Рішення № 86683379, 17.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4884/19

Провадження № 2/522/5204/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Полегенького В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного морського університету, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення засідання кафедри та розширеного наукового семінару,

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Одеського національного морського університету (ідентифікаційний код юридичної особи: 01127777) протиправними.

- визнати недійсним висновок Одеського національного морського університету за результатами дисертаційного дослідження ОСОБА_1 на тему «Теоретичні аспекти використання аутсорсингу в проектах реструктуризації», що затверджений ректором Одеського національного морського університету від 18 травня 2018 року та відгук наукового керівника ОСОБА_2 станом на 26 червня 2017 року та скасувати рішення засідання кафедри «Управління логістичними системами та проектами», прийнято протоколом №26 від 02 травня 2018 року.

- скасувати рішення розширеного засідання семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах» щодо припинення наукового керівництва проф. ОСОБА_2 , у зв`язку з відрахуванням ОСОБА_3 з аспірантури 23 березня 2014 року та невідповідності дисертації вимогам до дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата наук, прийнято протоколом №4 від 26 червня 2017 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що рішення, які були прийняті на засіданні розширеного наукового семінару 26 червня 2017 року порушують п. 25 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» від 1 березня 1999 р. № 309 (далі по тексту – Положення №309), пп. 25 п. 10.6 Статуту Одеського національного морського університету, погоджено Конференцією трудового колективу Одеського національного морського університету, 20 грудня 2016 року, затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.02.2017 року за №188 (далі по тексту - Статут), п. 6.2. Положення про Вчену Раду Одеського національного морського університету, схвалено Вченою радою ОНМУ протоколом № 1 від 30.09.2015 р. (далі по тексту – Положення ВР ОНМУ), п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів» від 24 липня 2013 р. № 567 (далі по тексту - Порядок №567), та п. 8 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1059 (далі по тексту - Положення №1059), п. 9 Додатку 2 до Положення №1059, пп. 4.1., 5.4., 5.6., 5.8., 5.14 Національного стандарту України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації: Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затверджено Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 (далі по тексту - ДСТУ 4163-2003), п. 8, п. 11 гл. 1 розділу І Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 (далі по тексту – Правила № 1000/5) з наступних підстав:

?відсутні підписи учасників семінару;

?перевищення службових повноважень головою семінару ОСОБА_4 щодо припинення наукового керівництва;

?оформлений протокол з порушенням діючого законодавства;

?рішенням розширеного наукового семінару не ухвалювався висновок про наукову цінність дисертації та не обговорювався відгук наукового керівника Лапкіної І.О.

Також позивачка у позовній заяві зазначила, що рішення, які прийняті 02 травня 2018 року, в тому числі висновок ОНМУ за результатами дисертаційного дослідження та відгук наукового керівника, які суперечать п. 16 Порядку № 567 та пп. 8 та 9 Додатку 2 до Положення №1059, п. 11 Положення № 309, ст. 1, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3, ст. 33, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі по тексту – Закон № 1700-VII), пп. 1.1.2. Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, які затверджені Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 № 839 (далі по тексту – Методрекомендації № 839), п. 8, п. 11 гл. 1 розділу І, п. 7 гл. 7, п. 9 гл. 8, п. 12 гл. 10 розділу ІІ Правил №1000/5, пп. 4.1, 5.4., 5.8., 5.11, 5.14, 5.17 ДСТУ 4163-2003 з наступних підстав:

?позивач подав дисертацію12.06.2017 р., яку повернули через декілька тижнів;

?висновок складений станом на 26.06.2017 рік, а затверджений 18.05.2018 р.;

?висновок підписувався ОСОБА_2 (зацікавленою особою в розумінні антикорупційного законодавства);

?тема дисертації не відповідає затвердженій темі, затвердженою протоколом вченої ради ОНМУ від 26 січня 2011 року;

?резолютивна частина висновку оформлена з посиланням на неіснуючі нормативно-правові акти;

?засідання кафедри 02 травня 2018 року проходило без заяви позивача щодо призначення семінару та відповідно без участі позивача та без самої дисертації.

?підписали протокол лише три особи, а в протоколі зазначено 19 осіб.

?відсутнє ухвалене рішення у протоколі 02 травня 2018 року.

?порушений принци «публічного захисту дисертації».

?відсутні підписи учасників семінару у протоколі від 02 травня 2018 року;

?у протоколі від 02 травня 2018 року підпис наукового керівника Лапкіної І.О., голови семінару та секретаря, а у витягу з протоколу лише голова та науковий керівник.

?порядок денний у протоколі від 02 травня 2018 року не відповідає дійсності «розгляд дисертаційної роботи ОСОБА_1 на тему «Теоретичні аспекти використання аутсорсингу в проектах реструктуризації», так як 02 травня 2018 року не було дисертації.

?підставою засідання кафедри 02 травня 2018 року була службова записка юрисконсульту ОСОБА_5 , а не заява ОСОБА_1

?відсутнє ухвалене рішення у протоколі №26 від 02 травня 2018 року.

?у витягу з протоколу ухвалили висновок, а у протоколі №26 від 02 травня 2018 року слухали проект висновку.

?У п. 2.5. протоколу №26 від 02 травня 2018 року ОСОБА_2 доповіла про зміст відгуку станом на 26.06.2018 року. ("заднім числом")

?наданий висновок ОНМУ дисертаційного дослідження, а не висновок про наукову і практичну цінність дисертації, що чітко передбачено п. 8 Додатку 2 до Положення №1059.

?у висновку ОНМУ відсутня дата його складання.

Також позивачка, зазначила, що 20 червня 2018 року юрисконсульт ОНМУ надав відгук наукового керівника, який не відповідає п. 9 Додатку 2 до Положення № 1059, п. 3 гл. 4 Розділу ІІ Правил №1000/5, пп. 4.1., 5.8., 5.11, 5.14 ДСТУ 4163-2003 – відсутня оцінка та немає резолютивної частини, немає дати складання документу.

Позивач отримала протокол від 02 травня 2018 року у січні 2019 року.

Згідно припису п. 16 Порядку №567: кандидатська дисертація подана позивачем 12 червня 2017 року, таким чином, граничний термін надання висновку відповідачем був 12 серпня 2017 року але відповідач порушив строки складання та надання висновку.

22 березня 2019 року згідно протоколу про автоматичний розподіл судових справ між суддями головуючого суддю обрано Науменко А.В.

04 квітня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси відкрив провадження у цивільній справі та призначив розгляд справи в загальному позовному порядку.

Позивач – ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_6 , у судове засідання з`явилися, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Одеський національний морський університет в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутністю, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Міністерство освіти і науки України в судове засідання не з`явилось, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило. До справи наданий відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти в судове засідання не з`явилось, про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, причин неявки суду не повідомило, письмових пояснень до суду не направляло.

22 квітня 2019 року Одеський національний морський університет (далі по тексту - ОНМУ) подав Відзив на позовну заяву, в якій просить суд визнати справу за позовом ОСОБА_1 такою, що є малозначною, допустивши до участі у справі представника відповідача за довіреністю – юрисконсульта Москвіна М.І. та відмовити позивачу, ОСОБА_1 в задоволенні всіх позовних вимог за позовом про визнання дій протиправними та скасування рішення засідання кафедри та розширеного наукового семінару. Відзив на позовну був поданий та підписаний ОСОБА_5 , який не має статусу адвоката. Таким чином, позовна заява подана неповноважною особою в розумінні ст. 131-2 Конституції України, ст. ст. 15, 58, 60 ЦПК України, ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI. Належні докази відправки учасникам справи до суду ОНМУ не надав, таким чином необхідно застосувати наслідки ч. 8 ст. 178 ЦПК України та розглядати справу за наявними матеріалами.

29 травня 2019 року Міністерство освіти і науки України (далі по тексту - МОН), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, подало Відзив на позовну заяву немайнового характеру, в якій просить суд: в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Однак, МОН приймало участь в суді в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, таким чином має право подавати письмові пояснення відповідно до вимог ст. 192 ЦПК України. Згідно вимог ст. 178 ЦПК України зазначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, а від так це виключне право відповідачів. Суд дійшов висновку, що дії МОН суперечать ст. ст. 181, 192 ЦПК України.

24 червня 2019 року ОСОБА_2 направила Відзив на позовну заяву, в якому просила суд, відмовити позивачі, ОСОБА_1 , в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та розглядати справу за її відсутністю. Суд, встановив, що ОСОБА_2 не поновила строк на подачу відзиву на позовну заяву, а від так пропустила строк на подачу відзиву в межах ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

08 липня 2019 року позивач надала через канцелярію суду Приморського районного суду м. Одеси відповіді на відзиви на позовну заяву ОСОБА_7 , ОНМУ, ОСОБА_2

09 серпня 2019 року ОНМУ подав другий раз Відзив на первинний позов ОСОБА_1 , що зазначено у абз. 2 на стор 1 відзиву ОНМУ, в обґрунтуванні якого посилання на невірну назву дисертації у висновку про наукову цінність дисертації. Суд встановив, що Відзив підписаний ректором ОСОБА_8 С ОСОБА_9 В ОСОБА_9 Руденко, але поданий ОСОБА_5 , тобто не повноважною особою.

09 серпня 2019 року позивач подала уточнену позовну заяву, в який просила суд, в частині визначення протиправних дії Одеського національного морського університету, а саме: в підготовки неякісного, необ`єктивного, несвоєчасного висновку про наукову та практичну цінність дисертаційної роботи, результати якого оформлені протоколом №26 від 02 травня 2018 року в одному примірнику, у зв`язку з порушенням п. 16 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567, п. 8 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1059; відтворення та оприлюднення дисертаційної роботи на правах рукопису ОСОБА_1 , на тему: «Теоретичні основи використання аутсорсингу в проектах реструктуризації», що порушує ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII; припинення наукового керівництва ОСОБА_2 , результати якого оформлені протоколом №4 від 26 червня 2017 року, що порушує п. 25 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене Постановою КМУ від 1 березня 1999 року №309. В іншій частині вимоги позовної заяви ОСОБА_1 залишила без змін.

16 вересня 2019 року позивач подала заяву про виклик свідків, однак у судовому засіданні відкликала її, що підтверджується протоколом судового засідання та технічним записом.

27 вересня 2019 року позивач подала письмові пояснення на другий Відзив ОНМУ на первинний позов.

Учасники справи не реалізували своє право на подачу Відзиву на уточнену позовну заяву до Приморського районного суду м. Одеси.

16 серпня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси позивача клопотання про витребування доказів задоволено.

19 вересня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов лист щодо виконання ухвали суду про витребування доказів за №К/1039 від 18.09.2019 року. До листа були надані: Положення про кафедру «Системний аналіз та логістика», Положення про Вчену раду ОНМУ та зміни до нього, Статут ОНМУ, Наказ про затвердження складу Вченої Ради ОНМУ та зміни до нього; Протокол засідання Вченої Ради від 26.06.2017 року (без зазначення часу початку та закінчення засідання, який не фіксується) з переліком присутніх та відсутніх членів Вченої Ради; табелі робочого часу, графіки відпусток, листи непрацездатності, накази МОН про затвердження складу спеціалізованої вченої ради.

02 жовтня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси закрив підготовче засідання по цивільній справі за позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка навчалась в аспірантурі без відриву від виробництва в ОНМУ, згодом була переведена в аспірантуру з відривом від виробництва, а тому з припиненням нарахування стипендії з 01 квітня 2014 року. Науковим керівником призначено д.е.н., професора ОСОБА_2

30 грудня 2010 року між Одеським національним морським університетом в особі керівника Морозової І.В. та позивачкою укладена угода про підготовку аспіранта заочної форми навчання за рахунок державного замовлення № 4/з-10.

Судом встановлено, що угода № 4/з-10 не відповідає Типовій угоді, яка є Додатком 1 до Положення №309, а саме: виключені наступні пункти в межах обов`язків ОНМУ: виплату відповідно до законодавства державної стипендії; місцем у гуртожитку на період навчання в аспірантурі (перебування в докторантурі) за рахунок коштів аспіранта, (докторанта). У разі розірвання контракту право на проживання в гуртожитку припиняється; після закінчення навчання в аспірантурі (перебування в докторантурі) за умови виконання індивідуального плану місцем працевлаштування згідно з державним замовленням та цією угодою. Також виключений пункт обов`язку аспіранта – відпрацювати не менше трьох років.

Згідно протоколу засідання Вченої ради Одеського національного морського університету від 26 січня 2011 року на засіданні Вченої ради ОНМУ затвердили тему дисертаційного дослідження позивача, а саме: «Теоретичні основи використання аутсорсингу в проектах реструктуризації»

Позивач склала всі кандидатські іспити (англійську, філософію, спеціальність – 05.13.22 - управління проектами та програмами). В 2014 року позивач позитивно атестована рішенням кафедри «Системного аналізу і логістики». З індивідуального плану вбачається, що він виконаний повністю, однак зазначено, що дисертаційна робота в основному виконана, але потребує доробки.

Судом встановлено, що позивач протягом навчання в аспірантурі та до теперішнього часу продовжує займатися науковою діяльністю. З матеріалів справи вбачається, що позивачка написала 8 статей, приймала участь у 16 науково-практичних конференціях протягом навчання в аспірантурі. З 23 березня 2014 року ОНМУ припинило нарахування академічних годин за наукове керівництво науковому керівнику ОСОБА_2 .

Також позивач отримала свідоцтва про реєстрацію авторського права на письмовий твір №55987 від 08 серпня 2014 року, № 60507 від 06 липня 2015 року, №61012 від 06 серпня 2015 року, написала дві монографії. Позивач отримала акти використання результатів наукового дослідження в учбовому процесі ОНМУ від 05.08.2015, в науково-дослідній роботі ОНМУ від 05.08.2015, акт використання результатів наукового дослідження «Управління комунікаціями та інтеграціями» ТОВ «МАРКО ІНТЕРНЕЙШНЛ» від 11.09.2015, акт впровадження результатів наукового дослідження ПП «КОНСАЛТИНГОВО-ПРАВОВА КОМПАНІЯ «АВАНТЕ» від 01.10.2015.

Позивач виступала у березні 2014 р., 16 листопада 2015 р. з доповіддю про наукові результати, які відображені в її дисертації.

На засіданні кафедри семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах» ухвалено тему дисертаційного дослідження подати в наступній редакції: «Моделі використання аутсорсингу в управлінні проектами». Рекомендовано позивачу у дослідженні усунути висловлені зауваження рецензентів та доробити рукопис, добавити розрахунки.

14 квітня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення розширеного наукового семінару. 12 червня 2017 року ОСОБА_1 передала дисертацію науковому керівнику ОСОБА_2 Співробітники ОНМУ ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 склали рецензії на дисертаційну роботу позивача, які як стверджує позивач не отримувала вчасно, а ОСОБА_14 та ОСОБА_11 змінювали декілька разів рецензії на одну і ту саму редакцію дисертації позивача.

26 червня 2017 року був складений протокол № 4 розширеного засідання семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах», в якому ухвалені наступні рішення: у зв`язку з відрахуванням ОСОБА_3 з аспірантури 23 березня 2014 року вважати обов`язки з наукового керівництва проф. ОСОБА_2 припиненими. Вважати, що подана дисертація не є завершеною науковою працею та не відповідає вимогам до дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата наук».

З протоколу №4 від 26 червня 2017 року вбачається, що відсутня процедура голосування, що є обов`язковим для прийняття рішення.

Також 26 червня 2017 року відбулося засідання Вченої ради Одеського національного морського університету, що підтверджується протоколом №13. В порядку денному засідання Вченої ради необхідно було розглянути п`ять питань. На засіданні вченої ради були присутні ОСОБА_13 (рецензент дисертації позивача), ОСОБА_2 (науковий керівник позивача), ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , в той же час цих осіб зазначили як присутніх на засіданні розширеного наукового семінару, що випливає зі змісту Протоколу №4 від 26 червня 2017 року.

Відповідно до листа №к/1267 ОНМУ від 06 жовтня 2017 року, позивача повідомили, що зобов`язань ОНМУ перед нею немає, а також що рецензії та відгуки співробітників ОНМУ, відгук наукового керівника Лапкіної І.О. та висновок про наукову та практичну цінність дисертації позивача ОНМУ не складались.

Не вирішення вказаного питання призвело до неможливості позивачем реалізувати своє право на захист дисертації, підготовка якої наближається до завершення, та отримання ступеня кандидата наук.

На підставі чого виник спір, позивач зверталась із заявами до Одеського національного морського університету, адміністрації Президента України, Міністерства освіти і науки України.

Однак, спір врегулювати в досудовому порядку не вдалось, а тому остання звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить наступне: зобов`язати Одеський національний морський університет (ідентифікаційний код юридичної особи: 01127777) провести міжкафедральний (розширений) семінар з питання попереднього захисту дисертації ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за результатами якого надати ОСОБА_1 наступні документи: відгук наукового керівника з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підготовки дисертації та висновок Одеського національного морського університету про наукову і практичну цінність дисертації. Як повідомила позивачка, Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року зупинено провадження у справі № 522/22374/17 за вищезгаданим позовом, до розгляду даної справи.

Так суд встановив, що 15.04.2018 року юрисконсульт ОСОБА_5 визнав позовні вимоги ОСОБА_1 законними, також ОСОБА_5 зазначив, що між науковим керівником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникає конфлікт інтересів, про що зазначено у службовій записці від 13 квітня 2018 року на імя відповідача ОСОБА_2 .

З протоколу №26 від 02 травня 2018 року вбачається, що відбулося засідання кафедри «Управління логістичними системами та проектами» з наступним порядком денним: про зміст службової записки від юрисконсульта ОСОБА_5 про проведення засідання кафедри з наданням висновку щодо дисертації ОСОБА_3 та обрання голови засідання кафедри; розгляд дисертаційної роботи ОСОБА_1 на тему «Теоретичні аспекти використання аутсорсингу в проектах реструктуризації». В протоколі №26 зазначено, що кафедру «Системний аналіз та логістика» перейменовано на кафедру «Управління логістичними системами та проектами» (далі по тексту - УЛСП).

Позивач отримала висновок за результатами дисертаційного дослідження у вигляді Витягу з протоколу засідання кафедри та відгук наукового керівника лише 20 червня 2018 року, а протокол №26 від 02 травня 2018 року тільки у січні 2019 року.

18 січня 2019 року у листі ОНМУ №К/116 зазначено, що проф. ОСОБА_2 досі вважається науковим керівником ОСОБА_1 .

Судом, встановлено, що співробітники ОНМУ зробили копію дисертації позивача, яка зберігається у сейфі завідуючого кафедри «УЛСП» ОСОБА_2 .

Позивач стверджувала, що не надавала згоду на відтворення та оприлюднення її дисертації у 2017 та 2018 роках.

20 червня 2018 року представник відповідача надав позивачу в одному примірнику висновок у вигляді Витягу з протоколу засідання кафедри, який не відповідає протоколу №26.

Відповідно до листа щодо виконання ухвали суду про витребування доказів ОНМУ №К/1039 від 18.09.2019 року (далі по тексту – лист №К/1039) зазначено, що Положення про проведення наукових семінарів в ОНМУ, де обговорюються дисертаційні роботи зі спеціальності 05.13.22 «Управління проектами та програмами», Положення про проведення семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах», Положення про спеціалізовану вчену раду за спеціальністю 05.13.22 «Управління проектами та програмами» не існує.

Суд встановив, що проведення семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах» здійснене без будь-яких затверджених положень по процедурі, однак був започаткований на підставі наказу ректора №30-орг від 24.03.2000. Наразі даний наказ відсутній у ОНМУ, оскільки переданий до обласного архіву через давність. В архіві ОНМУ залишились лише реквізити документу, за якими він зберігається в обласному архіві №Р-5397, опис 7 справ постійного зберігання 2000-2005 р. справа №78.

Також судом встановлено, що відповідач в своїй діяльності застосовує Положення про спеціалізовану вчену раду, затверджено Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1059 (далі по тексту – Положення №1059)

Склад кафедри УЛСП – 23 особи, з них 7 осіб, яким присуджений науковий ступень кандидата технічних наук, 3 особи, яким присуджений науковий ступень кандидата економічних наук, 1 особа, якій присуджений науковий ступень кандидата фізико-математичних наук, 1 особа, якій присуджений науковий ступень доктора економічних наук, 11 осіб - не мають наукового ступеня (лист №К/1039).

Судом встановлено на підставі листа №К/1039, що за останні 10 років (без врахування здобувачів, докторантів) проф.. ОСОБА_2 здійснила наукове керівництво над дисертаційним дослідженням 14 аспірантів, з них 11 відраховані з певних причин, 3 продовжують навчатися, жодна з осіб не зверталась до спеціалізованої вченої ради ОНМУ щодо захисту дисертації.

З вищенаведеного випливає, що за останні 10 років під науковим керівництвом ОСОБА_2 жоден аспірант не захистив дисертацію.

ОНМУ зазначив, що не пригадується жодного випадку усунення наукового керівництва чи наукового консультування з причин того, що він не забезпечує своєчасної та якісної підготовки аспірантів.

Судом встановлено, що співробітники кафедри САіЛ захищали дисертацію після відрахування з аспірантури, так ОСОБА_17 відрахована – 20.12.2015 р, захистила дисертацію – 15.12.2016 р., ОСОБА_10 відрахована – 30.01.2004 р., захистила дисертацію – 12.09.2012 р., ОСОБА_18 відрахована – 29.12.1990 р., захистила дисертацію – 16.11.1993 р., ОСОБА_19 відрахована – 29.06.2016 р., захистила дисертацію – 29.06.2016 р., ОСОБА_13 відрахована – 29.12.2006 р., захистила дисертацію – 19.03.2009 р. ОСОБА_2 відрахована – 30.12.1982 р., захистила дисертацію – 25.10.2003 р., ОСОБА_20 відрахована – 15.05.1999 р., захистила дисертацію – 21.06.2002 р., ОСОБА_21 відрахована – 30.12.1999 р., захистила дисертацію – 07.07.2000 р., ОСОБА_22 відрахована – 30.12.2012 р., захистила дисертацію – 17.12.2015 р., ОСОБА_14 відрахована – 29.12.2005 р., захистила дисертацію – 22.11.2006 р., ОСОБА_23 відрахована – 01.03.2005 р., захистила дисертацію – 18.06.2008 р., інші особи з 19 чоловік не захистили дисертацію.

