Рішення № 86692271, 28.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2019 року № 320/5942/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Славутицької міської paди Київської області від 03.10.2017 № 03-16/23 щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї померлої особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі "Посвідчення члена сім`ї померлої особи з інвалідністю внаслідок війни»;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Славутицької міської paди Київської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлої особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до вимог статті п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразку.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернулась до відповідача із заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни, при цьому відповідачем було відмовлено, у зв`язку з тим, що позивач не має права на статус передбачений статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення. Позивач вважає вказану відмову відповідача необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є правомірною та такою, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки пунктом першим статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як убчається з матеріалів справи, 21.07.1990 позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований Неданчицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідно посвідчення серії НОМЕР_2 інваліда війни, виданого ГУ МВС України в Київській області 12.06.2006, ОСОБА_2 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 19.02.2019 складено відповідний актовий запис №39.

03 липня 2019 року Київською облдержадміністрацією позивачу видано посвідчення №000080 дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Також, вважаючи, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 має право на статус члена сім`ї особи з інвалідністю внаслідок війни та на видачу відповідного посвідчення, вона звернулась до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області.

Листом № 01-16/23 від 03.10.2019 позивачу повідомлено, що відсутні підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки смерть її чоловіка пов`язана не з проходженням військової служби, а з ліквідацією наслідків на ЧАЕС.

Позивач не погоджується із вказаною відмовою та вважає її такою, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до часини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У преамбулі до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно частини першої статті 7 Закону №3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1,9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до маршрутного листа, виданого Головним управлінням МВС України в Київській області 28.03.2001, капітан міліції Легкий ОСОБА_3 при участі в заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЛЕС знаходився у 30-км зоні (зоні відселення): рік 1986 з 26.04 по 27.04. Місце несення служби Прип`ять. Кількість днів 2. Номер наказу 069-86. Отримав дозу радіоактивного опромінювання 39.54 Бер.

Також, відповідно довідки Центральної міжвідомчої спеціалізованої МСЕК серії AB № 1042121 від 22.05.2018 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією встановлено першу групу інвалідності, підгрупа «Б», з 22 травня 2018 року. Причина інвалідності: захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧЛЕС. Інвалідність встановлена довічно.

Відповідно постанови ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Київській області» № 43 від 14.08.2019 захворювання, колишнього співробітника ОВС, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧЛЕС, інваліда І групи ОСОБА_2 , 1955 р.н. «Хронічна ішемічна хвороба серця: стенозуючий коронаросклероз. Кардіосклероз післяінфарктний. Гіпертонічна хвороба III ст.Гостра серцева недостатність», що призвело до смерті. ТАК. пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, який виконував обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та був інвалідом І групи, захворювання та смерть якого пов`язані з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується вищевказаними документами.

Згідно з пункт другим статті 10 Закону № 3551-XII визначає, що його чинність поширюється на сім`ї військовослужбовців, які призивались на збори військовозобов`язаних Міністерства оборони, прирівняних до них осіб, зазначених в статтях 6 і 7 цього Закону, тобто на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Славутицької міської paди Київської області від 03.10.2017 № 03-16/23 щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї померлої особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі "Посвідчення члена сім`ї померлої особи з інвалідністю внаслідок війни».

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Славутицької міської paди Київської області (код ЄДРПОУ 22208706) встановити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) статус члена сім`ї померлої особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до вимог статті п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.