Ухвала суду № 86686199, 26.12.2019, Бершадський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Справа № 126/746/13-ц

Провадження № 6/126/153/2019

"26" грудня 2019 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Притуляк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду за участю заінтересованої особи Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України з тих підстав, що як стверджує у грудні 2019 року під час перетину державного кордону працівники прикордонної служби України йому повідомили, що перетин кордону йому заборонено на підставі ухвали Бершадського районного суду Вінницької області від 06.03.2013 року у справі № 126/746/13-ц. Перевіривши вказаний факт, він встановив, що ухвалою Бершадського районного суду від 06.03.2013 ркоу йому, як керівнику ПСП "Авангард" тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України. Ухвала винесена на підставі заяви відділу державної виконавчої служби у зв`язку з тим, що на виконанні у виконавчій службі перебувало виконавче провадження про стягнення боргу з ПСП "Авангард" на користь Фонду соціального захисту інвалідів. Згідно відповіді ВДВС Бершадського РУЮ № 32425 від 20.12.2019 року станом на 20.12.2019 року виконавчі документи про стягнення з нього та ПСП "Авангард" на виконанні відсутні. Тобто зі сторони працівників виконавчої служби претензій до нього немає. Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ПСП "Авангард" з 06.06.2013 року являється ОСОБА_2 . Відповідно до запису № 5 його трудової книжки, він звільнений з посади директора ПСП "Авангард" з 30.12.2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України. Таким чином, на даний час він особисто немає відношення до діяльності ПСП "Авангард" та не несе відповідальність за його зобов`язаннями. На даний час він не ухиляється від виконання будь-якого зобов`язання, відносно нього немає неврегульованих аліментів, договірних чи інших невиконаних зобов`язань, щодо нього не подано цивільного позову до суду, претензій з боку працівників виконавчої служби до нього особисто та до ПСП "Авангард" немає, тому вважає, що відпали юридичні підстави накладення на нього тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, тому просить скасувати такі обмеження.

Представник Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гавдзінський В.Ю. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд заяви в його відсутність, при вирішенні даної заяви поклався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 06.03.2013 року подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції Красиленка С.М. про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 задоволено; встановлено громадянину України ОСОБА_1 , 1959 року народження, жителю АДРЕСА_1 області АДРЕСА_2 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань.

Підставою для задоволення подання було те, що на примусовому виконанні у ВДВС Бершадського РУЮ перебувало виконавче провадження № 5-388 про стягнення боргу з ПСП "Авангард" на користь Фонду соціального захисту інвалідів - Вінницького обласного відділення.

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, згідно відповіді ВДВС Бершадського РУЮ № 32425 від 20.12.2019 року станом на 20.12.2019 року виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 та ПСП "Авангард" на виконанні відсутні. Тобто зі сторони працівників виконавчої служби претензій до ОСОБА_1 немає.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ПСП "Авангард" з 06.06.2013 року являється ОСОБА_2 .

Відповідно до запису № 5 трудової книжки ОСОБА_1 , він звільнений з посади директора ПСП "Авангард" з 30.12.2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України. Таким чином, на даний час він особисто немає відношення до діяльності ПСП "Авангард" та не несе відповідальність за його зобов`язаннями.

На даний час ОСОБА_1 не ухиляється від виконання будь-якого зобов`язання, відносно нього немає неврегульованих аліментів, договірних чи інших невиконаних зобов`язань, щодо нього не подано цивільного позову до суду, претензій з боку працівників виконавчої служби до нього особисто та до ПСП "Авангард" немає

Відповідно до вимог ч. 1-3ст.441ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно зі ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна особа має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повернутися в свою країну.

Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно дост. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім цього, відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, при чому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що таке тривале обмеження особи у праві виїзду за кордон є недоцільним, непропорційним і таким, що порушує права людини.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З огляду на викладене заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України - скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 259, 260, 261, 441 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , 1959 року народження, жителя с. Ставки Бершадського району Вінницької області вулю. Ломоносова, застосоване ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 06.03.2013 року в справі № 126/746/13-ц.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягомп`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. І. Гуцол