Таким чином, суд встановив, що з 19 осіб, які навчалися в аспірантурі 8 осіб не захистили дисертацію і по теперішній час, 10 осіб захистили дисертацію після закінчення аспірантури і лише у однієї особи дата захисту співпадає з датою відрахування з аспірантури. Відповідно в ОНМУ постійно особи захищаються після закінчення аспірантури, а від так провести розширений (міжкафедральний) семінар щодо розгляду дисертації позивач може. Також суд відкидає жодні доводи відповідача щодо відсутності обов`язку в наданні висновку про наукову і практичну цінність дисертації та відгук наукового керівника відповідно до пп. 8 та 9 Додатку №2 до Положення №1059 та у строки, які передбачені п. 16 Порядку №567.

Суд встановив, що дійсно в діях відповідача вбачається порушення п. 16 Порядку №567 та пп. 8 та 9 Додатку №2 до Положення №1059. Так ОНМУ не надав висновок про наукову і практичну цінність дисертації в строк передбачений п. 16 Порядку №567. Суд встановив, що висновок не якісний, у зв`язку з тим, що виконаний станом на 26 червня 2017 року, з посиланням на Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника МОН України, однак діє на теперішній час Порядок присудження наукових ступенів, затверджений Постановою КМУ від 24 липня 2013 р. № 567. Також суд встановив, що відсутнє ухвалене рішення щодо висновку, у голосуванні приймала участь ст. лаб. ОСОБА_24 , що суперечить п. 9.2. Статуту, у зв`язку з тим, що посада «ст. лаборант» – не є науково-педагогічною та науковою посадою, так як не підпадає під вичерпний перелік в розумінні Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14 червня 2000 р. № 963. Висновок є необґрунтований так як складався на кафедрі, де завідувач кафедри ОСОБА_2 є науковим керівником ОСОБА_1 , а всі хто були зазнані в протоколі засідання кафедри є її підлеглими, крім того ОСОБА_2 підписала протокол №26 від 02 травня 2018 року, а відповідно виник конфлікт інтересів. Крім того підставою для засідання кафедри була службова записка юрисконсульта, а не заява ОСОБА_1 . Також зазначена невірно названа дисертації ОСОБА_1 .

Крім того, суд встановив, що дисертаційна робота ОСОБА_1 відтворена копіюванням та оприлюднена, зберігається у копії на кафедрі «Управління логістичними системами та проектами» (далі по тексту - УЛСП). (колишня назва САіЛ) в сейфі зав. кафедри УЛСП ОСОБА_2 , а від так порушена ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII.

Відгук наукового керівника не містить оцінки здобувача та його роботи у процесі підготовки дисертації, відсутня дата його складання, також відгук складений у 2018 року станом на 26.06.2017 рік, тобто заднім числом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення засідання кафедри від 02 травня 2018 року та рішення засідання розширеного засідання семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах» від 26 червня 2017 року підлягають скасуванню, а відгук ОСОБА_2 та висновок за результатами дисертаційного дослідження визнаються судом недійсними.

У відповідності з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, які підлягають застосуванню як джерело права відповідно до ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Станом на час звернення позивачки до Міністерства освіти і науки України, Одеського національного морського університету, адміністрації Президента України (і станом на час розгляду справи) процедурні питання навчання в аспірантурі та отримання ступеня кандидата наук регулюються: Законом України «Про вищу освіти» від 1 липня 2014 року № 1556-VII (далі по тексту – Закон №1556-VII), Положенням про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.11 р. №1059 (далі по тексту – Положення №1059), Порядком присудження наукових ступенів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 (далі по тексту – Порядку №567), Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309 (далі по тексту – Положення №309).

Підпунктом 7 пункту 2 розділу XV Закону України «Про вищу освіти» від 1 липня 2014 року № 1556-VII визначено, що підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності цим Законом. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності цим Законом, та видається диплом кандидата або доктора наук центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки до 31 грудня 2020 року. Цей строк може бути подовжено на час академічної або соціальної відпустки, військової служби або тривалої хвороби.

Позивач навчалась в аспірантурі ОНМУ до 1 вересня 2016 року, а від так може скористатися наданим її правом захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності цим Законом до 31 грудня 2020 року, в іншому випадку подібні правовідносини будуть регулюватися Порядком підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.16 р. №261.

Згідно п. 3.1 р. ІІІ "Попередній розгляд дисертації у спеціалізованій ученій раді" Положення №1059 зазначено, що спеціалізована вчена рада приймає дисертацію для попереднього розгляду за наявності документів, визначених у переліку (додаток 2), і доручає комісії (не менше трьох осіб) з членів ради (фахівцям за профілем дисертації) подати висновок про науковий рівень дисертації, відповідність її профілю ради, про кількість і обсяг публікацій та про повноту опублікованих матеріалів дисертації, а також пропозиції щодо призначення офіційних опонентів, у тому числі іноземних фахівців з відповідної спеціальності, і на випадок разового захисту щодо поповнення ради науковцями відповідного профілю та щодо розсилання автореферату дисертації.

Згідно додатку №2 Положення №1059 - Перелік документів, які подає до спеціалізованої вченої ради здобувач наукового ступеня - передбачено, зокрема, п. 8. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач (2 примірники), п. 9. Відгук наукового керівника (наукового консультанта) з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підготовки дисертації, засвідчений печаткою за основним місцем роботи наукового керівника (наукового консультанта).

Додатком №2 Положення №1059 встановлені вимоги до вищезгаданих документів.

Так, висновок про наукову і практичну цінність дисертації повинен бути виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач (2 примірники). Висновок оформлюється як витяг з протоколу засідання кафедри (міжкафедрального семінару), лабораторії, відділу, підписується завідувачем кафедри (керівником семінару), лабораторії, відділу, як правило, доктором наук, затверджується керівником наукової установи, вищого навчального закладу і скріплюється печаткою. У висновку поряд з іншими аспектами характеристики дисертації та особистості здобувача має бути зазначено, ким і коли була затверджена тема дисертації, визначено конкретний персональний внесок здобувача до всіх наукових праць, опублікованих із співавторами. Висновок чинний протягом одного року з дня його затвердження до моменту подання дисертації до розгляду у спеціалізовану вчену раду (п. 8 Додатку 2 до Положення №1059).

Відгук наукового керівника (наукового консультанта) з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підготовки дисертації, засвідчений печаткою за основним місцем роботи наукового керівника (наукового консультанта) (п. 9 Додатку 2 до Положення №1059).

Згідно п. 16 Порядку №567 зазначено, що заклад вищої освіти або наукова установа, в якій виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про наукову та практичну цінність її результатів. Висновок видається здобувачеві не пізніше ніж через два місяці після надходження для попередньої експертизи кандидатської та не пізніше ніж через три місяці - докторської дисертації і включається до переліку документів, які подаються здобувачем до спеціалізованої вченої ради. Керівник закладу вищої освіти або наукової установи несе персональну відповідальність за якість, об`єктивність і своєчасність підготовки висновку.

У разі відмови закладу вищої освіти або наукової установи підготувати обґрунтований висновок здобувач має право звернутися до МОН для визначення подальшої процедури захисту дисертації.

П. 1 Статуту ОНМУ, що затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України від 01 лютого 2017 року №188 (далі по тексту - Статут) зазначено, що ОНМУ – галузевий за типом, автономний та самоврядний державний вищий навчальний заклад зі статусом національного, що проводить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних і наукових підрозділів, сприяє поширенню наукових знань проводить культурно-просвітницьку діяльність.

Відповідно до частин 1,2,4,5 пп. 2.2. Статуту основними напрямками діяльності університету є: підготовка фахівців з вищої освітою за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на початковому (короткий цикл), першому (бакалаврський), другому (магістерський), третьому (освітньо-науковий), науковому рівнях вищої освіти, успішне виконання яких є підставою для присудження відповідних ступенів вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії; доктор наук; науково-дослідна, науково-технічна, науково-виробнича, інноваційна, природоохоронна, проектно-пошукова, дослідно-конструкторська, конструкторсько-технологічна діяльність; популяризація науки; організація та проведення наукових, науково-технічних, науково-методичних конференцій, симпозіумів, семінарів, шкіл та олімпіад, у тому числі міжнародних; атестація осіб, які здобувають ступень молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії, доктора наук, присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора.

Згідно пп. 3.1. – 3.3. Статуту університет діє згідно виданої ліцензії, підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є неприбутковою юридичною особою.

Відповідно до п. 4.1. Статуту визначено, що структура університету, статус і функції його структурних підрозділів визначаються Статутом та положенням про відповідні структурні підрозділи.

Приписами пункту 4.2. Статуту структурні підрозділи університету утворюються, одночасно з рішенням про утворення структурного підрозділу, Вчена Рада затверджує Положення про структурний підрозділ, після чого його підписує ректор університету. До основних структурних підрозділів університету відносяться факультети, кафедри, науково-технічна бібліотека (п. 4.4.).

Кафедра – це базовий структурний підрозділ університету, що проводить освітню, методичну та/або наукову діяльність за певною спеціальністю (спеціалізацією) чи міжгалузевою групою спеціальностей, до складу якої входить не менше 5 науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше як три з них мають науковий ступень або вчене (почесне) звання.

Основною формою роботи кафедри є її засідання. Участь у голосуванні на засіданні кафедри беруть науково-педагогічні та наукові працівники (п. 9.2. Статуту).

Відповідно до ч. 6 п. 6.2. Статуту передбачено, що університет здійснює у встановленому порядку підготовку докторів філософії та докторів наук.

Відповідно до п. 15.3 Статуту визначено, що наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність Університету забезпечується через: організацію та участь у наукових, науково-практичних, науково-методичних конференціях, семінарах, олімпіадах, конкурсах тощо, виконання науково-дослідних, курсових, дипломних, магістерських робіт учасників освітнього процесу.

Згідно п. 16.5 Статуту регламентовано, що науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники університету зобов`язані: дотримуватися законів, підзаконних нормативно-правових актів, Статуту та інших локальних нормативно-правових актів Університету (Правил внутрішнього розпорядку, Положення про структурний підрозділ, посадових інструкцій тощо).

Пунктом 19.5 Статуту зазначено, що Університет відповідно до законодавства та Статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного Статутного виду діяльності.

Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися державними і комунальними вищими навчальними закладами, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 10.1 Статуту Вчена Рада Університету є колегіальним органом управління Університету, який утворюється строком на п`ять років. Склад Вченої ради Університету затверджується наказом Ректора Університету протягом п`яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу. Склад Вченої Ради визначений в п. 10.3. Статуту. Вчена Рада Університету є правомочною, якщо в її засіданні бере участь не менше 2/3 складу. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від присутніх на засіданні членів Вченої Ради Університету (п. 10.5 Статуту). Рішення Вченої Ради Університету вводиться в дію наказом Ректора. Вчена Рада університету: оцінює науково-педагогічну діяльність факультетів, кафедр, педагогічну діяльність коледжів, розглядає інші питання діяльності Університету відповідно до законодавства і Статуту (п.10.6).

Відповідно до п. 3.1. Положення про Вчену Раду ОНМУ, яке затверджено ректором ОНМУ 30 вересня 2015 року та схвалено Вченою Радою ОНМУ (протокол №2 від 30.09.2015 р.) (далі по тексту – Положення ВР ОНМУ) визначено, що Вчена Рада ОНМУ – колегіальний орган управління з питань наукової, науково-виховної та фінансово-господарської роботи в ОНМУ.

Згідно п. 6.2. Положення про ВР ОНМУ зазначено, що Вчена Рада ОНМУ розглядає інші питання діяльності Університету відповідно до законодавства, Статуту та інших нормативно-правових актів ОНМУ. Вчена Рада ОНМУ може делегувати окремі свої повноваження вченим радам факультетів.

Аналізуючи п. 6.2 Положення ВР ОНМУ суд встановлює, що Вчена Рада ОНМУ не делегує повноваження розширеному науковому семінару або засіданню кафедри.

Згідно пп. 7.1.3 Положення ВР ОНМУ зазначено, що про дату, час та порядок денний чергового засідання Вченої Ради ОНМУ не пізніше ніж за 10 днів до засідання.

Таким чином, суд критично ставиться до доводів ОНМУ, який повідомив, що фіксування засідання Вченої Ради ОНМУ не проводилось, а тому час початку не зазначив.

Пункт 7.3.1. Положення про Вчену раду ОНМУ засідання ВР ОНМУ є правомочними за умови присутності на засіданні не менше 2/3 від кількості її членів. Присутність членів ВР засвідчується у підписному листі встановленої форми підписами членів ВР ОНМУ, які присутні на засіданні. Таким чином, надані протокол ВР ОНМУ, який не відповідає пп. 7.3.1. Положення.

Пп. 7.3.3 Положення про ВР ОНМУ – час на 1 питання порядку денного не повинен перевищувати 40 хвилин, доповідь по питанню – до 10 хв., на виступ під час обговорення – до 5 хвилин, на виступ з мотивів голосування – до 1 хв.

Таким чином суд встановив, що участь осіб 26 червня 2017 року одночасно на засіданні розширеного семінару та на засіданні Вченої Ради ОНМУ не доведена та не підтверджена відповідачем.

Щодо наукового керівництва. Приписами пункту 25 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене Постановою КМУ від 1 березня 1999 року №309 (яке діяло на момент спірних правовідносин) визначено, що Вчені ради вищих навчальних закладів, наукових установ зобов`язані не менш як один раз на рік розглядати питання щодо підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів, переглядати склад наукових керівників, консультантів та усувати від наукового керівництва або наукового консультування осіб, які не забезпечують своєчасної і якісної підготовки аспірантів або докторантів.

Відповідно до п. 26 Положення №309 зазначено, що відповідальність за рівень організації наукової підготовки в аспірантурі і докторантурі покладається на керівника вищого навчального закладу, наукової установи.

Науковий керівник аспіранта здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, контролює виконання затвердженого ним індивідуального плану та несе особисту відповідальність за якісне написання аспірантом дисертації, що передбачено п. 40 Положенням №309.

Крім того, відповідно до п. 9 Додатку 2 до Положення №1059 науковий керівник повинна надати відгук з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підготовки дисертації, який є обов`язковим для подачі до спеціалізованої вченої ради.

Таким чином, прийняти рішення щодо усунення від наукового керівника, припинення його обов`язків має право виключно Вчена Рада Університету, яке в подальшому вводиться в дію наказом Ректора. Судом також встановлено, що згідно листа ОНМУ №К/116 від 18 січня 2019 року ОСОБА_2 до сих пір є науковим керівником ОСОБА_1 .

Одже, суд приходить до висновку, що рішення розширеного засідання семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах» щодо припинення наукового керівництва проф. ОСОБА_2 , у зв`язку з відрахуванням позивача з аспірантури 23 березня 2014 року підлягає скасуванню.

Щодо попереднього захисту дисертації.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

У зв`язку з тим, що Відповідач не надав доказів щодо врегулювання процедури попереднього захисту дисертації, а навпаки зазначив, що єдиний наказ щодо складу розширеного семінару знаходиться в архіві, суд приходить до висновку, що таку процедуру необхідно вирішувати у відповідності з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, які підлягають застосуванню як джерело права відповідно до ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

На думку ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (пункт 39 рішення у справі "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07); пункт 170 рішення "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11).

Формулювання законів не завжди чіткі, як неодноразово зазначав ЄСПЛ, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року ("Cantoni v. France", заява N 17862/91); пункт 65 рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11).

Таким чином, суд приходить до висновку, що до правовідносини, які не регулюються нормами діючого в Україні необхідно застосовувати ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Суд приходить до висновку, що до правовідносин, які регулюють процедуру попереднього захисту дисертації необхідно застосувати норми Положення №1059.

Пункт 4.5. Положення №1059 містить процедура засідання ради для захисту дисертації, згідно якої здобувач викладає основні положення дисертації та відповідає на запитання, подані усно чи письмово, здобувач відповідає на зауваження, які містяться у відгуках, прикінцеве слово надається здобувачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що участь здобувача на засіданні розширеного (міжкафедрального) семінару є обов`язковою. Присутність членів спеціалізованої Вченої Ради повинна підтверджєтися стенограмою (розшифрована фонограма) та реєстраційною карткою, що затверджена Додатком 3 до Положення №1059. Таким чином, ОНМУ не довів присутність зазначених осіб у протоколі № 4 від 26 червня 2017 року на засіданні розширеного (міжкафедрального) засідання семінару та протоколі №26 від 02 травня 2018 року засіданні кафедри.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Щодо порушеного немайнового права позивача. Згідно пп. 1.1. п.1 Положення про кафедру «Системний аналіз і логістика» 2005, затверджено Першим проректором Одеського національного морського університету від 01.12.2005 року (далі по тексту – Положення САіЛ) кафедра «Системний аналіз і логістика» (далі по тексту – САіЛ) є основним навчально-науковим структурним підрозділом університету.

Положення САіЛ суперечить п. 4.1. Статуту, у зв`язку з тим що Положення повинно бути затверджено Вченою Радою ОНМУ та підписано ректором Університету.

Згідно пп. 1.5. п.1 Положення визначено, що САіЛ веде документацію, яка відображає зміст, організацію й методику проведення навчального процесу. Перелік необхідних документів кафедри визначається даним Положенням. Кафедру очолює завідувач, що визначено у пп. 1.3 п. 1 Положення САіЛ.

САіЛ у своїй роботі керується законодавством України про освіту, нормативними документами МОН, Статутом університету, рішеннями Вчених рад університету і факультету, освітніми професійними програмами, які реалізуються в університеті, правилами внутрішніми розпорядку, наказами ректора, Положенням про факультет і даним Положенням (пп. 1.7). Обов`язки кафедри з виконання політики університету полягають у забезпеченні: сумлінного виконання вимог зовнішніх і внутрішніх нормативних документів.

Відповідно до пп.5.1. п. 5 Положення визначено, що основними функціями кафедри є розгляд і рецензування кандидатських і докторських дисертацій, рецензування студентських наукових робіт. Також на кафедру покладається функція – підготовки і проведення науково-виробничих і науково-методичних конференціях кафедри, факультету, університету, а також участь у міжвузівських та інших конференціях (п. 5.2.).

Однак, суд встановив, що серед функцій, які містяться у Положенні кафедри, відсутня функція щодо проведення, організації, приймання участі у розширеному (міжкафедральному) наукового семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах».

Згідно пп.6.2., 6.3. п. 6 Положення САіЛ визначено, що колегіальним органам керування кафедрою є засідання кафедри з головуванням завідувача кафедри. Безпосереднє керівництво діяльності кафедри здійснює завідувач кафедри. Пп. 8.2. Положення САіЛ зазначено, що на кафедрі ведеться і зберігається документація, серед яких протоколи засідання кафедри, накази ректора і розпорядження проректора університету, декану факультету, документи з проведення науково-технічних конференцій професорсько-викладацького складу, конференцій студентів, документи по роботі з аспірантами.

З Положення САіЛ вбачається, що серед документів, які зберігаються на кафедри відсутні дисертації здобувачів, в тому числі дисертація Позивачки на тему «Теоретичні основи використання аутсорсингу в управлінні проектами». Також судом встановлено, що була проведена перевірка положення на відповідність від 05.12.2017 року фахівцем І катерогії ОСОБА_25 , яка зазначила, що необхідно викласти положення в новій редакції, у зв`язку із створенням ННІМБ.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 54 Конституції України, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Частина третя статті 426 ЦК України визначила, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства), що передбачено ст. 435 ЦК України.

Авторське право виникає з моменту створення твору (ч. 1 ст. 437 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 440 ЦК України зазначено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо, що передбачено ст. 441 ЦК України.

Стаття 443 ЦК України встановлює, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Приписами статті 1 Закону України «Про авторські та суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII (далі по тексту – Закон № 3792-XII) передбачено, що публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

В статті 7 Закону № 3792-XII регламентовано, що суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Частина третя статті 15 Закону України «Про авторські та суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів, публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення.

Отже, суд приходить до висновку, що Одеський національний морський університет порушив майнові права інтелектуальної власності на твір, а саме: відтворення та оприлюднення дисертаційної роботи на правах рукопису ОСОБА_1 , на тему: «Теоретичні основи використання аутсорсингу в проектах реструктуризації», що порушує ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського національного морського університету, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення засідання кафедри та розширеного наукового семінару - задовольнити.

Визнати протиправними дії Одеського національного морського університету (ідентифікаційний код юридичної особи: 01127777) в підготовки неякісного, необ`єктивного, несвоєчасного висновку про наукову та практичну цінність дисертаційної роботи, результати якого оформлені протоколом №26 від 02 травня 2018 року в одному примірнику, у зв`язку з порушенням п. 16 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567, п. 8 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1059;

Визнати протиправними дії Одеського національного морського університету (ідентифікаційний код юридичної особи: 01127777) відтворення та оприлюднення дисертаційної роботи на правах рукопису НОМЕР_2 нчук ОСОБА_26 , на тему: «Теоретичні основи використання аутсорсингу в проектах реструктуризації», що порушує ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ;

Визнати протиправними дії Одеського національного морського університету (ідентифікаційний код юридичної особи: 01127777) припинення наукового керівництва Лапкіної Інни Олександрівни, результати якого оформлені протоколом №4 від 26 червня 2017 року, що порушує п. 25 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене Постановою КМУ від 1 березня 1999 року № 309.

Визнати недійсним висновок Одеського національного морського університету за результатами дисертаційного дослідження ОСОБА_1 на тему «Теореоретичні аспекти використання аутсорсингу в проектах реструктуризації», що затверджений ректором Одеського національного морського університету від 18 травня 2018 року та відгук наукового керівника ОСОБА_2 станом на 26 червня 2017 року та скасувати рішення засідання кафедри «Управління логістичними системами та проектами», прийнято протоколом № 26 від 02 травня 2017 року.

Скасувати рішення розширеного засідання семінару «Проектний менеджмент у транспортних системах» щодо припинення наукового керівництва проф. ОСОБА_2 , у зв’язку з відрахуванням ОСОБА_3 з аспірантури 23 березня 2014 року та невідповідності дисертації вимогам до дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата наук, прийнято протоколом № 4 від 26 червня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 27 грудня 2019 року.

Суддя А.В. Науменко

17.12.19