Рішення № 86691361, 23.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2019 року м. Ужгород№ 260/1069/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Лишенко Н.С.,

представника відповідача – Пензов С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, 88000) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 грудня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 26 грудня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі – відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення № UA305000/2019/000090/2 від 25.06.2019 року про коригування митної вартості товарів; 2) визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305200/2019/000095 від 24.06.2019 року; 3) зобов`язати митний орган Закарпатська митниця ДФС направити до казначейської служби повідомлення про повернення надміру сплачених митних платежів декларантом ОСОБА_1 ; 4) стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу та витрати судового збору.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у червні 2019 року позивач надав до Закарпатської митниці ДФС документи для розмитнення автомобіля. За результатами перевірки митної декларації а також інших документів, наданих відповідно до Митного Кодексу України, 24.06.2019 р. Закарпатська митниця ДФС прийняла рішення, яким відмовила в прийнятті митної декларації. У повідомленні про відмову зазначено що в митному оформленні (випуску) товарів відмовлено у зв`язку з прийняттям рішенням про визначення митної вартості. Зазначає, що декларантом надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом, а саме за ціною договору. Звертає увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вважає, що митним органом не було доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість декларант підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що надані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, оскільки відсутній платіжний документ про сплату рахунку, а також всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначає, що в довідці про вартість транспортних витрат не вказано географічний пункт, звідки саме здійснювалось транспортування до митного кордону України, у зв`язку з чим неможливо перевірити дійсний розмір транспортних витрат. Крім цього, звертає увагу, що у митного органу наявна цінова інформація про вищу вартість аналогічних товарів, а також стосовно безпосередньо оцінюваного товару, що призвело до сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товару. Зазначає, що обґрунтовані сумніви органу доходів і зборів у достовірності заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості.

Позивач та його представник в судовому засідання позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 червня 2019 року декларантом - ТОВ «Закарпатінтрейд» було подано до митного оформлення митну декларацію № UA305200/2019/032431 на товар - легковий автомобіль Peugeot 308 d 2016 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , на адресу ОСОБА_1 з метою випуску його у вільний обіг.

Фактурна вартість товару - 5450 євро, заявлена за першим (основним) методом декларантом митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат (100 євро) становить - 5550 євро або 164 963,07 грн.

Під час прийняття митної декларації до митного оформлення, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в програмному забезпеченні АСМО «Інспектор» для транспортного засобу з VІN-кодом VF3LCBHZWGS067229 згенеровано числовий індикатор вартості на рівні 9750 євро.

В рамках виконання митних формальностей, згенерованих АСАУР, посадовою особою, що здійснювала митне оформлення було направлено електронний запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару.

Спеціалізованим підрозділом митниці здійснено перевірку заявленої митної вартості вищезазначеного товару та наданих для її підтвердження документів.

Для підтвердження митної вартості товару до митного оформлення надано зокрема: рахунок фактуру від 18.06.2019 р. № AUK10956; реєстраційні документи на транспортний засіб; довідка про транспортні витрати від 24.06.2019 р.; польська експортна декларація від 18.06.2019 р. № MRN 19PL402010E0680866.

З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару, митницею здійснено запит додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи, за наявності та за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.

На запит митниці про надання додаткових документів декларантом направлено повідомлення про неможливість надання додаткових документів, що підтверджується роздруківкою запиту та повідомленням декларанта.

На підставі наведеного відповідачем 25.06.2019 р. було прийнято рішення про коригування митної вартості UA305000/2019/000090/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305200/2019/000095.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі – МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із частинами третьою-шостою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною першою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У частині другій статті 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні

Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено частиною першою-третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).

Крім того, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 809/1260/17, від 16 квітня 2019 року у справі №804/16271/15.

Відповідно до частини першої статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення на підтвердження ціни автомобіля, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме, рахунок – фактуру від 18.06.2019 р. № AUK10956, довідку про транспортні витрати від 24.06.2019 р. та польську експортну декларацію від 18.06.2019 № MRN19PL402010E0680866.

Суд звертає увагу, що надані декларантом до митного оформлення документи не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (відсутній платіжний документ про сплату рахунку), а також всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в довідці про вартість транспортних витрат не вказано географічний пункт, звідки саме здійснювалось транспортування до митного кордону України, у зв`язку з чим неможливо перевірити дійсний розмір транспортних витрат). Крім того, згідно графи 15 митної декларації країною відправлення вказано Італію, продавцем згідно рахунку фактури є підприємство, зареєстроване в Польщі, а згідно калькуляції транспортних витрат місцем відправлення є Німеччина.

Так, як подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР, Закарпатською митницею ДФС було запропоновано декларанту надати додаткові документи згідно статті 53 та 54 МК України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи, за наявності та за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.

На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом направлено повідомлення про неможливість надання додаткових документів, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою запиту митниці та повідомлення декларанта.

Отже, суд вказує, що Закарпатська митниця ДФС, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість.

Право на проведення консультації з органом доходів і зборів відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України декларант не використав.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою.

Суд звертає увагу, що оскільки платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги частини третьої статті 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б, методу 2в та 2г з причини відсутності документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування вказаних методів, враховуючи, що неможливість застосування методів 2а та 2б безпосередньо пов`язана з специфікою самого товару та його стану – бувшого у використанні транспортного засобу, для якого фізичні характеристики та комплектація є визначальними для вартості, митну вартість транспортного засобу було визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України у зв`язку із наявністю у органу доходів і зборів відповідної цінової інформації.

Таким чином, митницею послідовно застосовувались методи 1-5 визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдалося, тому відповідно до статті 64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар визначена з використанням резервного методу.

Вказаний метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Під жоден із цих критеріїв імпортний позивачем товар не підходить, тому перешкод до застосування резервного методу не було.

Суд також звертає увагу на те, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений. Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Враховуючи наведене, митним органом визначено митну вартість товару в сумі 9750 Євро.

Суд звертає увагу, що декларантом не було виконано вимогу митниці щодо надання додаткових документів (доказів), які б підтверджували заявлену митну вартість товару, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем.

Таким чином, суд погоджується, що ненадання дкларантом під час митного оформлення всіх наявних доказів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, як того вимагав митний орган, не дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості і є підставою для відмови у визначені митної вартості за першим методом.

Крім того, декларантом на запит митниці, у калькуляції транспортних витрат не було усунуто недоліки щодо країни походження та країни купівлі транспортного засобу.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що Закарпатська митниця ДФС з дотриманням вимог статті 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, 88000) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець