Рішення № 86693469, 18.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2019 р. № 400/3049/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за участю секретаря судового засідання Задніпрянець М.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод", вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

до відповідача:Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, вул. Дегтярівська, 11-г, м. Київ 119, 04119

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2016 № 0000074902. від 11.02.2016 № 0000014730, № 0000044730, № 0000034730,За участю представників :

Від позивача: Володькова О.О.

Від відповідача:Олійник Л.О.

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 року №0000014730 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму за основним платежем 5 453 956,00 грн, за штрафними санкціями 2 726 978 грн., №0000044730, яким позивачу визначено штрафну санкцію на суму 170 грн., № 0000034730, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 78 853 725 грн 37 коп., а також від 08 липня 2016 року № 0000074902 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму за основним платежем 71 296 грн, за штрафними санкціями 35 648 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акта перевірки помилкові, надумані, не відповідають фактичним обставинам і виникли в результаті невірного тлумачення чинного законодавства, а винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких вказав, що відповідач при проведені перевірки діяла правомірно, висновки акта перевірки відповідають фактичним обставинам, що стало підставою для прийняття оспорюваних рішень.

19 вересня 2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 року № 0000014730 та № 0000034730. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

29 березня 2017 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 року №0000034730. Ухвалено в цій частині позовних вимог нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 року №0000034730 в частині визначення суми штрафних санкцій на суму 78 763 211 грн 50 коп. В інший частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. У решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року залишено без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 13 листопада 2018 року вирішив касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі №814/1468/16 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 11 лютого 2016 року №0000034730. Направити справу №814/1468/16 на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 11 лютого 2016 року №0000034730. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі №814/1468/16, в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції - залишити без змін.

Відтак, справу направлено на новий розгляд в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2016р. №0000034730.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Брагарю В.С.

Ухвалою суду від 10.12.2018 справу №400/3049/18 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 09.01.2019.

Ухвалою суду від 17.04.2019 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що готівка, яка надходила до каси, була своєчасно та в повному обсязі оприбуткована в день фактичного її надходження, про що свідчать касові книги, прибуткові ордери та КОРО, а відтак у відповідача не було підстав застосовувати до Товариства штрафні санкції та виносити спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач надав відзив, зазначаючи, що ним на підставі акта перевірки правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від11.02.2016р. №0000034730.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 р. - січні 2016 р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 27.01.2016 р. № 4/28-08-47-30/00446500.

11.02.2016 р. на підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000034730.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 11.02.2016 р. №0000034730 про застосування до суб`єкта господарювання штрафної санкції відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі також - Указ № 436/95) в сумі 78853725,37 грн. став висновок позивача про порушення норм з регулювання обігу готівки: неоприбуткування у касах готівки (штрафна санкція - 63870805,75грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р.) та готівкові розрахунки з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму (штрафна санкція - 14982919,62грн. за порушення п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637).

Долучений до матеріалів справи розрахунок штрафу, здійснений податковим органом в розрізі порушень без визначення спірних операцій (епізодів), які обумовили таке застосування. Тому у суду не має можливості встановити та дослідити строки застосування відповідачем санкцій в розрізі кожного епізоду.

Як слідує з акту перевірки та заперечень, наданих представником відповідача, позиція контролюючого органу зводиться до того, що в крамниці позивача по вул.Ювілейна,80-а м. Баштанки на реєстраторах розрахункових операцій (фіскальний номер – 1401002177 та 2808000091) не друкувались Z-звіти по закінченню робочої зміни, але не пізніше 24 години робочого дня, а роботу РРО було продовжено, зазначені звіти роздруковувались у межах з 06 год 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступного дня (кінець зміни), що потягло несвоєчасний облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО).

Загальна сума несвоєчасно облікованої, на думку відповідача, в КОРО № 1401002177/2 від 26.06.2012 р., № 2808000091/1 від 15.03.2013 р., № 2808000091/2 від 27.06.2013 р., № 2808000091/3 від 29.08.2014 р. готівки склала 12 756 058,39 грн.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

За приписами п. 1.2 Положення № 637, касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.8 Положення № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 4.2 ст. 4 Положення № 637 визначено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Як встановлено судом, позивач на момент перевірки мав касу – приміщення здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів Товариства. У касі позивача оприбутковуються, зберігаються та видаються готівкові грошові кошти.

Також, позивач вів одну касову книгу, усі надходження і видачу готівки в національній валюті позивач відображав у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів згідно вимог Положення №637.

Господарські одиниці позивача, які використовували під час розрахунків РРО, здавали щодня (в робочі дні) готівкову виручку безпосередньо до каси Товариства з відображенням її в касовій книзі на підставі приходних касових ордерів.

Такіж касові операції з оприбуткування готівки в касі позивача проводились щодня (робочі дні) і по господарській одиниці - крамниці, за адресою Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 80-а.

Абзацом 3 статті 1 Указу № 435/95 передбачено застосування штрафної (фінансової) санкції за правопорушення у вигляді неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування (далі по тексту - Вимоги № 199).

Так, відповідно до ч. 11 п.2 зазначених Вимог № 199, під поняттям Z-звіту розуміють денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам`яті та занесенням її до фіскальної пам`яті реєстратора.

Пунктом 17 Вимог № 199 передбачено, що всі підсумки та суми у Z-звіті обчислюються за зміну.

Під поняттям зміни, в контексті ч.15 п.2 Вимог, розуміють період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z - звіту до виконання наступного Z - звіту. Максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. При цілодобовій роботі підприємства Z - звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z - звіту. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z - звіту, а не спочатку робочого дня.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб`єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не містять обов`язкової прив`язки терміну «щоденне друкування» до однієї календарної дати, оскільки аналіз норм чинного законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, дає підстави для висновку, що законодавець лише вимагає проведення щоденного друкування Z-звітів, яке повинно бути виконано не пізніше 24 годин після початку зміни роботи РРО (тобто після проведення першої розрахункової операції). Тому зазвичай час початку і кінця зміни РРО може не збігатися з календарною датою їх початку та закінчення, що жодним чином не порушує вимог закону відносно «щоденного друкування» Z-звітів.

Згідно графіку роботи крамниці позивача встановлено цілодобовий режим робочого часу, зміни починаються та закінчуються о 8:00 год.

Як в становлено судом, Z-звіти роздруковувались у межах з 6 год 00 хв. до 8 год. 00 хв. наступного дня.

Тобто, позивач фіскальний звітний чек роздруковув кожного дня після закінчення робочої зміни, але не пізніше ніж через 24 години з часу реєстрації першої розрахункової операції. Якщо перша розрахункова операція нової зміни проведена о 8:00 год., то Z-звіт повинен був роздруковуватися до 8:00 год наступної доби, тобто з дотриманням 24-годинного проміжку, як і проводилось позивачем.

Таким чином, в касу Товариства щодня оприбутковувались готівкові кошти у сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів та на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого п. 2.6 Положення.

Крім того, перевіркою визначено порушення суб`єктом господарювання вимог п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: здійснення готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму. Загальна сума перевищення ліміту залишку готівки в касі, за розрахунками СДПІ, склала 7 491 459,81 грн.

Так, готівкові розрахунки з суб`єктами господарювання понад установлену граничну суму здійснювались на підставі договорів доручень, а саме: від 25.03.2014 №1/03-14Д (ФОП ОСОБА_1 ), від 01.03.2012 №11/03-12Д (ФОП ОСОБА_2 ), від 26.12.2013 №15/03-14Д (ПП “Ліра-АЛ”), від 23.11.2012 №19/03-12Д (ФОП ОСОБА_3 ), від 30.08.2012 №18/03-12М (ТОВ "СВП “Агро Флагман"), від 06.02.2012 №5/03-12Д (ФОП ОСОБА_4 ), від 01.03.2012 №7/03-12Д (ФОП ОСОБА_5 ), від 01.03.2012 №7/03-12Д (ФОП ОСОБА_5 ), від 01.02.2012 №3/03-12Д (ФОП ОСОБА_6 ), від 06.02.2012 №4/03-12Д (ФОП ОСОБА_7 ), від 02.01.2012 №1/03-12м (ФОП ОСОБА_8 ), від 01.04.2012 №15/03-12Д (ФОП ОСОБА_9 ), від 01.03.2012 №8/03-12Д (ФОП ОСОБА_10 ), від 01.02.2012 №2/03-12Д (ФГ “ ОСОБА_11 ”), від 01.04.2012 №14/03-12Д (ФОП ОСОБА_12 ), від 01.03.2012 №10/03-12Д (ФОП ОСОБА_13 ), від 16.04.2012 №16/03-12Д (ФОП ОСОБА_14 ), від 01.04.2012 №13/03-12Д (ФОП ОСОБА_15 ), від 01.05.2012 №17/03-12Д (ФОП ОСОБА_16 ), від 01.10.2013 №5/03-13Д (ФОП ОСОБА_17 ), від 01.03.2012 №6/03-12Д (ФОП ОСОБА_18 ), від 15.03.2012 №12/03-12Д (ФОП ОСОБА_19 ), від 09.07.2013 №3/03-12Д (ТОВ “МГ-групп”), від 01.10.2013 №6/03-13Д (ФОП ОСОБА_20 ), від 01.04.2013 №2/03-13Д (ФОП Головань Т.М.), ін. (далі – повірені, уповноважені особи, комерційний представник) для розрахунків з населенням за молоко.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач помилково відніс до позареалізаційних операцій операції з видачі готівкових коштів з каси товариства за договорами доручення. Видача готівки з каси товариства за договорами доручення не може вважатися позареалізаційними операціями, зважаючи на наступне:

Позареалізаційна операція - діяльність підприємства, безпосередньо не пов`язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, у т.ч. основних фондів, нематеріальних активів, продукції обслуговуючого і допоміжного виробництва. Позареалізаційні надходження - надходження від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Зважаючи на викладене, для позивача - це готівкові кошти видані під звіт з каси товариства по видатковому касовому ордеру для закупівлі молочної сировини і відносяться до витрат по основній діяльності. Для комерційного представника (повіреної особи) – це отримані готівкові кошти під звіт по видатковому касовому ордеру на виконання договору доручення. Готівка, видана під звіт, не є виручкою від реалізації продукції, а також виручкою від позареалізаційних операцій, так як виручка взагалі не оприбутковуються в касу іншого суб`єкта господарювання (повіреної особи) і не обліковується як отримані доходи від основної діяльності або виручка від позареалізаційних операцій (надходжень). На готівкові кошти видані під звіт не відбувається перехід права власності від товариства до повіреного. Комерційний представник проводить виплату таких сум здавальникам молока від імені товариства і несе повну матеріальну відповідальність перед товариством за збереження готівкових коштів і законність їх використання.

Позивач видавав готівкові кошти з каси по видатковим касовим ордерам повіреним (суб`єктам господарювання) для розрахунків з населенням за здане молоко товариству на виконання укладених позивачем з іншими суб`єктами господарювання договорів доручення. Відповідно до договорів доручення повірені від ПАТ “Баштанський сирзавод” під звіт отримували кошти для розрахунків з населенням за здану молочну сировину, а довірителю (“ПАТ “Баштанський сирзавод”) надавали платіжні відомості з підписами здавачів продукції. Комерційний представник не реалізувував молоко довірителю, а забирав продукцію від його (довірителя) імені з молокоприймальних пунктів і поставляв довірителю за його рахунок.

Готівкові кошти, отримані повіреним під звіт на виконання умов договору доручення, не є виручкою останнього від реалізації продукції і тому на дані касові операції не можуть застосовуватись положення абзацу першого п. 2.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України. Операції з передачі повіреним від продавців (населення) до покупця (довірителя – ПАТ “Баштанський сирзавод) зібраного в населення молока не є операціями з реалізації повіреним товару, внаслідок яких отримується виручка. Молоко реалізувалось продавцями (населенням), за яке ПАТ “Баштанський сирзавод” розраховувалось готівкою з каси підприємства.

При розрахунках зі здавачами грошовими коштами (готівкою) товариство забезпечує повіреного необхідними сумами грошових коштів, а повірений проводить виплату таких сум здавальникам від імені довірителя і несе повну матеріальну відповідальність перед довірителем за збереження готівкових коштів і законність їх використання.

Необхідні кошти позивач видавав повіреному за видатковими касовими ордерами. У власному обліку як виручку (дохід) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) повірений відображав лише фактично отриману від довірителя за надання посередницьких послуг винагороду. Інші грошові суми, які одержувались від довірителя для розрахунків з населенням за заготовлене молоко, не обліковувались у книзі обліку доходів та витрат повіреного, до складу винагороди за договорами доручення не включались та у звітності не відображались.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним податкового-повідомлення рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 року №0000034730.

Керуючись ст.ст. 241-243, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (вул. Заводська, 4, м.Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код ЄДРПОУ 00446500 до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-г, м.Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-г, місто Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Брагар