Рішення № 86685599, 17.12.2019, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/199/18

Номер провадження №2/351/33/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Собка В.М. ,

секретар Нагірняк В.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання звільнення незаконним, скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул, компенсації за невикористану щорічну відпустку, додаткову соціальну відпустку на дитину та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Івано-Франківської області, Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання звільнення незаконним, скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул, компенсації за невикористану щорічну відпустку, додаткову соціальну відпустку на дитину та моральної шкоди.

Позивачка свої позовні вимоги обгрунтувала тим, що вона з 01 серпня 2017 року працювала на посаді начальника відділу матеріального забезпечення та контрольно-ревізійної роботи Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області в порядку переведення з Снятинської міжрайонної виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, де працювала з 05 жовтня 2001 року без перерв займаючи по кар`єрній драбині ряд посад. З 29 грудня 2017 року Позивачку звільнили з роботи, коли вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Снятинській центральній районній лікарні з 22.12.2017 по 29.12.2017 всупереч ч.3 ст.40 КЗпП України. 02 січня 2018 року Відповідач, видає новий наказ, яким доповнено частиною 4 попередній наказ, де зазначено про проведення з нею повного розрахунку із заробітної плати на день звільнення. Перебуваючи на робочому місці в день звільнення, Позивачці не надано трудову книжку та копію наказу про звільнення, а також не був наданий розрахунок нарахованих та виплачених сум при звільненні.

Таке рішення Відповідача Позивачка вважає незаконним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників), при цьому Відповідачеві слід було керуватись ст.42 КЗпП України, яка визначає, за якими принципами особа має бути звільнена за скороченням чисельності працівників, а саме: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, а також іншим категоріям працівників. Проте, Відповідач порівнювати не став, а без жодних обгрунтувань подав на розгляд профспілковому комітету письмове подання про згоду на розірвання трудового договору.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просила суд Ппоновити її на роботі в Снятинському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, на раніше займаній посаді, та стягнути із Відповідача на користь Позивача оплату за вимушений прогул, компенсацію за невикористані щорічну відпустку та соціальну відпустку на дитину у розмірі 27820,86 грн.

Крім того позивачка просила стягнути у її користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., на підставі того, що вищевказані дії з боку Відповідача є порушенням трудових та соціальних прав працівника, які завдали їй моральних страждань, які виразилися у втраті нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиллях для організації свого життя, погіршення матеріального стану родини, в результаті чого позивачка зазнала душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану, стану здоров`я, оскільки через стресси в організмі позивачки відбулися гормональні зрушення, що викликали численні захворювання внутрішніх органів.

В ході розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати незаконними та скасувати накази Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області №257-к від 21.12.2017 “Про звільнення ОСОБА_1 ” і №01-к від 02.01.2018 “Про внесення змін до наказу від 21.12.2017 №257-к”, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу матеріального забезпечення та контрольно-ревізійної роботи Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області з 03.01.2018р. та просила стягнути із Відповідача на її користь оплату за вимушений прогул (середній заробіток за затримку /відсутність/ розрахунку при, звільненні) з 03 січня 2018 року по день прийняття Судом рішення про поновлення Позивачки на роботі або по день фактичного розрахунку, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, додаткову соціальну відпустку на дитину та моральну шкоду, при цьому позивачка неодноразово збільшувала позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористані щорічну відпустку та соціальну відпустку на дитину та стягнення моральної шкоди, остаточно просила стягнути оплату вимушеного прогулу у розмірі 278290,60 грн., компенсації невикористану соціальну відпустку на дитину у розмірі 3730,90 грн. та моральної шкоди у розмірі 135000,00 грн.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовні вимоги ОСОБА_1 , яким повністю їх заперечив, зазначив, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області №42-к від 25.07.2017 року прийнята на роботу на посаду начальника відділу матеріального забезпечення та контрольно-ревізійної роботи Снятинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області та відповідно до наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області №01-к від 02.01.2018 року звільнена з роботи. При цьому відповідач зазначає, що у зв`язку із змінами в організації праці відповідач 24.10.2017 року видав наказ № 143-к «Про попередження працівників про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці» 25.10.2017 року позивач була повідомлена про постанову управління Фонду соціального страхування України «Про граничну чисельність працівників Фонду соціального страхування України» від 12.09.2017 року та наказом відповідача «Про попередження працівників про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці», про що остання на попередженні здійснила власноручно підпис і дату 25.10.2017 року. Наказом відповідача від 13.12.2017 року введено у дію з 01.01.2018 року штатні розписи відділень управління, в тому числі і Снятинського відділення управління.

У відзиві відповідач спростовує посилання Позивачки на порушення при її звільненні Відповідачем ст.42 КЗпП України, а саме принципу надання переважного права на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, є необґрунтованими, безпідставними оскільки Відповідачем відповідно до наказу №121-ос від 21.11.2017 року створено комісію з вирішення питань щодо переважного права на залишення на роботі працівників управління виконавчої дирекції Фонду та відділень управління. На виконання зазначеного наказу комісією проведено роботу на основі наданих начальниками відділень та начальниками відділів відомостей щодо основних характеристик кваліфікації та продуктивності праці працівників, відомостей кадрової служби управління та інформації і документів, наданих безпосередньо працівниками щодо показників їх кваліфікації, продуктивності праці та наявності переважних прав на залишення на роботі при рівних показниках кваліфікації та продуктивності праці. За результатами роботи комісією 12.12.2017 року визначено показники кваліфікації та продуктивності праці, а також переваги на залишення на роботі, і доведено їх до відома адміністрації і об`єднаного профспілкового комітету. Рішенням об`єднаного профспілкового комітету профспілкової організації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області ухвалено дати згоду на розірвання трудового договору (звільнення з роботи) згідно з п.1 ч.1 ст.40 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці Кіф`як ОСОБА_3 . При цьому Позивачці згідно наказу від 21.12.2017 №254, із яким вона була ознайомлена під підпис, було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу медичної реабілітації та соціальних послуг Івано-Франківського відділення, від якої Позивач відмовилася, зазначивши «Відмовляюся» і скріпивши це підписом із зазначенням дати 21.12.2017. Запропонована Позивачу посада відповідає вимогам ст.32 КЗпП, оскільки відповідає спеціальності та кваліфікації Позивача, що підтверджується копією посадової інструкції головного спеціаліста відділу медичної реабілітації та соціальних послуг, що не є нижче оплачуваною.

У зв`язку з відсутністю Позивача на роботі в останній день її роботи 02.01.2018 року з 14 год. 40 хв. до кінця робочого дня 17 год. 15 хв., Відповідач не мав можливості видати їй копію наказу про звільнення, належно оформлену трудову книжку і розрахунок нарахованих та виплачених сум при звільненні. Про відсутність Позивача на роботі 02.01.2018 року з 14 год. 40 хв. до 17 год. 15 хв. виконувачем обов`язків начальника Снятинського відділення Плешканом М.І., начальником відділу матеріального забезпечення та страхових виплат ОСОБА_4 та головним спеціалістом відділу бухгалтерського обліку та фінансових питань Малофій Г.Г. складено акт. У зв`язку з неможливістю видачі копії наказу про звільнення і трудової книжки Позивачу надіслано за адресою зареєстрованого місця проживання повідомлення про звільнення з роботи та про необхідність отримати трудову книжку від 02.01.2018 №01-04, рекомендованим листом з відміткою про вручення. Позивач 05.01.2018 року з`явилася в управління виконавчої дирекції Фонду, отримала трудову книжку і копію наказу про звільнення від 02.01.2018 року №01-к, але від підпису про ознайомлення з наказами відмовилася, про що складено акт від 05.01.2018 року. На вимогу Позивачки їй видано довідку про роботу в Снятинському відділенні із зазначенням посади, часу роботи і розміру заробітної плати за період з 01.08.2017 по 02.01.2018 включно. Копія довідки додається.

На думку відповідача твердження Позивачки про те, що дії Відповідача порушили її трудові та соціальні права, внаслідок чого їй завдано моральну шкоду, не відповідають дійсності, оскільки враховуючи кваліфікацію та продуктивність праці ОСОБА_1 , у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а також на неодноразові усно висловлювані нею побажання про переведення її на роботу до міста Івано-Франківська, оскільки вона змінила місце проживання, їй було запропоновано роботу в Івано-Франківському відділенні Управління на посаді головного спеціаліста відділу медичної реабілітації та соціальних послуг, до основних посадових обов`язків за зазначеною посадою входять документальне забезпечення роботи відділення, організація діловодства та роботи з документами, тобто робота відповідає освіті та кваліфікації ОСОБА_1 , однак від запропонованої роботи вона відмовилася. Відповідач не вчиняв жодних незаконних дій щодо Позивачки, тому її твердження про те, що їй завдано затяжних моральних та душевних страждань, є безпідставними. Також необгрунтовані і нічим не доведені твердження Позивачки про те, що її фізичний стан погіршився внаслідок переживань, спричинених звільненням, оскільки у доданій до матеріалів позовної заяви копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого №7156 зі Снятинської центральної районної лікарні зазначено діагноз «полісегментарний остеохондроз грудного відділу хребта з больовим синдромом. Правобічний сколіоз І ст.» та вказано, що вона хворіє протягом багатьох років, раніше не обстежувалася і не лікувалася.

На підставі наведеного представник відповідача просив у позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивачка подала до суду заяву із додатковими поясненнями, якими свої вимоги підтримала повністю, позов просила задоволити, справу просила розглядити без її участі.

Представники відповідачів подали до суду спільну заяву, де зазначили, що повністю заперечують проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у задоволенні її позову просили відмовити, справу просили розглядати без їх участі.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив:

- із копії Трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що наказом №42-к від 25.07.2017 року Івано-Франківського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 була прийнята на посаду начальника відділу матеріального забезпечення та контрольно-ревізійної роботи Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області з 01.08.2017 року в порядку переведення з Снятинської міжрайонної виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Т.1 а.с.13, а.с.130);

- на підставі Постанов правління Фонду від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України, від 10.10.2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду», від 10.10.2017 року №52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати праці та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», та на підставі наказу виконавчої дирекції Фонду від 23.10.2017 року «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківській області» 25.10.2017 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області прийнято наказ №143-к «Про попередження працівників про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці», про що зазначено у Попередженні №967 від 25.10.2017р., із яким ОСОБА_1 ознайомлена 25.10.2017р. (Т.1 а.с.211);

- згідно нового Штатного розпису Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області, затвердженого 31.10.2017 року, з 01.01.2018 року в управлінні заплановано 52 штатні одиниці (Т.1 а.с.217), при цьому: згідно нового штатного розпису Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області, затвердженого 31.10.2017 року, з 01.01.2018 року у відділенні заплановано 7 штатних одиниць (Т.1 а.с.214); згідно нового штатного розпису Івано-Франківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області, затвердженого 31.10.2017 року, з 01.01.2018 року у відділенні заплановано 17 штатних одиниць (Т.1 а.с.226);

- відповідно до наказу Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області №141-ос від 13.12.2017 року «Про введення в дію штатних розписів» введено в дію з 01.01.2018 року штатний розпис Снятинського відділення Управління ВД ФСС України в Івано-Франківській області в кількості 7 штатних одиниць, із яким працівники були ознайомлені, ОСОБА_1 ознайомлена 20.12.2017р. (Т.1 а.с.18-21);

- згідно із Поданням за №01.1-1593 «Про згоду на розірвання трудового договору» від 13.12.2017 року до об`єднаного профспілкового комітету відповідач просив звільнити ОСОБА_1 із займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП у зв`язку із її нижчою продуктивністю праці (Т.1 а.с.24);

- згідно Протоколу №1 засідання комісії з вирішення питань щодо переважного права на залишення на роботі працівників управління виконавчої дирекції та відділень Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області від 12.12.2017р. було встановлено перелік працівників, які належать до категорії тих, що не підлягають звільненню за ініціативою роботодавця та перелік працівників із зазначенням показників кваліфікації та продуктивності праці, а також переваг на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, до якого долучені відповідні додатки (Т.1 а.с.134-149);

- відповідно до Витягу з протоколу №23 від 21.12.2017р. засідання Об`єднаного профспілкового комітету профспілкової організації Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області надано згоду на розірвання трудового договору (звільнення з роботи) із ОСОБА_1 згідно із п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; (Т.1 а.с.232);

- відповідно до Наказу Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області №254-к від 21.12.2017р. ОСОБА_1 запропоновано роботу у відділі медичної реабілітації та соціальних послуг на час відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку основного працівника, із яким ОСОБА_1 була ознайомлена 21.12.2017р., та від якої відмовилася (Т.1 а.с. 218);

- згідно Наказу Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області №257-к від 21.12.2017р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади начальника відділу матеріального забезпечення та контрольно-ревізійної роботи Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області 29.12.2017р. у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП та зобов`язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 10 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки та 3 календарні дні додаткової відпустки за ненормований робочий день за відпрацьований період з 01.08.2017р. по 29.12.2017р., у якому однією з підстав звільнення зазначено згоду профспілкового комітету (Т.1 а.с.132);

- відповідно до Виписки з карти стаціонарного хворого №7156 та Листка непрацездатності серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 22.12.2017р. по 29.12.2017 р. перебувала на лікуванні у Снятинській ЦРЛ з діагнозом: Полісегментарний остеохондроз грудного відділу хребта з больовим синдромом. Правобічний сколіоз І ст. та вийшла на роботу 02.01.2018р. (Т.1 а.с. 54-56);

- згідно із Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області №01-к від 02.01.2018 р. було скасовано Наказ Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області №257-к від 21.12.2017 р. в частині дати звільнення ОСОБА_1 та вирішено звільнити ОСОБА_1 із займаної посади начальника відділу матеріального забезпечення та контрольно-ревізійної роботи Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області 02.01.2018р. у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП та зобов`язати здійснити перерахунок сум належних ОСОБА_1 при звільненні, у якому однією з підстав звільнення зазначено згоду профспілкового комітету (Т.1 а.с.131), відповідний запис зроблено у Трудовій книжці НОМЕР_1 (Т.1 а.с.14);

- згідно із Зведеною відомістю №15 від 26.12.2019 р. ОСОБА_1 на картковий рахунок нараховано 23437,88 грн. (Т.1 а.с.228);

- відповідно до Акту Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області, складеного 02.01.2018р. комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 І., 02.01.2018р. ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 14 год. 50 хв. до 17 год. 15 хв. (Т.1 а.с.229);

- згідно Повідомлення №01-04 від 02.01.2018р. Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області Кіф`як У.В. повідомлено про її звільнення із займаної посади 02.01.2018р. та запропоновано отримати особисто трудову книжку (Т.1 а.с.230);

- згідно Акту, складеного 05.01.2018р. комісією у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтверджено факт того, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення із Наказом №257-к від 21.12.2017р. «Про звільнення ОСОБА_1 » та Наказом №01-к від 02.01.2018р. «Про внесення змін до наказу від 21.12.2017р. №257-к» (Т.1 а.с.231).

У зв`язку з наведеним, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що у день звільнення з роботи з нею не був проведений розрахунок з вини відповідача.

При таких обставинах справи, суд приходить до висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи ОСОБА_1 про те, що її було звільнено з роботи в період тимчасової непрацездатності є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 01.08.2018р., тобто в день виходу на роботу після лікування.

Посилання позивача на те, що при звільненні з роботи їй не була запропонована інша посада, не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що в результаті змін в організації праці та затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України з 01.01.2018 року було введено в дію новий штатний розпис Снятинського відділення з кількістю штатних посад 7, замість раніше наявних 12,5. Крім того, згідно наказу № 08-ос від 22.06.2017 року «Проведення в дію штатних розписів» скорочення штатних одиниць відбулось в усіх відділеннях Фонду Івано-Франківської області. При цьому ОСОБА_1 було запропоновано посаду у відділі медичної реабілітації та соціальних послуг на час відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку основного працівника, від якої вона відмовилася, інших вільних вакантних посад не було.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи ОСОБА_1 про те, що у день звільнення з роботи їй не видали трудову книжку, оскільки затримка видачі трудової книжки була не з вини підприємства, що не може бути підставою для поновлення на роботі.

Відповідно до частини 4 статті 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.40КЗпП України, яким передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Як передбачено ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно роз`яснень даних в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП.

Оцінюючи здобуті докази кожен окремо та у їх сукупності, суд визнає їх належними, достовірними, допустимими, а позов таким, що не підлягає задоволенню за наведених вище підстав.

Суд враховує правову позицію висловлену ВСУ у справі за № 6-40цс15, зокрема, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України не є обов`язком роботодавця.

Оскільки гарантією законних інтересів працівника при розірванні трудового договору на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України є встановлений для таких випадків порядок вивільнення працівників, суд перевірив та встановив факт додержання відповідачем під час розірвання трудового договору з позивачем такого порядку, а саме: чи приймалось рішення про скорочення чисельності або штату працівників, визначення працівників, які підлягають звільненню; попередження про наступне звільнення; пропонування іншої роботи, працівникам, які підлягають звільненню; повідомлення державної служби зайнятості про заплановане и фактичне вивільнення працівників, звільнення працівників.

Судом встановлено, що таких порушень законодавства про працю відповідачем не допущено.

Відповідно до ч.2 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач мала відповідну кваліфікацію, професію чи спеціальність для зайняття однієї з вакантних посад стороною позивача суду надано не було. Із матеріалів справи встановлено, що на роботі було залишено саме працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Доказів того, що позивач має більш високу кваліфікацію, ніж інші працівники суду не надано.

За таких обставин вимоги позивача про визнання наказів про скорочення штату працівників та про звільнення незаконними і поновлення на роботі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

У такому випадку, оскільки результат розгляду позовної вимоги про стягнення з Відповідача оплати за вимушений прогул, компенсації за невикористану щорічну відпустку, додаткову соціальну відпустку на дитину та моральної шкоди прямопропорційно залежить від задоволення вимог про визнання наказів про звільнення незаконними та поновлення на роботі, у задоволенні яких судом відмовлено, отже не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану щорічну відпустку, додаткову соціальну відпустку на дитину та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від первинних вимог.

На підставі наведеного повно та всебічно оцінивши наявні у справі докази, врахувавши усі пояснення сторін, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання звільнення незаконним, скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул, компенсації за невикористану щорічну відпустку, додаткову соціальну відпустку на дитину та моральної шкоди слід відмовити.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, ст.ст. 40, 149, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 2, 76-83, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, Снятинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання звільнення незаконним, скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул, компенсації за невикористану щорічну відпустку, додаткову соціальну відпустку на дитину та моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Собко В.М.