Рішення № 86690252, 29.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Справа № 160/8497/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу платника податків, зобов`язання звільнити транспортний засіб з податкової застави, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2016 року № 44536-13 про нарахування ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , податкового зобов`язання за платежем “транспортний податок з фізичних осіб” на суму - 25000 грн. за 2016 рік;

- визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.11.2016 року №448 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , автомобіля AUDI Q7, об`єм двигуна 2995 куб. см., рік випуску 2015, колір чорний, № двиг. НОМЕР_2 , № куз. НОМЕР_3 , реєстр. номер НОМЕР_4 , та зобов`язати відповідача звільнити транспортний засіб з податкової застави.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність застосування у 2016 році податковим органом положень ст. 267 ПК України та визначення йому податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, посилаючись на те, що їх застосування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

23.10.2019 року від ГУ ДФС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складали 1 033 500,00 грн.

На виконання пункту 13 Методики визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженого постановою КМУ від 18.02.2016 №66 Мінекономрозвитку до Державної фіскальної служби надано перелік автомобілів вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ». Отже, відповідно до переліку наданого Мінекономрозвитку є автомобіль марки AUDI моделі Q7, з об`ємом двигуна 3 000 куб. см., тип палива бензин, строк експлуатації якого до двох років. Також відповідача звертає увагу на те, що транспортний засіб, який належить на праві власності позивачу (автомобіль марки AUDI модель Q7, з об`ємом двигуна 2 995 куб. см., 2015 року випуску) є об`єктом оподаткування в 2016 році. Державна фіскальна служба України в листі від 05.01.2018 р. №54/6/99-99-12-02-03-15/ПК роз`яснила, що показання транспортних засобів, які відображають кількісний вимір та визначаються у форматі, зокрема об`єм циліндрів двигуна округлюється до найбільшого цілого значення. Таким чином, об`єм циліндрів двигуна транспортного засобу позивача (2 995 см. куб.) округлюється до 3 000 см. куб. Тобто, якщо у переліку розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у інформації стосовно автомобіля з параметрами, що відповідають автомобілю позивача, один з показників не співпадає (а саме, показник об`єму циліндрів двигуна не співпадає (є дещо меншим) з показником, який вказаний у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу позивача, то згідно з правилом математичного округлення об`єм циліндрів двигуна автомобіля позивача становить 3 000 см. куб. Таким чином, транспортний податок Відповідачем нараховано на підставі даних Мінекономрозвитку, за якими транспортний засіб позивача - марки AUDI модель Q7 об`ємом двигуна 2 995 куб. см., 2015 року випуску, є об`єктом оподаткування транспортним податком в 2016 році, згідно ст. 267 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскарженого повідомлення-рішення). Тобто, позивач є платником транспортного податку, в розумінні ст. 267 ПК України. Мінекономрозвитку визначивши середньоринкову вартість автомобілів, які підпадають під об`єкт оподаткування подає ДФС інформацію про автомобілі. На підставі цієї інформації в межах повноважень контролюючий орган приймає податкове повідомлення-рішення. Визначене позивачу податкове повідомлення-рішення №44536-13 від 19.07.2016 направлялося рекомендованим листом за адресою позивача: АДРЕСА_1 . Означений лист повернутий з зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання». Станом на 14 листопада 2016 року сума податкового боргу ОСОБА_1 , як платника податків становить 25 000.00 грн., за несплаченим податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2016 року №44536-13 на суму 25 000,00 грн. за 2016 рік. Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, п.59.1 у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. На підставі вище викладеного сформовано податкову вимогу №781-17 від 15.11.2016 на суму 25 000,00 грн. разом з цим з урахуванням статті 89 Податкового кодексу України 15 листопада 2016 року було прийняте Рішення №448 здійснити опис майна, що перебуває у власності позивача відповідно до пункту 88.1, статті 88 ПКУ з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Питання щодо листування регулюються ст. 42 ПКУ, де чітко визначено, що документ вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку визначеному ст. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Податкова вимога направлялася рекомендованим листом за адресою Позивача: Дніпропетровська область АДРЕСА_2 . Кравченка, 29/42. Означений лист повернутий з зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання». Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року означену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду уточненого адміністративного позову із копією для вручення відповідачу який відповідає структурі та змісту вимог ст. 160 КАС України із зазначенням: відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; уточненням правильного найменування відповідача у даній справі та максимально чіткого і зрозумілого формування позовних вимог: підтвердження дати отримання оскаржуваних спірних рішень, вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску; оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

24.09.2019 року ОСОБА_1 до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2019 року подано заяву про усунення недоліків, оригінал квитанції № 0.0.1472720200.1 від 21.09.2019 року про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., уточнену позовну заяву, в якій містилось клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою.

Ухвалою суду від 30.09.2019р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у власності позивача з 18 грудня 2015 року перебуває автомобіль AUDI Q7, об`єм двигуна 2995 куб. см., рік випуску 2015, колір чорний, № двиг. НОМЕР_5 (бензин), № кyз.WFUZZZ4M9GD014445, р.н. НОМЕР_4 .

Перша реєстрація вище зазначеного автомобілю, як нового, відбулася в Україні 13 листопада 2015 року на іншого власника.

В квітні місяці 2019 року позивач, бажаючи продати свій автомобіль AUDI Q7, р.н. НОМЕР_4 , дізнався від нотаріуса про те, що він знаходиться в податковій заставі і позивач не може ним розпорядитись.

15 квітня 2019 року, позивач звернувся через свого представника - Калюжну Н.В., якій надав нотаріально посвідчену довіреність, з заявою за місцем його реєстрації до Новомосковської державної податкової інспекції Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, адреса: 51200, останньому інформації, відповідно до якої його автомобіль знаходиться в податковій заставі. В заяві позивач вказав, що за місцем своєї реєстрації не проживає і дійсно він фактично проживає ще з 2014 року в АДРЕСА_3 або в АДРЕСА_4 у свого брата. До 15 квітня 2019 року позивачу не було відомо про нарахування останньому транспортного податку.

15.04.2019 року позивачем особисто було отримано від Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області копію податкового повідомлення-рішення від 19.07.2016 року № 44536-13 про нарахування ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму - 25000 грн. за 2016 рік, та акт опису майна 3223619010/1/08 від 13 червня 2017 року.

Не погоджуючись із такими діями та спірними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме – податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 цього Кодексу є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267.

Редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, якою встановлено ознаки (характеристики) легкового автомобіля, наявність яких є умовою для віднесення його до об`єкта оподаткування транспортним податком, змінювалась.

Так, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” від 24.12.2015 № 909-VIII внесено зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які були чинними в період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Згідно з абзацом першим підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015 № 928-VIII).

Отже, платником транспортного податку за базовий податковий період – 2016 рік є власник легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500,00 грн. (1378,00 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац другий підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016)).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною в пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн – ціна нового транспортного засобу в Україні; Г – коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк – коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Мінекономрозвитку відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно з додатком 1 та додатком 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, прийняття органом доходів і зборів податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, доказів, що підтверджують наявність інформації від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році або факт звернення до Мінекономрозвитку з метою визначення середньоринкової вартості автомобіля, який належить на праві власності позивачу чи наявність такої інформації.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення транспортного засобу позивача до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2016 року № 44536-13 про нарахування ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , податкового зобов`язання за платежем “транспортний податок з фізичних осіб” на суму - 25000 грн. за 2016 рік є протиправним та підлягає до скасування.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.11.2016 року №448 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , автомобіля AUDI Q7, об`єм двигуна 2995 куб. см., рік випуску 2015, колір чорний, № двиг. НОМЕР_2 , № куз. НОМЕР_3 , реєстр. номер НОМЕР_4 , та зобов`язати відповідача звільнити транспортний засіб з податкової застави, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за приписами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги та опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу.

Разом з тим, доведена протиправність визначення позивачу суми податкового зобов`язання з транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн, вказує на відсутність правових підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, а тому є наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу та зобов`язання відповідача звільнити транспортний засіб з податкової застави, шляхом задоволення позовних вимог у цій частині.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, відповідач повинен надати докази на підтвердження правомірності рішення разом з відзивом на позовну заяву, а в разі неможливості надання доказів з об`єктивних причин - повинен письмово повідомити про це суд.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За сукупності викладених обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1472720200.1 від 21.09.2019 року та квитанцією № 0.0.1451691398.1 від 31.08.2019 року про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., що загалом складає 1536,80 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1536,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу платника податків, зобов`язання звільнити транспортний засіб з податкової застави - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 19.07.2016 року № 44536-13 про нарахування ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), податкового зобов`язання за платежем “транспортний податок з фізичних осіб” на суму - 25000 грн. за 2016 рік;

Визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 15.11.2016 року №448 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), автомобіля AUDI Q7, об`єм двигуна 2995 куб. см., рік випуску 2015, колір чорний, № двиг. НОМЕР_2 , № куз. НОМЕР_3 , реєстр. номер НОМЕР_4 .

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звільнити транспортний засіб з податкової застави.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник