Рішення № 86691270, 27.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/9440/19

категорія 112040100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Житомирській області про накладення штрафу№ЖИ52/ЖТ0232/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 01.03.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що її двічі притягнуто до відповідальності за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору підприємця, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників судового розгляду.

У встановлений судом строк відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого він заперечував щодо задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказано, що всі дії управління грунтуються на нормах чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 24 січня 2019 року по 25 січня 2019 року посадовою особою Управління Держпраці у Житомирській області було проведено інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

За результатами інспекційного відвідування було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЖТ0232/92/АВ від 25.01.2019 та протокол про адміністративне правопорушення № ЖТ0232/92/АВ/П/ПТ від 25.01.2019.

У акті інспекційного відвідування контролюючий орган вказує, що ФОП ОСОБА_2 було здійснено фактичний допуск 3 найманих працівників, зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладання трудового договору.

На підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЖТ0232/92/АВ від 25.01.2019 Управлінням Держпраці у Житомирській області було винесено постанову про накладення штрафу №ЖИ52/ЖТ0232/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 01.03.2019 року, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190 грн.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення № ЖТ0232/92/АВ/П/ПТ від 25.01.2019 було направлено до Олевського районного суду Житомирської області.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі № 287/330/19, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України; штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

У теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність. Водночас, дискутується питання про видову самостійність процесуальної, сімейної, екологічної та деяких інших видів відповідальності. Критерієм видової класифікації заходів відповідальності має бути юридична природа відповідного правопорушення та характер шкоди, що ним спричинена. ( ОСОБА_5 . Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-те, зі змінами. - Львів: Край, 2007. - 192 с. - С. 162-163).

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 по справі № 814/2156/16 та від 22.04.2019 по справі № 806/2143/18.

Суд зауважує, що за допуск фізичних осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності - спірною постановою та Олевського районного суду Житомирської області по справі № 287/330/19 , що набрала законної сили, що є порушенням ст.61 Конституції України.

При цьому суд звертає увагу, що притягнення позивача до одного і того виду відповідальності як за абз. 2 ч. 2 статті 265 КЗпП України, так і за ч. 3 статті 41 КУпАП відбулося за ініціативи відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, у зв`язку із задоволенням позову, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 1251,90 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Житомирській області про накладення штрафу№ЖИ52/ЖТ0232/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 01.03.2019.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області понесені судові витрати у сумі 1251,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева