Рішення № 86693409, 27.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №454/1858/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Лобода Т.М.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» до Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ :

До Сокальського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» до Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з вимогами:

визнати протиправними дії державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Головко Андрія Михайловича щодо винесення постанов від 26.06.2019 року ВП № 59420623 про відкриття виконавчого провадження та від 26.06.2019 ВП № 59420623 про стягнення виконавчого збору в частині визначення розміру виконавчого збору (зі змінами, внесеними постановами про заміну сторони виконавчого провадження від 05.07.2019)- неправомірними;

скасувати постанову державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Головко Андрія Михайловича від 26.06.2019 року ВП № 59420623 про відкриття виконавчого провадження та від 26.06.2019 ВП № 59420623 про стягнення виконавчого збору в частині визначення розміру виконавчого збору (зі змінами, внесеними постановами про заміну сторони виконавчого провадження від 05.07.2019).

Ухвалою судді Сокальського районного суду Львівської області від 29 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правила загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.09.2019 о 11:00 год.

24.10.2019 ухвалою судді Сокальського районного суду Львівської області матеріали справи передано для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу № 454/1858/19 передано на розгляд головуючому судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.

28.11.2019 суд ухвалою прийняв до розгляду адміністративну справу за позовом Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» до Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанов.

10.12.2019 за вх. № 46979 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме: просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Головко Андрія Михайловича щодо винесення постанови від 26.06.2019 ВП № 59420623 про стягнення виконавчого збору в частині визначення розміру виконавчого збору (зі змінами, внесеними постановами про заміну сторони виконавчого провадження від 05.07.2019) та скасувати постанову від 26.06.2019 ВП № 59420623 про стягнення виконавчого збору в частині визначення розміру виконавчого збору (зі змінами, внесеними постановами про заміну сторони виконавчого провадження від 05.07.2019).

17.12.2019 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що при винесенні постанови від 26.06.2019 про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 59420623 державний виконавець неправомірно визначив розмір виконавчого збору, оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2019, на підставі якого винесена оскаржувана постанова задоволено вимогу майнового характеру - 18324,50 грн., а державний виконавець при визначені розміру виконавчого збору застосував ч.3 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме як за примусове виконання рішення немайнового характеру в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи. Позивач просить суд задоволити позов з врахуванням стягнення виконавчого збору за вимогу майнового характеру, а саме в розмірі 10% від суми позову.

27.12.2019 в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив. Відповідач надав клопотання. Просить суд розгляд справи проводити у його відсутності, заперечив позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 19.05.2019 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника. 27.08.2019 до Сокальського районного суду за вх. № 8727/19 подав відзив на позовну заяву. Зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору виносились для примусового виконання рішення немайнового характеру відповідно до ч. 3. ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”.

Суд, дослідивши докази, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 5942063, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

14.03.2019 рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1. 380.2019.00820 зобов`язано державну установу «Сокальську виправну колонію (№ 47)» виплатити ОСОБА_1 належну компенсацію за неотримане речове майно в сумі 18324,50 грн. Вказаним рішенням задоволено вимоги майнового характеру.

На підставі даного рішення Львівським окружним адміністративним судом 10.05.2019 видано виконавчий лист № 1.380.2019.00820.

26.06.2019 державним виконавцем Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Головко Андрієм Михайловичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження , якою передбачено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16692 грн.

26.06.2019 державним виконавцем Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Головко Андрієм Михайловичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн.

05.07.2019 державним виконавцем постановами про виправлення помилки у процесуальних документах від 26.06.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59420623 та стягнення виконавчого збору виправлено боржника ОСОБА_2 на державну установу «Сокальську виправну колонію (№ 47)».

05.07.2019 державним виконавцем Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Головко Андрієм Михайловичем постановою замінено сторони виконавчого провадження , а саме стягувача виконавчого провадження з державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» на ОСОБА_2 .

Позивач не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 26.06.2019, вважаючи її такою, що підлягає скасуванню в частині визначення розміру виконавчого збору, звернувся з позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Роз`яснення щодо визначення характеру позовних вимог викладено у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5, зокрема у вказаній постанові зазначено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

При визначенні характеру адміністративного позову як майнового, необхідно врахувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд звертає увагу, що окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

За практикою Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, безпідставне стягнення податків і зборів є майновою.

Суд зазначає, що при визначенні характеру адміністративного позову як майнового слід врахувати, що майновим характером наділене рішення щодо вимоги права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що піддається грошовій оцінці. Об`єктом рішення немайнового характеру навпаки виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Так, з аналізу положень статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" видно, що рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є рішенням немайнового характеру, порядок виконання якого встановлений у розділі VIII Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, рішення немайнового характеру не має ціни, тому розмір виконавчого збору визначається у залежності від суб`єкта боржника з урахуванням положень статті ч.3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду зокрема від 26.03.2019 у справі № 820/3356/16, від 17.07.2019 у справі № 803/3906/15, від 30.10.2018 у справі № 826/4741/17.

З аналізу вищезазначених постанов випливає, що звернення до суду з вимогами, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов`язаних зі сплатою коштів, є немайновими.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівський окружний адміністративний суд 14.03.2019 у справі № 1.380.2019.00820 задоволив майнові вимоги ОСОБА_2 , а саме: зобов`язав державну установу «Сокальську виправну колонію (№ 47)» виплатити ОСОБА_2 належну компенсацію за неотримане речове майно в сумі 18324,50 грн. Таким чином, суд задоволив вимоги, наслідком яких є зміна складу майна позивача, отже такі вимоги є майновими.

Проте, державний виконавець при визначені розміру виконавчого збору в постанові про стягнення виконавчого збору застосував ч.3 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме як за примусове виконання рішення немайнового характеру в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Разом з цим, аналіз вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

При цьому, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №553/196/18 та постанові від 19.06.2019 року у справі №824/172/18-а.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення, не спростовано доводи позивача, а тому таке рішення є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірна постанова підлягає скасуванню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» з Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» до Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Головко Андрія Михайловича щодо винесення постанови від 26.06.2019 ВП № 59420623 про стягнення виконавчого збору в частині визначення розміру виконавчого збору (зі змінами, внесеними постановами про заміну сторони виконавчого провадження від 05.07.2019) як за немайнову вимогу.

Скасувати постанову від 26.06.2019 ВП № 59420623 про стягнення виконавчого збору в частині визначення розміру виконавчого збору (зі змінами, внесеними постановами про заміну сторони виконавчого провадження від 05.07.2019) у сумі 14 860 грн.

Стягнути на користь Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» (80040, Львівська обл., Сокальський район, смт. Жвирка, код ЄДРПОУ 08563949) з Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Міцкевича,5) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.