Рішення № 86683391, 19.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17830/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 В.А. – адвоката Поповича В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2393, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини, поновлення на квартирному обліку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року до Приморського районного суду звернувся ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з позовом до Військової частини А2393, код ЄДРПОУ 07966906, адреса місцезнаходження: м. Одеса, пров. Штабний, 1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, код ЄДРПОУ 08038284, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Єврейська, 13, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини А 2393, яке оформлене протоколом засідання цієї комісії №8 від 29 серпня 2018 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та виключення зі списку загальної черги осіб, що потребують поліпшень житлових умов; зобов`язання житлової комісії військової частини А2393 поновити ОСОБА_1 з членами сім`ї на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині А 2393 міста Одеса у загальній черзі з 02.04.2004 року.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що з 24.07.1996 року він проходив військову службу у Збройних Силах України. 02.04.2004 року позивач був зарахований на квартирний облік у загальну чергу як особа, що потребує поліпшення житлових умов. Згідно з наказом командувача військ оперативного командування «Південь» №217 від 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Згідно з наказом командира ВЧ А2393 від 18.12.2017 року його було виключено зі списків особового складу частини і направлено для зарахування на військовий облік до Печерського РВК м. Києва. 29.08.2018 року рішенням житлової комісії ВЧ А2393 м.Одеса, оформленого протоколом №8, позивача знято з квартирного обліку та з черги на отримання житла у зв`язку зі звільненням у запас за пунктом «ї» (у зв`язку з закінченням строку контракту). Однак такі дії житлової комісії позивач вважає неправомірними та просить суд поновити його порушені права.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення житлової комісії військової частини А 2393 від 29.08.2018 року, відображене в протоколі №8, та зобов`язати житлову комісію військової частини А2393 поновити його на квартирному обліку з 02.04.2004 року.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 13.11.2018 року провадження по справі було відкрито та справу було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 було зупинено до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

17.12.2018 року від представника відповідача Військової частини А2393 Фалка В.В. до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти його задоволення, посилаючись на те, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки житлова комісія не вважається підрозділом ВЧ А2393, а є самостійним колегіальним органом, який і відповідає за вимогами ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 14.01.2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 було поновлено на підставі того, що 26.12.2018 року воєнний стан в Україні було припинено.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року було задоволено заяву позивача та забезпечено проведення судового засідання у режимі відеоконференції, проведення якої доручено Броварському міськрайонному суду Київської області. В подальшому усі засідання по справі проходили в режимі відеоконференції.

28.02.2019 року представником третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси Бондаренка С.Б. були надані до суду пояснення щодо позову ОСОБА_1 , у яких представник зазначив, що КЕВ при знятті позивача з квартирного обліку діяв відповідно до положень наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Попович В.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача Військової частини А2393 у судове засідання не з`явився, сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, у якій заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши вступне слово учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини А2393 від 26.07.2017 року ОСОБА_1 було зараховано до списку особового складу частини на посаду офіцера мобілізаційного відділу організаційно-мобілізаційного управління штабу (т.1, а.с.8).

Згідно з витягом з протоколу №8 засідання житлової комісії військової частини А2393 від 14.06.2016 року майора ОСОБА_1 включили до загальної черги з 02.04.2004 року (з дати постановки на квартирний облік за попереднім місцем служби) складом сім`ї 3 особи (т.1, а.с.223).

Наказом командира військової частини А2393 від 06.12.2017 року відповідно до частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту «ї» підпункту 1 частини 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження контракту ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту (т.1, а.с.8).

Вислуга років у Збройних Силах України станом на 18.12.2017 року становить 21 рік.

Згідно з вищевказаним наказом з 18.12.2017 року ОСОБА_1 направлений для зарахування на військовий облік до Печерського РВК м. Київ.

Під час проходження служби у гарнізоні міста Київ військовій частині А0987 Виноград ОСОБА_3 .А. не перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов в період з 13 липня 2018 року по теперішній час, що підтверджується довідкою Київського квартирно-експлуатаційного управління від 31.07.2019 року №517/6.1-941 (т.1, а.с.163).

З матеріалів облікової справи вбачається, що за весь період проходження військової служби майор ОСОБА_1 постійним або службовим житлом не забезпечувався (т.1,а.с.171-224).

Рішенням житлової комісії військової частини А2393 від 29 серпня 2018 року, відображеним в протоколі №8, ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку як такого, що не має підстав перебувати на квартирному обліку після звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту (т.1, а.с.12).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до п. 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік – підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування – у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені й в п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Дія п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у п. 62 Положення та ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений із військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку, оскільки підставою для звільнення в запас було закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку і в інших передбачених законодавством випадках.

Таким чином, на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби він не мав права бути залишений на квартирному обліку, оскільки звільнився у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, а залишаються на квартирному обліку лише ті громадяни, які звільнилися з військової служби у запас або відставку за віком, за станом здоров`я або у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами (п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 (із змінами).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ст. ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем не було належним чином доведено та обґрунтовано обставини викладені в позовній заяві, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4-7, 10-13, 19, 81, 89, 141, 258, 264, 265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А2393, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини, поновлення на квартирному обліку, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 26.12.2019 року.

Суддя Л.С. Єршова