Рішення № 86691767, 18.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2019 року Справа № 280/4406/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Півоварової В.П., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Славянського С.А., представника відповідача: Одинець О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25; код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.08.2019 №11ДФС-ФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова прийнята у зв`язку з отриманням акту перевірки фіскального органу, яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю. Разом з тим, позивач зазначає, що скористався правом на подання заперечень на акт перевірки, передбаченим нормами податкового законодавства, і на теперішній час триває позапланова перевірка, яку проводить фіскальний орган для з`ясування обставин, викладених у запереченнях. З урахуванням наведеного, вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами винесена передчасно, оскільки на момент її прийняття вина позивача щодо порушення законодавства про працю не була доведена у встановленому законом порядку. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено дію постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.08.2019 №11ДФС-ФС до набрання законної сили рішенням суду в даній справі.

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 31 жовтня 2019 року.

22 жовтня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.43783), відповідно до якого ГУ Держпраці в Запорізькій області позовні вимоги не визнає, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі акта документальної виїзної перевірки територіального органу ДФС, яким встановлено факт порушення позивачем законодавства про працю. На підставі даного акту перевірки та у зв`язку з виявленими фіскальним органом порушеннями законодавства про працю до позивача застосовано санкції, передбачені абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України. Відповідач вважає, що відповідно до положень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі – Порядок № 509), акт перевірки фіскального органу є підставою для застосування штрафу за порушення законодавства про працю. Вважає прийняту постанову правомірною, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

31 жовтня 2019 року позивач подав відповідь на відзив (вх.45156), в якому зазначає, що 08.10.2019 за результатами розгляду заперечень на акт документальної виїзної перевірки фіскальним органом скасовано висновок акту документальної позапланової перевірки в частині порушення позивачем законодавства про працю, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до нього відповідних санкцій.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року підготовче засідання відкладено до 21 листопада 2019 року.

11 листопада 2019 року відповідачем подано заперечення (вх.47035), за змістом яких відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки на момент її прийняття висновки акту документальної виїзної перевірки позивача були чинними.

Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 18 грудня 2019 року.

Під час судового розгляду сторони підтримали свої позиції з підстав, викладених у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 18 грудня 2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово учасників справи, надані ними у судовому засіданні пояснення, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.

08 серпня 2019 року на адресу відповідача надійшов лист від Головного управління ДФС у Запорізькій області №46728/10/08-01-13-05-09, у якому повідомлено про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої встановлено порушення вимог ст.24 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 “Про порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу”, а саме: ФОП ОСОБА_1 використовував працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та без сплати податків до бюджету (а.с.91).

Разом з повідомленням направлено Акт №626/08-01-13-05/2445202870 від 07 серпня 2019 року «Про результати виїзної документальної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_1 з питань страхування та сплати податковим агентом податків і зборів при виплаті (нарахуванні) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (а.с.14-29), складений Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, відповідно до якого встановлено порушення позивачем Кодексу законів про працю України, а саме: використання праці найманих осіб без документального оформлення трудових відносин у 2017 та 2018 роках.

15 серпня 2019 року уповноваженою особою відповідача прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №11ДФС, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушує вимоги ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, та вирішено розглянути справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, 29 серпня 2019 року (а.с.90).

19 серпня 2019 року на адресу позивача направлено Повідомлення про розгляд справи №08/03.4-06/7189 від 16.08.2019, яким позивача запрошено 29 серпня 2019 року прибути до ГУ Держпраці у Запорізькій області для прийняття участі в розгляді справи (а.с.88-89).

29 серпня 2019 року позивач надав письмові пояснення, в яких повідомив, що ним подано заперечення та акт документальної виїзної перевірки і наразі триває перевірка, отже висновки акту є передчасними і неостаточними. Також просив відкласти розгляд справи до отримання остаточного результату перевірки (а.с.31-32)

29 серпня 2019 року відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №11ДФС-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 500 760,00 грн за порушення вимог трудового законодавства, а саме ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (а.с.9).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона прийнята на підставі акту документальної виїзної позапланової перевірки Головного управління ДФС у Запорізькій області №626/08-01-13-05/2445202870 від 07 серпня 2019 року.

Вважаючи прийняту постанову протиправною і такою, що прийнята передчасно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до п.1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Порядок проведення перевірок платників податків фіскальними органами та оформлення їх результатів визначений нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої, крім іншого, є дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.7 ст.86 Податкового кодексу України визначено право платника податків подати свої заперечення та/або додаткові документи у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки. Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач не погодився з висновками акту документальної виїзної позапланової перевірки Головного управління ДФС у Запорізькій області №626/08-01-13-05/2445202870 від 07 серпня 2019 року та подав заперечення. (а.с.33-35).

Наказом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18 вересня 2019 року №202 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з метою з`ясування питань, викладених у запереченні (а.с.98).

За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДПС у Запорізькій області складений акт №56/08-01-33-05/244522870 від 08 жовтня 2019 року, згідно з висновками якого підтверджено трудові відносини відповідно до оформлених цивільно-правових договорів з громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та скасовано висновок акту документальної виїзної позапланової перевірки №626/08-01-13-05/2445202870 від 07 серпня 2019 року в частині використання праці 4 найманих осіб без належного документального оформлення відповідно до Кодексу законів про працю України (а.с.99-133).

Таким чином, у зв`язку зі скасуванням висновків акта документальної виїзної перевірки фіскального органу, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абз. 2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу.

Враховуючи наведене, постанова Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.08.2019 №11ДФС-ФС підлягає скасуванню.

Частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 5 007,60 грн. Також позивачем сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 576,30 грн.

Враховуючи наведене, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 583,90 грн. (5 007,60 грн + 576,30 грн) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29 серпня 2019 року №11ДФС-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 583,90 грн. (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 90 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Держпраці у Запорізькій області, місцезнаходження: 69032, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25; код ЄДРПОУ 39833546.

Повне судове рішення складено 27.12.2019

Суддя М.О. Семененко