Рішення № 86689705, 08.07.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5206/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

за участю секретаря - Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції в Закарпатській області про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції в Закарпатській області про зняття арешту з майна накладеного в межах виконавчого провадження.

Позовну заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_2 , про що видане відповідне свідоцтво про смерть від 27.10.2015 р. Після його смерті приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. заведено спадкову справу за № 58122496. Позивач вказує , що є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . До складу спадкового майна входить житловий будинок в АДРЕСА_1 . Під час оформлення прийняття спадщини після смерті свого дядьки у приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т., йому стало відомо, що на нерухоме майно ОСОБА_2 , накладено відповідачем арешт та заборону на відчуження у зв`язку з примусовим виконанням наказу Господарського суду № 2-144 про стягнення з ОСОБА_2 85 грн. державного мита.

При зверненні до МВ ДВС з приводу знаття арешту з майна ОСОБА_2 , йому було повідомлено в усному порядку , що для зняття арешту з майна йому необхідно звернутись до суду оскільки всі матеріали є знищеними.

Позивач вважає, що відповідачем не було дотримано вимоги ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» і при закритті виконавчого провадження відповідачем не було знято арешт з квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , арешт продовжує бути накладеним за відсутності виконавчого провадження на виконанні. Натомість наявність арешту на квартиру, що входить до складу спадщини, перешкоджає йому отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого дядьки ОСОБА_2 , тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

Враховуючи, вище наведене просить суд зняти арешт з нерухомого майна, квартири, що розташована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1473160, що був накладений Ужгородським міськвідділом державної виконавчої служби на підставі постанови 2/144 від 08.11.2004 р.

В судове засідання позивач не зявився, представник позивача адвокат Лукачко І.Й. через канцелярію суду надав заяву, згідно якої просив розглянути справу без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Відповідач Ужгородський МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області не забезпечив явку свого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду даної справи був належним чином повідомлений, однак надіслав на адресу суду письмові заперечення на позовну заяву, в якій вказав, що на виконанні в Ужгородському МВ ДВС Ужгородського МРУЮ перебував наказ № 2/144 від 08.07.2003 р. виданий Господарським судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 85 грн. державного мита. Боржником ОСОБА_2 сума боргу по виконавчому документу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не сплачена, а виконавче провадження завершено відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Вказує на те, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень , переданих на зберігання, становить три роки. Вказує на те, що дії державного виконавця є правомірні , спрямовані на виконання рішення суду , у зв`яку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не засто-совувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, правовідносини сторін, що випливають з таких обставин, перевіривши їх доводи наявними в справі доказами, надавши їм правову оцінку, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що на виконанні в Ужгородському МВ ДВС Ужгородського МРУЮ в Закарпатській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу № 2/144 від 08.07.2003 р. виданого Господарським судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 85 грн. державного мита.

В межах зазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Ужгородського МРУЮ в Закарпатській області від 08.11.2004 р. при примусовому виконанні наказу Господарського суду № 2-144 про стягнення з ОСОБА_2 85 грн. держвного мита було накладено арешт на майно боржниката заборону на відчуження , зокрема на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала боржнику ОСОБА_2 .

Із долученої до матеріалів справи копії відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 , вбачається, що на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 ,власником якої є ОСОБА_2 , накладено арешт на підставі постанови 10-146/04 від 08.11.2004 року відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 1473160.

Письмовими запереченнями , які надіслані до суду відповідач повідомив, що боржником ОСОБА_2 сума боргу по виконавчому документу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не сплачена, а виконавче провадження завершено відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, повідомлено про строки зберігання завершених виконавчих проваджень.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.10.2015 р.

Після його смерті приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. 27.10.2015 року заведено спадкову справу за № 58122496, що стверджується даними витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі. Як встановлено судом, інших заяв, крім заяви ОСОБА_1 по даній спадковій справі не надходило, що підтверджується листом приватного нотаріуса Журкі О.Т. від 03.08.2017 р. за № 221/01-16.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції станом на час накладення арешту) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання тареалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (в редакції на час розгляду справи), у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у звязку із закінченням виконавчого провадження.

Чинний ЗУ «Про виконавче провадження» містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцеві право самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняттям арешту.

Згідно з ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII , підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Ураховуючи те, що жодна із перелічених у ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» обставин необхідних для зняття арешту з майна боржника державним виконавцем не має місця, тому підстави для зняття виконавцем арешту з майна боржника відсутні.

Разом з тим, нормами ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.49, ч.2 ст.50, ч.3 cт.60 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції чинній на час накладення оскаржуваного арешту та на час звернення до суду, виконавче провадження підлягає закінченню в разі смерті боржника. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняттяарешту, накладеного на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосе-редньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1 і 5 ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положенням ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона нале-жить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як було встановлено, позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .

Оскільки боржник за виконавчим провадженням помер, то державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Ужгородського МРУЮ в Закарпатській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, але при закінченні виконавчого провадження, арешт, накладений на майно боржника ОСОБА_2 , державним виконавцем не знято.

Відповідно з ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод який ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких підстав для існування арешту на майно у зв`язку із відсутністю виконавчого провадження.

Таким чином, арешт, накладений на майно ОСОБА_2 , порушує право власності ОСОБА_1 , який є спадкоємцем після його смерті, та унеможливлює оформлення спадщини.

Наявність відповідного реєстраційного запису (1473160) щодо наявності обтяження відносно спадкового майна порушує права позивача.

Виходячи з вищевикладеного, на сьогоднішній день за наявності арешту (обтяження)накладеного на майно ОСОБА_2 , порушується право його спадкоємця ОСОБА_1 на прийняття спадщини. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті зазначеного майна.

Окрім того, суд зазначає, що на теперішній час немає необхідності у існуванні арешту на майно, що належить позивачу, так як на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII , у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що жодних доказів наявності на теперішній час на примусовому виконанні виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_2 станом на час звернення з цим позовом та до моменту ухвалення рішення, відповідачем до суду не надано, а також не надано доказів, які спростовують обставини, на які посилається позивач у позовній заяві ,враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268,352, 354, 355 ЦПК України, суд, ст. ст. 40, 56, 59 ЗУ "Про виконавче провадження", суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції в Закарпатській області про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна -квартири, що розташована в АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ужгород, реєстраційний номер обтяження 1473160, що був накладений відділом державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції на підставі постанови 2/144 від 08.11.2004 р.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У відповідності до п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_2 );

Відповідач-Ужгородський МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області ( місце знаходження м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10)

Дата складання повного тексту рішення суду 08.07.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца