Рішення № 86691101, 26.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11704/19

категорія 1090250100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

18 листопада 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, у якому, з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29.10.2019 №568;

- зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 та №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197;

- стягнути з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 1100000 (один мільйон сто тисяч) гривень 00 копійок, як відшкодування завданої йому моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення суду у справі №240/8846/19 Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області 29.10.2019 на 20 сесії 7 скликання повторно розглянула заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та повторно з тих самих підстав відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою, прийнявши оскаржуване рішення від 29.10.2019 №568. Крім того, позивач зазначив, що раніше, 28.05.2019 відповідачем було прийнято рішення №336 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадських пасовищ на земельній ділянці площею 50,0000 га, яка повинна бути утворена шляхом поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, яку запитує позивач, та рішення №337 про поділ запитуваної позивачем земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 на 2 земельні ділянки. На думку позивача після проведення поділу земельної ділянки площею 81,7089 га за кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та реєстрації новосформованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, яким будуть присвоєні інші (нові) кадастрові номери, земельна ділянка з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 перестане існувати як об`єкт цивільного права, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі. Вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде задоволення вимоги про визнання протиправним рішення відповідача від 29.10.2019 №568, та, як наслідок, скасування рішень відповідача від 28.05.2019 №337 та №336, в частині розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, а також зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки на підставі частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Скасування рішень відповідача від 28.05.2019 №337 та №336 в частині розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 буде наслідком скасування протиправного рішення від 29.10.2019 №568 та зобов`язання затвердити проект землеустрою, та необхідне для повноцінного захисту прав позивача та унеможливить в майбутньому створення відповідачем підстав для спорів щодо користування цією земельною ділянкою. Щодо можливого посилання відповідача на його дискреційні повноваження щодо прийняття рішень розпорядчого характеру, позивач зазначає, що в даному випадку відповідач зобов`язаний прийняти тільки одне законне рішення, яким затвердити проект землеустрою позивача, а відтак будь-яка дискреція у відповідача відсутня. У зв`язку з тим, що відповідач повторно прийняв протиправне рішення від 29.10.2019 №568, аналогічне за змістом рішенню від 27 червня 2019 року №417, то таке рішення відповідача необхідно визнати протиправним, скасувати та зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу, що виключить подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Крім того, позивач просить відшкодувати на його користь моральну шкоду у розмірі 1100000,00 грн. Вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1100000,00 грн позивач пов`язує з не розглядом відповідачем його заяви від 28.05.2019 №258 у встановлений Земельним кодексом України строк, прийняттям відповідачем протиправного рішення від 27.06.2019 №417 та повторне прийняття відповідачем рішення від 29.10.2019 №568, яке ідентичне протиправному рішенню №417. Окрім того, позивач зазначає, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає у нього психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності народних обранців громади та особисто сільського голови ОСОБА_2 , що створює додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяви порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13 грудня 2019 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи №240/11704/19 постанови Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №2340/3933/18 вх. №29751/19, яку врахувати її при прийнятті рішення.

16 грудня 2019 року на адресу суду від представника позивача електронною поштою надійшла заява про забезпечення позову вх. №29846/19. Крім того, 16 грудня 2019 року від позивача електронною поштою надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог вх. №29952/19.

17 грудня 2019 року на адресу суду поштовим зв`язком надійшла заява від позивача про відвід суду вх. №29956/19.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року зупинено провадження у справі до вирішення заяви про відвід суду.

17 грудня 2019 року на адресу суду від представника відповідача, у строк та у порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшов відзив на позовну заяву вх. №30126/19 (а.с.106-112). У відзиві представник відповідача щодо заперечення позовних вимог зазначив, що фактично предмет і підстави позову у даній справі співпадають з підставами і предметом розгляду у справі №240/8846/19, і відповідно у цій частині мають бути залишені без розгляду. Крім того, представником відповідача зазначено, що правомірність прийняття рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 у частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ також розглядалось у справі №640/12908/19 Окружним адміністративним м. Києва. Так, Рішенням від 20.11.2019 у справі №640/12908/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинськоґо району Житомирської області від 28.05.2019 №336 з посиланням на те, що доводи позивача на те, що відповідачами вчиняються дії на ускладнення отримання земельних ділянок спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Так, громадою сіл Видумки, Мартинівка, Гута-Юстинівка, Олізарівка, В`юнки та інших Мартинівської ОТГ було проведено засідання сіл та подано 16.02.2019 клопотання на розгляд сесії про затвердження технічної документації та відвід земель під громадські пасовища. 26.02.2019 на зборах територіальних громад було розроблено та погоджено Положення про громадські пасовища, яке у подальшому було затверджено 15 сесією Мартинівської сільської ради. На підтвердження вказаних обставин, відповідачем до матеріалів справи долучено клопотання уповноважених осіб від громади, з підписами власників худоби на підтримання клопотання, Положення про громадські пасовища, протокол №1 зборів села від 16.02.2019, які були досліджені судом під час прийняття рішення у справі. В зв`язку із наведеним, суд дійшов висновку про те, що рішення Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області №336 прийнято у відповідності до повноважень, визначених Земельним кодексом України, Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування», виходячи з інтересів територіальної громади».

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29.10.2019 №568 представник відповідача зазначає наступне. Враховуючи те що сільська рада є колегіальним органом, який приймає рішення шляхом голосування більшістю депутатів від загального складу ради, Мартинівська сільська рада здійснила усі передбачені законом дії щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 . На виконання рішення суду у справі №240/8846/19 Мартинівською сільською радою було внесено на розгляд 20 сесії 7 скликання від 29.10.2019 розгляд заяви ОСОБА_1 . Рішенням сесії відмовлено у затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 . Отже Мартинівською сільською радою виконано вимоги рішення суду у справі №240/8846/19 та повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 .

Також представник відповідача зазначила, що питання про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність належать в контексті спірних правовідносин до виключних (дискреційних) повноважень Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області. Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження проекту землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо. Позиція Верховного Суду України з цього питання полягає в тому, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише у таких діях органу місцевого самоврядування (відповідної місцевої ради), які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у задоволенні заяви про відвід судді Гуріна Д.М. відмовлено.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року провадження у справі поновлено.

23 грудня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, проведення усіх судових засідань у режимі відеоконференції, визнання явки голови Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області обов`язковою.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою суду від 24 грудня 2019 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд справи у режимі відеоконференції та визнання явки голови Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області обов`язковою - відмовлено.

Крім того, 24 грудня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог вх. №30947/19.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 21.06.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому, з врахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 14.07.2019, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197;

- визнати протиправним та скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (її частини) з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 для створення громадських пасовищ;

- визнати протиправним та скасувати рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27.06.2019 №417;

- зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 на підставі відсутності законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та альтернативного рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі №240/8846/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

18 жовтня 2019 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27 червня 2019 року №417. У цій частині прийнято постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27 червня 2019 року №417. Зобов`язано Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України. В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року залишено без змін.

На виконання судового рішення у справі №240/8846/19 Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області 29.10.2019 на 20 сесії 7 скликання повторно розглянула заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та повторно відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, прийнявши рішення від 29.10.2019 №568 з тих самих підстав, що і рішення від 27 червня 2019 року №417. Підставою для відмови стало, те, що рішенням сесії №336 від 28.05.2019 «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування» (а.с.24), надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ у селах Новий Завод (50,00 га) та Трудове (31,7089 га) (а.с.26).

Крім того, Мартинівською сільською радою Пулинського району Житомирської області прийнято рішення від 28.05.2019 №337 про поділ земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, яка запитувана позивачем, на 2 земельні ділянки.

Так, на думку позивача, після проведення поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та реєстрації новосформованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, яким будуть присвоєні інші (нові) кадастрові номери, земельна ділянка з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 перестане існувати як об`єкт цивільного права, що значно ускладнить (або унеможливить без додаткового судового спору) виконання рішення суду у цій справі та створить, на думку позивача, можливість для чергової відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою на підставі не існування земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, як об`єкта цивільного права.

Вважаючи такі рішення протиправними та, такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом встановлені правові норми, які належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Положеннями статті 19 Основного Закону проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21 травня 1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).

Положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 3 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 8 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, врегульовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Приписами частини 10 статті 118 Земельного кодексу України, закріплено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України, визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Положеннями частини 18 статті 186 Земельного кодексу України, встановлено, що кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Згідно з частиною 12 статті 186 Земельного кодексу України, погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

У відповідності до частини 4 статті 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 7 статті 186-1 Земельного кодексу України, визначено, що кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Абзацами першим та другим частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Частиною 14 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що метою звернення позивача до суду було скасування рішення сільської ради, яким йому було відмовлено у затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 .

Йдеться про одну і ту ж саму заяву ОСОБА_1 від 28 травня 2019 року (а.с.32) до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду для сінокосіння і випасання худоби. Щоразу причина відмови була одна - у зв`язку з тим, що на запитувану ділянку рішенням сесії №336 від 28.05.2019 «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування», надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ у селах Новий Завод (50,00 га) та Трудове (31,7089 га)».

За наслідками вирішення цієї заяви сільська рада неодноразово (рішення від 27.06.2019 №417, від 29.10.2019 №568 — оскаржується у цій справі) відмовляла ОСОБА_1 у прийнятті рішення на його користь з одних і тих самих підстав, які за рішенням суду вже були визнані протиправними. Так, рішенням Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду для сінокосіння і випасання худоби. Водночас, вказаним судовим рішенням, з урахуванням дискреційних повноважень ради та того, що оскаржуване рішення прийняте вперше, на сільську раду покладено обов`язок розглянути заяву повторно.

Отже, судове рішення виконане, сільська рада розглянула заяву повторно та прийняла рішення, незважаючи на висновки рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019, з тих самих підстав відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції досліджував обставини, через які позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, а також дійшов висновку про неможливість скасування сільською радою власних рішень, які є ненормативним актом.

Водночас, суд дійшов висновку, що рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року №568 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Як встановлено вище, у спірному випадку позивач з огляду на дотримання ним всіх вимог законодавства, що передують затвердженню проекту землеустрою, в тому числі після його погодження, звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (її частини) для створення громадських пасовищ, але отримав відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у зв`язку з тим, що на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 рішенням сесії №336 від 28 травня 2019 року "Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування", наданий дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ у селах Новий Завод та Трудове.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд вважає, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законодавством повторно, тим самим вичерпавши свої дискреційні повноваження.

Отже, рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року №568 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок скасування рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради, суд також дійшов висновку про необхідність скасування рішень 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 та №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.

При цьому суд зазначає, що підстави позову у цій частині не є тотожними підставам у справі №640/12908/19, де вказані рішення оскаржувались по суті.

Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти рішення яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, оскільки повторно відмовивши у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що були визнані незаконними судом та не навівши інших підстав для відмови, рада вичерпала свої дискреційні повноваження.

Стосовно посилань представника відповідача на дискреційність повноважень Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, то суд зазначає наступне.

Окрім того, як зазначалось, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які були досліджені судами попередніх інстанцій, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 є саме зобов`язання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1100000,00 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування вказаних вимог позивачем не надано жодних доказів.

Суд вважає недоведеним спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1100000,00 грн.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2305,20 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню пропорційно до задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме у сумі 2305,20 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (вул.Поліська, 3, с.Мартинівка, Пулинський район, Житомирська область, 12041, код ЄДРПОУ 04347456) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29.10.2019 №568.

Визнати протиправними та скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 та №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.

Зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області 2305,20 грн на відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін