Рішення № 86694638, 27.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6537/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1980 від 12 серпня 2019 року «Про відмову у перерахунку пенсії»;

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови у прийнятті для обрахунку розміру пенсії довідки №04-01/1252 від 10 червня 2016 року, виданої відокремленим підрозділом «Шахта «Прогрес» державного підприємства «Торезантрацит»;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти для обрахунку розміру пенсії довідку №04-01/1252 від 10 червня 2016 року, видану відокремленим підрозділом «Шахта «Прогрес» державного підприємства «Торезантрацит» та здійснити перерахунок призначеної пенсії з дня її призначення.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовило йому у перерахунку пенсії з урахуванням заробітку, який зазначено у довідці №01-01/1252 від 10 червня 2016 року, відокремленого підрозділу «Шахта «Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит». Підставою відмови у прийнятті вищевказаної довідки відповідачем вказано те, що вона не підтверджена первинними документами.

На думку позивача, йому було фактично відмовлено у перерахунку пенсії на підставі того, що інший орган Пенсійного фонду України (Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) на надав відповіді на запит щодо проведення зустрічної перевірки наданої позивачем довідки.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі, без повідомлення учасників справи (без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№43162/19 від 18.11.2019р. на позовну заяву (а.с.38-39).

Відзив обґрунтований наступним.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Однак будь-який документ, виданий підприємством, установою, організацією або їх правонаступниками, які розміщуються на території, тимчасово непідконтрольній органам державної влади України, є недійсним і не створює правових наслідків. Тому, законні підстави для обчислення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням сум заробітку зазначеного у довідці №04-01/1252 від 10 червня 2016 року, виданої відокремленим підрозділом «Шахта «Прогрес» державного підприємства «Торезантрацит» - відсутні.

Станом на 27 грудня 2019 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, отримує пенсію за віком (а.с.46, 50-51).

13 травня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перерахунок пенсії за віком (а.с.87 зворотній бік), надавши при цьому довідку про заробітну плату, яка враховується при обчисленні пенсії №04-01-1252 від 10.06.2016 року, видану Відокремленим підрозділом «Шахта Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит» (а.с.88 зворотній бік).

11 червня 2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось з запитом на проведення зустрічної перевірки документів для оформлення пенсії до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо перевірки довідки №04-01-1252 від 10.06.2016 року (а.с.91).

12 серпня 2019 року, рішенням «Про відмову в перерахунку пенсії» №1980, за підсумками розгляду заяви ОСОБА_1 , щодо перерахунку пенсії по заробітній платі у відповідності до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у перерахунку пенсії – відмовлено, оскільки довідка про заробітну плату №04-01-1252 від 10.06.2016 року, не підтверджена первинними документами.

19 листопада 2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось з запитом на проведення зустрічної перевірки документів для оформлення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо перевірки довідки №04-01-1252 від 10.06.2016 року (а.с.94).

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1980 від 12 серпня 2019 року - протиправним та таким, що порушує право на перерахунок пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі – Закон України «Про пенсійне забезпечення») та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Основного Закону України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Пунктом 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок).

За змістом пп. 3 п. 2.1 Порядку №22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року, ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (форма і зміст довідки визначено Додатком 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року (додаток 1).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1, Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Пунктом 2.23 Порядку №22-1 визначено, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.12.2015 року по справі № 2- а/576/29/14 та Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 року по справі №527/1655/17.

Водночас відповідно до статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» №638-IV від 20.03.2003 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.06.2014 року) у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

У розумінні частини 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14 квітня 2014 року.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014 року визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

При цьому статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014 року, визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Водночас, тимчасові заходи у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на територіях, які тимчасово не контролюються органами державної влади, спрямовані на впорядкування, організацію та забезпечення фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Зазначені тимчасові заходи хоч і створюють додаткові труднощі для певної частини громадян щодо отримання соціальних виплат, але спрямовані на забезпечення реального виконання соціальних та інших виплат взагалі.

Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VIII від 18.01.2018 року, має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VIII від 18.01.2018 року, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно абзацу 3 статті 2 Закону №2268-VIII діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов до висновку про недопустимість визнання документів, які були видані незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ВАТ Державна холдингова компанія «ТОРЕЗАНТРАЦИТ» зареєстроване за адресою: 86600, Донецька область, місто Чистякове, вул. Енгельса 88 (а.с.42-43).

Довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , яка враховується при обчисленні пенсії видана Відокремленим підрозділом «Шахта Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит» №04-01-1252 від 10.06.2016 року за адресою – 86606, м. Торез, Донецької області, вул. Баумана 17/1 (а.с.23).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» №1085-р від 7 листопада 2014 року, м. Чистякове (м.Торез), Донецької області належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи вищевикладене, довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , яка враховується при обчисленні пенсії, видана Відокремленим підрозділом «Шахта Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит» №04-01-1252 від 10.06.2016 року, з огляду на приписи статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсною та не створює правових наслідків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки Відокремленого підрозділу «Шахта Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит» №04-01-1252 від 10.06.2016 року, є правомірним, та таким, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Достатніх доказів на спростування позиції відповідача, позивачем під час розгляду справи не надано.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1980 від 12 серпня 2019 року «Про відмову у перерахунку пенсії»; визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови у прийнятті для обрахунку розміру пенсії довідки №04-01/1252 від 10 червня 2016 року, виданої відокремленим підрозділом «Шахта «Прогрес» державного підприємства «Торезантрацит»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти для обрахунку розміру пенсії довідку №04-01/1252 від 10 червня 2016 року, видану відокремленим підрозділом «Шахта «Прогрес» державного підприємства «Торезантрацит» та здійснити перерахунок призначеної пенсії з дня її призначення – відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.