Рішення № 86692423, 11.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10553/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Вереш А.В.

за участі :

представника позивача Рибачук В.С. - Бількін О.С.

представника відповідача ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області – Секерня О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , Закарпатського обласного військового комісаріату , згідно якого просить суд:

-визнати протиправними дії Закарпатського обласного військового комісаріату щодо відмови оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області документи, які передбачають в складі грошового забезпечення ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів від 22 вересня 2010 року №889 “ Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій “;

-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з врахуванням при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “ Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій;

-Зобов`язати Закарпатський обласний військовий комісаріат оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області документи, які передбачають у складі грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з червня до серпня 2013 року та з серпня 2013 року до липня 2015 року щомісячну додаткову грошову винагороду, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “ Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій“;

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з липня 2015 року, з урахуванням при обчисленні розміру пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою Кабінету України від 22 вересня 2010 року №889 “ Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України , Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” із врахуванням раніше виплачених сум.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що наказом Міністра оборони України від 26.06.2015 року він був звільнений з військової служби за п. “ а”( за віком) ч. 6 ст. 26 Закону України “ Про військовий обов`язок і військову службу “. Наказом начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.07.2015 року № 126 його було виключено зі списків особового складу Генерального штабу Збройних Сил України та направлено на військовий облік до Київського міського військового комісаріату.

З липня 2015 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугою років відповідно до вимог ст. 43 Закону України від 9.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин: далі - Закон №2262-ХІІ).

Призначення (обчислення ) пенсії здійснювалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві на підставі грошового атестату ЗУ№ 174887 і довідки про додаткові види грошового забезпечення №305/357 від 10.07.2015 року, які були видані Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України та копії карток особових рахунків на виплату грошового забезпечення фінансово - економічної служби управління Західного оперативного командування за липень і серпень 2013 року.

Позивач зазначає, що під час проходження військової служби у Західному оперативному командуванні ( з червня до серпня 2013 року) та Генеральному штабі Збройних Сил України ( з серпня 2013 року до липня 2015 року), тобто за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням він у складі грошового забезпечення фактично отримав щомісячну додаткову грошову допомогу, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проте з вини державного органу, який видавав довідку для призначення позивачу пенсії, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода у відповідній довідці не була врахована, що призвело до призначення пенсії у меншому розмірі.

В квітні 2016 року позивач переїхав на постійне місце проживання до міста Ужгорода та з 1 липня 2016 року йому була поновлена виплата пенсії за новим місцем проживання.

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди.

Проте листом від 19.08.2016 року №239/Р-99 - 01 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області його повідомило, що підстав для перерахунку пенсії немає з огляду на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 та Постанови Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1. Крім цього повідомило, що функція визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі їх компетенції, а здійснюється виключно на підставі документів поданих, в його випадку, Закарпатським обласним військовим комісаріатом.

Закарпатський обласний військовий комісаріат на заяву ОСОБА_1 надіслав листа від 30.08.2016 року №6371, яким відмовив надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області документи для обчислення пенсії, які передбачають у складі грошового забезпечення , яке він отримував за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, щомісячну додаткову грошову винагороду, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889“ Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій “.

Позивач вважає, що дії Закарпатського військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є протиправними та такими, що суттєво порушують його права, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби та з якої нараховані і сплачені внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

На думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно відмовив у здійсненні перерахунку, безпідставно вказавши, що зазначені позивачем виплати не враховуються до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії.

Позивач вважає, що діями посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області порушені його права та інтереси, а від так за захистом таких, вимушений звертатися до суду.

З посиланням на викладене, позивач просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити.

В ході судового розгляду справи представник позивача 04.10.2019 року в судовому засіданні подав до суду заяву про відмову від частини заявлених позовних вимог до Закарпатського обласного військового комісаріату , а саме:

-визнати протиправними дії Закарпатського обласного військового комісаріату щодо відмови оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області документи, які передбачають в складі грошового забезпечення ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів від 22 вересня 2010 року №889 “ Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій “;

-Зобов`язати Закарпатський обласний військовий комісаріат оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області документи, які передбачають у складі грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з червня до серпня 2013 року та з серпня 2013 року до липня 2015 року щомісячну додаткову грошову винагороду, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “ Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій“.

Представник позивача Рибачук ОСОБА_2 - Бількін О.С. в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви від 26.09.2019 року про відмову від частини заявлених позовних вимог до Закарпатського обласного військового комісаріату підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення аналогічні викладеним, а також послався на правову позицію , яка викладена Великою Палатою ВС у постанові від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17.

Представник відповідача ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області – Секерня О.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав та мотивів викладених у відзиві на позовну заяву відповідно до якого зазначає, що з 08.07.2015 року позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 01.07.2016 року в головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Пенсія позивачу виплачується на підставі направлених Київським міським військовим комісаріатом документів для призначення пенсії позивачу, а саме: грошового атестату ЗУ №174887, довідки про додаткові види грошового забезпечення №305/357 від 10.07.2015 . Позиція позивача щодо включення до складу пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди є необгрунтованою з огляду на наступне. Щомісячна додаткова грошова винагорода не може бути включена до складу пенсії, оскільки являється іншим видом грошового збезпечення, який не включений до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії, а відтак не є підставою для перерахунку пенсії. Індивідуальні перерахунки пенсій, пов`язані з уточненням розміру грошового забезпечення або його окремих видів здійснюються виключно на підставі документів, поданих уповноваженими структурними підрозділами міністерств та інших органів центральної виконавчої влади (у даному випадку - Закарпатським обласним військовим комісаріатом). До повноважень органу, що призначає пенсії, належить, зокрема розгляд питання про призначення пенсії при зверненні особи з відповідною заявою як це зазначено у п.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку) пенсій. Однак, питання щодо визначення грошового забезпечення для обчислення пенсії належить до повноважень Закарпатського обласного військового комісаріату. Просила відмовити у задоволенні позову.

31.10.2016 р. представником головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано до суду заперечення.

01.11.2016р. представником Закарпатського обласного військового комісаріату подано до суду заперечення на позовну заяву.

06.02.2017р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну позовних вимог.

12.05.2017 р. представником фінансового управління Генерального штабу ЗСУ подано до суду заперечення на позовну заяву.

18.05.2017 р. представником фінансового управління Генерального штабу ЗСУ подано до суду заперечення на позовну заяву.

24.11.2017р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну позовних вимог.

30.01.2018 р. представником фінансового управління Генерального штабу ЗСУ через канцелярію суду подано клопотання про передачу адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду..

08.02.2019р. представником Закарпатського обласного військового комісаріату через канцелярію подано до суду пояснення щодо позову.

13.09.2018 р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про перенесення розгляду справи.

25.10.2018 р. представником позивача подано заперечення на клопотання про передачу адміністративної справи на розгляд іншого суду

20.06.2019 р. представником головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі;

21.08.2019 р. представником фінансового управління Генерального штабу ЗСУ подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності

26.09.2019 р. представником позивача подано до суд заяву про часткову відмову від позову.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

18.10.2016 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду суд відкрив провадження по справі № 308/10553/16-а та призначив до судового розгляду.

15.05.2019 р. ухвалою Ужгородського міськрайонного суду заяву позивача про зміну позовних вимог повернуто позивачу;

15.05.2019 р. ухвалою Ужгородського міськрайонного суду клопотання представника фінансового управління Генерального штабу ЗСУ про передчу справи повернуто заявнику;

20.06.2019 р. ухвалою Ужгородського міськрайонного суду в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зупинення провадження по справі № 308/10553/16а- відмовлено.

04.10.2019 р. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду провадження по справі в частині заявлених позовних вимог – закрито.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повнова-жень протиправними.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, спір між сторонами виник з приводу відмови Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у перерахунку пенсії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 26.06.2015 року № 456 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за п. “ в”( за віком) ч. 6 ст. 26 Закону України “ Про військовий обов`язок і військову службу “. Наказом начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.07.2015 року № 126 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Генерального штабу Збройних Сил України та направлено на військовий облік до Київського міського військового комісаріату. ( а.с. 8)

З 08 липня 2015 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугою років відповідно до вимог ст. 43 Закону України від 9.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”( у редакції чинній на час виникнення спірних відносин: далі- Закон №2262-ХІІ).

Призначення ( обчислення ) ОСОБА_1 пенсії здійснювалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві на підставі грошового атестату ЗУ№ 174887 і довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про додаткові види грошового забезпечення №305/357 від 10.07.2015 року про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії, у якій містилися відомості щодо основних видів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, які були отримані позивачем та на підставі карток особових рахунків на виплату грошового забезпечення фінансово - економічної служби управління Західного оперативного командування за липень і серпень 2013 року.

Так, у згаданій довідці були зазначені: основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, надбавка за військове звання, надбавка за вислугу років), додаткові види грошового забезпечення (надбавки за виконання особливо важливих завдань, за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премія).

Відомостей щодо отримання будь-яких інших видів грошового забезпечення у довідці Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 10 липня 2015 року № 305/357 зазначено не було ( копія довідкі долучена до матеріалів справи).

Таким чином , ГУПФУ в м. Києві при обчисленні ОСОБА_1 пенсії враховано посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за виконання особливо важливих завдань, премія 45 %).

Судом встановлено, що 11.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про поновлення виплати пенсії у зв`язку із переїзом на постійне місце проживання до міста Ужгорода.

Як встановлено судом, з 1 липня 2016 року виплата пенсії ОСОБА_1 поновлена за новим місцем проживання, що стверджується листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.06.2016 року № 8326.

Як встановлено судом в липні 2016 року, після звернення, ОСОБА_1 отримав:

-довідку Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 25 липня 2016 року № 305/609, у якій зазначено повний розмір грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової винагороди у розмірі 60% за період служби з вересня 2013 року до липня 2015 року;

-архівну копію особового рахунку фінансово-економічної служби управління Західного оперативного командування від 15 липня 2016 року №179-2/1005 у якій зазначено повний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у за період служби з травня до серпня 2013 року.

Як встановлено судом, 04 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії у зв`язку з тим, що при нарахуванні пенсії не було враховано щомісячну додаткову грошову допомогу, яку він отримував під час проходження служби та з якої нараховані і сплачені внески, та яка має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії. До заяви долучив копію особового рахунку фінансово-економічної служби управління Західного оперативного командування за березень – серпень 2013 року та довідку Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 05 серпня 2013 року по 07 липня 2015 року включно.

Проте, листом № 239/Р-99-01 від 19.08.2016 року Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача про те, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складових розміру грошового забезпечення, а тому не може бути врахована при обчисленні пенсії. Пенсія ОСОБА_1 призначена на підставі грошового атестату ЗУ№ 174887 , довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про додаткові види грошового забезпечення №305/357 від 10.07.2015 року та копії карток особових рахунків на виплату грошового забезпечення фінансово - економічної служби управління Західного оперативного командування за липень і серпень 2013 року, а відтак відмовив позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав \а.с. 16-17\

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Ураховуючи наведене, отримувана ОСОБА_1 згідно з довідкою про види грошового забезпечення від 25 липня 2016 року № 305/609 щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної позивачу у липні 2015 року пенсії підлягає перерахунку.

Дана позиція узгоджується з позицією Великої палати ВС від 06.02.2019 р. справа № 522/2738/17.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши чинне пенсійне законодавство, вивчивши матеріали справи , суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.

Суд відхиляє доводи представника Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду, викладені у клопотанні поданому в письмовому вигляді, у зв`язку з пропуском позовної давності.

Так, відповідно до частини першої статті 99 КАС (у редакції, чинній на час подання цього позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга цієї статті КАС).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 дізнався про призначення йому пенсії у неналежному розмірі, отримавши довідку Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 25 липня 2016 року № 305/609. У зв`язку з цим 04 серпня 2016 року ОСОБА_1 подав до управління ПФУ заяву про проведення перерахунку розміру пенсії і, отримавши 22.08.2016 року відмову у перерахунку, у жовтні 2016 року звернувся до суду з цим позовом, що свідчить про дотримання встановленого статтею 99 КАС шестимісячного строку.

Водночас Законом № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина третя статті 51 цього Закону).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на час призначення йому пенсії за Законом № 2262-ХІІ мав право на включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отримуваної ним щомісячної додаткової грошової винагороди, а Головне управління ПФУ протиправно відмовило у проведенні перерахунку розміру пенсії, позовні вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про види грошового забезпечення від 25 липня 2016 року № 305/609 з урахуванням названого щомісячного додаткового виду грошового забезпечення підлягають задоволенню без обмеження строком.

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критерія-ми.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача здійснити з 08.07.2015 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 25.07.2016 року № 305/609 із включенням до складу ( розміру) грошового забезпечення , з якого призначається ( обчислюється) пенсія , щомісячної додаткової грошової винагороди.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, а також те, що на час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення про відмову у перерахунку пенсії, суду надано не було, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, а тому приходжу до висновку ,що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадовачи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 551,20 грн., який сплачений квитанцією від 06.10.2016 року №21 (а. с. 23).

Керуючись ст.ст. 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з врахуванням при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, яка викладена у листі Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.08.2016 року № 239/Р-99-01.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 08.07.2015 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 25.07.2016 року № 305/609 із включенням до складу ( розміру) грошового забезпечення , з якого призначається ( обчислюється) пенсія , щомісячної додаткової грошової винагороди.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1

Відповідач: Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області м. Ужгород, пл.. Народна, 4.

Дата складання повного судового рішення 20.11.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца