Рішення № 86691096, 19.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10481/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача - Корчевна І.М.,

представників відповідача - Омельчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирська митниця ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і карти відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати видане Житомирською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів № UA 101000/2019/200231/2 від 17.07.2019;

- визнати протиправною і скасувати видану Житомирською митницею ДФС картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101070/2019/00580 від 17.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.07.2019 позивач придбав в Данії у фірми "GEDSTED AUTOHANDEL A/S" бувший у використанні автомобіль після ДТП марки "VOLVO S80", кузов № НОМЕР_1 , з дизельним двигуном об`ємом 1969 куб. см, з пробігом 370 494 км, 2015 р. в., дата першої реєстрації - 04.06.2015, за який було заплачено 31 100 данських крон, що в перерахунку складає 4 200 евро. 15.07.2019 декларант - ФОП ОСОБА_2 , з яким у позивача укладено договір, подав відповідачу електронну митну декларацію далі ЕМД № UA 101070/2019/041012 та весь необхідний пакет документів для здійснення митного оформлення ввезеного на ім`я позивача автомобіля. Однак, 17.07.2019 відповідачем було винесене спірне рішення про коригування митної вартості товару, згідно якого митну вартість належного автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом на рівні 8 451 євро. Крім того, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією з посиланням на винесення рішення про коригування митної вартості.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним було подано достатньо документів, які підтверджували заявлену митну вартість транспортного засобу.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

18 жовтня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №2224/9/06-70-10 від 17 жовтня 2019 року, відповідно до змісту якого Житомирська митниця ДФС позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Працівниками митного органу досліджено долучені до декларації документи та виявлено, що до митного оформлення не подано документ, якій свідчить про те, що оцінюваний товар належить "GEDSTED FUTOYANDEL A/S, Nottevangen15, DK-9631 Gedsted", яке склало фактуру № 433732 від 05.07.2019, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності "GEDSTED FUTOYANDEL IA/S" на оцінюваний товар та праві "GEDSTED FUTOYANDEL A/S" розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. Вказує, що у свідоцтві про право власності на транспортний засіб власником зазначено "Struer Thyholn TaxaI/S, Stentoftenne 207 7600 Struer", однак у рахунку фактурі зазначено іншу особу.

Також, представником відповідача зазначено, що у довідці про витрати на транспортування транспортного і засобу від 01.07.2019 не вказано маршрут слідування, відсутні відомості про пункт відправлення автомобіля, ким здійснено доставку транспортного засобу та в чому полягають транспортні витрати, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

Вказує, що при подачі електронної митної декларації типу ІМ40ДЕ декларант самостійно визначив митну вартість за резервним методом, що підтверджується даними електронної митної декларації графа 43, код 6, що означає застосування резервного методу визначення митної вартості.

Зазначає, що з позивачем проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 57 Митного Кодексу України. Методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 20.05.2019 № UА205090/2019/81108 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 8 451євро за одиницю.

У подальшому транспортний засіб випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №UА101070/2019/041471 від 17.07.2019 у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Житомирська митниця ДФС при винесенні оскаржуваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 56-70).

Через відділ документального забезпечення суду 28 жовтня 2019 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу згідно ст.53 МКУ не є документом, який підтверджує митну вартість товару та якимось чином впливає на чисельні значення. Вказує, що довідці про транспортні витрати вказано дійсні витрати (а.с.104-110).

В судове засідання, призначене на 19 грудня 2019 року о 14:00 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.07.2019 ОСОБА_1 придбав в Данії у фірми "GEDSTED AUTOHANDEL A/S" автомобіль марки "VOLVO S80", кузов № НОМЕР_1 , з дизельним двигуном об`ємом 1969 куб. см, з пробігом 370 494 км, 2015 року випуску, дата першої реєстрації - 04.06.2015р, з пошкодженнями після ДТП, за що ним було заплачено 31100 данських крон, що в перерахунку складає 4200 євро.

15.07.2019 уповноваженою особою позивача декларантом ОСОБА_2 подана до митного посту "Житомир - Центральний" Житомирської митниці ДФС електронна митна декларація типу ІМ 40 ДЕ № UA101070/2019/041012 (графа 54) на товар - легковий автомобіль: марки - VOLVO, модель S80, номер кузова - НОМЕР_1 , колір - сірий; тип двигуна - дизельний, календарний рік виготовлення – 2015 (а.с.71-72).

Разом із митною декларацією декларантом були подані: рахунок-фактуру (інвойс) №433732 від 05.07.2019 (а.с.18-19); акт про проведення огляду товару № 205010/2019/320741 від 09.07.2019, складений в зоні діяльності Волинської під час перетину митного кордону України (а.с.21-22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 13397762 від 04.06.2015 (а.с.17); довідку про транспортні витрати б/н від 10.07.2019 (а.с.23); паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FH707922 від 31.08.2017; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України ВН 281735 від 24.11.2004.

При реєстрації в електронній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (САІС) електронної митної декларації № UA101070/2019/041012 відбулося спрацювання митної вартості задекларованого товару: 103-1 "Перевірка поданих товаросупровідних документів (в тому числі наданих на вимогу відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що їх заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС (Держмитслужби) ДФС; 105 -2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів, обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу МВ, для визначення митної вартості за VIN - кодами: YV1AS73CDG1195330, валюта - EUR, вартість - 8450,00"; 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" та інші.

Подані разом з митною декларацією № UA101070/2019/041012 від 15.07.2019 до митного оформлення документи були проаналізовані митним органом на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

В подальшому, у відповідності до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України, декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару; 2) рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, 4) копії митної декларації країни відправлення (а.с.26).

ОСОБА_2 (уповноважена особа позивача) був ознайомлений з повідомленням в ході консультації, але не було додано додаткових документів (а.с.26).

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів відповідачем повторно проведена консультація. Так, відповідно до матеріалів консультації, документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2015 №13397762 попереднім власником зазначено особу відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру №433732 від 05.07.2019, що викликає сумнів у достовірності правочину, у тому числі у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру на оцінюваний товар. Крім того, відповідно до довідки про транспортні витрати №б/н від 10.07.2019 витрати на транспортування автомобіля складають 60 євро, але маршрут транспортування товару від Gedsted (Данія) до кордону України складає 1 312 км. Вартість дизельного палива на митній території Данії 1,26 євро, а тому витрати на транспортування розмитнюваного автомобіля значно перевищені. Декларантом не подано документів, що вимагалися органом доходів і зборів у порядку, передбаченому ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Також, не подано документи, що підтверджують митну вартість відповідно до обраного декларантом резервного методу визначення митної вартості.

Роз`яснено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 20.05.2019 №UA101070/2019/29328, МД від 02.07.2019 №UA205090/2019/81108 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 8 451,00€/шт. (а.с.27).

В свою чергу, агент позивача повідомив, що консультацію отримав та додаткових документів надати не може (а.с.27).

Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UА1010000/2019/200231/2 від 17 липня 2019 року (а.с. 28), а також картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101070/2019/00580 (а.с. 29).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані рішення Житомирської митниці ДФС на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рівень, далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 54 МК України закріплено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини четвертої статті 57 МК України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини шостої МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року №689 (далі - Методичні рекомендації).

У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).

Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення / невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо). порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або доку

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.

Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за рахунком-фактурою від 05.07.2019 на рівні 4 200,00 євро (31 100 данських крон), тобто за основним методом. Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 8 451,00 євро було проведено митним органом на підставі ст.64 МК України за резервним методом.

В обґрунтування застосування резервного методу митний орган вказав на відмінність зазначеної у рахунку-фактурі особи власника із особою, вказаною у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу як власник автомобіля.

Так, відповідно до наданого до матеріалів справи рахунку-фактури 05.07.2019 встановлено, що "GEDSTED AUTOHANDEL A/S" (продавець) виписав вказаний рахунок ОСОБА_3 на транспортний засіб після ДТП "VOLVO S80", кузов № YV1AS73CDG1195330 ціна 31 100,00 данських крон, що еквівалентно 4 200,00 євро (а.с.18, 19).

У вказаному рахунку зазначено, що власність об`єкта продажу належить "GEDSTED AUTOHANDEL A/S".

В свою чергу, відповідно до технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) власником транспортного засобу "VOLVO S80", кузов № НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 04.06.2015 зазначено Nykredit Leasing A/S, наступним власником "Struer Thyholn Taxa I/S, Stentoftenne 207 7600 Struer" (а.с.127-128). Жодних згадок про "GEDSTED AUTOHANDEL A/S" під час дослідження копії технічного паспорту на транспортний засіб VOLVO S80 не виявлено.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів також неможливо прослідити перехід права власності від Struer Thyholn Taxa I/S до GEDSTED AUTOHANDEL A/S на розмитнюваний транспортний засіб.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу на підставі рахунку-фактури від 05.07.2019 та відповідно в правильності визначення митної вартості за ціною даного договору.

В ході митних консультацій митний орган запропонував уповноваженій особі позивача надати додаткові документи для усунення виявлених розбіжностей, проте такі документи не були надані.

Крім того, під час судового засідання представнику позивача неодноразово надавалась можливість надати пояснення з приводу розбіжності зазначеної особи власника у рахунку-фактурі та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, однак представником на обґрунтування таких розбіжностей не надано жодних підтверджуючих документів та пояснень.

Щодо документів, які б підтверджували відомості щодо понесених витрат на доставку транспортного засобу до митного кордону України на транспортному шляху Gedsted (Данія) до кордону України п/п "Ягодин", суд враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 довідкою від 10.07.2019 повідомив митний орган, що його транспортні витрати на доставку автомобіля марки "VOLVO", кузов № НОМЕР_1 до пункту пропуску Ягодин (Україна) становлять 60,00 євро.

Доказів, на підтвердження формування таких відомостей про розмір транспортних витрат стороною позивача надано не було.

Поміж тим, представник відповідача зазначив, а представник позивача не спростувала, що відстань від Gedsted (Данія) до кордону України п/п "Ягодин" становить 1 312 км (а.с.84). Середня вартість дизельного палива у Данії 1.26 євро - www.lardi-trans.com, www.my-trans.com (а.с.85). Витрати палива VOLVO, модель-S80, 2015 року виготовлення в заміському режимі - 4,0 л. на 100 км. (www.infocar.ua). Таким чином, для транспортування оцінюваного транспортного засобу за вказаною відстанню витрати палива становитимуть значно вищої вартості, ніж вказано позивачем у довідці (щонайменше 66,12 євро).

Тому, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавив орган доходів і зборів перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 МК України є складовою митної вартості.

Суд враховує, що на виконання положень частини четвертої статті 57 МК України, перед застосуванням другорядних методів визначення митної вартості товару із декларантом було проведено консультацію, відповідно до якої декларанту роз`яснено, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів, в ході консультації декларанту надавалась інформація щодо вартості аналогічного товару. Зокрема, було повідомлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 20 травня 2019 року №UА101070/2019/29328, від 20 липня 2019 року UА205090/2019/81108 (а.с.87-90) з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року становить 8 451,0 євро за одиницю (а.с.27 та 27 зворот).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку щодо правомірності визначення відповідачем митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність у митного органу необхідних та достатніх правових підстав для винесення рішення про коригування митної вартості товарів призначення Житомирської митниці ДФС №UА 101000/2019/20023/2 від 17.07.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101070/2019/00580 від 17.07.2019.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено протиправність рішення про коригування митної вартості товарів призначення Житомирської митниці ДФС №UА 101000/2019/200231/2 від 17.07.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101070/2019/00580 від 17.07.2019, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 139 КАС України враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, - судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 27 грудня 2019 року