Рішення № 86692328, 27.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року справа № 320/2006/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому з урахуванням прийнятих судом заяв змін предмета позову від 17.09.2019 (а.с.111-112) та від 19.09.2019 (а.с.141) просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 08.11.2018 №Ф-236981-55 щодо визначення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 15 819, 54 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 14.02.2019 №Ф-236981-55 щодо визначення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 18 276, 72 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 10.05.2019 №Ф-236981-55 щодо визначення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 21 030, 90 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 12.08.2019 №Ф-236981-55 щодо визначення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 23 785, 08 грн.;

- зобов`язати ГУ ДФС у Київській області внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків заборгованості з єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 23 785, 08 грн., як такої, що не підлягає сплаті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Взяття ж на облік у контролюючих органах самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку або збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 23.05.2019.

22 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивач з 19.12.2016 зареєстрований як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. З 27.12.2016 адвокат Штепа Р.П. взятий на облік як платник податків в Обухівській ДПІ. Лише 01.04.2019 прийнято рішення про припинення діяльності платника податків. Відповідач вказав, що платник податку має обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску незалежно від отримання доходу. Зокрема, з 01.01.2017 за відсутності доходу (прибутку у звітному році або окремому місяці звітного року) платник податку зобов`язаний визначити базу нарахування не менше за розмір мінімального страхового внеску. З 01.01.2018 як адвокати, що мають статус осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, так і фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (у т.ч. першої групи), мають сплачувати кожного кварталу не менш ніж 2 457, 18 грн. до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів, відкладено підготовче судове засідання на 21.06.2019, витребувано докази від відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову від 17.06.2019 (а.с.32-33), відкладено підготовче судове засідання на 09.07.2019.

21.06.2019 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача від 19.06.2019 б/н (а.с. 39-40) щодо автоматичного нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за 2017 рік. Також відповідач вказав, що платником податків ОСОБА_1 як самозайнятою особою звіти та декларації про майновий стан та доходи не подавалися.

08.07.2019 на адресу суду надійшов відзив ГУ ДФС у Київській області з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну предмету позову (а.с.47-50), в якому відповідач вказує про те, що станом на 30.04.2019 за позивачем обліковувалась заборгованість за єдиним соціальним внеском в розмірі 21 030, 90 грн. Дані обставини стали підставою для виставлення та направлення ОСОБА_1 вимоги від 10.05.2019 №Ф-236981-55 на загальну суму боргу 21 030, 90 грн. Відтак, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого судового засідання у справі, підготовче судове засідання відкладено на 01.08.2019.

01.08.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про відсутність права контролюючого органу здійснювати нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на рівні ДФС України та без проведення документальної перевірки. Із зазначеними обставинами позивач пов`язує протиправність винесених податковим органом вимог, які оскаржуються позивачем в судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову від 17.06.2019 (а.с.74-76), відкладено підготовче засідання на 05.08.2019.

05.08.2019 до суду надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову (а.с.93-96), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Також відповідач стверджує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу з огляду на положення пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 підготовче засідання відкладено на 17.09.2019.

У підготовчому судовому засіданні 17.09.2019 позивачем подано заяву про зміну предмета позову (а.с. 111-112).

Протокольною ухвалою суду від 17.09.2019 за клопотанням позивача підготовче засідання відкладено на 19.09.2019, також судом відкладено розгляд питання про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову до остаточного з`ясування питання про те, чи винесено відповідачем нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 23 785, 08 грн.

У підготовче судове засідання, призначене на 19.09.2019, з`явились позивач та представник відповідача.

Позивачем в судовому засіданні 19.09.2019 подано заяву, якою остаточно уточнено позовні вимоги (а.с.141). Протокольною ухвалою суду заяву про зміну предмету позову від 17.09.2019 (а.с. 111-112) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.141), поданої у судовому засіданні 19.09.2019, прийнято до розгляду судом.

Таким чином, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Присутні у підготовчому судовому засіданні 19.09.2019 позивач та представник відповідача подали заяви, відповідно до яких проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечували та надали згоду на початок розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання (а.с.144-145).

Відповідно до ч.7 ст. 181 КАС України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій ст.180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно з п.3 частини 2 ст.183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Також присутні у підготовчому судовому засіданні 19.09.2019 позивач та представник відповідача заявили клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.146-147).

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, подальший розгляд справи постановлено здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

19 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5893/10 (а.с.25).

27.12.2016 ОСОБА_1 узятий на облік як платника податків у Києво-Святошинській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Київській області (Обухівське відділення) за №11308 (а.с.121).

Також 27.12.2016 ОСОБА_1 взятий на облік платник єдиного внеску за реєстраційним номером 10000000790303 (а.с.120). Підставою для взяття на облік платника єдиного внеску стала відповідна заява ОСОБА_1 (а.с.124).

Судом встановлено, що 21.03.2019 ОСОБА_1 подано до Обухівського управління ГУ ДФС у Київській області заяву про припинення платника податків та заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (а.с.136-137). В якості підстави зняття з обліку платника єдиного внеску зазначена зміна організаційної форми адвокатської діяльності.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.65-66), з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 є одним з двох засновників Адвокатського об`єднання «Консігліо», яке зареєстровано 05.02.2018.

Як вбачається з картки платника податків ОСОБА_1 (а.с.41), наданої відповідачем до суду, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску з 27.12.2016, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності – 27.12.2016, дата зняття ознаки – 29.03.2019.

При цьому, інформація щодо дати та причин зняття з обліку платника ЄСВ в розділі картки «Дані про реєстрацію платником ЄСВ» відсутня.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.139), станом на 19.09.2019 будь-яких записів за реєстраційним номером облікової картки платника податків позивача в реєстрі не знайдено.

Станом на 01 серпня 2019 року за даними інтегрованої картки платника податків (далі - ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску (а.с.19, 53-54, 99, 115), а саме:

- за 2017 рік у сумі 8448 грн, граничний строк сплати до 2 травня 2018 року;

- за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 квітня 2018 року;

- за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 липня 2018 року;

- за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 жовтня 2018 року;

- за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21 січня 2019 року;

- за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк оплати до 19 квітня 2019 року;

- за 2 квартал 2019 року у сумі 2754, 18 грн., граничний строк оплати до 19 липня 2019 року.

Загальна сума нарахувань з єдиного внеску за 2017 рік, 1-4 квартали 2018 року та 1-2 квартали 2019 року склала 23785,08 грн.

Відповідачем надано до суду розрахунок боргу позивача зі сплати єдиного соціального внеску (а.с.114, 135).

Судом встановлено, що відповідачем по платнику податків ОСОБА_1 було винесено чотири вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені.

Зокрема, 08 листопада 2018 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-236981-55, якою ОСОБА_1 повідомлено про наявність боргу зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 в розмірі 15 819, 54 грн. (а.с.77).

Про існування зазначеної вище вимоги позивачу стало відомо в процесі розгляду даної справи шляхом отримання відповіді від ГУ ДФС у Київській області на адвокатський запит з приводу наявної у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с.78-82).

14 лютого 2019 року ГУ ДФС у Київській області було сформовано вимогу №Ф-236981-55 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31 січня 2019 року борг зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 грн. (а.с.8).

10 травня 2019 року ГУ ДФС у Київській області було сформовано вимогу №Ф-236981-55 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 повідомлено про наявність боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн. станом на 30.04.2019 (а.с.34).

12 серпня 2019 року ГУ ДФС у Київській області було сформовано вимогу №Ф-236981-55 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 повідомлено про наявність боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 23785,08 грн. станом на 31.07.2019 (а.с.134).

Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а вимоги про сплату боргу (недоїмки) такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно до вимог п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464 визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 та ч. З ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Так, ст.4 Закону № 2464 визначено суб`єктний склад платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які проводять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-VI)

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Зазначена правова позиція підтверджується також висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань (а.с.65-66), 05.02.2018 ОСОБА_1 став засновником Адвокатського об`єднання «Консігліо». Відтак, з 05.02.2018 позивач припинив здійснення адвокатської діяльності індивідуально, що виключає останнього з числа самозайнятих осіб, які входять до суб`єктного складу платників єдиного внеску.

Проте, про зміну організаційної форми адвокатської діяльності позивач повідомив податковий орган лише 29.03.2019 (дата реєстрації у Журналі вхідної кореспонденції ДПІ заяви про зняття з обліку платника податків), зазначивши про ці обставини в заяві про зняття з обліку платника податків єдиного внеску в якості підстави для припинення діяльності (а.с.136).

З даних реєстраційної картки платника податків ОСОБА_1 вбачається, що рішення про припинення діяльності прийнято 01.04.2019 (а.с.41).

На думку суду, зазначені обставини виключають нарахування позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску, починаючи з 2-го кварталу 2019 року.

Так, позивачем оскаржується, серед іншого, вимога від 12.08.2019 №Ф-236981-55 щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.07.2019.

Як встановлено з матеріалів справи, сума недоїмки у розмірі 23 785, 08 грн. згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-236981-55 виникла у зв`язку із несплатою позивачем у повному обсязі суми мінімального страхового внеску за 2017 рік, сум мінімального страхового внеску щоквартально за 2018 рік, а також за 1-й та 2-й квартали 2019 року.

Зазначені обставини підтверджуються наданим відповідачем до суду розрахунком боргу (а.с.135).

Отже, вимога від 12.08.2019 №Ф-236981-55 була сформована, серед іншого, за рахунок включення до останньої заборгованості зі сплати єдиного внеску за 2-й квартал 2019, тобто, за період, коли позивачем вже не здійснювалася адвокатська діяльність індивідуально, що відображено в реєстраційній картці платника податків ОСОБА_1 .

Також, суд звернув увагу, що відповідно до наданих відповідачем розрахунків до оскаржуваної вимоги від 12.08.2019 вбачається, що зобов`язання зі сплати єдиного внеску в зазначеній вимозі нараховано також за періоди часу, за які податковим органом вже винесені інші вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 08.11.2018, від 14.02.2019, 10.05.2019, оцінка яким буде надана додатково в рішенні суду.

Відповідачем не надано доказів відкликання чи скасування вимог від 08.11.2018, від 14.02.2019, 10.05.2019, якими позивачу нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску за один і той же період, що і у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019.

Відтак, вимога від 12.08.2019 №Ф-236981-55 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваних вимог від 08.11.2018, від 14.02.2019, 10.05.2019 №Ф-236981-55 суд зазначає таке.

Позовні вимоги щодо протиправності оскаржуваних вимог та їх скасування позивач обґрунтовує наступним.

На думку позивача, умовами для виникнення обов`язку щодо сплати єдиного внеску є: наявність ознак самозайнятої особи, провадження такою особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від цієї діяльності. При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи. Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (надалі – Інструкція № 449) на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Починаючи з 01.01.2017 набули чинності зміни до Закону №2464, якими на кожну фізичну особу-підприємця та особу, яка провадить незалежну професійну діяльність покладається обов`язок по сплаті єдиного соціального внеску незалежно від обраної системи оподаткування, факту здійснення нею підприємницької діяльності/отримання доходу та незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст.9 Закону №2464).

Абзацом третім частини восьмої ст.9 Закону №2464 встановлено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний соціальний внесок.

Пунктом 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний соціальний внесок, зокрема для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного соціального внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, то такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Таким чином, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначити платники, вказані у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п`ята ст. 8 Закону № 2464).

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, проте, за умови, що така особа не є найманим працівником.

Як вбачається з реєстраційної картки платника податку (а.с.41), 27.12.2016 року ОСОБА_1 було встановлено ознаку «особа, що здійснює незалежну професійну діяльність». 29.03.2019 зі ОСОБА_1 зазначену ознаку було знято.

Матеріали справи не містять доказів того, що в період з 27.12.2016 по 29.03.2019 ОСОБА_1 зупинялася чи припинялася адвокатська діяльність, а так само відсутні докази того, що в зазначений період час позивач був найманим працівником, за якого єдиний соціальний внесок сплачував його роботодавець.

Таким чином, позивач не був позбавлений обов`язку, який передбачено п.п. 2-3 ст. 7 Закону №2464, щодо нарахування і сплати єдиного соціального внеску за зайняття адвокатською діяльністю, зокрема у розмірах страхових внесків за кожен звітний період.

Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік настав 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 року єдиний внесок сплачується щоквартально по строку: 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 19 січня 2019 року та за поданим звітом за 2018 рік (по строку 9 лютого 2019 року) - в день подання такого звіту.

Сума єдиного внеску для самозайнятих осіб, платників єдиного податку, у 2018 році не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (22% від мінімальної заробітної плати).

Зокрема, розмір мінімального страхового внеску в 2017 році становив 704, 00 грн., в 2018 році – 819,06 грн., в 2019 році – 918,06 грн.

Згідно з даними інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску, у позивача накопичена наступна заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з 27.12.2016 по 29.03.2019:

- за 2017 рік – 8448, 00 грн. (704,00 грн.*12);

- за 1 квартал 2018 року – 2457, 18 грн. (819,06 грн.*3);

- за 2 квартал 2018 року – 2457, 18 грн. (819,06 грн.*3);

- за 3 квартал 2018 року – 2457, 18 грн. (819,06 грн.*3);

- за 4 квартал 2018 року – 2457, 18 грн. (819,06 грн.*3);

- за 1 квартал 2019 року – 2754, 18 грн. (918,06 грн.*3).

Судом встановлено, що станом на 29.03.2019 заборгованість позивача складала – 21030, 90 грн.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції N449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі слати єдиного внеску.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з вимогами п. З розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16.

З цих підстав суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до наданих відповідачем розрахунків до оскаржуваних вимог вбачається, що зобов`язання зі сплати єдиного внеску в оспорюваних вимогах частково нараховані за одні і ті ж самі періоди часу, зокрема, за весь 2017 рік, І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року.

Також зобов`язання зі сплати єдиного внеску за IV квартал 2018 року нараховано двічі: і в оскаржуваній вимозі від 14.02.2019, і у вимозі від 10.05.2019.

Отже, оспорювані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018, від 14.02.2019, 10.05.2019 №Ф-236981-55 частково винесені з одних і тих самих підстав двічі, що не відповідає вимогам частини 1 ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, в контексті наведених фактичних обставин, суд вважає, що мало місце повторне притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Відповідачем не надано доказів відкликання чи скасування як в частині, так і повністю вимог, якими позивачу нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску за один і той же період.

З цих підстав, суд вважає за необхідне частково скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-236981-55 в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за весь 2017 рік, І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року.

Також суд прийшов до висновку про необхідність часткового скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-236981-55 в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за весь 2017 рік, І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року та IV квартал 2018 року.

Щодо зобов`язання відповідача внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунка платника податків загальної заборгованості з єдиного внеску, штрафів, пені як такої, що не підлягає сплаті.

Заявлений позивачем спосіб захисту буде розглядатися судом лише відносно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-236981-55, оскільки остання визнана судом протиправною.

Так, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту як зобов`язання контролюючого органу внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунка платника податків загальної заборгованості з єдиного внеску, штрафів, пені не призведе до ефективного відновлення права платника податків, а відтак, не є належним способом захисту.

В спірних правовідносинах, на думку суду, достатнім для захисту прав позивача є задоволення судом вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-236981-55, оскільки саме таке рішення суду, в разі набрання ним законної сили, є підставою для вчинення податковим органом дій по виключенню з обліку сум єдиного соціального внеску, які визначали наявність недоїмки в інтегрованій картці платника, за 2-й квартал 2019 року.

Суд вважає, що позивачем передчасно заявлена вимога про зобов`язання відповідача внести коригування до інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску, оскільки ще не настали обставини, які зумовлюють виключення з обліку спірних сум, а відтак, платник передчасно звернувся з такою вимогою до суду.

З цих підстав, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунка платника податків загальної заборгованості з єдиного внеску, штрафів, пені як такої, що не підлягає сплаті, зокрема, за вимогою від 12.08.2019 №Ф-236981-55, яка визнана судом протиправною.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не спростував доказів та аргументів, які було надано позивачем щодо протиправності вимоги від 12.08.2019 №Ф-236981-55. Відтак, в цій частині позовні вимоги необхідно задовольнити.

Натомість, спірні вимоги від 08.11.2018, від 14.02.2019, 10.05.2019 №Ф-236981-55 відповідають всім критеріям, визначеним Законом № 2464 та Інструкцією №449, як по формі, так і по змісту, а тому підстави для їх скасування у судовому порядку відсутні. В цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що відповідачем двічі нараховано до сплати єдиний соціальний внесок у вимогах від 14.02.2019 №Ф-236981-55 та від 10.05.2019 №Ф-236981-55, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-236981-55 в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за весь 2017 рік, І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року на суму 15819,54 грн. та визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-236981-55 в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за весь 2017 рік, І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року та IV квартал 2018 року 18276,72 грн.

Щодо судового збору за подачу адміністративного позову до суду.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до адміністративного суду позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними та скасування чотирьох вимог про плату боргу (недоїмки) та вимогу про зобов`язання вчинити певні дії, як наслідок протиправності оскаржуваних вимог.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги є однією вимогою майнового характеру.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674 за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 23.11.2018 № 2629-VIII встановлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривня.

При цьому ціна позову за вимогу майнового характеру вираховується як добуток усіх донарахованих за оскаржуваними вимогами сум ЄСВ в загальній сумі 78912,24 грн. (15819,54+18276,72+21030,90+23785,08). Отже ціна позову в даній справі становить 78912,24 грн., тому при зверненні до суду із даною позовною заявою до сплати належить судовий збір у сумі 789,12 грн.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір на суму 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 18.04.2019 № 119 на суму 768,40 грн. (а.с.2).

Отже, розмір недоплати судового збору позивачем складає 20,72 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, розмір задоволених позовних вимог позивача становить 57881,34 грн. (73,4 %). Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 579,22 грн. (789,12х100:73,4) пропорційно до задоволеної частини вимог. Враховуючи часткове задоволення позову підстав для стягнення з позивача недоплаченої суми судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 12.08.2019 №Ф-236981-55 щодо визначення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 23785,08 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 14.02.2019 №Ф-236981-55 в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за весь 2017 рік, І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року на суму 15819,54 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 10.05.2019 №Ф-236981-55 в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за весь 2017 рік, І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року та IV квартал 2018 року на суму 18276,72 грн.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 579,22 грн. (п`ятсот сімдесят дев`ять грн. 22 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03051 м. Київ вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 27.12.2019 року.

Суддя Кушнова А.О.