Рішення № 86691816, 27.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2019 р. справа № 300/2251/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача для призначення пенсії по інвалідності періоди роботи: за 1970 рік зарахувати по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік зарахувати по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - зарахувати по 20.05.1991 - 4 місяці, з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007 - періоди здійснення підприємницької діяльності; та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням вказаних періодів роботи з дати призначення пенсії - з 24.10.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач займався підприємницькою діяльністю та проводив сплату внесків з 1998 року, що підтверджується довідкою ДПІ в Надвірнянському районі №8-950/Щ-17 від жовтня 2007 року, при цьому, відповідачем зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності 01.01.1999 по 30.06.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2002, з 01.04.2003 по 30.09.2003, з 01.04.2005 по 28.05.2005 та включно по 12.12.2006. Зазначено, що позивачу помилково, без будь-яких підстав, відповідач не врахував періоди роботи з 01.07.2000 по 31.12.2004, та з 01.04.2007 по 24.10.2007 - періоди здійснення підприємницької діяльності. Крім того, вказано, що відповідачем не зараховано періоди трудової діяльності, зокрема: незараховано 16 днів трудового стажу за 1970 рік, оскільки зараховано стаж по 12.12.1970, однак невраховано, що позивач працював згідно трудової книжки по 28.12.1970 (запис № 11 трудової книжки); незараховано 1 день трудового стажу за 1971 рік, оскільки зараховано період роботи з 02.07.1971 по 30.08.1971, при тому, що позивач працював згідно трудової книжки по 31.08.1971 (запис №16 трудової книжки). Також, зазначено, що відповідачем незараховано за 1991 рік 4 місяці трудового стажу, оскільки згідно записів в трудовій книжці №№18, 19, в 1991 році позивач працював по 20.05.1991, однак відповідач зарахував стаж по 20.01.1991.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 27.12.2019 судом допущено процесуальне правонаступництво у справі та замінено відповідача у справі Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.12.2019 (а.с.42-46), відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечило щодо заявлених позовних вимог. Згідно відзиву представник відповідача зазначив, що під час розгляду звернення та перегляді пенсійної справи було встановлено, що до страхового стажу не було зараховано періоди підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (з 01.07.2000 по 31.12.2000 та з 01.10.2003 по 31.12.2004). Головним управлінням було повторно переглянуто страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням документів, які є в матеріалах пенсійної справи. До страхового стажу дораховано періоди з 01.07.2000 по 31.12.2000 та з 01.10.2003 по 31.12.2004 здійснення підприємницької діяльності. Після проведеного перерахунку страховий стаж, з урахуванням додаткового стажу (2 роки 1 місяць), становить 32 роки 2 місяці (коефіцієнт стажу 0,32167). Проте після проведеного перерахунку зменшився коефіцієнт заробітної плати з 4,08327 до 2,80970, оскільки було дораховано заробіток за періоди ведення підприємницької діяльності (з 01.07.2000 по 31.12.2000 та з 01.10.2003 по 31.12.2004). Пенсійну справу позивача приведено у відповідність з 01.03.2019. Зазначено, що, розмір пенсії позивача обчислено при страховому стажі 32 роки 2 місяці та заробітній платі за періоди 01.11.1976 по 24.01.1984 та з 01.07.2000 по 12.12.2006. Відповідач вважає, що позовні вимоги в частині зарахування вищевказаних періодів роботи до стажу роботи для призначення пенсії є безпідставними, оскільки періоди роботи з 01.12.1970 по 28.12.1970, з 02.07.1971 по 31.08.1971, з 03.06.1991 по 15.07.1998 органом Пенсійного фонду враховано згідно записів трудової книжки. Також, представник відповідача вказав на закінчення шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 24.10.2007 призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання. Відповідно до протоколу за пенсійною справою №126 від 17.12.2007 та розрахунку стажу стаж позивача при призначенні пенсії по інвалідності становив 23 роки 6 місяців 5 днів, додатковий стаж (з дня встановлення групи інвалідності до досягнення пенсійного віку) 4 роки 2 місяці 9 днів (а.с.15, 16, 69).

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 №10, 11 з 01.12.1970 по 28.12.1970 позивач працював штукатуром четвертого розряду (а.с.19). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 01.12.1970 по 12.12.1970 (а.с.69). На підставі заяви позивача від 05.07.2011 пенсійним органом позивачу проведено черговий перерахунок пенсії і до страхового стажу враховано період з 01.12.1970 по 28.12.1970 (а.с.52-55).

Відповідно до записів трудової книжки позивача №15, 16 позивач працював кровельщиком четвертого розряду з 01.07.1971 по 31.08.1971 (а.с.19). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 02.07.1971 по 30.08.1971 (а.с.69). При проведенні вищевказаного чергового перерахунку пенсії позивача, на підставі заяви від 05.07.2011, пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 02.07.1971 по 31.08.1971 (а.с.19, 52-55).

У відповідності до записів трудової книжки №17, 18 позивач працював муляром-штукатуром п`ятого розряду з 28.04.1988 по 20.05.1991 (а.с.23, 34). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 28.04.1988 по 20.01.1991 (а.с.69). Пенсійним органом позивачу було проведено перерахунок пенсії і до страхового стажу враховано період з 28.04.1988 по 20.05.1991 (а.с.70).

Згідно довідок ДПІ в Надвірнянському районі №4377/Щ-17 від 30.04.2009, №5499/Щ-17 від 27.05.2009, №8950/Щ-17 від жовтня 2007 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з липня 1998 рок. Зокрема з січня по грудень 2000, 2001, 2002, 2004 років позивачем сплачено єдиний податок. З січня по березень 2003 року позивачем доходу не задекларовано. З квітня по грудень 2003 року позивачем сплачено єдиний податок (а.с.17, 50, 51). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 01.01.1999 по 30.06.2000 (а.с.69). Головним управлінням при здійсненні перерахунків до страхового стажу позивача враховано спірні періоди: з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2002, з 01.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 27.02.2004, з 01.03.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 30.05.2004, з 01.06.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 30.07.2004, з 01.08.2004 по 03.08.2004, з 01.09.2004 по 03.09.2004, з 01.10.2004 по 03.10.2004, з 01.11.2004 по 03.11.2004, з 01.12.2004 по 03.12.2004 (а.с.54-65, 70-73).

Згідно вищевказаної довідки ДПІ в Надвірнянському районі №8950/Щ-17 від жовтня 2007 року з січня по березень 2007 року позивачем доходу не задекларовано, з квітня по вересень 2007 року позивачем сплачено єдиний податок (а.с.17). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача не враховано спірний період з 01.04.2007 по 24.10.2007 (а.с.69). Головним управлінням при здійсненні перерахунків до страхового стажу позивача враховано періоди з 01.04.2007 по 11.04.2007, з 01.05.2007 по 11.05.2007, з 01.06.2007 по 11.06.2007, з 01.07.2007 по 11.07.2007, з 01.08.2007 по 11.08.2007, з 01.09.2007 по 11.09.2007, з 01.10.2007 по 11.10.2007 (а.с.54-65, 71-73).

Позивач вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення зарахування з 24.10.2007 до його стажу роботи для призначення пенсії по інвалідності періоди роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці, та періоди здійснення підприємницької діяльності: з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007, просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з врахуванням вказаних періодів роботи з дати призначення пенсії - з 24.10.2007.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт "а").

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Частиною першою статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно пункту 7 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Отже, на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Розділом 2 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 визначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Враховуючи наведене, особа, яка здійснювала підприємницьку діяльність має право на включення цього періоду до страхового стажу за умови сплати нею страхових внесків, у розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме після 01.07.2000 довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Тобто, з 02.07.2000 обчислення страхового стажу провадиться на підставі даних системи персоніфікованого обліку, що містить помісячні відомості про сплату (або несплату) страхових внесків.

Як встановлено, згідно довідок ДПІ в Надвірнянському районі №4377/Щ-17 від 30.04.2009, №5499/Щ-17 від 27.05.2009, №8950/Щ-17 від жовтня 2007 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з липня 1998 рок. Зокрема з січня по грудень 2000, 2001, 2002, 2004 років позивачем сплачено єдиний податок. З січня по березень 2003 року позивачем доходу не задекларовано. З квітня по грудень 2003 року позивачем сплачено єдиний податок (а.с.17, 50, 51). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 01.01.1999 по 30.06.2000 (а.с.69). Головним управлінням при здійсненні перерахунків до страхового стажу позивача враховано спірні періоди: з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2002, з 01.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 27.02.2004, з 01.03.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 30.05.2004, з 01.06.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 30.07.2004, з 01.08.2004 по 03.08.2004, з 01.09.2004 по 03.09.2004, з 01.10.2004 по 03.10.2004, з 01.11.2004 по 03.11.2004, з 01.12.2004 по 03.12.2004 (а.с.54-65, 70-73).

Згідно вищевказаної довідки ДПІ в Надвірнянському районі №8950/Щ-17 від жовтня 2007 року з січня по березень 2007 року позивачем доходу не задекларовано, з квітня по вересень 2007 року позивачем сплачено єдиний податок (а.с.17). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача не враховано спірний період з 01.04.2007 по 24.10.2007 (а.с.69). Головним управлінням при здійсненні перерахунків до страхового стажу позивача враховано періоди з 01.04.2007 по 11.04.2007, з 01.05.2007 по 11.05.2007, з 01.06.2007 по 11.06.2007, з 01.07.2007 по 11.07.2007, з 01.08.2007 по 11.08.2007, з 01.09.2007 по 11.09.2007, з 01.10.2007 по 11.10.2007 (а.с.54-65, 71-73).

Проте, довідки ДПІ в Надвірнянському районі №4377/Щ-17 від 30.04.2009, №5499/Щ-17 від 27.05.2009, №8950/Щ-17 від жовтня 2007 року свідчать лише про сплату позивачем сум єдиного податку, розмір та порядок сплати якого визначено Податковим кодексом України, що помилково ототожнено позивачем зі сплатою страхових внесків.

Враховуючи вищенаведене, оскільки Головним управлінням при здійсненні перерахунків до страхового стажу позивача враховано спірні періоди: з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2002, з 01.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 27.02.2004, з 01.03.2004 по 30.03.2004, з 01.04.2004 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 30.05.2004, з 01.06.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 30.07.2004, з 01.08.2004 по 03.08.2004, з 01.09.2004 по 03.09.2004, з 01.10.2004 по 03.10.2004, з 01.11.2004 по 03.11.2004, з 01.12.2004 по 03.12.2004 та періоди з 01.04.2007 по 11.04.2007, з 01.05.2007 по 11.05.2007, з 01.06.2007 по 11.06.2007, з 01.07.2007 по 11.07.2007, з 01.08.2007 по 11.08.2007, з 01.09.2007 по 11.09.2007, з 01.10.2007 по 11.10.2007 (а.с.54-65, 71-73), слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення зарахування з 24.10.2007 до стажу роботи позивача при призначенні пенсії по інвалідності періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007 та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням вказаних періодів роботи з дати призначення пенсії - з 24.10.2007.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо нездійснення зарахування з 24.10.2007 до стажу роботи позивача при призначенні пенсії по інвалідності періоди роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням вказаних періодів роботи з дати призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Як встановлено, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 №10, 11 з 01.12.1970 по 28.12.1970 позивач працював штукатуром четвертого розряду (а.с.19). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 01.12.1970 по 12.12.1970 (а.с.69). На підставі заяви позивача від 05.07.2011 пенсійним органом позивачу проведено черговий перерахунок пенсії і до страхового стажу враховано період з 01.12.1970 по 28.12.1970 (а.с.52-55).

Відповідно до записів трудової книжки позивача №15, 16 позивач працював кровельщиком четвертого розряду з 01.07.1971 по 31.08.1971 (а.с.19). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 02.07.1971 по 30.08.1971 (а.с.69). При проведенні вищевказаного чергового перерахунку пенсії позивача, на підставі заяви від 05.07.2011, пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 02.07.1971 по 31.08.1971 (а.с.19, 52-55).

У відповідності до записів трудової книжки позивача №17, 18 позивач працював муляром-штукатуром п`ятого розряду з 28.04.1988 по 20.05.1991 (а.с.23, 34). При призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача враховано період з 28.04.1988 по 20.01.1991 (а.с.69). Пенсійним органом позивачу було проведено перерахунок пенсії і до страхового стажу враховано період з 28.04.1988 по 20.05.1991 (а.с.70).

Отже, оскільки, вищевказані періоди трудового стажу позивача, зокрема за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці, підтверджені відповідними записами трудової книжки позивача, при цьому, відповідачем враховано вказані періоди трудового стажу позивача при проведенні перерахунків його пенсії, відповідач протиправно не зарахував з 24.10.2007 до стажу роботи для призначення пенсії по інвалідності вказані періоди роботи позивача.

За таких обставин, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення зарахування з 24.10.2007 до стажу роботи позивача при призначенні пенсії по інвалідності періодів роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням вказаних періодів роботи з дати призначення пенсії - з 24.10.2007.

Щодо доводів відповідача про закінчення шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Строки звернення до суду регламентовано статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною 1 вказаної статті визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Даною нормою визначено, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому судом враховано, що у разі коли виплати є регулярними, про своє порушене право позивач дізнається при настанні дати проведення відповідної виплати.

Виходячи із самого визначення поняття "пенсія", щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).

Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.

Аналогічна правова позиція щодо застосування строку виплати пенсії вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 квітня 2012 року (№21-239а11) та постанові від 19 березня 2013 року (№ 21-53а13).

Оскільки, врахування трудового стажу впливає на розрахунок пенсійних виплат позивача, які є регулярними, то судом не встановлено пропуску позивачем строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України для звернення до суду.

Таким чином, адміністративний позов у даній справі є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення зарахування з 24.10.2007 до стажу роботи ОСОБА_1 при призначення пенсії по інвалідності періоди роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, код 20551088) здійснити з 24.10.2007 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з врахуванням періодів роботи за 1970 рік по 28.12.1970 - 16 днів; за 1971 рік по 31.08.1971 - 1 день трудового стажу; за 1991 рік - по 20.05.1991 - 4 місяці та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2004, з 01.04.2007 по 24.10.2007.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.