Рішення № 86693390, 19.12.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5707/19

2/310/2293/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, мотивуючи свої вимоги наступним. 10 грудня 2018 року о 10 год. 15 хвил. в м. Бердянську по пр. Західному ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ВАЗ 2108 та буксируючи причіп, перед початком руху не переконався в надійності скріплення на причіпному пристрої та не закріпив страхувальні ланцюги, а також не прослідив за розміщенням скріплення вантажу, що призвело до відстикування причіпного пристрою від автомобілю та зіткнення з автомобілем «HYUNDAI SANTAFE», належним позивачці, внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області 23 січня 2019 року ухвалено постанову, якою було закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно відповідача за ст. 124 КУпАП України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, яку постановою Запорізького апеляційного суду від 19 квітня 2019 року скасовано, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито. Позивачкою були сплачені кошти в розмірі 1 600 грн. за визначення вартості ремонтних робіт транспортного засобу, що було проведено на підставі договору від 18 грудня 2018 року № 124, укладеного між нею та ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза». Відповідно до звіту про оцінку вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу від 09 січня 2019 року № 261 сума відновлюваного ремонту становить 82 836,31 грн. Крім того, на підставі договору від 06 травня 2019 року, укладеного між позивачкою та ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза», за надання висновку про матеріальний збиток належному їй транспортному засобу у зв`язку із ДТП ОСОБА_1 сплатила 600 грн. Відповідно до звіту від 11 травня 2019 року № 261/1/МЗ сума матеріального збитку становить 87 554,38 грн. Страховою групою «ТАС» було встановлено збитки за пошкодження транспортного засобу у розмірі 79 368,94 грн. та 15 травня 2019 року ОСОБА_1 зараховано суму 68 107,27 грн. Зазначила, що в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених деталей, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ, нараховується величина втрати товарної вартості, яка в даному випадку становить 4 718 грн. 08 коп. Крім того, для подання апеляційної скарги та для участі при розгляді апеляційної скарги в Запорізькому апеляційному суді позивачкою був укладений договір з адвокатом та сплачено йому 2 700 грн. Для поїздки 19 квітня 2019 року в судове засідання до апеляційного суду на пальне для транспортного засобу позивачкою було витрачено 1 484,45 грн. За проведення звіту № 261 позивачкою 18 грудня 2018 року було сплачено 609 грн. та 408,20 грн. за технічний огляд транспортного засобу. За проведення звіту № 261/1/МЗ від 01 травня 2019 року сплачено 620 грн. Крім того, ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яка полягає в наступному. Транспортний засіб, який є єдиним джерелом пересування родини позивачки, після ДТП тривалий час знаходився на ремонті, ОСОБА_1 вимушена була нести додаткові витрати та додавати додаткових зусиль на ремонт транспортного засобу, який на даний час остаточно не відремонтований, вона втратила звичайний ритм життя, вимушена була терміново змінити свої плани та розпорядок дня на тривалий час. Моральні страждання та переживання викликає у неї і той факт, що вона тривалий час змушена була доказувати через представника, що винен в даній ДТП відповідач та він повинен відшкодовувати ремонт її транспортного засобу. Моральну шкоду оцінює в 10 000 грн. Просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 14 729,04 грн., втрату товарної вартості транспортного засобу «HYUNDAI SANTAFE» в розмірі 4 718,08 грн., грошову суму у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., витрати за проведення звітів в розмірі 1 600 грн., 600 грн. та 408,20 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5 700 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він позов не визнав з підстав його необґрунтованості та зазначив наступне. Відповідач рухався на автомобілі ВАЗ 2108, буксируючи причеп. Згідно із п. 22.2 ПДР України перед початком руху ОСОБА_3 перевірив скріплення причепу, закріплення страхувальних ланцюгів, розміщення і скріплення вантажу. Рухаючись по пр АДРЕСА_1 Бердянську на частині дороги, яка викладена аеродромними плитами, відповідач в`їхав в яму, що утворилась від пошкодження плит, та яку через дощ не можливо було побачити, в результаті чого причеп відчепився, скріплення та страхувальні ланцюги було понівечено. При цьому декілька машин пригальмовували та об`їжджали автомобіль ОСОБА_3 , але ОСОБА_4 , який керував автомобілем «HYUNDAI SANTAFE», в`їхав в причеп, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 січня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП будо закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказану постанову Запорізьким апеляційним судом скасовано та відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно полісу обов`язкового страхування наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована АТ «СГ «ТАС». Сума матеріального збитку, яка згідно звіту від 06 січня 2019 року № 1111/19 без ПДВ на запасні частини становить 68 107,27 грн., була перерахована на рахунок позивачки. Фактичний розмір суми шкоди по ремонту автомобіля та документальних доказів цієї суми позивачкою не надано, тому в цій частині вимоги нею не доведені. Вважає, що спричинення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. ОСОБА_1 також не доведено, оскільки відсутні докази того, що саме ДТП призвело до зміни звичайного ритму її життя, доказуванням вини займався чоловік позивачки, а не вона особисто. Заперечував в частині відшкодування витрат на послуги адвоката, оскільки з наданих документів не зрозуміло, чи був укладений договір між позивачем та адвокатом, які саме послуги надавав адвокат, чи готував він документи та чи надавав послуги саме по даній справі. Зазначив, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, однак позивачем не надано належного розрахунку витрат. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що заподіяна їй моральна шкода полягає в тому, що вже рік не вирішується питання про відшкодування шкоди, після того, як вона дізналась про пошкодження автомобіля, ОСОБА_1 перенесла стрес, позбавлення можливості користування автомобілем спричинило великі проблеми – позивачка була позбавлена можливості відвідувати матір похилого віку, яка проживає в селі. Оскільки позивачка має проблеми з хребтом, поїздки автобусом викликали у неї велику незручність. Крім зазначеного, позивачка була вимушена витрачати значний час на поїздки к експертам. Ремонт автомобіля вимагає значного вкладення грошових сум, вартість ремонту страховою компанією відшкодована не в повному обсязі, а відповідач відмовляється сплачувати різницю. Просила позов задовольнити.

Представник позивачки надав суду пояснення аналогічні, викладеним в позові, під час розгляду справи позовні вимоги уточнив в частині стягнення матеріальної шкоди і просив стягнути з відповідача різницю між сумою шкоди, вказаною у звіті, наданим страховою компанією, та сумою фактично сплачених коштів. В іншій частині позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач підтримав наданий ним відзив, пояснив, що не заперечує проти відшкодування розміру втрати товарної вартості транспортного засобу, в задоволенні інших позовних вимог просив відмовити.

Третя особа позов підтримав, просив його задовольнити. Пояснив, що під час ДТП він керував автомобілем, належним позивачці, Дорожня транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_3 , який належним чином не закріпив причіп.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

10 грудня 2018 року о 10 год. 15 хвил. в м. Бердянську по пр. Західному ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та буксируючи причіп КМУ 8136, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед початком руху не переконався в надійності скріплення на причіпному пристрої та не закріпив страхувальні ланцюги, а також не прослідив за розміщенням скріплення вантажу, що призвело до відстикування причіпного пристрою від автомобілю та зіткнення з автомобілем «HYUNDAI SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку.

Внаслідок ДТП автомобіль «HYUNDAI SANTAFE», належний ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

23 січня 2019 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області ухвалено постанову, якою було закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно відповідача за ст. 124 КУпАП України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 квітня 2019 року вказану постанову було скасовано, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода завдана одній особі з вини іншої особі, відшкодовується винною особою.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначеної норми цивільного права свідчить про те, що законом покладено на володільця джерела підвищеної небезпеки відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до звіту про оцінку вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу від 09 січня 2019 року № 261 сума відновлюваного ремонту транспортного засобу позивачки становить 82 836,31 грн.

Згідно договору від 18 грудня 2018 року № 124, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза», вартість послуг на проведення автотоварознавчої оцінки пошкодженого колісного транспортного засобу склала 1 600 грн.

У відповідності із звітом про оцінку вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу від 11 травня 2019 року № 261/1/МЗ вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «HYUNDAI SANTAFE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 87 554,38 грн., в тому числі – величина втрати товарної вартості складає 4 718,07 грн.

Згідно договору від 06 травня 2019 року № 124, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза», вартість послуг на проведення вищевказаної оцінки склала 600 грн.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 9339862 від 11 квітня 2018 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована АТ «СГ «ТАС».

На підставі заявки АТ «СГ «ТАС» на проведення оцінки колісного транспортного засобу ФОП ОСОБА_5 страховій компанії було надано звіт від 06 січня 2019 року № 1111/19 про оцінку шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «HYUNDAI SANTAFE», належного ОСОБА_1 , складає 79 368,94 грн., в тому числі ПДВ вартості запасних частин – 11 261,67 грн.

14 травня 2019 року АТ «СГ «ТАС» позивачці було перераховано суму в розмірі 68 107,27 грн.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи, на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлюваного ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Оскільки згідно звіту від 06 січня 2019 року № 1111/19 вартість відновленого ремонту належного позивачці автомобіля складає 79 368,94 грн., в тому числі – НДС в розмірі 11 261,67 грн., АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 було відшкодовано суму без урахування НДС в розмірі 68 107,27 грн., сума в розмірі 11 261,67 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

П. 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі – Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Системний аналіз п. 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 988, ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, п.п. 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідача втрати товарної вартості транспортного засобу в розмірі 4 718,08 грн.

Таким чином, у відшкодування матеріальної шкоди зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 15 979,75 грн. (11 261,67 грн. + 4 718,08 грн.)

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і об`єму страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні позову позивачки в частині стягнення моральної шкоди суд враховує, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 зазнала певних моральних страждань – вона не має можливості використовувати автомобіль, що спричиняє є певні незручності в побуті, тривалий час позивачка не має змоги здійснити ремонт належного їй автомобіля внаслідок відмови відшкодування шкоди страховою компанією та відповідачем, але враховуючи принцип співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди суму 3 000 грн.

На підтвердження дійсної сплати позивачкою грошових сум за проведення оцінки вартості відновлювального ремонту в розмірі 2 608,2 грн. ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів – квитанцій, чеків тощо, тому вказана сума стягненню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки на підтвердження витрат на правову допомогу позивачкою та її представником не надано відповідного акту виконаних робіт, витрати на правову допомогу в розмірі 5 700 грн. задоволенню не підлягають.

За загальним правилом, встановленим у частині 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_1 задовольняється частково, то відповідач має компенсувати позивачці понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у частині, пропорційній до розміру задоволених вимог, тому компенсації позивачці за рахунок відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 556,73 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, грошову суму в розмірі 15 979,75 коп., у відшкодування моральної шкоди – 3 000 грн., а всього стягнути 18 979 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 75 коп.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 556 (п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 73 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3

Суддя О. М. Вірченко