Ухвала суду № 86688923, 27.12.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/8996/19

Номер провадження 1-кп/235/900/19

У Х В А Л А

27 грудня 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

за участю секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Чернишова Я.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Білозьорова О.Б.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров, Донецької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно непрацевлаштованого, раніше неодноразово судимого, останнього разу 03.12.2014 року Димитровським міським судом Донецької області за ч.2 ст.307, ч.3 ст.311, ч.ч.1,2 ст.70 КК України до покарання у виді 8 років та 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого від покарання на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2014 році», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Чернишов Я.Ю. підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника nf свідків згідно реєстру.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Білозьоров О.Б. не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування за кримінальним провадженням, дійшов висновку, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України. Підстав для направлення обвинувального акту за підсудністю, повернення прокурору або закриття провадження по справі немає, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Також прокурором Чернишовим Я.Ю. було заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України, та ризики, передбачены п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Білозьоров О.Б. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Захисник Білозьоров О.Б. зазначив, що ОСОБА_1 необґрунтовано повідомлено про підозру та пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.2 ст.311 КК України, оскільки надані стороною обвинувачення докази жодним чином не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів. Крім того, наразі відсутні перераховані прокурором ризики і обвинувачений не збирається переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. За таких обставин обвинувачений та його захисник просили обрати більш м`який запобіжний захід, зокрема, у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих, свідків, які ще не допитані; перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

Усі зібрані у кримінальному провадженні докази будуть досліджуватися судом на стадії судового розгляду кримінального провадження і їм буде надаватися відповідна оцінка з точки зору належності допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, судом встановлено, що повідомлена ОСОБА_1 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу, а не для його засудження.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

Прокурором доведено ризик переховування від суду, оскільки ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України. Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає суворе покарання у виді виключно позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а санкція ч.2 ст.311 КК України передбачає покарання у виді виключно позбавлення волі на строк від двох до п`яти років. Тому суд вважає доведеною наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на суворість можливого покарання, у разі його засудження. Також прокурором доведено ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки свідками за відомостями органу досудового розслідування є наркозалежні особи, які у разі спілкування з ОСОБА_1 можуть надати суду неправдиві показання. Крім того, прокурором доведено ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 , оскільки він раніше неодноразово судимий за , останнього разу 03.12.2014 року Димитровським міським судом Донецької області за ч.2 ст.307, ч.3 ст.311, ч.ч.1,2 ст.70 КК України до покарання у виді 8 років та 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, а, тому суд вважає його схильним злочинів.

Суд при розгляді клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

З встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що ОСОБА_1 :

- народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Димитров, Донецької області;

- має середньо-спеціальну освіту;

- офіційно не працевлаштований;

- раніше неодноразово судимий: останній раз 03.12.2014 року Димитровським міським судом Донецької області за ч.2 ст.307, ч.3 ст.311, ч.ч.1,2 ст.70 КК України до покарання у вигляді 8 років та 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений від покарання на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2014 році».

- громадянин України;

- неодружений,;

- зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають його батьки,

- мешкає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі співмешканкою та її дітьми;

- за місцем реєстрації характеризується негативно;

- не має у власності рухомого та нерухомого майна, а також вкладів у банках.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, судом відносно ОСОБА_1 встановлено наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України, які є достатніми саме для цілей застосування запобіжного заходу, а також наявність ризику переховування від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, що передбачені у п.1,3,5ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи можливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, суд вважає, що наразі більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, зважаючи на особу обвинуваченого, який негативно характеризується, не має міцних соціальних зв`язків, схильний до вчинення злочинів та характер інкримінованих йому діянь, які пов`язані з незаконним обігом особливо небезпечного наркотичного засобу та прекурсору.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, а також те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та прекурсорів. Внаслідок цих протиправних дій ОСОБА_1 міг отримувати незаконні прибутки, які він може використати для сплати застави, у разі якщо її розмір буде визначений у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. Тому, визначення розміру застави повинно бути здійснено з урахуванням цієї обставини для забезпечення в подальшому його належної процесуальної поведінки

Отже, враховуючи підстави та обставини, передбачені у ст.ст. 177, 178, 182 КПК України, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі, 180 (сто вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також покласти на обвинуваченого відповідні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України строком на 2 місяці, у разі внесення застави обвинуваченим чи іншою особою, а саме: не відлучатися за межі м. Мирноград, без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорту громадянина України, утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, докласти зусиль до пошуку роботи, носити електронний засіб контролю.

Також в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про відмову від захисника Білозьорова О.Б. , оскільки вони не домовилися з захисником щодо вартості послуг адвоката, а строк дії укладеного договору завершується.

Захисник Білозьоров О.Б. підтримав клопотання обвинуваченого та обставини, у зв`язку з якими обвинувачений відмовляється від нього, а також вказав на значну віддаленість Красноармійського міськрайонного суду від м. Маріуполь, у якому він здійснює адвокатську діяльність.

Прокурор Чернишов Я.Ю. не заперечував проти вказаного клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Згідно ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.

Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.

Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Зважаючи, що у даному кримінальному провадженні участь захисника не є обов`язковою, суд вважає за можливе прийняти відмову від захисника Білозьорова О.Б., оскільки таке право передбачене ст.54 КПК України, а також надати обвинуваченому час для залучення іншого захисника, у разі такої необхідності під час судового розгляду.

Отже, судом проведена підготовка до судового розгляду, а саме визначено дату та місце проведення судового розгляду, яким є приміщення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області; з`ясовано можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні; з`ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вирішено клопотання про обрання запобіжного заходу та відмови від захисника.

У зв`язку з тим, що підготовка до судового розгляду завершена, підлягає призначенню судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Керуючись ст.ст.54,177, 178, 183, 195, 314-316, КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.311 КК України у приміщенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у відкритому судовому засіданні на 13 год. 00 хв. 08.01.2020 року.

Провести розгляд обвинувального акту за участю прокурора Чернишова Я.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків згідно реєстру.

Клопотання прокурора Чернишова Я.Ю. - задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 днів, з 27 грудня 2019 року по 24 лютого 2020 року включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 180 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 345 780 (триста сорок п`ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 коп., зобов`язавши обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Донецькій області:

Рахунок отримувача - UA318999980000031217205026001;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030200

Код класифікації доходів бюджету: 22030200

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися за межі м. Мирноград, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорту громадянина України;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави визначити строком на два місяці з моменту внесення застави.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Прийняти відмову обвинуваченого ОСОБА_1 від захисника Білозьорова О.Б.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст складений та оголошений о 10год.00хв. 28.12.2019

Суддя В.А. Варибрус