Рішення № 86681987, 24.12.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5480/19

Провадження № 2/206/1371/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 2970396, за яким страховик зобов`язався відшкодувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 . 05.07.2016 в м. Рубіжне сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Особою винною в ДТП визнано ОСОБА_1 Вартість матеріальних збитків завданих власнику пошкодженого транспортного засобу становить 50000,00 грн. ПАТ «СК «Країна» сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 49490,00 грн. ОСОБА_2 було надано знижку в розмірі 50% від страхового платежу, однак на момент ДТП забезпеченим транспортом керував відповідач. Так, у позивача виникло право вимоги до відповідача суми в розмірі 50% від виплаченого страхового відшкодування. В зв`язку із чим, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача суму завданої майнової шкоди в розмірі 24745,00 грн. (а.с. 1-3, 32-34).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника «Страхова компанія «Країна», позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

30.09.2019 представником позивача подано позовну заяву (а.с. 1-3).

03.10.2019 ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху (а.с. 27).

01.11.2019 представником позивача подано уточнену позовну заяву (а.с. 31-34).

04.11.2019 у зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання (а.с. 36).

У судові засідання призначені 28.11.2019 та 24.12.2019 відповідач, повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явився, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

24.12.2019 складено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між ПАТ «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 2970396 від 27.04.2015, згідно якого було застраховано автомобіль «Citroen С250», 1996 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 на загальну страхову суму 100000,00 грн., страховий платіж з урахуванням 50% знижки пільговику склав 330,00 грн. (а.с. 6).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП в результаті порушення останнім п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується копією постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 206/4412/16-п від 31.08.2016 (а.с. 7).

Відповідно до копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи № 4145 від 07.07.2016 та копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № 4144 від 07.07.2016, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повідомили ПАТ «СК «Країна», щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 05.07.2016 в м. Рубіжне, в результаті якої отримали механічні пошкодження транспортні засоби «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 та «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 8-9).

Згідно копії акту огляду колісного транспортного засобу від 26.07.2016 та ремонтної калькуляції № 40565 від 20.09.2016, транспортний засіб «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 р.в. отримав механічні пошкодження, розрахункова вартість ремонту склала 85260,67 грн. (а.с. 13-16).

23.09.2016 ОСОБА_3 до ПАТ «СК «Країна» було подано заяву на виплату страхового відшкодування № 12221 та заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування № 12222, згідно якої останній погодився із розміром страхового відшкодування в сумі 50000,00 грн. (а.с. 10-12).

Згідно копії страхового акту № 07/40565/3.2.29 та копії платіжного доручення № 13848 від 31.10.2016, ПАТ «СК «Країна» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 49490,00 грн. (а.с. 17-18).

ПАТ «СК «Країна» направляло відповідачу ОСОБА_1 письмову вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 24745,00 грн., від отримання якої відповідач відмовився (а.с. 19-22).

В той же час, станом на дату розгляду даної цивільної справи докази виконання відповідачем вимоги позивача відсутні.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Згыдно п. 13.2 ст. 13 Закону, розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 38-1.1. ст. 38 Закону, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відтак, оскільки ОСОБА_2 відповідно до вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було зменшено розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування на 50 відсотків, а на момент ДТП забезпеченим транспортом керував відповідач, так, у позивача виникло право вимоги до відповідача в розмірі 50% від виплаченої суми страхового відшкодування.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив наступну правову позицію: «Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що оскільки позивач має право вимоги до відповідача в розмірі 50% від виплаченої суми страхового відшкодування, наявні підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 24745,00 грн., відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, отже суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним, щодо сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 9, 13, 22, 29, 35, 36, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 15, 16, 1166, 1187, 1188, 1191ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 264-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7, п/р № НОМЕР_5 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», МФО 380838, ЄДРПОУ 20842474) суму завданої майнової шкоди (в порядку регресу) в розмірі 24745,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 27.12.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак