Рішення № 86684655, 23.12.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/6000/19

провадження № 2/0274/2290/19 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.19 м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,

з участю секретаря Поступайло Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, -

в с т а н о в и в:

20.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з Державної казначейської служби України 187059,50 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства та суду, внаслідок його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 09.10.2015 по 24.07.2019 він перебував під досудовим слідством та судом.

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.01.2018 в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12015020170000558 від 07.10.2015 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, його виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2019 вирок залишено без змін.

У зв`язку із незаконним переслідуванням протягом майже чотирьох років він хвилювався за свою долю, та за долю своїх малолітніх дітей: сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки Соломії ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких утримує він, оскільки дружина не працює. Він змушений був отримувати кваліфіковану правничу допомогу, що вимагало додаткових зусиль, часу, коштів. У нього суттєво погіршились відносини з оточуючими в чиїх очах він став „злочинцем”, цим самим були порушені його нормальні життєві зв`язки, принижено честь та гідність. Він постійно перебував в нервовій напрузі, погіршився сон та стан здоров`я, він замкнувся, перестав нормально сприймати оточуючих його людей, втратив з ними зв`язки. Для відновлення попереднього психологічного стану, здоров`я та життєвих зв`язків, формування звичного укладу життя необхідно вживати значних додаткових зусиль. Він був змушений брати участь в судових засіданнях, що також є порушенням його життєвого укладу. Під час розгляду справи судами перебував у постійному стресовому стані. Внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності були порушені його законні права гарантовані та захищені міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Враховуючи характер незаконних дій органів досудового слідства та суду, тривалості та глибини душевних страждань, яких він зазнав, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді складала 4173 грн., мінімальний розмір шкоди, що визначений законодавцем, складає 187059.50 грн. (4173 грн. Х 44 місяців і 25 днів - час перебування його під незаконним кримінальним переслідуванням).

Ухвалою суду від 25.09.2019 у справі відкрито спрощене провадження з викликом у судове засідання сторін.

24.10.2019, в строк встановлений судом від представника відповідача - Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до закону питання відшкодування моральної шкоди позивачеві мало б вирішуватись Козятинським міськрайонним судом Вінницької області. Крім того, у позовній заяві відсутні відомості щодо заподіяння позивачеві страждань (фізичних, душевних або психічних) у визначеному ним розмірі, та не зазначено у чому саме вони полягали. Неправомірні дії та бездіяльність з боку Казначейства, а отже і вина Казначейства відсутня. Також не вбачається причинно-наслідковий зв`язок між діями Казначейства та спричиненою позивачу шкодою. Вважає, що поряд із Казначейством відповідачем мав би бути орган діями якого завдано шкоди. Сума нарахування моральної шкоди має обраховуватись, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року починаючи з 2017 року, а не з розміру мінімальної заробітної плати на день розгляду справи .

У відповіді на відзив представником позивача, адвокатом Пилипчуком В.О. зазначено, що держава Україна в особі Державної казначейської служби України взяла на себе обов`язок по відшкодуванню шкоди завданої внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою. Отож саме Державна казначейська служба України є належним відповідачем по справі, яка наділена всіма процесуальними правами у справі, а доказами заподіяння шкоди є виправдувальний вирок суду. Правила підсудності не порушено, при обрахунку розміру моральної шкоди застосовується саме розмір мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму.

Суд, з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, доходить висновку про задоволення позову повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що 07.10.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення злочину з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 289 КК України (а.с. 63). Згідно фабули: в ніч з 6 на 7 жовтня 2015 року, невідома особа, скориставшись відсутністю власника та інших осіб, скоїла незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме легковим автомобілем ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1 2008 р.в., належного ОСОБА_3 , який знаходився припаркованим в дворі багатоповерхового будинку 323-а АДРЕСА_1 , чим спричинила ОСОБА_3 матеріальної шкоди. Серед осіб, яких повідомлено про підозру значиться ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження був затриманий Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.10.2015 о 00 годин 25 хвилин за підозрою у вчиненні злочину (а.с.53).

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 11.10.2015 відносно підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с.65-66).

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 11.10.2015, (а.с.67) відносно підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягав у забороні залишати місце постійного проживання в АДРЕСА_2 , у період з 23 до 07 години щоденно без дозволу слідчого, прокурора, суду. Покладено обов`язки: прибувати до Козятинського міськрайонного суду за першою вимогою; не відлучатись з м. Бердичева без дозволу слідчого, прокурора, суду; не відвідувати кафе, бари та інші розважальні заклади.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015020170000558 від 07.10.2015 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 мав намір викрасти майно, належне ОСОБА_3 на загальну суму 17 741 грн. 00 коп., однак, свій злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, не довів до кінця з причин, незалежних від його волі, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України - тобто закінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вироком Козятинського міськрайонного суду від 15.01.2018 (а.с.9-13) ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України (а.с.9-13).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2019 вирок Козятинського міськрайонного суду від 15.01.2018 залишено без змін (а.с.14-23).

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснила, що із позивачем вони проживають однією сім`єю, незважаючи на те, що шлюб між ними розірвано. Під час проведення досудового розслідування та суду ОСОБА_1 постійно хвилювався про те як добитися справедливості, був знервований, пригнічений, не знав де шукати правди, нічим не міг займатися.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ст. 19 ЦПК України закріплено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що позивач незаконно перебував під слідством та судом у період з 09.10.2015 ( з дня затримання ОСОБА_1 ) до 24.07.2019 ( набрання виправдувальним вироком чинності), тобто 45 місяців та 15 днів.

Згідно ч.1 ст. 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Надання особі статусу виправданого зумовлює появу у такої особи певних прав. Частина 3 ст. 43 КПК України передбачає, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені ст.42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

Відповідно до ст. 42 КПК України обвинувачений має право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися.

В п.1 ч.1 ст. 2 вказаного Закону законодавець закріпив, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає серед інших випадків і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

У ч.ч.1, 5, 6 ст. 4 Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою.

Зважаючи на вказане, суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності встановлення винуватості Державної казначейської служби, оскільки у даному випадку таке відшкодування моральної шкоди гарантоване законом та мінімальний розмір моральної шкоди встановлюється, виходячи саме із мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму.

Зважаючи, що на час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» 4173 грн., суд погоджується позивачем, що обчислення розміру шкоди проводиться саме з вказаної суми та 45 місяців 15 днів перебування під слідством та судом. Відповідно розмір відшкодування моральної шкоди позивачу згідно Закону становить 4173Х45 місяців 15 днів = 189871.50 грн.. Вказаний розмір є гарантованим державою мінімумом у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Суд вважає, що незнаним перебуванням під досудовим слідством і судом позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки незаконне перебування під слідством і судом призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків ОСОБА_1 , вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що призвело до душевних страждань.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 , суд враховує всі обставини справи, оцінюючи характер спірних правовідносин у їх сукупності, обсяг страждань позивача, тривалий час вимушених змін у життєвих стосунках, виходячи з вимог розумності і справедливості, зважаючи на вимоги ст.13 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 187059.50 грн у відшкодування моральної шкоди, тобто в межах заявлених позовних вимог.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості розгляду даного позову Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, з таких підстав.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень частини першої статті 12 Закону країни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Разом з цим, обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Право позивача на звернення саме до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області , суду за місцем свого проживання, гарантоване ч. 4 ст. 28 ЦПК України.

З урахування наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 підставні, ґрунтуються на законі та на Державну казначейську службу України покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів досудового розслідування та суду.

Інші доводи відповідача не впливають на висновки суду, тому судом не наводиться їх аналіз.

Керуючись статтями 258-259, 265, 267, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 187059 ( сто вісімдесят сім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 50 копійок - в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового розслідування та суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Житомирської області або через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня складення повного тексту.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення виготовлено 27.12.2019.

Головуючий суддя: І.Ю. Хуторна