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини у справі, аналізуючи законодавство та правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Отже, не підлягають до задоволення позовні вимоги Банку в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованої позивачем заборгованості за відсотками за користування кредитом; за пенею; а також штрафи.

Разом з тим, з відповідача необхідно стягнути 5 351 грн. 57 коп. кредитних коштів (тіло кредиту), які боржник фактично отримав та користувався, що підтверджується випискою по картковому рахунку, та не повернув Банку

Щодо вимог позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 351 грн. 57 коп. суд зазначає про таке.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач фактично отримав від позивача можливість користуватися грошовими коштами у сумі 5 351 грн. 57 коп. (тіло кредиту), що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку відповідача.

Відповідно до виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт 5 500 грн. 00 коп. та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів тощо, а отже отримав кредитну карту «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки, а протилежного стороною відповідача не доведено.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що, в свою чергу, не було спростовано відповідачем, суд вважає таку вимогу обґрунтованою, оскільки у даному випадку кредитор має право вимагати виконання вказаного зобов`язання з боку відповідача.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив 1 921 грн. 00 коп. судового збору, що становить мінімальний розмір ставки для юридичних осіб при зверненні до суду з позовом майнового характеру.

Вказані витрати відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 258-259, 265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.11.2014 року за тілом кредиту в сумі 5 351 грн. 57 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 681 грн. 96 коп., а всього стягнути 6 033 грн. 53 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського 1Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299.

Відповідач у справі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров