Рішення № 86693377, 16.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2028/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : представника позивача Назарко А.Р., представника відповідача Кухар Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопромгруп» до Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопромгруп», з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 26 жовтня 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 16 серпня 2017 року № 0014821402, яким визначено податкове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10711628,00 грн. (основний платіж 8569302,00 грн., 2142326,00 штрафна (фінансова) санкція).; № 0014841402, яким визначено податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 14282171,00 грн. (основний платіж 9521447,00 грн., 4760724,00 штрафна (фінансова) санкція).

Судом на підставі 52 КАС України замінено Головне управління ДФС у Львівській області її правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 02.08.2017 р. № 1146/13-01-14-02/34668455 є безпідставними, позивач звертає увагу на тому, що висновок про заниження доходу у зв`язку з не включення до доходу безповоротної фінансової допомоги у товарній формі має характер припущень, стверджує, що господарські операції із контрагентом ПП «Вензель» за своєю природою не можуть вважатись безповоротною фінансовою допомогою у товарній формі, оскільки, норми ПК не містять такого визначення, крім цього звертає увагу на тому факті, що господарські операції було здійснено відповідно до договору поставки, який за своєю юридичною природою є оплатним, а реальність господарських операцій підтверджується видатковими та податкові накладними, залізничними накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції наявними в матеріалах справи а також постановою Верховного Суду від 28.03.2019 р. у справі № 813/2842/17. Також позивач акцентує увагу на тому, що всі господарські операції в т.ч. поруки, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності, як суб`єкта господарювання.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві посилається на те, що в ході перевірки проведеним аналізом баз даних АІС Податковий блок, АІС ЄРПН встановлено безтоварність господарських операцій позивача, а також юридичну дефектність наданих підприємством до перевірки первинних документів, у зв`язку із чим зазначив про відсутність підстав для формування ПП «Вензель» сум витрат та податкового кредиту. Щодо господарських відносин ПП «Вензель» з ТОВ «Агромат-Інвест», ТОВ «Техпроект Плюс», ТОВ «Аква Маріс», відповідач зазначив, про відсутність необхідності укладення договорів поруки, та вважає, що формування витрат по даним операціям здійснено виключно з метою формування податкової вигоди. А відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопромгруп», зареєстроване як юридична особа 27.10.2006 р. Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради за № 1 415 102 0000 014578, перебуває на податковому обліку в Галицькій ОДПI ГУ ДФС у Львiвськiй областi.

ГУ ДФС у Львівській області у період з 24.04.2017 по 04.05.2017 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» (код за ЄДРПОУ 34668455) з питань, що стали предметом оскарження акта позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» від 13.05.2017 № 558/13-01-14-02/34668455. За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Львівській області 02.08.2017 року складено акт № 1146/13-01-14-02/34668455 (далі по тексту акт перевірки № 1146/13-01-14-02/34668455) .

Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп»:

- п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16, п. З П(С)БО 1; п.5 П(С)БО 15 п.5,п.6,п.7 П(С)БО 16, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, внаслідок чого підприємством занижено податку на прибуток за 2016 рік - на суму 8 569 302,0 гривень.

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму - 9 521 447,0 грн., в т.ч. за квітень 2016 року на суму 286 742,0 грн., за травень 2016 року на суму 4 543 411,0 грн., за червень 2016 року на суму 1 568 009,0 грн., за липень 2016 року на суму755 878,0 грн., за серпень 2016 року на суму 1 307 718,0 грн., за вересень 2016 року на суму 945 290,0 грн. та за листопад 2016 року на суму 114 399,0 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Львівській області 16.08.2017 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0014821402, яким визначено податкове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10711628,00 грн. (основний платіж 8569302,00 грн., 2142326,00 штрафна (фінансова) санкція).;

- № 0014841402, яким визначено податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 14282171,00 грн. (основний платіж 9521447,00 грн., 4760724,00 штрафна (фінансова) санкція).

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомлення-рішеннями звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, зокрема, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу з урахуванням положень Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо отримання безповоротної фінансової допомоги у товарній формі, оскільки ст. 14 ПК України та інші норми ПК України не містять визначення безповоротної фінансової допомоги у товарній формі а також придбані тмц у ПП «Вензель» не можуть вважатись безоплатно отриманими виходячи із наявних у матеріалах справи первинних документів, що підтверджують реальність та платність господарських операцій.

Судом встановлено, що матеріали справи містять договір поставки від 11.02.2016 р. № 1/02/16-Пс укладений з ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» (Покупець) з ПП «Вензель» (Постачальник).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки від 11.02.2016 р. № 1/02/16-Пс Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у власність і сплатити товар, найменування, ціна за одиницю, кількість, а також строки поставки та інші характеристики якого вказуються в Специфікації. Специфікації, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками Сторін, складають невід`ємну частину Договору.

Реальність господарських операцій ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» з ПП «Вензель» підтверджується наступними первинними документами: накладні, податкові накладні, залізничні накладні, акти приймання-передачі вугільної продукції, специфікаціями.

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку.

Наявність цих документів не заперечується сторонами, як і оплата за поставлений товар про що зазначено в самому акті перевірки контролюючого органу.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо наявної інформації із баз даних АІС Податковий блок, АІС ЄРПН, оскільки реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податковій інформації з баз даних податкового органу.

Крім цього, суд зазначає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Вищевказаний висновок узгоджується із висновками щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2019 р. у справі № 813/2842/17 (№К/9901/55174/18), від 23.04.2019 р. у справі № 813/4956/17 (№К/9901/64861/18), що у відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Судом, встановлено, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Походження товару в повній мірі підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними, при цьому, податковий орган не спростовує наявність такого товару та подальшу його реалізацію позивачем.

Крім цього, суд з урахуванням ч. 4 ст. 78 КАС України зазначає про той факт, що реальність господарських операцій підтверджена постановою Верховного Суду від 28.03.2019 р. у справі № 813/2842/17 за позовом ПП «Вензель» до ГУ ДФС у Львівській області, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Зокрема відповідно до вищевказаної постанови Верховним Судом встановлено, що «придбане вугілля від ТОВ «Торгово-інвестиційний центр «Україна-Казахстан», ТОВ «Овекс-Захід», ТОВ «Перша трейдінгова компанія», ТОВ «Торговий Дім «Укрвугілля», ТОВ «Форум Трейдінг» було використано в господарській операції ПП «Вензель», а саме реалізовано ТОВ «Компанія «Енергопромгруп» з квітня по вересень 2016 року, згідно укладеного договору поставки від 11.02.2016 № 1/02/16-Пс, що підтверджується накладними та податковими накладними. Оплата ТОВ «Компанія «Енергопромгруп» здійснена у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агромат-Інвест», ТОВ «Техпроект Плюс», ТОВ «Аква Маріс».

Судом встановлено, що між ТОВ «Агромат-Інвест» (Поручитель) та ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» (Боржник) укладено договір поруки від від 01.04.2016 № 1/04-ФП та додаткову угоду від 31.05.2016 р. № 1 до даного договору.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Агромат-Інвест» та ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» підписано звіти Боржника, відповідно до яких ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» отримало цемент, зокрема від ПАТ «Дікергофф Цемент Україна».

На підставі зазначених звітів Боржника, між ТОВ «Агромат-Інвест» та ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Судом встановлено, що між ТОВ «Техпротект Плюс» (Поручитель) та ПП «Вензель» (Боржник) укладено договір поруки від 01.06.2016 № 1/06-ФП та додаткові угоди від 31.08.2016 р. № 2, від 30.09.2016 р. № 3 до даного договору.

На виконання зазначених договорів ТОВ «Техпротект Плюс» та ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» підписано звіти Боржника, відповідно до яких ПП «Вензель» отримало цемент, зокрема від ПАТ «Дікергофф Цемент Україна».

На підставі зазначених звітів Боржника, між ТОВ «Техпротект Плюс» та ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Судом встановлено, що між ТОВ «Аква Маріс» (Поручитель) та ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» (Боржник) укладено договір поруки від 03.10.2016 № 3/10-ФП та додаткову угоду від 31.08.2016 р. № 2 до даного договору.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Аква Маріс» та ПП «Вензель» підписано звіти Боржника, відповідно до яких ПП «Вензель» отримало вугілля, зокрема від ТОВ «Торговий дім «Укрвугілля», ТОВ «Торгово-Інвестиційний центр «Україна-Казахстан», ТОВ «Форум Трейдінг».

На підставі зазначених звітів Боржника, між ТОВ «Аква Маріс» та ТзОВ «Компанія «Енергопромгруп» підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Оплата позивачем послуг згідно відповідно до вищевказаних договорів поруки укладених з ТОВ «Агромат-Інвест», ТОВ «Техпротект Плюс» здійснена у шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку, що підтверджується й актом перевірки.

Суд зазначає, що укладення договору поруки не суперечить вимогам цивільного законодавства та має на меті забезпечити виконання зобов`язання шляхом залучення третьої особи - поручителя.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про недостовірність та не відображення реального надання послуг у зв`язку із неповідомленням поручителів про виконання зобов`язань, оскільки не повідомлення боржником поручителів про виконання зобов`язань, не може свідчити про не відображення реального надання послуг, оскільки неналежне дотримання вимог статті 557 Цивільного кодексу України, на яку посилається податковий орган як на підставу факту відсутності здійснення господарської операції, не є підставою для твердження щодо відсутності самої господарської операції, із врахуванням факту наявності належним чином оформлених первинних документів та досягнення законної мети їх здійснення для провадження господарської діяльності підприємства.

Вищевказаний висновок узгоджується із висновком щодо застосування норм права, який викладено в постанові Верховного Суду від 23.042019 р. у справі № 813/4956/17 (№К/9901/64861/18), що у відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, й ту обставину, що аналіз ефективності витрат платника податку не належить до повноважень податкового органу. Витрати визначаються такими, що понесені в рамках господарської діяльності платника податків, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту.

Вищевказаний висновок узгоджується із висновком щодо застосування норм права, який викладено в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі № 813/4956/17 (№К/9901/64861/18), що у відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім цього, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься доповідна записка Начальника юридичного управління ГУ ДФС у Львівській області від 02.01.2018 р. № 3/13-01-14-02-13 (а.с. «Про надання інформації» в якій зазначено наступне «Враховуючи заперечення ТОВ «Компанія «Енергопромгруп» на акт перевірки від 13.05.2017 р. №558/13-01-14-02/34668455, запропоновано надіслати запити про проведення зустрічних звірок в ДФС, на обліку яких перебувають ТзОВ «Донецьквуглезбагачення», ТзОВ «Торговий Дім «Укрвугілля», ТзОВ «Форум Трейдінг», Договір про спільну діяльність № 200515-уповноважена особа ТзОВ «Еко-Промтех», ТзОВ «Промпостач Лайн», ТзОВ «Промбізнес Люкс», ТзОВ «Західресурс Люкс», ТзОВ «Кортес+», ПАТ «Дікергофф цемент Україна» та скерувати листи «Про надання інформації та її документального підтвердження для проведення зустрічної звірки» на суб`єктів господарювання ТзОВ «Донецьквуглезбагачення», ТзОВ «Торговоінвестиційний центр «Україна-Казахстан», ТзОВ «Овекс-Захід», ТзОВ «Торговий дім «Укрвугілля», ТзОВ «Форум Трейдінг», Договір про спільну діяльність № 200515-уповноважена особа ТзОВ «Еко-Промтех» та провести повторну перевірку із залученням контрагентів, взаємовідносини з якими (за період 2016 року) були об`єктом раніше проведеної перевірки для з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки.».

Не проведення органом ДФС зустрічних звірок із вищевказаними контрагентами та відсутність запитів ДФС про проведення зустрічних звірок підтверджується актом перевірки та додатками до нього. Крім цього, відповідачем в ході судового розгляду не заперечувалось дана обставина.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій та статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. (див. рішення у справіШпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. пункт 109,110 рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

З огляду на викладене суд, приходить до переконання про відсутність правових підстав для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 376 506,98 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 16.08.2017 №0014821402, №0014841402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська,35, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопромгруп» (вул. Замкнена,3/2, м. Львів, 79016) судовий збір в сумі 376 506,98 грн (триста сімдесят шість тисяч п`ятсот шість гривень 98 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.