Рішення № 86694213, 26.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1878/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області № 8467 від 02.11.2018 року, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 року № 0005411305, № 0005421305 та рішення № 0005391305 від 26.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом ГУ ДФС проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності реєстрації податкових накладних за звітний період з 01.02.2016 року по 31.12.2016 року, про що складено акт №56/15-32-13-05/2437015477 від 17.01.2019 року. На підставі висновку в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005411305 від 26.02.2019 року (форма «Н»), відповідно до якого загальна сума штрафу становить 119463,49 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005421305 від 26.02.2019 року (форма «Р») відповідно до якого загальна сума штрафу становить 445504,46 грн. На підставі вказаного акту ГУ ДФС вважає, що ним було порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України та вказаним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 445504,46 грн. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та вважає, що дії відповідача є протиправними, податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на акті перевірки, то у разі доведення ним незаконності такого акту або даних, які містяться в ньому, то наслідком має бути скасування самих податкових повідомлень-рішень. При цьому, позивач вказує, що спірний акт перевірки не містить жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на інкриміновані ФОП ОСОБА_1 порушення податкового законодавства, зміст акту складається з декларування загальних норм законодавства, тому перевіряюча особа допустила порушення положень пп. 2.3.2.2 п. 2.3 розділу ІІ Порядку 395 та Конституції України, а висновки акту перевірки є необ`єктивними, хибними, надуманими та упередженими. Крім того, кінцева сума штрафу зазначена в акті перевірки та в податкових повідомленнях значно різняться, що вказує на неоднозначність та точність їх нарахування. Крім того, згідно акту перевірки перевірялась правильність нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2015 року – тобто поза межами строків давності. При цьому, підписання наказу № 8467 від 02.11.2018 року та наказу № 4 від 03.01.2019 року відбулось з порушенням Положення про ГУ ДФС України в Одеській області від 01.02.2019 року № 80.

Представником відповідача Головного управління ДФС в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що ГУ ДФС в Одеській області не визнає та не погоджується з доводами позивача, а висновки акту перевірки та оскаржуванні рішення є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити. При цьому, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо допуск відбувся, у подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства.

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року по справі № 420/1878/19 відкрито загальне позовне провадження .

Ухвалою суду 09 липня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 04 вересня 2019 року прийнято до провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 04 вересня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі.

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.05.2009 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за № 2 552 000 0000 006856 (а.с. 16 т. 1).

02 листопада 2018 року на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на 2018 рік проведення документальних планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців України Головним управлінням ДФС в Одеській області видано наказ № 8467 про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, Закону України від 8 липня 2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року, з 18 грудня 2018 року тривалістю 10 робочих днів (а.с. 35 т. 1).

03 січня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області видано наказ № 4 про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з 03 січня 2019 року тривалістю 5 робочих днів (а.с. 36 т. 1).

17 січня 2019 року за результатами перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фахівцями Головного управління ДФС в Одеській області складено та підписано акт перевірки № 56/15-32-13-05/2437015477, яким встановлено порушення п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 завищено вартість документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів за період, що перевірявся, що призвело до заниження сум податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності у розмірі 168110,83 грн., а саме у 2015 році на 168110,83 грн.; порушення п. 2, ст. 7, п. 5 ст. 8 та п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», занижена сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, з урахуванням максимальної суми єдиного внеску, на загальну суму 70609,36 грн. ,а саме у 2015 році на 70609,36 грн.; порушення п. 162.1 п. 162, п. 163. 1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.4, пп. 1.5 та пп. 1.6 п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, заниження податкового зобов`язання з військового збору в загальній суму 16989,65 грн., а саме за результатами звітного 2015 року у сумі 16989,65 грн.; порушення п. 185.1 ст. 185 п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року занижено на загальну суму 356403,07 грн., а саме у грудні 2016 року на суму 11330,09 грн., у січні 2017 року на суму 15502 грн., у березні 2017 року на суму 8269 грн., у грудні 2017 року на суму 219329,98 грн. (а.с. 97-112 т. 1).

26 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 005411305, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф на загальну суму 119463,49 грн., податкове повідомлення-рішення № 0005421305, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість уз вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 445504,46 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 356403,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89100,76 грн., а також рішення № 005391305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску в сум 28243, 74 грн. (а.с. 94-96 т. 1).

Згідно з вимогами п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вказана правова позиція висловлена в постановах від 29 березня 2019 року у справі № 805/3449/18-а, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1012/18, від 13 березня 2018 року у справі № 804/1113/16, від 30 листопада 2018 року у справі № 808/1641/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, службовими особами органу державної фіскальної служби, перед початком проведення перевірки пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку та вручено копію наказу про проведення перевірки № 8467 від 02.11.2018 року (а.с. 125-128 т. 1).

Посилання позивача на те, що підписання наказу № 8467 від 02.11.2018 року та наказу № 4 від 03.01.2019 року відбулось з порушенням Положення про ГУ ДФС України в Одеській області від 01.02.2019 року № 80, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані накази підписано заступником начальника Поповим В. Г., який відповідно до вимог п. 81.1 ст. 81 ПКУ уповноважений на підписання наказів про проведення перевірки, а Положення про ГУ ДФС України в Одеській області, на яке посилається представник позивача затверджено 01.02.2019 року, тобто після проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 .

За таких підстав позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 8467 від 02.11.2018 року задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи актом перевірки від 17.01.2019 року № 56/15-32-13-05/2437015477 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, а саме ведення книги доходів і витрат з перекрученими даними. Перевіркою розраховувались витрати, які пов`язані з отриманим доходом, з урахуванням середньої вартості придбаного товару, кількості реалізованого товару в розмірі по найменуванню ТМЦ. Виявлено товар, а саме вугілля, вартість придбання якого відносилась до складу витрат, але який у відповідних податкових періодах повністю не реалізоване та по якому не отримано дохід, що призвело до завищення витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів на суму 1132643,52 грн. У 2015 році вугілля придбано у кількості 1862,3 т., реалізовано у кількості 476,32 т. Витрати згідно податкової декларації на майновий стан і доходи за 2015 рік складають 2241070,78 грн., витрати згідно з даними перевірки складають 1108427,26 грн., в т.р. – 1081366,48 грн. – придбаний по середній вартості вугілля у кількості 476,32 т. по 2270, 25 грн. за т., 15341,44 грн. – оплата праці, 11729,34 грн. – інші витрати. Розбіжність складає 1132643,52. Таким чином встановлено завищення витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів на загальну суму 1132643,52 грн. Перевіркою правильності визначення оподаткованого доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподаткованого доходу, визначеними в ході перевірки встановлено заниження оподаткованого доходу на суму 1132643,52 грн. Перевіркою правильності визначення сум податку що підлягає сплати до бюджету відображеного в деклараціях про доходи, з даними сум податку що підлягає сплаті до бюджету, на суму 169896,53 грн.

Акт перевірки від 17.01.2019 року № 56/15-32-13-05/2437015477 містить зведені дані щодо витрат, які пов`язані з одержанням доходу ФОП ОСОБА_1 , зазначених ним в поданих до податкового органу деклараціях за 2015-2017 роки та дані (розбіжності), виявлені під час проведення перевірки, з обґрунтованими посиланнями на показники діяльності позивача, з урахуванням витрат, валового доходу та оподаткованого доходу.

При цьому, встановлені ГУ ДФС в Одеській області в акті перевірки розбіжності щодо правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу здійснені на підставі даних та документів наданих під час перевірки безпосередньо позивачем, ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки надано пояснення, в яких зазначено, що станом на 01.01.2015 року дебіторська заборгованість по покупцям складає 37180,00 грн. (ТОВ «Хай Термал Технолоджис») (а.с. 132 т. 1).

Також, 10.01.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено акт про ненадання ФОП ОСОБА_1 інформації щодо кількості залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2015 року та станом на 01.01.2017 року (а.с. 37 т.2).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, не включаються до складу.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, п. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно п.п. 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка діє в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат протягом періоду, що перевірявся, визначався положеннями Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 (далі - Порядок № 481).

Пунктом 1 Положення № 481 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178. 6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Підпунктом 5) п. 6 Положення № 481 передбачено, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно з пунктом 9 Положення № 481 дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Тобто, відповідно до встановленого для фізичної особи-підприємця порядку обліку доходів і витрат, для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізична особа - підприємець має встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності. При цьому, підставою для обчислення фізичною особою - підприємцем загального оподатковуваного доходу та витрат є дані Книги обліку доходів і витрат за умови наявності документів щодо походження товару та документального підтвердження здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою - підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

При цьому, з урахуванням вищевикладених норм податкового законодавства слідує, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов`язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені відповідними документами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В позовній заяві позивач вказав, що висновки податкового органу спростовуються наявними у платника податків первинними документами на придбання вугілля від контрагентів-постачальників, поданими звітами з ЄСВ та наявними книгами обліку доходів і витрат.

При цьому, в судовому засіданні, 04.09.2019 року, відповідно до приписів ч. 3 ст. 77 КАС України, запропоновано представникам позивача надати до суду копії документів на підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві, в тому числі копії декларацій та книг обліку доходів і витрат. Разом з тим, копій зазначених документів на підтвердження правової позиції позивачем суду не надано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно п. 3 ч. 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску до 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податкові декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки щодо повноти визначеннями суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року податковим органом встановлено його заниження на загальну суму 356403,07 грн., то відповідно, у ГУ ДФС в Одеській області були наявні підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0005421305 від 26.02.2019 року.

При цьому, доводи позивача про те, що акт перевірки складається з декларування загальних норм законодавства та висновки акту перевірки є необ`єктивними, хибними, надуманими та упередженими, суд вважає необгрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.

Також, доводи представника позивача щодо того, що правильність нарахування та сплати єдиного внеску перевірялась за період з 01.01.2015 року поза межами строків давності, суд вважає неспроможними, оскільки відповідно до наказу від 02.11.2019 року № 8467 про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зокрема, з питань дотримання вимог Закону України від 8 липня 2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року, тобто з дотриманням 1095 денного строку, визначеного п. 4 Порядку № 524 та п. 120.1 ст. 102 ПК України.

За таких підстав, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги вимоги податкового законодавства України, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 року № 0005411305, № 0005421305 та рішення № 0005391305 від 26.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску винесені відповідачем правомірно та в межах його повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 8467 від 02.11.2018 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2019 року № 0005411305, № 0005421305 та рішення № 0005391305 від 26.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складно та підписано 26 грудня 2019 року.

Суддя О.А. Левчук

.