Рішення № 86691445, 17.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2019 року Справа № 280/3414/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Стрельнікової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Фесик А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Скуратова Д.В.

представників відповідача Строганової В.П.

Семернік Н.В.

представника третьої особи Коротич Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Господарського суду Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державна судова адміністрація України, в якому позивач просить суд:

- стягнути з господарського суду Запорізької області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 18.02.2016 по 15.04.2019 у розмірі 759498,10 грн. (без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов`язкових платежів);

- звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.2 ч.1 ст. 371 КАС України;

- зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою судді від 22.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.08.2019 зупинено провадження у справі №280/3414/19 до вирішення заяви Господарського суду Запорізької області про відвід судді Стрельнікової Н.В.

Ухвалою судді Лазаренко М.С. від 08.08.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника Господарського суду Запорізької області про відвід судді Стрельнікової Н.В.

19.08.2019 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019.

17.09.2019 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, та було перенесено на 16.10.2019.

16.10.2019 частково задоволено клопотання представників відповідача та третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду; надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви до 04 листопада 2019 року, шляхом надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 7594,98 грн.

05.11.2019 у зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви судом продовжено розгляд справи, ухвалою відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про вирішення питання про підсудність справи та про закриття провадження у справі №280/3414/19, продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 12.11.2019.

12.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи на 18.11.2019.

18.11.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням позивача до 17.12.2019.

У судовому засіданні 17.12.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив (вх.№33580 від 14.08.2019).

В обґрунтування позову зазначили, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі № 0840/3371/18, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, стягнуто на користь позивача заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 23936 грн. 53 коп. Отже вказаним рішенням було підтверджено факт несвоєчасної виплати йому відповідачем всіх сум заробітної плати на дату звільнення в результаті незаконних дій відповідача, остаточну виплату яких проведено лише 15.04.2019. Стверджує, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому період протягом якого господарський суд Запорізької області не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачу, як звільненому працівникові, сум заробітної плати є з 18.02.2016 по 15.04.2019. Крім того, позивачем та його представником подано клопотання щодо розподілу судових витрат з урахуванням оплати позивачем правничої допомоги адвоката (вх. №49792 від 27.11.2019).

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вх. №33081 від 09.08.2019) та письмових поясненнях (вх.№47302 від 12.11.2019 та вх.№52960 від 16.12.2019). Серед іншого стверджують, що на день звільнення позивачу у повному обсязі виплачена заробітна плата та всі належні позивачу виплати; різниця виникла не у зв`язку з заборгованістю, а у зв`язку з порядком нарахування надбавки за вислугу років, враховуючи, що премія – це додаткова виплата понад заробітну виплату. Також звертають увагу, що судовим рішенням по справі №0840/3371/18 не було встановлено незаконних дій відповідача щодо нарахування надбавки за вислугу років, крім того при розгляді вказаної справи суд керувався лише приписами Закону України «Про статус суддів» без врахування та надання правової оцінки іншим законам та нормативно-правовим актам з питань оплати праці суддів, які діяли у спірний період. Звертають увагу на те, що в даному випадку відсутня вина відповідача щодо нарахування заробітної плати відповідачу у т.ч. надбавки за вислугу років у відповідному порядку та в межах наданих повноважень як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня. Також, щодо витрат позивача на правничу допомогу вказують на відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання позивачем, оскільки такі витрати є недоцільними та невиправданими.

Представник третьої особи повністю підтримала позицію відповідача, просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 №4к відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Соловйова Володимира Миколайовича відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку, що не заперечується сторонами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі №0840/3371/18, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, стягнуто з Господарського суду Запорізької області на користь ОСОБА_1 належну йому заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 23936 грн. 53 коп.

15 квітня 2019 року на картковий рахунок позивача перераховані кошти на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі № 0840/3371/18.

Вважаючи, що період з 18.02.2016 (наступний день після звільнення) по 15.04.2019 (день перерахування коштів позивачу згідно рішення суду) є періодом протягом якого Господарський суд Запорізької області не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачу, як звільненому працівникові, сум заробітної плати, посилаючись на приписи статті 117 Кодексу законів про працю України позивач звернувся до суду із цим позовом.

Згідно розрахунку позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 759 498,10 грн. (961,39 грн. х 790 робочих днів).

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як передбачено ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій частині відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, статтями 116 - 117 КЗпП України визначено відповідальність роботодавця при затримці розрахунку при звільненні. При цьому, із контексту даних правових норм слідує, що необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є: наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату працівникові цих сум.

Отже, для встановлення відповідальності роботодавця за ст. 116-117 КЗпП України, необхідно встановити чи були на час звільнення належні до виплати працівникові суми та чи була наявна вина роботодавця щодо невиплати цих сум.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1 по 17.02.2016 займав посаду судді Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі №0840/3371/18 стягнуто з Господарського суду Запорізької області на користь позивача належну йому заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 23936 грн. 53 коп.

На виконання вказаного судового рішення відповідач 15 квітня 2019 року нарахував та виплатив належну позивачеві суму.

Отже, ані позивач, ані Господарський суд Запорізької області як роботодавець на момент звільнення позивача не були обізнані, що вказана виплата повинна здійснюватися будь-яким іншим чином, ніж це було зроблено і спір з цього приводу між сторонами був відсутній, про що також свідчить факт подання позивачем відповідного позову вже через тривалий проміжок часу після звільнення, доказів зворотнього сторонами суду не надано. Лише рішенням суду по справі № 0840/3371/18, яке набрало законної сили 26.02.2019 встановлено, що позивачу роботодавець повинен виплатити надбавку за вислугу років, розраховану не від розміру посадового окладу, а з загальної суми щомісячного заробітку. При цьому нарахування відповідачем надбавки за вислугу років виходячи з розміру посадового окладу, а не з розміру загальної суми щомісячного заробітку відбувалось у зв`язку з тим, що вказане питання було по-різному врегульовано різними нормативно-правовими актами. За таких обставин суд не може погодитись з доводами позивача про наявність вини відповідача у невиплаті позивачеві під час звільнення надбавки за вислугу років у розмірі, встановленому рішенням суду по справі № 0840/3371/18.

Суд зазначає, що передумови для настання відповідальності роботодавця за ст.ст.116-117 КЗпП України відсутні, а саме - на момент звільнення не було належних сум для виплати працівникові, які б були не виплачені та був відсутній спір між сторонами щодо невиплати таких сум і щодо їх розміру.

Вина відповідача як роботодавця в даному випадку відсутня, оскільки відповідач не міг знати про те, що не визначалось на той час достатньо чітко нормативними актами, а було визначено судом, виходячи з юридичного аналізу нормативно-правових актів та обставин справи, яка розглядалась через значний час після звільнення позивача.

При звільненні позивача з посади спору між ним та відповідачем з приводу виплати відповідних сум не було. Відповідач як роботодавець вважав, що діє законно. І лише через тривалий проміжок часу після звільнення позивач подав позов і судом було встановлено, що виплати повинні були бути здійснені іншим чином, ніж це було зроблено.

Таким чином, за відсутності вини відповідача як роботодавця, в контексті статей 116 - 117 Кодексу законів про працю України, коли сам спір виник через певний проміжок часу, підстави для застосування ст. 117 КЗпП України в даному випадку відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративого позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Господарського суду Запорізької області (місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, б. 4, код ЄДРПОУ 03500105), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова