Рішення № 86692628, 26.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4995/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Вакуленка А.В.,

представників сторін:

від позивача – Овчаренко Є.В., ордер серії ЛГ № 015319;

від відповідача – Матусевич Р.М., довіреність від 17.05.2019 № 3205/111/28/05-19;

від третьої особи – не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Овчаренка Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Овчаренка Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач, ГУНП в Луганській області), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову ГУНП в Луганській області щодо здійснення підготування та подання до органу, що призначає пенсію (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області) необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1;

- зобов`язати ГУНП в Луганській області підготувати та подати до органу, що призначає пенсію (Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області) необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 в органах поліції. 03.09.2019 позивач звільнився зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Згідно із витягом з наказу ГУНП в Луганській області від 29.08.2019 № 821 о/с «По особовому складу» вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні дорівнює: 18 років 05 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні 13 років 07 місяців 19 днів. Пільгове обчислення вислуги років позивача здійснено на підставі послужного списку та відомостей про його участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Оскільки вислуга років позивача дорівнює 32 роки 00 місяців 28 днів, що відповідно до статті 12, 17, 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» дає йому право на призначення пенсії за вислугу років, позивач 01.10.2019 поштовим зв`язком звернувся до ГУНП в Луганській області з заявою про призначення пенсії, в якій просив здійснити підготовку та подання до органу, що призначає пенсію (ГУ ПФУ в Луганській області) необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугу років.

28.10.2019 позивач отримав лист (відповідь) від 23.10.2019 № 5912/111/58/05-2019, згідно з якою позивач не має права на пенсію, оскільки має вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні лише 18 років 05 місяців 09 днів, замість 24 років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону.

Позивач вважає таку відмову протиправною, та, з посиланням на статтю 8 Конституції України, пункт «б» статті 102, пункт «а» статті 12, статті 17, 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», норми постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 № 1497 «Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» та від 17.11.2004 № 1525 «Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393», рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України», у справі «Федоренко проти України», у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини», постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 800/517/17, постанову Верховного Суду від 16.09.2015 у справі № 21-146а15, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГУ ПФУ в Луганській області (арк. спр. 1-2).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та відповіді на відзив від 26.12.2019 за вх. № 62996/2019 (арк.спр. 58-60). Зокрема, зазначив, що незмістовними є посилання відповідача на практику Верховного Суду, оскільки вона не є сталою, а також з тих підстав, що відсутні умови, що визначені процесуальним законом для їх застосування, вони були прийняті не за подібних правовідносин, з не тотожних обставин, предмету та підстав позову. Так, предметом та підставами позову у справі № 295/6301/17, у справі № 295/7220/16 та у справі № 295/7219/16 були неправомірність дій пенсійного органу, пов`язаних з не переведенням особи з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років та зобов`язання вчинити ці дії. У справі № 725/1959/17 та у справі № 761/14626/17 особа – позивач проходила службу у Державній кримінально – виконавчій службі України і просила призначити пенсію за вислугу років, порядок обрахунку якої, в свою чергу, визначеного іншим нормативно – правовим актом, ніж у поточній справі. У справі № 281/459/17 також нетотожні предмет та підстави позову, й окремо Верховний Суд висловився, що Закон № 2262 все ж таки встановлює перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років при призначенні пенсії, але нажаль не розкрив цей перелік періодів служби, але й не зазначив (не спростував) можливість призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву від 06.12.2019 за вх. № 60094/2019 (арк.спр. 40-44), в якому зазначив, що Законом № 2262-ХІІ чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності вислуги 24 календарних років та більше, міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. При цьому в Закону № 2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17, від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 22.08.2019 у справі № 295/7220/16, від 24.10.2019 у справі № 295/7219/16, від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17 та інших.

Як вбачається з наказу ГУНП в Луганській області від 29.08.2019 № 821 о/с та наданих позивачем матеріалів, а саме послужного списку, вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 13 років 07 місяців 19 днів, тобто наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Також за твердженнями представника відповідача, оскільки приписи пункту 3 постанови № 393 суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ як правового акта, що має вищу юридичну силу, тому обґрунтування позивачем своїх вимог нормами Постанови № 393 є нікчемними.

Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано Порядком № 3-1. Виходячи з приписів пунктів 1, 12, 14 Порядку, обов`язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 761/19075/17, від 14.11.2019 у справі № 806/1469/16 та інших.

01.10.2019 на адресу ГУНП в Луганській області надійшла заява ОСОБА_1 від 27.09.2019 з вимогою оформлення та подання необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні – 32 роки 02 місяці 19 днів. Оскільки позивач на час звернення до відповідача з заявою від 27.09.2019 не набув права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, у відповідача не виник обов`язок щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за такою заявою, про що ОСОБА_1 повідомлений листом від 23.10.2019 № 5912/111/58/05-2019.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр. 56), надав відзив на позовну заяву від 11.12.2019 за вх. № 60793/2019 (арк.спр. 49-50), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та постанови КМУ від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» визначено, що Пенсійному фонду України з 01.01.2007 передані функції призначення, перерахунку та виплати пенсій згідно з Законом № 2262. Питання визначення права та розрахунку вислуги років для призначення пенсії належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових структур, міністерств та інших органів, в якому особа проходила службу (з яких особу звільнено зі служби). В даному випадку це питання належить до компетенції ГУНП в Луганській області, яке не надавало третій особі документів для призначення позивачеві пенсії за вислугу років. Також представник третьої особи зазначив, що загальна тривалість вислуги у пільговому обчисленні використовується при розрахунку розміру пенсії, а не для визначення права особи на той чи інший вид пенсії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (арк. спр. 9-11), має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 06.11.2015 (арк.спр. 12), згідно із послужним списком № М-170141 з 25.10.2000 проходив службу у в/ч А-4326, з 14.10.2002 – в органах внутрішніх справ України, з 30.12.2016 – в органах Національної поліції (арк.спр. 15-21).

Згідно із витягом з наказу ГУНП в Луганській області від 29.08.2019 № 821о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 (0122467), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Новоайдарського відділу поліції ГУНП в Луганській області звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч.1 п. 7 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 03.09.2019 з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 18 років 05 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 13 років 07 місяців 19 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 18 років, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 29 діб, встановивши відсоток премії за вересень 2019 року 47,97 % (арк.спр. 14).

Зазначений наказ позивачем не оскаржено.

Довідкою від 02.12.2019, виданою заступником начальника УКЗ ГУНП в Луганській області підполковником поліції В. Чабаном, підтверджується, що з 14.10.2002 по 03.09.2019 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та в органах поліції України на різних посадах (арк.спр. 47).

03.09.2019 відповідачем отримано заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, в якій позивач просив здійснити підготовку та подання до органу, що призначає пенсію (ГУПФУ в Луганській області) необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років документів, визначених Порядком № 3-1, серед додатків до якої зазначено копію паспорту громадянина України та ідентифікаційного номеру, копію витягу з наказу ГУНП в Луганській області від 29.08.2019 № 821 о/с «По особовому складу», картку реквізитів ПАТ «Державний ощадний банк України» по картковому рахунку (арк.спр. 22-23).

ГУНП в Луганській області листом від 23.10.2019 № 5912/111/58/05-2019 надано позивачеві відповідь, в якій з посиланням на норми статті 102 Закону України «Про Національну поліцію», пункту «а» статті 12 Закону № 2262, пункту 1 частини першої Порядку № 3-1 зазначено, що працівникам поліції, які мають право на пенсію, саме ГУНП, звідки був звільнений працівник й повинні готувати і направляти документи для призначення пенсії до ГУПФУ, але лише відносно тих працівників, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262 відповідно до статті 12. Вислуга років заявника на день звільнення у календарному обчисленні складає лише 18 років 05 місяців 09 днів, чого явно недостатньо для отримання права на пенсію за вислугу років згідно із Законом (з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення 24 календарних роки і більше), визначеного пунктом «а» статті 12 Закону, встановлену особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 відповідного Закону. Враховуючи, що саме вислуга років у календарному обчисленні є визначним фактором при призначенні пенсії за вислугу років, у ГУНП в Луганській області відсутні правові підстави для підготовки документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом «а» статті 12 Закону № 2262, і направлення їх до ГУПФУ в Луганській області. Також зазначено, що заява про призначення пенсії складається не в довільній формі, а відповідно до додатку 1 постанови (арк.спр. 26).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

У листі від 23.10.2019 № 5912/111/58/05-2019 підставою для відмови у підготуванні пакету документів та направленні подання до ГУПФУ в Луганській області не зазначено звернення позивача з заявою довільної форми, хоча посилання на це і міститься, а надано оцінку наявності права позивача на призначення пенсії за вислугу років та відповідно обов`язку відповідача спрямувати подання про призначення такої пенсії до органу пенсійного забезпечення.

Тому суд при розгляді справи надає оцінку правомірності підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , покладених в основу листа – відповіді від 23.10.2019 № 5912/111/58/05-2019.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262).

Пунктом “б” статті 1-2 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б” - “д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262 визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д” статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною другої статті 17 Закону № 2262 передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в Законі № 2262 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам, звільненим з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і які на день звільнення мають вислугу менше 24 календарних років.

Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 24 календарних років і більше; а також міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (номер рішення в ЄДРСР 73042834) та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17 (номер рішення в ЄДРСР 76613907), від 22 січня 2019 року у справі № 295/10742/16-а (номер рішення в ЄДРСР 79381274), від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17 (номер рішення в ЄДРСР 80197872), від 27 червня 2019 року у справі № 806/1470/16 (номер рішення в ЄДРСР 82685315), від 31 січня 2019 року у справі № 295/15121/16-а (номер рішення в ЄДРСР 79615320), від 30 вересня 2019 року у справі № 360/1432/19 (номер рішення в ЄДРСР 84621866).

Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років “для призначення пенсії”. Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.

Вищеописаними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 18 років 05 місяців 09 днів.

Відповідно, суд дійшов висновку, що наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262.

Надаючи правову оцінку посиланням позивача та його представника на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей” (далі - Постанова № 393), відповідно до якої позивачу (на його думку) для призначення пенсії у вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, суд виходить з такого.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262, як правового акта, що має вищу юридичну силу.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.09.2019 у справі № 281/459/17 (номер рішення в ЄДРСР 83647538).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Разом з тим, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, доводи ГУНП в Луганській області, викладені в листі від 23.10.2019 № 5912/111/58/05-2019 є законними, а надана відповідь відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Доводи представника позивача про неможливість врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які посилається відповідач у відзиві, суд вважає помилковими, оскільки обставини та предмет у цих справах дійсно не є тотожними обставинам та предмету справи, що розглядається, проте Верховним Судом у цих справах надавалася правова оцінка можливості включення вислуги років особи у пільговому обчисленні до вислуги, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідності до вимог Закону № 2262.

Щодо решти доводів представника позивача, суд зазначає, що за практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позивача є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень довів обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог адвоката Овчаренка Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ї АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2019 року.

Суддя А.Г. Секірська