Рішення № 86691908, 03.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року м. Київ № 320/3300/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Чмель І.М.,

від відповідача - Адамишин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у

м.Києві та Київській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Ісламської республіки Аміні Мохаммад (далі по тексту - позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо розгляду заяви разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», та відсутності рішення - протиправною.

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по заяві разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 22.11.2018 він подав заяву до Деснянського РВ ГУДМС України в Київській області про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням з підстав, визначених ч.І ст.8 Закону України «Про громадянство України». Вказує, що разом із заявою ним було подано всі необхідні документи передбачені п.п. 24, 30 Порядку, затвердженого Указом Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» №215/2001.

Позивач зазначає, що відповідачем було прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття громадянства, однак на думку позивача дане рішення прийнято з порушення строку розгляду та вважає його таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права та обов`язки позивача щодо реалізації права набуття громадянства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено його розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

Крім того, вказаною ухвалою суд у порядку підготовки справи до розгляду витребував від позивача: 1) читабельну фотокопію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) оригінал договору оренди квартири від 22.11.2018 укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_4; та витребував від відповідача: 1) належним чином засвідчену копію особової справи позивача; 2) належним чином засвідчені копії заяви та документів, які були подані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням з підстав визначених ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство».

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та витребувано докази по справі.

Відповідач правом, визначеним статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, на подання відзиву на позов не скористався. У свою чергу відповідачем було надано до суду супровідний лист, де зазначено про те, що виконати вимоги ухвали суду не надається можливим, оскільки відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2019 задоволено клопотання та дозволено право тимчасового доступу до речей та документів, зобов`язавши уповноважено особу - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надати слідчому в ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області тимчасовий доступ до оригіналів документів, що містяться у справах про набуття/оформлення громадянства іноземних громадян у тому числі громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 суд витребував від ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області:

1) належним чином засвідчену копію особової справи № 8.1-2928 про оформлення набуття громадянства України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . із доданими документами;

2) належним чином засвідчені копії заяви та документів, які були подані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням з підстав визначених ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 суд повторно витребував від відповідача та від ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області документи, витребувані ухвалами від 05.08.2019 та від 01.10.2019.

У судове засідання, призначене у справі на 03.12.2019, з`явилися уповноважені представники сторін.

Уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, водночас мотивів за яких відповідачем не були розглянуті документи позивача суду не навів. Також зазначив, що оскільки у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області були відсутні документи, які підтверджують їх правову позицію, відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у м.Латіфі Ларестан Ісламської республіки Іран, батько позивача є ОСОБА_8, що підтверджується копією внутрішнього паспорту (а.с.15).

Так, відповідно до відомостей копії свідоцтва про народження громадянина Ісламської республіки Іран ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_1 (а.с.17-18).

Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин Ісламської республіки Іран 22.11.2018 звернувся до Деснянського районного відділу ГУДМС України у м. Києві із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», оскільки його сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилася до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».

Разом з тим, до матеріалів справи про оформлення набуття громадянства України згідно Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, позивачем були подані наступні документи: заява про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (форма 8, затверджена Наказом МВС України від 16.08.2012 № 715); зобов`язання про припинення іноземного громадянства (форма 10, затверджена Наказом МВС України від 16.08.2012 № 715); нотаріально засвідчена копія з перекладом на українську мову паспортного документа громадянина Ісламської Республіки Іран НОМЕР_1 , виданий 22.02.2016, дійсний до 21.02.2021, місце видачі - відділ поліції з питань імміграції та паспортів; нотаріально засвідчена копія з перекладом на українську мову свідоцтва про народження НОМЕР_4 НОМЕР_5, видане 29.03.1983 управлінням ЗАГС міста Лаврестан, центральний район, поселення Латіфі; копія повторного свідоцтва про народження громадянки ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , виданого 14.11.2017 Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (номер витягу 00019035208 від 14.11.2017); заяву гр. ОСОБА_7 згоду на проживання ОСОБА_1 від 22.11.2018; договір дарування квартири та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 139330897 від 27.09.2018.

ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області листом від 19.04.2019 № Б-594/6/8101-19/8101.4.2/13781-19 на запит представника позивача повідомив, що справа ОСОБА_1 30.11.2018 надійшла до ГУДМС України у м. Києві з Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві. На підставі пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 № 732 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» утворене Центральне міжрегіональне ДМС у м. Києві та Київській області через реорганізацію шляхом злиття Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головного управління Державної міграційної служби у Київській області, якому надано повноваження щодо прийняття рішень з питань громадянства. Разом з тим, відповідач зазначив, що справа перебуває на розгляді в ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області та відповідно до пункту 95 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006 із змінами) Деснянським РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Аміні М. буде проінформовано про прийняте рішення.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про оформлення набуття громадянства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 4 Конституції України передбачає, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закону №2235).

Стаття 1 Закону №2235 надає визначення таких понять: громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

В свою чергу згідно зі статтею 2 Закону №2235 законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.

Конвенція про скорочення безгромадянства від 30.08.1961 року, до якої Україна приєдналася 11.01.2013 року, Європейська конвенція про громадянство від 06.11.1997, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» від 20.09.2006 №163-V, до основних принципів внутрішнього регулювання відносять необхідність уникнення безгромадянства та неможливість безпідставного позбавлення громадянства жодної особи.

Стаття 3 Закону №2235 визначає, що громадянами України є, зокрема, особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Статтею 6 Закону №2235 визначено підстави набуття громадянства України, відповідно до якої громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Аналізуючи положення статті 6 Закону України «Про громадянство України» суд зазначає, що даний Закон розмежовує поняття та підстави належності до громадянства України та набуття громадянства України.

Так, частиною першою статті 8 Закону №2235 визначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Згідно з частиною сьомою статті 8 Закону №2235 датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2235 визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону.

Так, пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, визначено, що Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з пп.4 та 10 п.4 Положення ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках.

Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Отже, особа має право набути громадянство за територіальним походженням, зокрема, у тому випадку, якщо хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і така особа є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

У позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви з поданими документами ОСОБА_1 про набуття громадянства України та відсутності рішення за результатами такого розгляду. Водночас позивач зазначив, що ним було надано всі необхідні документи, які надають право набути громадянство України за територіальним походженням.

Так, позивач зазначив, що його сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження та рішенням суду про визнання батьківства.

Досліджуючи вказані обставини судом було встановлено, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.10.2017 у справі № 2694/1173/17 у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання батьківства, позов ОСОБА_1 - задовольнили.

Визнано ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Ларестан, громадянина Ісламської республіки Іран, батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Києва.

Виключено запис про ОСОБА_11 як батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису про народження № 108 від 19.01.1988 року, вчиненого відділом РАЦС Залізничного району м. Києва.

Внесено зміни до актового запису № 108 від 19.01.1988 року, вчиненого відділом РАЦС Залізничного району м. Києва, про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши батьком ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , громадянина Ісламської Республіки Іран; змінити по батькові в актовому записі про народження з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 в актовому записі про народження - залишили без змін.

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00019035208 від 14.11.2017 на підставі рішення про визнання батьківства № 694/1173/17 від 18.10.2017 Звенигородського районного суду Черкаської області до актового запису № 108 від 19.01.1988 про народження ОСОБА_9 внесено зміни , зокрема внесено зміни до відомостей про батька ОСОБА_14 інформацію видалено. Натомість внесено відомості «відомості про батькові дитини» ОСОБА_15 змінено на ОСОБА_16 , відомості про батька - інформація відсутня змінено на ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянинин Ісламської республіки Іран.

На підставі внесення вказаних відомостей ОСОБА_6 14.11.2017 видано повторно свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 . Таким чином судом було встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 є рідними братом та сестрою по-батькові.

Отже, судом було встановлено, що позивач маючи правові підстави для отримання громадянства України за територіальним походженням звернувся до Деснянського РВ ГУДМС у м. Києві із заявою та необхідним пакетом документів для отримання громадянства України.

При цьому, на підставі пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 № 732 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» утворене Центральне міжрегіональне ДМС у м. Києві та Київській області через реорганізацію шляхом злиття Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головного управління Державної міграційної служби у Київській області, якому надано повноваження щодо прийняття рішень з питань громадянства.

Як було встановлено у судовому засіданні, матеріали справи про набуття громадянства громадянином Ісламської республіки Іран були передані Центральному міжрегіональному управлінню ДМС у м. Києві та Київській області, яке у даному випадку було уповноважене прийняти рішення за результатом розгляду наданих документів.

Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі-Порядок №215, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.1 розділу І Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 215 передбачено, що заяви з питань громадянства оформлюються: про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім`я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку № 215 заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником. Пунктом 4 розділу І Порядку №215 визначено, що заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні.

Пунктом 5 розділу І Порядку №215 передбачено, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Пунктом 30 розділу ІІ Порядку №215 передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також:

а) документ, що підтверджує факт народження рідних (повнорідних та неповнорідних) брата чи сестри заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;

б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з рідними (повнорідними та неповнорідними) братом чи сестрою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Пунктом 92 розділу IV Порядку №215 встановлено, що територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Згідно з п.93 розділу IV Порядку №215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи про оформлення набуття громадянства України знайдою, також одержує від відповідного органу реєстрації актів громадянського стану копію запису акта громадянського стану, який підтверджує, що новонароджену дитину знайдено на території України і батьки її невідомі.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.

Пунктом 94 розділу IV Порядку №215 визначено, що територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.

Відповідно до п.95 розділу IV Порядку №215 рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.

Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Аналізом наведених положень законодавства встановлено, що після звернення заявника, у даному випадку про оформлення набуття громадянства України. орган міграційної служби перевіряє відповідність поданих заявником документів вимогам законодавства України у строк, що визначений порядком № 215.

Так, судом було встановлено, що 22.11.2018 позивач звернувся до Деснянського РВ ГУДМС у м. Києві із заявою та відповідними документами про оформлення набуття громадянства України.

З листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.04.2019 №Б-594/6/8101-19/8101.4.2/13781-1 судом було встановлено, що 30.11.2018 до ГУ ДМС України у м. Києві з Деснянського РВ ГУДМС у м. Києві надійшла справа про набуття громадянства України громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 .

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 № 732 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» утворено Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головне управління Державної міграційної служби у м. Києві. Установлено, що Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є правонаступником майна, прав та обов`язків Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві.

Так, як було встановлено судом матеріали справи про набуття громадянства України громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 були передані на розгляд ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Водночас, в порушення вимог пункту 95 Порядку № 215 відповідачем не було прийнято рішення за результатами розгляду матеріалів справи про набуття громадянства України Аміні Мохаммад.

Присутній у судовому засідання представник відповідача підтвердив вказані відомості та вказав що за результатами розгляду заяви та доданих документів позивача рішення станом на час прийняття рішення у даній справі не прийняте.

Додатково представник відповідач зазначив про те, що відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2019 задоволено клопотання та дозволено право тимчасового доступу до речей та документів, зобов`язавши уповноважено особу - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надати слідчому в ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області тимчасовий доступ до оригіналів документів, що у містяться у справах про набуття/оформлення громадянства іноземних громадян у тому числі громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом було досліджено вказані обставини та встановлено, що згідно відомостей ухвали Київського районного суду м. Харкова, за результатами розгляду клопотання слідчого в ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області майора юстиції Підгірного Костянтина Олександровича по кримінальному провадженню №22019220000000048 від 04.02.2019 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, ухвалено клопотання задовольнити.

Дозволити право тимчасового доступу до речей та документів, зобов`язавши уповноважену особу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, б. 4-А, надати слідчому в ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області майору юстиції Підгірному Костянтину Олександровичу тимчасовий доступ до: оригіналів документів, що містяться у справах про набуття/оформлення громадянства наступних іноземних громадян, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н ., громадянство Ісламської Республіки Іран з можливістю тимчасового вилучення оригіналів вказаних документів.

Встановити строк дії цієї ухвали один місяць, тобто до 06.07.2019 року включно.

Роз`яснити Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, що у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положенням КПК України з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Проте, слід зазначити, що вказані відомості стосують проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження, що не перешкоджало відповідачу розглядати матеріали справи про набуття громадянства України громадянином Ісламської республіки Іран ОСОБА_1 .

Крім того, вказана ухвала була прийнята слідчим суддею 06 червня 2019 року, у той час коли заява про набуття громадянства України була подана позивачем до територіального органу ДМС України 22.11.2018, а матеріали справи 30.11.2018 були передані ГУ ДМС України у м. Києві, відтак у відповідача був достатній проміжок часу, визначений приписами Порядку № 215 для вирішення питання про набуття громадянства України позивачем.

Водночас з яких саме підстав відповідач не розлянув вказані документи у строк встановлений законом відповідач суду не пояснив і доказів будь-яких не надав.

У свою чергу, із наданих відповідачу документів вбачається, що батьком позивача та ОСОБА_6 є одна особа - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено в Повному витязі Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та який було надано позивачем разом із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

Отже, відповідачу були надані документи, які підтверджують, що ОСОБА_6 є неповнорідною сестрою позивача, яка народилась до 01.01.1988 року у місті Київ - на території, яка стала територією України.

Суд вважає за доцільне зазначити про те, що відповідач як орган державної влади мав право здійснити перевірку відповідної інформації, яка зазначена у вказаних документах, проте відповідачем не надано до суду доказів проведення такої перевірки вказаних відомостей та не спростовано відомостей про те, що більше року матеріали мпраив про набуття громадянства України позивачем не розглянуті ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, в межах даного провадження судом було встановлено, що відповідачем не було прийнято рішення за результатами розгляду матеріалів справи про набуття громадянства України громадянином Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , відтак суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень у даному випадку діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо розгляду заяви разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та відсутності рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до с.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

Так, у рішенні у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine) від 2.12.2010 р., заява № 30856/03, ЄСПЛ зазначив: п.42. Втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи кілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві".

Така концепція міститься і в інших рішеннях ЄСПЛ, наприклад у рішеннях у справах "Савіни проти України" (Saviny v. Ukraine) від 18.12.2008 р., заява № 39948/06, п. 47; "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine) від 11.04.2013 р., заява № 20372/11, п. 51; "Сергій Волосюк проти України" (Sergey Volosyuk v. Ukraine) від 12.03.2009 р., заява №1291/03, п. 81, та інших рішеннях ЄСПЛ). Тобто її можна вважати усталеною практикою ЄСПЛ.

Застосовуючи прецедентну практику у розглядуваній справі та дотримуючись правил для визначення виправданості втручання держави за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як засобу для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією, суд у розглядуваній справі констатує, що зволікання відповідачів із вирішенням питання набуття громадянства України позивачами, щодо їх немає сумнівів у їх праві бути громадянами України за територіальним походженням і проти цього права позивачів відповідачі по суті не заперечують, - свідчить про порушення прав позивачів, гарантованих статтею 8 Конвенції, оскільки таке втручання не було здійснено "згідно із законом" - адже відповідачами не надано заперечень стосовно права набути громадянство України позивачами за територіальним походженням у зв`язку з тим, що батько позивачів до 24.08.1991 проживав на території України. До того ж таке втручання не відповідає законній (легітимній) меті саме через перешкоди відповідачів, які постійно знаходили штучні формальні підстави для неприйняття документів позивачів і головне, що таке втручання не було необхідним в демократичному суспільстві, адже не сприяє уникненню безгромадянства у спірній ситуації.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по заяві разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та оформити довідку про реєстрацію громадянином України, слід зазначити наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьої статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

При цьому, суд не підміняє суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно абзацу 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавство (п. 145 рішення).

Відповідно до п.117 розділу V Порядку №215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.

Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про набуття громадянства України, а також ту обставину, що представником відповідача в ході судового розгляду справи не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не має права набути громадянство України, суд дійшов висновку, що друга позовна вимога підлягає задоволенню.

Отже, суд вважає за необхідне, з метою належного захисту прав позивача, зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по заяві разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності своє бездіяльності щодо розгляду заяви позивача про набуття громадянства України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується відомостями квитанції №0.0.1419054549.1 від 24.07.2019, суд вважає за необхідне стягнути дану суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо розгляду заяви разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" та відсутності рішення.

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС в м. Києві та Київській області ( код ЄДРПОУ 42552598; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) прийняти рішення по заяві разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області ( код ЄДРПОУ 42552598; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 грудня 2019 р.