Рішення № 86691257, 27.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/7570/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації у якому просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, особи на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації вчинити дії щодо вирішення питання про надання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця з оформленням та видачею посвідчення про право користування пільгами, які встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для членів сімей військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичній операції у період її проведення.

В обґрунтування позову вказано, що після смерті сина Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації звернулась до із заявою про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. Проте, 14.11.2018 рішенням комісії по розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відмовлено у видачі посвідчення з посиланням, що висновок Центральної військово-лікарської комісії від 17.10.2018, який визначає причинний зв`язок загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 не відповідає ст. 10 п.1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого заперечував щодо задоволення позову. В обгрунтування відзиву вказано, що комісія по розгляду заяв з надання статусу учасника війни при управлінні праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації, на своєму засіданні 14.11.2018, розглянула всі подані Позивачем документи щодо загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 та дійшла одноголосного висновку, що згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, що суперечить ст.10.п.1 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка вказує, що дія цього закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 03.08.2014 по 13.08.2014., з 18.06.2016 по 06.07.2016, з 22.07.2016 по 19.09.2016, з 04.11.2016 по 17.02.2017, з 06.03.2017 по 12.05.2017, з 25.05.2017 по 29.05.2017, з 07.06.2017 по 19.06.2017, з 27.10.2017 по 21.11.2017, з 07.12.2017 по 18.02.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичній операції, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою військової частини А0409 від 05.03.2018 № 1482.

З витягу з наказу командира-польова пошта В2731 (по стройовій частині) військової частини А0409 від 29.02.2016р. № 50 вбачається, що солдат контрактної служби ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно до витягу з наказу командира військової частини А0409 (по стройовій частині) від 07.03.2018 № 61 солдата контрактної служби ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19 лютого 2018 року у зв`язку зі смертю. Причина смерті: геморагічний шок, рясна зовнішня і внутрішня кровотеча. Вогнепальне кульове наскрізне поранення грудної клітини з ушкодженням кровоносних судин.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причин захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, Протокол № 307 від 17 жовтня 2018 року, "вогнепальне кульове наскрізне поранення грудної клітини з ушкодженням кровоносних судин. Рясна зовнішня і внутрішня кровотеча. Геморагічний шок. Етиловий спирт у концентрації 1.64 проміле в крові, 2,34 проміле в сечі", отримане 18.02.2018 року колишнім військовослужбовцем, солдатом ОСОБА_2 , 1984 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, під час перебування в зоні проведення антитерористичної операції (підстава: акт службового розслідування, затверджений командиром в/ч А0409), послужило причиною смерті 18.02.2018, що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 49 від 20.02.2018 року, висновком експерта № 48 від 04.05.2018 року, виданим Марийським відділенням судово-медичної експертизи Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 20.02.2018 року Марийським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Поранення та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Стронами не заперечується факт того, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII встановлено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до абзацу 9 пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом 16 пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302), особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Нагрудний знак зазначеним особам не видається.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія;

батьки;

один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

Процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. N 740 (далі Порядок 740).

Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку 740 Статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно із п.п. 4 п. 4 Порядку 740 підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, є для осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку:

свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;

документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.

Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недосговірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п.2.4.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 ВЛК може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення:

Відповідно до п. 21.5 "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби" або "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" або "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

Отже, підставою для отримання посвідчення відповідно до зазначеного Закону є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. N 740 не надано право органам соціального захисту населення надавати оцінку на відповідність висновків Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на члена сім`ї загиблого.

Водночас, слід зазначити, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було подано повний перелік документів, або подані документи були недостовірними. Також суду не було доведено наявності інших причин, визначених нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які б могли слугувати відмовою у видачі посвідчення.

З огляду на зазначене, суд вважає протиправними дії Управління соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації щодо відмови в наданні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду обставити та норми законодавства, які їх регулюють, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та його слід задовольнити.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом для відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Управління соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі їй "Посвідчення член сім`ї загиблого" з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів, що приймаючи оскаржуване рішення, він діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а відтак позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації (вул. Зазулінського, 5, м.Андрушівка, Андрушівський район, Житомирська область,13400, код ЄДРПОУ 03192784) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації щодо у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, особи на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця з оформленням та видачею посвідчення про право користування пільгами, які встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева