Ухвала суду № 86690033, 27.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

27 грудня 2019 р. Справа № 120/4380/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці

заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

26.12.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимог ГУ ДФС у Вінницькій області від 14.11.2018 року №Ф-309661-50У, від 11.02.2019 року №Ф-309661-50У, від 11.05.2019 року №Ф-309661-50У та визначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову шляхом заборони Тиврівському районному відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання вимог ГУ ДФС у Вінницькій області від 14.11.2018 року №Ф-309661-50У, від 11.02.2019 року №Ф-309661-50У, від 11.05.2019 року №Ф-309661-50У.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що постановою державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 11.10.2019 року ВП №60287640 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги ГУ ДФС у Вінницькій області №Ф-309661-50У від 11.02.2019 року про стягнення боргу в розмірі 2457,18 грн. На думку позивача, до прийняття судом рішення по суті спору, існує очевидна загроза порушення його прав, оскільки, стягнення визначеної у оскарженій вимозі суми боргу, а також супутніх витрат на проведення виконавчих дій до набрання законної сили рішення суду в цій справі, призведе до негативних наслідків у вигляді майнових втрат, можливого обмеження користування його майном, що є істотним для нього, так як у разі завершення стягнення процедура повернення коштів буде довготривалим та складним процесом.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

При цьому, враховуючи вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, який передбачений ч. 2 ст. 150 КАС України, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо).

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

При оцінці підстав для забезпечення позову суд враховує, що позивач не оскаржує безпосередньо вимоги ГУ ДФС у Вінницькій області від 14.11.2018 року №Ф-309661-50У, від 11.02.2019 року №Ф-309661-50У, від 11.05.2019 року № ОСОБА_2 , а просить визнати дії ГУ ДПС у Вінницькій області щодо взяття на облік ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця та платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Тиврівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 11.10.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №60287640 лише з примусового виконання однієї податкової вимоги ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.02.2019 року №Ф-309661-50У. Доказів щодо відкриття виконавчих проваджень за іншими вимогами (від 14.11.2018 року №Ф-309661-50У, від 11.05.2019 року №Ф-309661-50У) позивачем суду не надано.

Із змісту клопотання про забезпечення позову та позовної заяви встановлено, що позивач вважає незаконним взяття його на облік як фізичну особу-підприємця та платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, оскарження нарахування податкового зобов`язання до суду, призводить до визнання не узгодженим податкового зобов`язання визначеного таким рішенням, тобто таке податкове зобов`язання не є податковим боргом та не може бути стягнуто в примусовому порядку.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії податкових вимог від 14.11.2018 року №Ф-309661-50У, від 11.02.2019 року №Ф-309661-50У, від 11.05.2019 року №Ф-309661-50У не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З урахування викладеного суд дійшов висновку, що зазначений позивачем спосіб забезпечення позову не спрямований на забезпечення подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що пунктом 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Дослідивши позовну заяву, долучені до неї докази та заяву про забезпечення позову, судом встановлено, ані вимога від 11.02.2019 року №Ф-309661-50У на підставі якої відкрито виконавче провадження ВП №60287640 Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, ані вимоги від 14.11.2018 року №Ф-309661-50У, від 11.05.2019 року №Ф-309661-50У не є предметами адміністративного позову поданого позивачем.

Також суд зауважує, що забезпечення позову у спосіб зазначений позивачем, є втручанням у внутрішню діяльність державного органу та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Дослідивши позовну заяву, долучені до неї докази та заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України,

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Копія вірна Суддя:

Секретар: