Рішення № 86690464, 27.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року Справа № 160/10082/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участі:

представника позивача Борисенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі - ДДУВС, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області, третя особа), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої владі - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 108478,33 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 навчався у ДДУВС з 2013 року, та після навчання згідно з наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 12.02.2018 року №46 о/с призначений дільничим офіцером поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції. 15.07.2019 року відповідача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Враховуючи викладене, відповідно до вимог положень статті 74 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання - відшкодовують МВС України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такими чином, відповідач звільнившись зі служби в поліції відмовився від подальшого проходження служби, порушив вимоги договору про навчання №1754 та контракту про здобуття освіти №3560, а тому зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в ДДУВС.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник ГУНП в Дніпропетровській області надав письмові пояснення, у яких просив суд задовольнити позов, оскільки відповідач дійсно звільнений зі служби в поліції за власним бажанням 15.07.2019 року, тобто менш ніж через три роки після закінчення навчання у ДДУВС. Враховуючи положення статті 74 Закону України “Про Національну поліцію” позивач має правові підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у ДДУВС.

26.11.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 06.12.2019 року; 06.12.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 27.12.2019 року.

В судове засідання 27.12.2019 року відповідач та представник третьої особи не з`явилися, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином. Представник позивача у у судовому засіданні підтримала позов та просила суд задовольнити його.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом ДДУВС від 03.08.2013 року №224 о/с ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції».

03.08.2013 року на виконання вимог статті 18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та наказу МВС України від 14.05.2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» між відповідачем, ДДУВС та ГУМВС України у Дніпропетровській області (правонаступник якого ГУНП в Дніпропетровській області) укладено договір № 1754 про навчання відповідача у ДДУВС (далі - договір №1754).

Наказом ДДУВС від 29.06.2016 року №140 о/с відповідача, як випускника ДДУВС, направлено у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом.

Згідно з наказом ГУНП України у Дніпропетровській області від 01.07.2016 року № 178 о/с Відповідач був призначений на посаду інспектора Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області .

Наказом ДДУВС № 184 о/с від 16.08.2016 року відповідач був зарахований на навчання з 01.09.2016 року слухачем магістратури денної форми навчання.

22.05.2017 року на виконання вимог статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» між відповідачем, ДДУВС та ГУ НП в Дніпропетровській області був укладений контракт №3560 про здобуття освіти відповідача у ДДУВС (далі - контракт № 3560). Відповідно до пункту 9 контракту № 3560 сторони дійшли згоди, що цей контракт розповсюджується на відносини, що виникли з моменту зарахування особи на навчання, а згідно з пунктом 10 після підписання даного контракту раніше укладений Договір № 2576 від 01.09.2016 року втрачає чинність.

Згідно з наказом ДДУВС від 07.02.2018 року № 31 о/с відповідач, як випускник магістратури ДДУВС, був направлений у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 12.02.2018 року № 46 о/с відповідач призначений дільничним офіцером поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 15.07.2019 року № 226 о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

14.08.2019 року ДДУВС складно довідки-розрахунки фактичних витрат, повязаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ДДУВС за 2013-2016 роки та за 2016-2018 роки, загальна сума яких складає 108478,33 грн. (а.с. 26, 33).

Відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 контракту №3560 ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України “Про Національну поліцію” в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

ДДУВС листом від 06.08.2019 №1/3643 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність сплати витрат на утримання під час навчання в розмірі 108478,33 грн. протягом 30 днів з моменту отримання цього повідомленням із зазначенням банківських реквізитів.

Докази сплати заборгованості в розмірі 108478,33 грн. в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з несплатою у добровільному порядку заборгованості у розмірі 108478,33 грн. відповідачем, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року №261 (надалі - Порядок №261).

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 74 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. (пункти 3, 4 Порядку №261).

Як вже було встановлено відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 контракту №3560 ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України “Про Національну поліцію” в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Пунктом 5 розділу ІV контракту №3560 визначено, що у разі відмови особи від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням під час навчання, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2019 відповідач звільнений зі служби в поліції за власним бажанням на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з довідками-розрахунками витрат, здійсненими відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України №419/831/240/605/537/219/534 від 17.07.2007 року, витрати, пов`язані з утриманням відповідача у ДДУВС під час навчання за 2013 - 2016 роки становлять 30086,46 грн., за 2016 - 2018 роки - 78392,25 грн. Загальний розмір витрат - 108478,33 грн.

На виконання вимог пункту 5 вказаного Порядку, після видання наказу про звільнення позивачем направлено відповідачу письмове повідомлення про необхідність відшкодування витрат із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів (лист від 06.08.2019 №1/3643 в розмірі 108478,33 грн грн., проте станом на дату розгляду справи, заборгованість не погашена, що є підставою для примусового стягнення невідшкодованої суми коштів.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду цієї справи, позивач витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (адреса: 49005, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08571446) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108866) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої владі - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 108478 (сто вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 33 копійки.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 28 грудня 2019 року.

Суддя М.В. Бондар