Рішення № 86690249, 18.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Справа № 160/8081/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВК Груп» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВК Груп» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування:

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500010/2019/00302;

- рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2019 року №UA500010/2019/000096/2.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

26.09.2019 року судом винесена ухвала про відмову у задоволенні заяви Одеської митниці ДФС про здійснення розгляду справи №160/8081/19 за правилами загального позовного провадження або в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару не відповідає приписам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», оскільки у ньому відсутні будь-які пояснення щодо умов поставки, комерційних умов, тощо; як наслідок, коригування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби, крім того прийняття до уваги різного за умовами поставки та характером товару, не відповідає нормам діючого митного законодавства; за таких обставин, позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД шляхом прийняття рішення про визначення митної вартості товару за другорядним методом та видачі картки відмови.

23.08.2019 року до суду надійшов відзив Одеської митниці ДФС на позовну заяву, у якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення вартості задекларованих позивачем товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; отже, під час прийняття оскаржуваних рішень, відповідач діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів, не порушував права та законні інтереси позивача, тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з метою митного оформлення полівінілхлориду суспензійного у кількості 104000 кг до Одеської митниці ДФС було подано вантажну митну декларацію від 16.07.2019 року №UA500010/2019/018834 в режимі ІМ40 (імпорт 40) - вільний обіг. Разом з вказаною ВМД Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВК Груп» до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: пакувальний лист б/н від 21.05.2019 року, рахунок-проформа №SUA2660 від 16.04.2019 року, рахунок-фактура (інвойс) №IUA54663 від 21.05.2019 року, коносамент №HLCUBSC190524083 від 08.05.2019 року, навантажувальний документ №9554 від 02.07.2019 року, сертифікат про походження товару б/н від 08.05.2019 року, декларація про походження товару №IUA54663 від 21.05.2019 року, банківський платіжний документ, що стосується товару №СD00000002056203 від 25.04.2019 року, банківський платіжний документ, що стосується товару №SААtоАFТsnрО-5429-000001 від 27.06.2019 року, документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини - Біржова організація «Ринок Полімерів» від 25.04.2019 року, страховий сертифікат №9547986003931 від 08.05.2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 17/04-2018 від 17.04.2018 року, специфікацію №07 від 16.04.2019 року, сертифікат аналізу lot 194406 від 21.05.2019 року, сертифікат аналізу lot 195252 від 21.05.2019, лист Resin Technology, LLС №SUА2660/011 від 15.06.2019 року.

Декларування та оформлення ВМД від імені ТОВ «ЮВК Груп» здійснювало ТОВ «Оленіч груп лтд» на підставі договору транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 07.06.2018 року №07/06-18/001.

Одеською митницею ДФС повідомлено позивача, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у пакувальному листі від 21.05.2019 року б/н відсутнє прізвище та підпис посадової особи підприємства, що підписувала вказаний документ;

3) наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару від 08.05.2019 року б/н містить посилання на комерційний інвойс №54663, який не надавався;

4) страховий поліс від 08.05.2019 року не містить посилання на товаротранспортні або комерційні документи, відповідно до яких продавцем здійснено страхування вантажу.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України позивача зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару,

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно з ст.254 Митного кодексу України.

У відповідь позивач направив лист від 22.07.2019 року №22/07-019, яким надав запитуванні документи та роз`яснення, а саме:

- щодо неможливості перевірити правильність визначення митної вартості через неможливість встановлення вартості пакувального матеріалу та робіт - за умовами продажу товару, а саме, ОСОБА_1 , всі витрати, які виникають до раніше зазначеного пункту доставки, входять до вартості товару і додатково зазначати чи відокремлювати ці витрати, згідно умов поставки за Інкотермс 2010, не має потреби та можливості. Незважаючи на це, продавцем товару додатково був наданий лист-роз`яснення від 16.07.2019 року №SUА2660/015 з інформацією, що вартість пакування та пакувальних матеріалів входить до вартості товару;

- щодо відсутності прізвища та підпису посадової особи в пакувальному листі - законодавче регулювання вимог до тари та упаковки міститься у відповідних державних і міжнародних стандартах «Расkaging waste statistics», «Eurostat statistics explaned», «Стандарты по таре и упаковке», «Международная организация по стандартизации ISO» та не містять вимоги, щодо зазначення прізвища та підпису посадової особи підприємства, що створила вказаний документ. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. Даний документ містить суто інформаційний характер у якому зазначені достовірні з іншими товаросупровідними документами кількісні характеристики. Тому відсутність прізвища та підпису посадової особи підприємства, не дає підстав вважати його недостовірною інформацією;

- щодо Сертифіката походження від 08.05.2019 року б/н із зазначеним інвойсом з помилковим номером - продавець товару надав Сертифікат походження з правильно зазначеним номером;

- щодо страхового полісу від 08.05.2019 року №9547986003931, що не містить посилання на товаротранспортні або комерційні документи, відповідно до яких продавцем здійснено страхування вантажу - даний документ містить інформацію стосовно продавця та покупця товару, типу товару, порту відвантаження та прибуття товару, серії та номери контейнерів, в яких транспортується товар, і які відповідають зазначеним контейнерам у МД №UА500010/2019/018834, номери пломб, які збігаються з даними, отриманими від перевізника за документом, сума поліса відповідає необхідним для виконання згідно умов поставки СІF - Одеса (Інкотермс 2010), тому для страхової компанії додатково не має потреби вести перелік документів, в яких згадуються транспортні засоби, а саме морські контейнери;

- щодо надання договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, позивачем повідомлено про відсутність у даних правовідносинах третіх осіб, пов`язаних з договорами (угодами, контрактами) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а відтак відповідно відсутні і договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг;

- щодо прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, повідомлено про відсутність у виробника товару прейскурантів (прайс-листів) у зв`язку з тим, що виробник не публікує згадану інформацію у відкритому доступі, а ціна формується за результатами комерційних переговорів;

- щодо надання копії митної декларації на товари походженням США, повідомлено, що згідно законодавства США номер митної декларації може вказуватись у товаросупровідних документах, (в даному випадку це АЕS-ITN: Х20190502264624, вказаний в коносаменті НLCUBSC190524083), але випуск самої митної декларації у паперовій чи електронній формі не передбачено. Направлення митної декларації третій стороні в тому чи іншому вигляді згідно законодавства США не передбачено. При цьому, згідно з міжнародними принципами и правилами, виконання національного законодавства не може вимагати й призводити до порушення законодавства інших країн. Тому, надання учасником ЗЕД експортної вантажної митної декларації на товари країни походження США не є можливим. Таким чином, вимоги про надання експортної вантажної митної декларації можуть призвести до надання фіктивних або недостовірних документів.

До листа було надано: лист-роз`яснення №SUA2660/015 від 16.07.2019 року, сертифікат походження б/н від 08.05.2019 року, платіжна виписка з банку б/н від 25.04.2019 року, платіжна виписка з банку б/н від 27.06.2019 року, висновки про якісні характеристики товару.

За результатами розгляду поданих документів, відповідач прийшов до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів та відмовив у прийнятті ДМВ, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UА500010/2019/00302, а також прийняв рішення про визначення митної вартості товарів від 18.07.2019 року №UА500010/2019/000096/2, згідно з яким було визначено митну вартість товару на рівні 880,00 дол. США за тону на загальну суму 91 520,00 дол. США замість митної вартості, визначеної в ДМВ 850,72 дол. США за тону на загальну суму 88 474,88 дол. США. Митну вартість було визначено за другорядним методом.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією №UА500010/2019/019506 від 22.07.2019 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій цієї статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами другою та третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою, четвертою статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Стандартними правилами 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур визначено, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.

Розділом VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466) передбачено, що за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування зазначених у пункті 10 розділу І цього Порядку інструментів з управління ризиками (далі - Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР).

Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) ДФС при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відсутність у митній декларації країни відправлення певних реквізитів не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з конкретною поставкою. Митна декларація країни відправлення містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування про кількість та ціну товару, номери контейнерів, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в поданих до митного оформлення документах. До того ж, відсутність у пакувальному листі прізвища та підпису посадових осіб підприємства не впливає на числові значення складових митної вартості.

Подані позивачем до митного оформлення документи, у тому числі договір, специфікація, інвойс, виписка по особовому рахунку та інші надані документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до поставки товару.

Відповідно до частини третьої статті 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів і Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила). Вказаним наказом закріплені наступні правила заповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості: у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 вказаного рішення також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Правилами заповнення рішення також передбачено наступні вимоги щодо заповнення графи 33 рішення: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Таким чином, коригування митної вартості товару здійснено відповідачем виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби. Крім того, прийняття до уваги різного за умовами поставки та характером товару, не відповідає нормам діючого митного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 02.03.2018 року по справі №804/2997/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті спірного рішення порушено порядок прийняття такого рішення, зокрема, не визначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, у 33-й графі рішення не визначені причини, через які не можуть бути застосовані інші методи визначення митної вартості товарів. Митна вартість позивачу була визначена за другорядним методом, але жодних посилань на зроблені коригування, враховуючи обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, зроблено не було.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст. 249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 1921 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 15.08.2019 року №325.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1921 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВК Груп» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею ДФС:

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500010/2019/00302;

- рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2019 року №UA500010/2019/000096/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВК Груп» судові витрати у розмірі 1921 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник