Рішення № 86690009, 27.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 грудня 2019 р. Справа № 120/3165/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов`язання вичинити дії

в с т а н о в и в :

01.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 05.11.2007 по 02.12.2015 року проходив службу в Державній пенітенціарній службі України. На даний час позивач працює старшим інспектором роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції.

Вказав, що 02.05.2019 року, та повторно 01.07.2019 року подав рапорт Начальнику Департаменту патрульної поліції підполковнику поліції щодо зарахування періоду служби в Державній пенітенціарній службі України до стажу служби в Національній поліції.

При цьому, 13.09.2019 року листом №15789/41/4/03-2019 йому повідомлено, що відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік органів, установ, періоди роботи в яких зараховуються до стажу служби в поліції. Зазначено, що періоди проходження служби в органах Державної пенітенціарної служби України до вказаного переліку не включено. Повідомлено, що підстави для зарахування даного періоду служби до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки - відсутні.

Позивач вважає, що має право на зарахування до стажу його служби в поліції періоду служби в органах Державної пенітенціарної служби України, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому просив:

- зобов`язати Національну поліцію України Департамент патрульної поліції врахувати йому до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, служби у Державній пенітенціарній службі України з 05.11.2007 року по 02.12.2015 року та провести відповідні виплати з врахуванням вислуги років.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.10.2019 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.11.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказали, що відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік органів, установ, періоди роботи в яких зараховуються до стажу служби в поліції. Оскільки до переліку не включено службу в органах Державної пенітенціарної служби України, а відтак підстави для зарахування даного періоду служби до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

Згідно витягу з наказу №154 о/с від 01.12.2015 року, капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області звільнено в запас Збройних Сил України за власним бажанням 02.12.2015 року.

Згідно відомостей в трудовій книжці, позивач з 05.11.2007 по 02.12.2015 року проходив службу в органах Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86).

Згідно довідки Департаменту патрульної поліції від 23.04.2019 року №14391/41/21/2019, ОСОБА_1 з 04.12.2015 року по теперішній час працює в Національній поліції України та з 13.07.2018 року призначений на посаду старшого інспектора роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції.

01.07.2019 року позивач подав начальнику Департаменту патрульної поліції рапорт щодо зарахування періоду служби в Державній пенітенціарній служби України до стажу служби в Національній поліції.

13.09.2019 року листом №15789/41/4/03-2019 позивача повідомлено, що відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік органів, установ, періоди роботи в яких зараховуються до стажу служби в поліції. Оскільки до переліку не включено службу в органах Державної пенітенціарної служби України, а відтак підстави для зарахування даного періоду служби до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, відсутні.

Зазначені обставини слугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Даючи правову оцінку доводам позивача щодо безпідставності не зарахування йому періодів служби в Державній пенітенціарній службі України до стажу служби в поліції на підставі ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію", суд враховує наступне.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що служба в Державній пенітенціарній службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а відтак повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію".

У відповідності до ч.4 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію" порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Положеннями п.п.3-6 ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 № 900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з Конституцією України та Законом України "Про міжнародні договори і угоди", чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Також згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

Частиною 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 83 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини" від 12.07.2001 Суд нагадує, що, згідно з усталеною практикою органів Конвенції, "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

При цьому, враховуючи принцип справедливості (fairness) та недопущення зловживання повноваженнями (abuse of power) під час прийняття рішень та вчинення діянь публічною адміністрацією, наявність в особи заснованих на обіцянках влади очікувань (джерело яких - владні діяння й рішення) свідчить про взаємодію влади з особою, тому для забезпечення якості влади (управління) необхідно, щоб відповідні очікування були предметом ефективного правового захисту.

З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що служба в органах Державної пенітенціарної служби України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто має аналогічний правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію".

Подібного правового висновку дійшов також Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїх постановах від 14.05.2019 року справа №120/3974/18-а, від 07.02.2019 року справа 2240/2794/18.

Враховуючи те, що позивачем доведено протиправність дій відповідача щодо не зарахування до його стажу служби у Державній пенітенціарній службі України, а відтак, позовні вимоги щодо зарахування до його стажу служби в поліції, службу в Державній пенітенціарній службі України з 05.11.2007 по 02.12.2015 року та проведення відповідних виплат з врахуванням вислуги років є обґрунтованими.

Належних та допустимих доказів в спростування зазначеного представником відповідача суду не надано.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати капітану поліції Гринькову Юрію Юрійовичу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу у Державній пенітенціарній службі України у період з 05.11.2007 по 02.12.2015 та провести відповідні виплати з врахуванням вислуги років.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст рішення виготовлений 27.12.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович