Рішення № 86694084, 26.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6171/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом громадянина СРВ ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДМС України в Одеській області №51032300001849 про відмову ОСОБА_1 у видачі нової посвідки, зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області видати ОСОБА_1 нову посвідку на постійне проживання в Україні у зв`язку із втратою посвідки серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 17.11.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся громадянин ОСОБА_2 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДМС України в Одеській області №51032300001849 про відмову ОСОБА_1 у видачі нової посвідки, зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області видати ОСОБА_1 нову посвідку на постійне проживання в Україні у зв`язку із втратою посвідки серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 17.11.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що звернувся до Головного управління міграційної служби України в Одеській області щодо видачі нової посвідки на постійне проживання замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні, але йому відовідачем було відмовлено. Позивач вважає, відмову Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області не законною, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Представник відповідача 13.11.2019 року за (вхід.№42592/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що відповідно п.43 Постанови Кабінету Міністрів від 25 квітня 2018 року № 321 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання»; «Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні» на підставі чого і було проведено перевірку особової справи громадянина СР В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом направлення запиту від 03.09.2019 року №5100.5.3/13005-19 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служои у м. Києві та Київської області із проханням надати довідку за результатами перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україні. Згідно відповіді від 08.10.2019 року № 8101.6.1/30801-19, працівниками Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області направлено для погодження матеріали справи відносно громадянина Соцалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з проектом висновку про скасування наданого йому дозволу на імміграції в Україну до Державної міграційної служби України. На підставі вищезазначеного і було прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину СР В`єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 23.10.2019 року було відкрито провадження по справі №420/6171/19 за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 16.12.2019 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Позивач – громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дження, 28.09.2019 року звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з клопотанням про видачу йому нової посвідки на постійне проживання, замість втраченої ним посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 , яка була видана 17.11.2010 року ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області. Відповідач нову посвідку позивачу не видав, але спеціаліст відділу з питань іммігра ції ГУ ДМС України в Одеської області повідомив представника позивача про те, що відносно ОСОБА_1 прийняте рішення про відмову у видачі нової посвідки.

У зв`язку із тим, що позивачу не було видано нову посвідку, представник позива ча звернувся із відповідною заявою до відповідача, у якій він просив виконати вимо ги законодавства та повідомити його про стан справ та надати прийняте ним рішення.

17.10.2019 року, відповідач надав представнику ОСОБА_1 відповідь (від 17.10.2019 року №К-2395/8/5101-19/5100.5.3/15045-19). Згідно з інформацією, яка місти лися у цьому листі Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеської області прийняте рішення № 51032300001849 про відмову у видачі нової по свідки, замість втраченої ним посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 . Однак, самого рішення відповідач не надав, пославшись на те, що начеб-то направив його позивачу поштою. Виходячи зі змісту вищевказаної відповіді своє рішення відповідач мотивував п.п.11 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженного Постановою КМУ від 25.04.2018 року №321.

Причиною для відмови ОСОБА_1 видачи нової посвідки стала наявність у відповідача «інших випадків, передбачених чинним законодавством». Відповідач у листі не конкретизував, саме який «ви падок» та норма якого, конкретно закону або незаконного нормативного акту заважають йому видати ОСОБА_1 нову посвідку замість втраченої ним посвідки (виданої у 2010 році ВГІРФО ГУ МВС України в Одеської області).

Таким чином, ОСОБА_1 , вимушений проживати в Україні без документа, яким підтверджує наявне в нього право на імміграцію в Україну, що, безперечно, обмежує його у реалізації інших законних прав та інтересів. Представник позивача, вважає, що відповідачем були порушені законні права та інтереси позивача відповідно до ст.ст.5,19 КАС України, у зв`язку з чим звернувся з відповідним адміністративним позо вом до Одеського окружного адміністративного суду.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до України у 2001 році. Де який час проживав у Фастівському районі Київської області, де після відповід них перевірок отримав дозвіл на проживання в Україні та першу посвідку на постійне проживання в Україні серії КБ НОМЕР_4 , видану 12.09.2005 року.

Після переїзду ОСОБА_1 до м.Одеси, ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області, після відповідних ретельних перевірок, видало позивачу посвідку серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 від 17.11.2010 року із безстроковим терміном дії.

Під час проживання в Україні ОСОБА_1 створив родину: дружина позивача – ОСОБА_4 , діти, які народилися та є громадянами України – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, позивач працює та слачує в Україні податки. Крім того, ОСОБА_1 за час проживання в Україні законів не порушував, він є добропорядним іммігрантом, його родина має стійкий правовий зв`язок з дер жавою України.

Згідно з абз.6 ст.1 Закону України «Про імміграцію», посвідка на постійне проживання це документ, що підтверджує право іноземця на постійне проживання в Україні.

Механізм реалізації Закону України «Про імміграцію» визначений у низці підзаконних нормати вних актах, зокрема: Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постано вою КМУ від 26.12.2002 року №1983; Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересипання, вилучення, повернення Державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 року №321 (далі Порядок №321).

Відповідно до пункту 1 Порядку №321 від 25.04.2018 року, посвідка - це документ, який посвідчує право особи на постійне проживання в України. Відповідно до пункту 6 Цього Порядку « у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без гро мадянства замість втраченої або викраденої оформляється нова та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну».

Посвідка видається протягом 15 робочих днів з дня прийняття посадовою осо бою від іммігранта усіх необхідних документів (пункт 5 Порядку №321). Пунктом 32 Порядку визначені документи, які необхідно подати у разі втрати посвідки. Пунктом 62 цього Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі-обміні посвідки інозем цеві та особі без громадянства приймається в разі: необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; необхідності охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи нале жить іншій особі; встановлено факт подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів тощо; коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закін чення строку заборони подальшого в`їзду в Україну (для осіб, що отримують посві дку на тимчасове проживання); інших випадках, передбачених законами.

Суд зазначає, що у 2005 році проведення, посадовими особами ВГІРФО ГУМВС

України у Київсь кий області та уповноваженими на те органами, ретельної перевірки (згідно з припи сами статті 6 Закону України «Про імміграцію»), підстав для відмови позивачу - ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію, визначених статтею 10 Закону України «Про імміграцію» - виявлено не було.

Таким чином, ОСОБА_1 був документований посвідкою серії КБ № НОМЕР_4 , тобто встановивши той факт, що позивач перебуває в Україні законно, держава України надала позивачу статус постійного мешканця, що було підтверджено наданою посві дкою на постійне проживання в Україні.

Отже, факт надання позивачу посвідки на постійне проживання в Україні свідчить про те, що співробітники ВГІРФО проводили перевірку підстав зали шення позивача на постійне проживання в Україні, після проведеної перевірки співробітниками ВГІРФО підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну виявлено не було.

Крім того, ВГІРФО ГУМВС України в Одеської області, у зв`язку із зміною позивачем місця проживання та реєстрації, у 2010 році здійснило позивачу обмін бланку посвід ки. ОСОБА_1 було надано посвідку серії НОМЕР_3 , в якій міститься відмітка про безстроковий термін дії.

У 2009 році, ВГІРФО ГУМВС України в Одеської області запитував інформацію у ВГІРФО ГУМВС України в Київський області на предмет надання позивачу дозво лу та посвідки на постійне проживання в Україні. При виконанні обміну посвідки ВГІРФО ГУМВС України в Одеській обла сті керувалося Законом України «Про імміграцію» та іншими підзаконними нормативними актами та підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію» ним - виявлено не було.

Отже, позивач прожив в Україні 18 років, а докумен туючи позивача відповідними посвідками, Держава Україна підтвердила своє рішення про надання позивачу статусу постійного проживання в Україні та відповідно до стат ті 26 Конституції України, гарантувала позивачу права, визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 16 Порядку №321, заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Пунктом 63 Порядку зазначено, що за результатами розгляду заяви протягом п`яти робочих днів з дня подання всіх визначених цим Порядком докумен тів, приймається рішення про видачу або відмову у видачі (обміні) посвідки, яке на дається під розписку або надсилається рекомендованим листом особі - і приймаючій стороні.

Пунктом 21 цього Порядку передбачено, що питання щодо скасування до зволу на імміграцію вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на іммігра цію.

Пункт 22 - для започаткування процедури розгляду, питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

Пункт 23 - ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запиту ють у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігран тів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення протягом тижня повідомляється ініціатора процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігрант.

Пунктом 24 передбачено, що рішення про скасування дозволу на іммі грацію протягом тижня надсилається (органом що його прийняв) до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки та вжиття заходів, передбачених статтею 13 Закону України «Про імміграцію». При здійсненні обміну бланку посвідки, відповідач є обмеженим законодавством України лише перевіркою підстав для такого обміну посві дки, як що відсутні підстави, визначені п.п.21,22 Порядку №1983 .

За такого правового регулювання та обставин справи суд вважає помилковими висновки відповідача про правомірність прийнятого ним рішення щодо відмови ОСОБА_1 у видачі нової посвідки, замість втраченої, чим поставив позивача у стан правової невизначеності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Суд також вважає, що надані позивачем докази є достатніми для прийняття позитивного рішення щодо надання нової посвідки на постійне проживання в Україні, замість втраченої.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги громадянина СРВ ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДМС України в Одеській області №51032300001849 про відмову ОСОБА_1 у видачі нової посвідки, зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області видати ОСОБА_1 нову посвідку на постійне проживання в Україні у зв`язку із втратою посвідки серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 17.11.2010 року, підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДМС України в Одеській області №51032300001849 про відмову ОСОБА_1 у видачі нової посвідки.

3. Зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області видати ОСОБА_1 нову посвідку на постійне проживання в Україні у зв`язку із втратою посвідки серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 17.11.2010 року.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 26.12.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.