Рішення № 86693491, 20.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 р. № 400/2066/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001 про:визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про :

- Визнання неправомірним та скасувати розпорядження Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації затвердженого заступником директора Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації Розуменко Д.А. про нарахування грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування в розмірі 22% прожиткового мінімуму в рік;

- Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі визначеному п.2 постанови КМУ №228. Щомісячно, а не в рік, на одну особу, та виплачувати двічі на рік (п.5 Постанови КМУ №228) в розмірах: - 22% прожиткового мінімуму на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля; - 29% прожиткового мінімуму на транспортне обслуговування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неправомірну, на його думку, поведінку відповідачів, яка призвела до виплати йому у заниженому розмірі грошової компенсації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування" та обмеженням діями відповідача гарантій непрацездатних осіб визначених п.13 ст.20 ЗУ « Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1, ч.6 ст.28 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

Відповідач не погоджується з позовом та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки дії департаменту повністю відповідають вимогам законодавства.

12 липня 2019 року суд відкрив провадження по справі та призначив судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року суд перевів справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, явку сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

12 листопада 2019 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач є учасником 1-ї категорії ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, та має право на пільги передбачені законодавством.

Позивач звернувся із відповідною заявою та необхідними документами до відповідача, що є обов`язковою умовою для отримання грошової компенсації відповідно до п.9 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування затверджену Постановою КМУ від 14 лютого 2007 р. N 228.

Відповідно до п.13 ст.20 ЗУ « Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на безоплатне забезпечення автомобілем. У 2011 році придбав автомобіль марки ВАЗ-21111 за власні кошти.

Відповідно до ч.4 ст.28 ЗУ "Про реабілітації осіб з інвалідністю в України" позивач має право на грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування у розмірах встановлених п.2 Постанови КМУ №228, а саме: у розмірі 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів , у розрахунку на місяць; 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, на транспортне обслуговування ,у розрахунку на місяць.

Розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Миколаївської ОДА від 01.04.2014 року позивачу призначено суму компенсації в рік в розмірі 208,78 грн ( 22% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).

Не погоджуючись з розміром виплаченої грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, вважаючи його меншим, ніж визначено чинним законодавством, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач повністю не погоджується з позовом, з огляду на наступне.

В 2015 році відповідачем видано Розпорядження щодо компенсації витрат на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобілів відносно позивача, в якому зазначено суму компенсації в рік 208,78 грн., яку необхідно проводити з 01.04.2014 року. Листом Департаменту соціального захисту населення Миколаївської ОДА від 27.02.2018 року №589/05 надано роз`яснення щодо розміру компенсації у 2018 році, яка становила 310,02 грн.

Відповідач у відзиві посилається на те, що в п.2 Постанови КМУ від 14.02.2007 року №228 міститься лише посилання на розрахунок розміру компенсації, але не передбачає її виплату щомісячно. Та п.5 Порядку встановлено, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік – у березні та у вересні за перше та друге півріччя відповідно, та не містять посилань на застосування розміру компенсації щомісячно. Тому дії відповідача повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".

У відповідності до ст. 36 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат).

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 28 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Постановою № 228 передбачено виплату інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями, грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (п. 1 Постанови № 228).

Транспортне обслуговування (транспортні послуги) — перевезення пасажирів та їх багажу, а також надання інших послуг під час перебування пасажирів у трамвайних вагонах (тролейбусах) та на проміжних зупинках і в кінцевих пунктах маршрутів.

Технічне обслуговування автомобільного транспортного засобу - операція чи комплекс операцій із задоволення вимог, установлених експлуатаційною чи сервісною документацією ДТЗ як умова забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів;

Компенсації призначаються особам, інвалідність яких пов`язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди внаслідок трудового каліцтва), - за розпорядженнями управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції); інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 2 Постанови № 228).

Компенсації виплачуються: інвалідам внаслідок трудового каліцтва - управліннями або відділеннями виконавчої дирекції; інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) (п. 3 Постанови № 288).

Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які забезпечені автомобілями безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом безоплатно чи на пільгових умовах, але не одержали його і користуються автомобілями, придбаними за власні кошти.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцеві державні адміністрації.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування" установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 % та 16 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, давати роз`яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, що мають автомобілі та мотоколяски.

Показники і параметри розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплатити конкретну суму цього платежу.

Верховний суд в постанові від 03.10.2018 року по справі 524/7830/16-ц зазначив, що компенсація на одну особу має нараховуватись щомісячно у розмірі 22 та 16 відсотків прожиткового мінімуму . Нараховані за кожен місяць суми компенсації виплачуються непрацездатним особам двічі на рік. Іншого тлумачення зазначена норма не допускає.

Зокрема, положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 22 або 16 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.

Листи-роз`яснення на які посилаються органи соціального захисту населення при обчисленні грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру зазначеної виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 550/196/16-а, а також від 03.10.2018 у справі № 524/7830/16-ц.

Позивач в позовних вимог зазначив, що відповідач повинен також виплатити не доплачену грошову компенсацію на транспортне обслуговування у розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Суд зазначає на тому, що позивачу підлягає грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, а не на транспортне обслуговування з огляду на те, що позивач має у власності автомобіль, а грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Отже, правові підстави для виплати позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування, відсутні.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228в частині зобов`язання Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі визначеному п.2 постанови КМУ №228 щомісячно, а не в рік, на одну особу, та виплачувати двічі на рік (п.5 Постанови КМУ №228) в розмірах: - 22% прожиткового мінімуму на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля - належить задовольнити.

Отже, компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування має бути призначена позивачу Департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації та виплачена у розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

З урахуванням обставин справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - лише в межах вимог, що стосуються періоду починаючи з другого півріччя 2018 року по квітень 2019 року.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, які підтверджуються наявними у справі доказами, з урахуванням уточнених позовних вимог суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Фалєєвська, 14, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194683) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2.Визнати неправомірним та скасувати розпорядження Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Фалєєвська, 14, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194683) щодо нарахування грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, в розмірі 22% прожиткового мінімуму в рік.

3.Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації ( вул. Фалєєвська, 14, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194683) призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, з урахуванням вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року по 31.12.2019 року з врахуванням раніше проведених виплат..

4.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар