Рішення № 86690166, 26.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 161/618/16-а

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 Вікторія ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2016 ОСОБА_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі - Перший відділ ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 02.03.2016 (т. 1, а. с. 163-165), про: визнання протиправними дій-бездіяльності Першого відділу ДВС щодо не завершення виконавчого провадження ВП №12081609, відкритого постановою від 20.02.2009 за нотаріальним написом приватного нотаріуса Ковальчук Л.С. № 349 від 17.02.2009 про звернення стягнення на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 з позивача в користь ТзОВ «Український промисловий банк» в рахунок погашення бору за кредитним договором № 12/квіп-07 від 22.01.2007 та іпотечним договором № 12/Z-квіп-07 від 22.01.2007 на суму 145514,42 грн., про зобов`язання відповідача завершити щодо позивача вказане виконавче провадження в зв`язку з ліквідацією юридичної особи стягувача та скасування судового рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні, а також зняти арешт на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні Першого відділу ДВС знаходиться виконавче провадження ВП № 12081609 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Ковальчук Л.С. № 349 від 17.02.2019 про звернення стягнення на однокімнатну квартиру, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТзОВ «Укрпромбанк») за кредитним договором № 12/П-о7 від 22.01.2007 та іпотечним договором № 12/Z-квіп-07 від 22.01.2007 в сумі 145514,42 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що виконавчі дії відповідачем проводилися з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження» та оскільки звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом передачі предмета іпотеки та визнання права власності на нього, що виключає продовження стягнення з неї на користь правонаступника ПАТ «Дельта Банк», виконавче провадження необхідно завершити.

Відповідач позов не визнав та у запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на законність та обґрунтованість проведення виконавчих дій (т. 1, а. с. 58-66).

Третя особа ПАТ «Дельта Банк» у письмових запереченнях також позовну заяву не визнала та з урахуванням відсутності правових підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просила відмовити в задоволенні даного позову (т. 1, а. с. 140).

28.01.2016 суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області постановив ухвалу про відкриття провадження у даній адміністративній справі (т. 1, а. с. 46).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено повністю, заборонено ДП «СЕТАМ» вчиняти дії щодо реалізації предмета іпотеки, а саме однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронних торгів, які призначені на 09:00 29.01.2016, до ухвалення рішення в адміністративній справі (т. 1, а. с. 47-48, 206-209).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.03.2016 дану адміністративну справу передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду (т. 1, а. с. 176).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 дану справу прийнято до провадження суду (т. 1, а. с. 216), а ухвалою суду від 27.01.2017 замінено відповідача правонаступником Першим відділом державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (т. 1, а. с. 241-242).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (т. 1, а. с. 256-259, т. 2, а. с. 20-25).

21.11.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову, якою постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2, а. с. 68-76).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 прийнято до провадження дану адміністративну справу, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін суддею одноособово, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справі призначено судове засідання на 16:00 11.12.2019 (т. 2, а. с. 83).

17.12.2019 Волинський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 126).

В судових засіданнях, проведених у цій справі, представник позивача Шостак М.Б. позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додатковому обґрунтуванні позову (т. 2, а. с. 92-98).

Представник відповідача Ніколайчук Т.В., представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» Ліпкевич І.В. та представник третьої особи ОСОБА_5 .С. - Пирога С.С. позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у запереченнях та додаткових поясненнях (т. 2, а. с. 136-141).

В судовому засіданні з ініціативи суду була оголошена перерва до 18:00 26.12.2019.

В подальшому, з урахуванням приписів частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, судовий розгляд справи завершено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази (у т. ч. оглянувши матеріали виконавчого провадження № 12081609), суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що виконавчим написом приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області від 17.02.2009, який зареєстрований в реєстрі за № 349, звернуто стягнення на однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 67).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач реалізувала своє право на оскарження в судовому порядку цього виконавчого напису. Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2015 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.09.2014 та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24.12.2014 відхилено, вказаними рішеннями відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (т. 1, а. с. 142-148).

18.02.2009 вказаний виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконання до Першого відділу ДВС (т. 1, а. с. 88) та постановою головного державного виконавця Петріщевої О.С. від 20.02.2009 ВП №12081609 було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису (т. 1, а. с. 90).

Актом опису й арешту майна від 12.08.2009 серія АА № 4477531 було описано і накладено арешт на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 96-97).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2013 у справі № 161/10668/13-ц замінено сторону у виконавчому провадженні ТзОВ «Укрпромбанк» на правонаступника АТ «Дельта Банк» (т. 1, а. с. 119), та на виконання цього рішення суду була винесена постанова державного виконавця від 08.07.2013 ВП №120811609 про заміну сторони виконавчого провадження (т. 1, а. с. 115).

В подальшому, вказана ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2013 була скасована ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15.02.2016, а провадження у справі за заявою ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження закрито (т. 1, а. с. 160-161).

Натомість, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 803/845/16, яка набрала законної сили, замінено сторону виконавчого провадження № 12081609 від 20.02.2009, що було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ковальчук Л.С. від 17.02.2009 в реєстрі за № 349 про звернення стягнення на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог ТзОВ «Укрпромбанк» в розмірі 145514,42 грн., боржником якого є ОСОБА_1 з ТзОВ «Укрпромбанк» її правонаступником - ПАТ «Дельта Банк» (т. 1, а. с. 248-249). На виконання цієї ухвали, постановою головного державного виконавця Першого відділу ДВС від 23.06.2016 ВП № 12081609 замінено стягувача з ТзОВ «Укрпромбанк» на АТ «Дельта Банк» (т. 1, а. с. 228).

Крім того, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2015 у справі № 161/78/15-ц, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 12/П-08 від 22.01.2007 в розмірі 426470,21 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 12/Zквіп-07 від 22.01.2007 з ОСОБА_1 , а саме: однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ «Дельта Банк» (т. 1, а. с. 128-130).

Суд звертає увагу, що у даній справі проведено новий судовий розгляд після скасування у касаційному порядку попередньо ухвалених у цій справі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017.

При цьому, як вбачається із постанови Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису від 17.02.2009, зареєстрованого в реєстрі за № 349, є судове рішення, яке набрало законної сили, замінено сторону виконавчого провадження на ПАТ «Дельта Банк», та зважаючи на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2015 встановлено безпідставність доводів ОСОБА_6 про те, що ПАТ «Дельта Банк» не є правонаступником у спірних правовідносинах, а також враховуючи те, що виконавчий напис є чинним, ПАТ «Дельта Банк» не зареєструвало на себе право власності на спірну квартиру та наявність права на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, правових підстав для закінчення виконавчого провадження немає. Крім того, судами зазначено, що в даному випадку жодних прав та законних інтересів боржника тривалим виконанням судового рішення у спірному виконавчому провадженні не порушено (т. 1, а. с. 256-259, т. 2, а. с. 20-25).

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.11.2019 у даній справі дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, порушили принцип адміністративного судочинства щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений статтею 9 КАС України, допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи.

Так, враховуючи, що позивач звернувся із позовом 20.01.2016, судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених та зазначених в судових рішеннях фактичних даних, не досліджено та не надано відповідної правової оцінки питанню правомірності стягнення за період з 17.02.2009 (вчинення нотаріального напису) до 15.06.2016 (заміна сторони у справі за судовим рішенням, яке вступило в законну силу) на користь попереднього стягувача - ліквідованого ТзОВ «Укрпромбанк», не підтверджено та не спростовано протиправності рішень та дій державного виконавця Першого відділу ДВС при здійсненні ним виконавчих дій на користь стягувача, який ухвалою суду замінено його правонаступником. Поза увагою суддів залишилося з`ясування питання (з огляду на наявність в матеріалах справи договору від 30.06.2010, укладеного між ТзОВ «Укрпромбанк», Національним банком України та АТ «Дельта Банк» про передачу активів і кредитних зобов`язань ТзОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк») факту банкрутства первинного стягувача в 2010 році; відсутнє в судових рішеннях правове обґрунтування щодо наявності чи відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження органом Державної виконавчої служби станом на 30.06.2010 з урахуванням того, що заміна стягувача відбувалася тільки за рішення суду від 15.06.2016; не досліджувалося судами факт припинення або продовження стягнення попереднім кредитором (ТзОВ «Укрпромбанк»), на користь якого вчинявся даний нотаріальний напис, з огляду на існування договору від 30.06.2010 про передачу кредитних зобов`язань іншій юридичній особі. Також, як вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень та слідує із матеріалів справи, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2015 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22.01.2007, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22.01.2007 з ОСОБА_6 однокімнатну квартиру за зазначеною вище адресою, що належить позивачу на праві приватної власності шляхом передачі іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ «Дельта Банк». Разом з цим, суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи висновок про безпідставність позовних вимог з огляду вирішення цивільно-правого спору щодо стягнення на предмет іпотеки та передачу майна у власність стягувача, не дослідили чи залишився позивач ОСОБА_1 власником зазначеного вище майна (однокімнатної квартири) з часу набрання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2015 законної сили, з відповідним правовим обґрунтування щодо підтвердження або спростування наявності підстав для закінчення спірного виконавчого провадження з цих підстав (т. 2, а. с. 68-76).

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд, при новому розгляді справи, також встановив, що постановою головного державного виконавця Першого відділу ДВС Смольської О.П. від 20.08.2009 було зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 349 від 17.02.2009, у зв`язку із поданням боржником ОСОБА_1 позовної заяви про звільнення майна з-під арешту, до розгляду справи по суті (т. 2, а. с. 169).

14.06.2010 заступник начальника Першого відділу ДВС Смольська О.П. винесла постанову про поновлення виконавчого провадження (т. 2, а. с. 176).

28.01.2016 державний виконавець Першого відділу ДВС Бобик О.М. виніс постанову про зупинення проведення електронних торгів, згідно із якою зупинено реалізацію майна, а саме лот № 119844 - однокімнатна квартира загальною площею 37,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 232).

Постановою від 21.04.2017 державного виконавця Першого відділу ДВС Ніколайчука Т.В. припинено реалізацію майна, а саме лоту № 199844 - однокімнатна квартира загальною площею 37,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 238).

22.11.2017 головний державний виконавець Першого відділу ДВС Ніколайчук Т.В. виніс постанову про зупинення електронних торгів - лоту № 247145, однокімнатна квартира загальною площею 37,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які призначені на 04.12.2017 о 09:00 (т. 2, а. с. 248).

Постановою головного державного виконавця Першого відділу ДВС Ніколайчука Т.В. від 26.12.2017 поновлено вчинення виконавчих дій шляхом відновлення проведення електронних торгів щодо лоту № 247145 (т. 2, а. с. 249).

Згідно із протоколом № 320347 проведення електронних торгів від 07.03.2018 переможцем торгів, які відбулися 07.03.2018, щодо лота № 264109 (однокімнатна квартира загальною площею 37,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) з ціною продажу 250045,00 грн. визначено учасника № 14 ( ОСОБА_4 ) (т. 3, а. с. 8).

13.03.2018 головний державний виконавець Першого відділу ДВС Ніколайчук Т.В. склав акт про реалізацію предмета іпотеки у зв`язку із реалізацією лоту № 264109 на електронних торгах за 250045,00 грн. (т. 2, а. с. 104-105).

Постановами від 13.03.2018 головний державний виконавець Першого відділу ДВС Ніколайчук Т.В. зняв арешти, накладені на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 2-3).

29.03.2018 ОСОБА_1 звернулася до Першого відділу ДВС із заявою, у якій просила залишок коштів, отриманих з реалізації спірної квартири, перерахувати на її картковий рахунок (т. 3, а. с. 9).

06.04.2018 головний державний виконавець Першого відділу ДВС Ніколайчук Т.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 12081609 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 349, виданого 17.02.2009, про звернення стягнення на однокімнатну квартиру, на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 3, а. с.13).

Отже, судом встановлено, що виконавче провадження № 12081609 було відкрито 20.02.2009 та закінчено 06.04.2018, при цьому, у матеріалах виконавчого провадження наявні документи виконавчого провадження, які підтверджують його зупинення або зупинення виконавчих дій з реалізації майна у період з 20.08.2009 по 14.06.2010, з 28.01.2006 по 21.04.2017, з 22.11.2017 по 26.12.2017.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній на момент відкриття спірного виконавчого провадження; далі - Закон № 606-XIV) відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 11 Закону № 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, в якій вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

За приписами частин першої, другої статті 24 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавчим написом приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області від 17.02.2009, який зареєстрований в реєстрі за № 349, звернуто стягнення на однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 67). При цьому, правову оцінку вказаному виконавчому напису було надано у межах цивільної справи № 161/5674/14-ц за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л.С., ТзОВ «Укрпромбанк», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Перший відділ ДВС про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якій рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.09.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24.12.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2015, відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л.С. правомірно вчинено виконавчий напис (т. 1, а. с. 142-148).

18.02.2009 вказаний виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконання до Першого відділу ДВС (т. 1, а. с. 88) та постановою головного державного виконавця Петріщевої О.С. від 20.02.2009 ВП №12081609 було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису (т. 1, а. с. 90). Суд наголошує, що вказана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ніким не оскаржена та не скасована, законність відкриття виконавчого провадження учасниками справи не оспорюється.

Відповідно до частин першої, другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону. Державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

За правилами частини першої статті 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: 1) за письмовою заявою стягувача; 2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням; 4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника; 6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (частини перша, друга статті 40-1 Закону № 606-XIV).

Крім того, за приписами частини п`ятої статі 13 чинного Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Системний аналіз положень вказаних законодавчих актів дає підстави дійти висновку про те, що недотримання державним виконавцем шестимісячного строку проведення виконавчих дій не є підставою для закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу або до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, державний виконавець повинен здійснювати виконавчі дії по виконанню рішення аж до завершення виконавчого провадження, навіть якщо при цьому завершився вказаний вище шестимісячний строк, а порушення строків вчинення виконавчих дій виконавцями не є самостійною підставою для визнання таких дій протиправними, скасування відповідних рішень чи виконавчих дій.

Суд не бере до уваги покликання представника позивача на приписи частини першої статті 37 Закону № 606-XIV (згідно із пунктом 6 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у випадках закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення) та його твердження про наявність підстав для закриття (закінчення) виконавчого провадження, оскільки вжиті у вказаному Законі юридичні терміни «строк для даного виду стягнення» та «строк здійснення виконавчих дій» є різними за своїм змістом (наприклад, строк для виду стягнення визначений частиною шостою статті 74 Закону № 606-XIV: строк для стягнення аліментів).

Крім того, суд враховує, що виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису було відкрито постановою від 20.02.2009 ВП №12081609, а постановою головного державного виконавця Першого відділу ДВС Смольської О.П. від 20.08.2009 (тобто, в останній день шестимісячного строку для здійснення виконавчих дій) було зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 349 від 17.02.2009, у зв`язку із поданням боржником ОСОБА_1 позовної заяви про звільнення майна з-під арешту, і вказана постанова була винесена за заявою боржника та у встановленому порядку не оскаржена та не скасована. При цьому, відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Перевіряючи доводи позивача та його представника, виконуючи постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2019 у даній справі щодо необхідності дослідити та надати відповідну правову оцінку питанню правомірності стягнення за період з 17.02.2009 (вчинення нотаріального напису) до 15.06.2016 (заміна сторони у справі за судовим рішенням, яке вступило в законну силу) на користь попереднього стягувача - ліквідованого ТзОВ «Укрпромбанк», суд звертає увагу на таке.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2013 у справі № 161/10668/13-ц замінено сторону у виконавчому провадженні ТзОВ «Укрпромбанк» на правонаступника АТ «Дельта Банк» (т. 1, а. с. 119), та на виконання цього рішення суду була винесена постанова державного виконавця від 08.07.2013 ВП №120811609 про заміну сторони виконавчого провадження (т. 1, а. с. 115). Вказана ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2013 була скасована ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15.02.2016, а провадження у справі за заявою ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження закрито (т. 1, а. с. 160-161).

Тобто, починаючи з 08.07.2013 стягувачем у виконавчому провадженні стало ПАТ «Дельта Банк». При цьому, ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2013 у справі № 161/10668/13-ц про заміну сторони у виконавчому провадженні ТзОВ «Укрпромбанк» на правонаступника АТ «Дельта Банк» була чинною протягом майже двох з половиною років та скасована лише у 2016 році (ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15.02.2016).

Проте, в подальшому питання щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні вирішено належним судом у встановленому порядку: ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 803/845/16 замінено сторону виконавчого провадження № 12081609 з ТзОВ «Укрпромбанк» її правонаступником ПАТ «Дельта Банк» (т. 1, а. с. 248-249) та на виконання цієї ухвали, постановою головного державного виконавця Першого відділу ДВС від 23.06.2016 ВП № 12081609 замінено стягувача з ТзОВ «Укрпромбанк» на АТ «Дельта Банк» (т. 1, а. с. 228).

Суд звертає увагу, що вказану ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 про заміну сторони виконавчого провадження було постановлено у судовому засіданні за участю уповноваженого представника боржника Гайдай Т.Л., в апеляційному порядку дана ухвала суду не оскаржена та не скасована, а тому (як і будь-яке судове рішення, яке набрало законної сили) є обов`язковою до виконання, у зв`язку із чим суд не бере до уваги доводи представника позивача Шостака М.Б. про юридичну нікчемність даного судового рішення та неможливість його врахування при розгляді цієї справи.

Отже, суд дійшов висновку, що дійсно з 20.02.2009 по 08.07.2013 стягувачем у виконавчому провадженні №12081609 було ТзОВ «Укрпромбанк».

При цьому, судом також встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 25.12.2019 внесені записи про те, що ТзОВ «Укрпромбанк» з 28.01.2010 перебуває в стані припинення (т. 2, а. с. 142-153, т. 3, а. с. 14-18).

Відповідно до частини сьомої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ (далі - Закон № 2121-ІІІ) процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Отже, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису «перебуває у стані припинення» з юридичної точки зору не означає ліквідації банку чи його припинення як юридичної особи.

Пунктом 3 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 39 чинного Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Отже, з огляду на те, що в розумінні частини сьомої статті 77 Закону № 2121-ІІІ ТзОВ «Укрпромбанк» не є ліквідованим (припиненим) навіть станом на день розгляду цієї справи (оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутній відповідний запис про це), при цьому, ТзОВ «Укрпромбанк» банкрутом визнаний не був (Законом № 2121-ІІІ передбачена інша, відмінна від банкрутства, процедура припинення банків), тому передбачених пунктом 3 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV чи пунктом 3 частини першої статті 39 чинного Закону № 1404-VIII підстав для закінчення спірного виконавчого провадження не було.

Судом при новому розгляді справи також встановлено, що за боржником ОСОБА_1 було у встановленому порядку зареєстровано право власності на спірну однокімнатну квартиру загальною площею 35,7 кв. м. по АДРЕСА_1 аж до набуття у 2018 році права власності на вказану квартиру ОСОБА_4 за результатами електронних торгів, що підтверджується свідоцтвом приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу від 14.03.2018 (т. 2, а. с. 154).

Отже, до ПАТ «Дельта Банк» не перейшло право власності на спірну квартиру на підставі заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2015 (яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22.01.2007 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22.01.2007 з ОСОБА_6 однокімнатну квартиру) з огляду на те, що державної реєстрації права власності на вказану квартиру за банком проведено не було, відтак, статус ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №12081609 у зв`язку із ухвалення зазначеного заочного судового рішення не змінився, тому виконавче провадження у зв`язку із ухвалення заочного рішення також не могло бути завершено.

Стосовно покликання позивача на те, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2015 у справі № 161/78/15-ц встановлено інший порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (а саме шляхом передачі банку у власність спірної квартири), то суд зазначає, що Законом України «Про іпотеку», статтями 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), при цьому позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. На думку суду, банк має право на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки: або шляхом примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У даному випадку ПАТ «Дельта Банк» не реєструвало за собою право власності на спірну квартиру, в силу приписів частини другої статті 331 ЦК України банк не набув права власності на квартиру, власником якої до проведення електронних торгів у 2018 році лишалась ОСОБА_1 .

Суд не бере до уваги покликання представника позивача ОСОБА_7 на підпункти 5.9.1, 5.9.2 пункту 5.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5, оскільки пункт 5.9 цієї Інструкції регулює питання передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, та на спірні правовідносини не поширюється з огляду на те, що питання звернення стягнення на нерухоме майно регулюється іншими пунктами вказаної Інструкції.

Суд також не бере до уваги доводи представника позивача ОСОБА_8 М.Б. про те, що незаконність дій посадових осіб відповідача у спірному виконавчому провадженні уже встановлена постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2019 у даній справі, оскільки висновки такого змісту у вказаному судовому рішенні відсутні та суд, крім того, звертає увагу на приписи частини шостої статті 353 КАС України, відповідно до яких постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки ТзОВ «Укрпромбанк» у встановленому порядку не ліквідоване (не припинено), право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 та вона залишалася власником квартири до проведення у 2018 році електронних торгів, тому у період з дня відкриття виконавчого провадження, до 15.06.2016 (заміна сторони у справі за ухвалою Волинського окружного адміністративного суду) та до завершення виконавчого провадження були відсутні передбачені законодавством підстави для закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при цьому, виконавчі дії по виконанню спірного виконавчого напису повинні були продовжувати здійснюватися аж до завершення виконавчого провадження, навіть якщо при цьому завершився строк для вчинення виконавчих дій.

При розгляді справи суд встановив порушення строку вчинення виконавчих дій у рамках спірного виконавчого провадження, проте позивач та її представник не просили визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення виконавчих дій з порушенням встановленого строку. Крім того, вказані дії не можуть бути визнані протиправними за позовом боржника, позаяк його права такими діями порушені не були, а у спірному виконавчому провадженні відсутні докази того, що позивач вчиняла дії, спрямовані на добровільне виконання виконавчого документу. На думку суду, порушення строків вчинення виконавчих дій виконавцями не є самостійною підставою для визнання таких дій протиправними, скасування відповідних рішень чи виконавчих дій.

Крім того, позовні вимоги про зобов`язання відповідача завершити виконавче провадження та зняти арешт на однокімнатну квартиру на даний час не можуть бути задоволені з огляду й на те, що виконавче провадження завершено, усі арешти з квартири знято, а відповідні постанови головного державного виконавця Першого відділу ДВС Ніколайчука Т.В. від 13.03.2018 про зняття арешту з майна (т. 3, а. с. 2-3) та постанова цього ж державного виконавця від 06.04.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП № 12081609 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 349, виданого 17.02.2009, про звернення стягнення на однокімнатну квартиру (т. 3, а. с.13) у встановленому порядку не оскаржені та не скасовані.

Відтак, оскільки під час нового розгляду справи судом не було встановлено правових підстав для закінчення спірного виконавчого провадження, тому у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправними дій-бездіяльності Першого відділу ДВС щодо не завершення виконавчого провадження ВП №12081609, зобов`язання відповідача завершити виконавче провадження та зняти арешт на однокімнатну квартиру належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 243 - 246, 268 - 269, 271 - 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М.Валюх