Рішення № 86679735, 18.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/9391/17

Провадження № 2/520/893/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.,

при секретарі – Кириковій О.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

третя особа – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Сімаченко Світлана Леонідівна,

про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним

та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 10 серпня 2017 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлана Леонідівна, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності, в якому просить суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 52207420 від 20.12.2011, у тому числі дублікат даного свідоцтва № 52372354 від 02.02.2012, виданих приватним нотаріусом Сімаченко С.Л. після смерті ОСОБА_9 ;

- визнати недійсним договір дарування, серія та номер 1910 від 06.10.2014 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В.;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:47:001:0085, загальною площею 0,0174 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_4 з незаконного володіння земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:47:001:0085, загальною площею 0,0174 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір дарування, серія та номер 2-336 від 06.03.2015 року посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю.;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:47:001:0087, загальною площею 0,0364 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з незаконного володіння - земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:47:001:0087, загальною площею 0,0364 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір дарування, серія та номер 1223, від 23.09.2014 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М.;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:47:001:0086, загальною площею 0,0462 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з незаконного володіння земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:47:001:0086, загальною площею 0,0462 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.12.1993року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, актовий запис №302.

Як стверджує позивач, на момент смерті його батька, останньому належало на праві власності у тому числі земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:47:001:0075, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_9 не залишив жодних розпоряджень, у зв`язку з чим спадкування після його смерті відбувається за законом.

Позивач на час смерті батька був неповнолітньою особою, якій виповнилось на той час 17 років.

Згідно з ч.4 ст.1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Враховуючи вік позивача на момент смерті батька, а також той факт, що він – ОСОБА_1 не відмовлявся від прийняття спадщини в передбачуваний законом строк,позивач вважає себе таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька в день його смерті.

Також, позивач зазначив, що після смерті батька він не звертався до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про права на спадщину, у зв`язку з тим, що працював у футбольному клубі Туреччини, і після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини після смерті батька перебував закордоном.

Після повернення, він – ОСОБА_1 також не займався питанням оформлення спадщини, оскільки, як стверджує, не встигав та був обізнаний, що він вважається по закону таким, що прийняв спадщину, у зв`язку з чим відстрочував здійснення дій з цього приводу.

У липні 2017 року, звернувшись до приватного нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач дізнався, що приватним нотаріусом Сімаченко С.Л .була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_3 року видано свідоцтво про право на спадщину за №52207420 на ім`я ОСОБА_3 . 02.02.2012 року приватним нотаріусом Сімаченко С.Л. був виданий дублікат свідоцтва про право на спадщину за №52372354 на ім`я ОСОБА_3 .

Як стверджує позивач, ОСОБА_10 а є колишньою дружиною його покійного батька, з якою останній розлучився до своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 році, а відтак не є належним спадкоємцем у відповідності до закону.

У той же час, з Публічної кадастрової карти позивач дізнався, що земельна ділянка, з кадастровим номером 5110136900:47:001:0075 - значиться як архівна, дата перенесення в архів у зв`язку з поділом, внаслідок чого за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості про три земельні ділянки, за кадастровими номерами: 5110136900:47:001:0085, 5110136900:47:001:0086 та 5110136900:47:001:0087, які були утворені шляхом поділу земельної ділянки 5110136900:47:001:0075.

Згідно з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником земельної ділянки:

- за кадастровим номером 5110136900:47:001:0085, загальною площею 0,0174 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, серія та номер 1910 від 06.10.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Фролової Р.В. є ОСОБА_4 ;

- за кадастровим номером 5110136900:47:001:0087, загальною площею 0,0364 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, серія та номер 2-336 від 06.03.2015 року, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОМНО Савицькою. О.Ю. є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- за кадастровим номером 5110136900:47:001:0086, загальною площею 0,0462га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, серія та номер 1223 від 23.09.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Ганченко О.М. є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 івна.

На підставі викладеного позивач вважає, що ОСОБА_3 заволоділа майном, не маючи на це законних прав, здійснила поділземельної ділянки та відчужила земельні ділянки на користь третіх осіб, що порушує його – ОСОБА_1 права та майнові інтереси, як законного спадкоємця після смерті ОСОБА_9 .

Зазначені обставини стали приводом для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 31.08.2017 року, після усунення позивачем недоліків поданої заяви відповідно до ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 11.08.2017 року, на підставі вищевказаної позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату і час проведення попереднього судового засідання.

Тієї ж дати, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/9391/17, а саме:

- накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,0174, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0085, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ;

- Встановлено заборону суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0174, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0085;

- накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,0462, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0086, яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- встановлено заборону суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0462, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0086;

- накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,0364, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0087, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- встановлено заборону суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0364, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0087.

В іншій частині заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – залишено без задоволення.

08 травня 2018 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни інформацію про дату народження ОСОБА_4 (на ім`я якого було видано договір дарування, посвідчений 06.10.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстрований в реєстрі за №1910), його зареєстроване місце проживання та відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків даної особи.

Витребувано у державного нотаріуса Третьої Одеської державної нотаріальної контори Савицької Олени Юліанівни інформацію:

- про дату народження ОСОБА_5 (на ім`я якого було видано договір дарування, посвідчений 06.03.2015 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю., зареєстрований в реєстрі за №2-336), його зареєстроване місце проживання та відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків даної особи;

- про дату народження ОСОБА_6 (на ім`я якої було видано договір дарування, посвідчений 06.03.2015 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю., зареєстрований в реєстрі за №2-336), її зареєстроване місце проживання та відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків даної особи.

Витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ганченко Олени Миколаївни інформацію про дату народження ОСОБА_7 (на ім`я якого було видано договір дарування, посвідчений 23.09.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М., зареєстрований в реєстрі за №1223), його зареєстроване місце проживання та відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків даної особи.

Витребувано з Головного управління ДФС в Одеській області інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

08 червня 2018 року на виконання казаної ухвали суду до суду надійшла витребувана судом інформація з Третьої Одеської державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ганченко Олени Миколаївни.

Надалі в судовому засіданні, судом було встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2018 року витребувано з Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області належним чином завірений витяг зі спадкового реєстру, який містить інформацію стосовно наявності (відсутності) у спадкодавця – ОСОБА_8 , 1936 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину, у разі наявності заведеної спадкової справи Київською державною нотаріальною конторою у місті Одесі (Третьою Одеською державною нотаріальною конторою) надати до суду належним чином засвідчену її копію.

Тієї ж датою, Київським районним судом міста Одеси також постановлені ухвали, якими:

- вирішено звернутись до суду з судовим дорученням до компетентного органу Республіки Грузії для здійснення окремих процесуальних дій, а саме витребування з відповідного відділення РАГСУ у місті Батумі Республіки Грузії належним чином завірену копію актового запису №1742, здійсненого 10 грудня 1993 року Відділенням РАГСУ міста Батумі в Книзі записів актів про народження про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , з зазначенням повної інформації про батька (прізвище, ім`я, по батькові, дата і рік народження, громадянство, адреса мешкання/реєстрації, паспортні дані, тощо, у разі наявності належним чином завірені копії цих документів).

- витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлани Леонідівни належним чином завірену копію спадкової справи №07/2011, заведену до майна ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 .

- вжито заходи зустрічного забезпечення позову по цивільній справі №520/9391/17, шляхом визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , розмір зустрічного забезпечення у сумі 45000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 28 листопада 2018 року еквівалентно 1264738 (один мільйон двісті шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок та зобов`язано ОСОБА_1 сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у п`ятиденний строк з дня винесення ухвали про зустрічне забезпечення позову, тобто до 03 грудня 2018 року включно. Зобов`язано ОСОБА_1 у вказаний строк, тобто до 03 грудня 2018 року включно, надати до суду документи, що підтверджують сплату суми зустрічного забезпечення.

Надалі, судом було встановлено, що позивач, будучи обізнаним про вказану ухвалу суду, оскільки сповіщення представника вважається сповіщенням сторони по справі, яку він представляє, будучи повідомленим про наслідки невиконання ухвали суду про зустрічне забезпечення позову, станом на 04.12.2018 року не виконав вимоги ухвали суду від 28.11.2018 року, яка в свою чергу у відповідності до вимог ст. 18 ЦПК України підлягає обов`язковому виконанню.

У зв`язку з чим, ухвалою суду від 04.12.2018 року: скасовано частково заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 31 серпня 2017 року; скасовано арешт з земельної ділянки, загальною площею 0,0462 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0086, яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; скасовано встановлену заборону суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0462 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0086. Скасоване зустрічне забезпечення позову, вжите ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2018 року по цивільній справі №520/9391/17, відповідно до якої визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , розмір зустрічного забезпечення у сумі 45000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 28 листопада 2018 року еквівалентно 1264738 (один мільйон двісті шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок та зобов`язано ОСОБА_1 сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у п`ятиденний строк з дня винесення ухвали про зустрічне забезпечення позову, тобто до 03 грудня 2018 року включно.

26 грудня 2018 року на виконання вказаної ухвали суду, до суду від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., надійшла завірена належним чином копія спадкової справи №07/2011, заведена до майна ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 .

27 грудня 2018 року на виконання вказаної ухвали суду, до суду з Київської державної нотаріальної контори міста Одеси надійшла завірена належним чином копія спадкової справи №333/2015, заведена до майна ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

16 травня 2019 року судом було ухвалено залучити до участі по справі – ОСОБА_3 , як правонаступника відповідача ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У зв`язку з заміною відповідача по справі його правонаступником, 03 червня 2019 року позивач по справі надав до суду уточнену позовну заяву, в якій уточнив вимогу, відповідно до чого просить суд додатково до заявлених вимог витребувати у ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з незаконного володіння земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:47:001:0086, загальною площею 0,0462 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Тієї ж дати, 03 червня 2019 представником позивача по справі надано до суду додаткові документи.

04 липня 2019 року до суду на виконання ухвали суду від 28 листопада 2018 року в частині постановленого судового доручення, надійшли витребувані документи, спрямовані через Головне територіальне управління юстиції в Одеській області.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08 липня 2019 року забезпечено докази по цивільній справі №520/9391/17, а саме витребувано з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області:

- відомості та належним чином завірені копії документів щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером №5110136900:47:001:0075, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого були утворені земельні ділянки з кадастровими номерами: №5110136900:47:001:0085; №5110136900:47:001:0086; №5110136900:47:001:0087;

- інформацію про власників (прізвище, ім`я, по-батькові, РНОКПП за наявності) земельних ділянок з кадастровими номерами: №5110136900:47:001:0085; №5110136900:47:001:0086; №5110136900:47:001:0087; які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером №5110136900:47:001:0075, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням до суду відповідних доказів.

02 серпня 2019 року до суду на виконання вказаної ухвали суду з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшли витребувані судом документи.

19 серпня 2019 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

17 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_11 про зупинення провадження в цій цивільній справі, до набрання законної сили рішенням суду за наслідком розгляду цивільної справи №521/20689/19 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що наслідки розгляду вказаної цивільної справи будуть мати важливе значення для розгляду цієї справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа у судове засідання також не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлялась належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява від приватного нотаріуса Сімаченко С.Л. про розгляд справи за її відсутності.

На підставі викладеного, судом було ухвалено провести розгляд клопотання представника відповідача в судовому засіданні 18.12.2019 року за наявною явкою сторін по справі.

За наслідком розгляду клопотання, судом 18.12.2019 року було постановлено ухвалу, якою клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_11 про зупинення провадження по цивільній справі – залишено без задоволення.

Після проголошення ухвали суду, представник позивача наполягав на продовження розгляду справи в судовому засіданні, просив суд позов задовольнити.

Щодо продовження розгляду справи в судовому засіданні, судом враховувалось наступне.

Згідно зі ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 18.12.2019 року за відсутності відповідачів по справі та третьої особи, за наявними документами в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та та ОСОБА_3 , належала на праві власності в рівних частках частка земельної ділянки, площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями у межах згідно з ланом, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого Алексєєвою О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 30 листопада 2010 року, за реєстровим №1991, зареєстрованого Управлінням Держкомзему у місті Одесі, в Поземельній книзі від 09.12.2010 року, за реєстровим №505470010075001; кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:47:001:0075.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_9 помер у віці 45 року, про що 26 лютого 2011 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції складено актовий запис №302, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Внаслідок смерті особи відкривається спадщина (ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

У відповідності до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.

Отже, внаслідок смерті ОСОБА_9 , відкрилась спадщина на усе належне на час смерті йому майно, у тому числі на частку вказаної земельної ділянки.

Відповідно до витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за№27115926 від 02.06.2011 року, вбачається, що ОСОБА_9 , заповіти/спадкові договори на випадок своєї смерті не складав, такі не посвідчувались та в реєстрі відсутні, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку, що прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , повинно здійснюватись за законом.

Щодо спадкоємців до майна померлого ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті ОСОБА_12 ОСОБА_13 , про що 10 грудня 1993 року складено актовий запис №1742, в якому в графі відомості про матір вказано – ОСОБА_14 , особистий номер НОМЕР_3 , в графі відомості про батька – ОСОБА_15 , особистий номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, штрих код № НОМЕР_5 , видане посольством Грузії в Україні, переклад якого посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О., зареєстрований в реєстрі за №22421 (а.с.10-11, ІІІ-ий том цивільної справи).

З метою встановлення родинних відносин між позивачем - ОСОБА_16 ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , судом ухвалою суду від 28.11.2018 року направлено судове доручення до компетентного органу Республіки Грузії для здійснення окремих процесуальних дій, а саме - витребування з відповідного відділення РАГСУ у місті Батумі Республіки Грузії належним чином завіреної копії актового запису №1742, здійсненого 10 грудня 1993 року Відділенням РАГСУ міста Батумі в Книзі записів актів про народження про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , з зазначенням повної інформації про батька (прізвище, ім`я, по батькові, дата і рік народження, громадянство, адреса мешкання/реєстрації, паспортні дані, тощо, у разі наявності належним чином завірені копії цих документів).

З отриманих судом на виконання вказаної ухвали суду документів, а саме належним чином завіреної копії реєстрованого акта народження ОСОБА_1 , вбачається, що батьком останнього є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , особистий номер НОМЕР_4 (а.с.36-37, НОМЕР_6 -ий том).

Відповідно до листа Агентства розвитку державних сервісів Міністерства юстиції Грузії за №68/200820 від 05 липня 2019 року, повідомлено, що в електронній базі даних виявлено актовий запис №1742, реєстрований 10 грудня 1993 року стосовно народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця міста Батумі, батьком якого є – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , особистий номер НОМЕР_4 , матір`ю є – ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , особистий номер НОМЕР_3 (а.с.70, НОМЕР_6 -ий том).

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , якому на час смерті батька виповнилось 17 років, тобто був неповнолітньою особою.

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З урахуванням викладеного, судом достеменно встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є спадкоємцем першої черги до майна ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , та у відповідності до ч.4 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину до майна свого покійного батька.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. було заведено спадкову справу за №07-/2011, до майна останнього.

Під час розгляду справи судом було витребувано належним чином завірену копію вказаної спадкової справи, з якої вбачається, що вона була відкрита на підставі заяви ОСОБА_3 від 02 червня 2011 року, за №17.

На підтвердження права на спадкування після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 було надано приватному нотаріусу копію свідоцтва про одруження, відповідно до якого 22 лютого 1997 року Веселовським відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міськради народних депутатів було зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , актовий запис №50.

На підставі вказаних поданих документів, приватний нотаріус дійшов до висновку, що ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_9 , а відтак особою, яка належить до першої черги спадкоємців.

За наслідком зазначеного, 20 грудня 2011 року приватним нотаріусом Сімаченко С.Л. було видано на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстровано в реєстрі за №1160, на підставі якого, ОСОБА_3 успадкувала в порядку спадкування за законом – земельну ділянку, площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями у межах згідно з ланом, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:47:001:0075.

02 лютого 2012 року приватним нотаріусом Сімаченко С.Л. було видано дублікат вказаного свідоцтва, зареєстрований в реєстрі за №53.

На підставі вказаного свідоцтва, ОСОБА_3 набула право власності на зазначену земельну ділянку одноособово.

Судом одночасно встановлено, що в матеріалах спадкової справи №07-/2011 відсутня будь-яка заява ОСОБА_1 , як спадкоємця до майна померлого батька, а також під час видачі ОСОБА_3 вказаного свідоцтва про право на спадщину, інтереси останнього та право на частку спадщини, нотаріусом було не враховано.

Одночасно, суд зазначає, що ОСОБА_3 на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , набула, як спадкоємець який належить до спадкоємців першої черги, як дружина померлого, надавши до нотаріуса свідоцтво про одруження, актовий запис №50 від 22 лютого 1997 року.

У той же час, під час розгляду справи, судом встановлено, що 12 квітня 2006 року Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції складено актовий запис №83, щодо реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованого 22.02.1997 року, №50.

Зазначені обставини підтверджуються повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00017128092 від 21 вересня 2016 року, та не були спростовані сторонами під час розгляду справи.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , не перебувала в зареєстрованому шлюбі з останнім, не була за родинними зв`язками дружиною, а відтак не належала до кола спадкоємців першої черги після смерті спадкодавця, у зв`язку з чим відповідно не мала прав на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , а навпаки здійснила такі дії, приховавши факт того, що зареєстрований шлюб між нею та померлою особою, було розірвано, а також інформацію про наявного спадкоємця.

Під час розгляду справи, ОСОБА_3 жодним чином не було доведено, що на час подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , їй не було відомо про те, що шлюб між нею та останнім було розірвано.

Пунктом 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за №283/8882 на підставі наказу від 03.03.2004 року за №20/5, (в редакції чинній на час відкриття спадкової спарви та видачі оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину), нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи. Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

З матеріалів спадкової справи №07/2011 судом встановлено, що приватним нотаріусом Сімаченко С.Л. не було здійснено перевірки чинності актового запису №50 від 22.02.1997 року щодо зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_9 і ОСОБА_3 , та взагалі не витребувано такі відомості з відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, а прийнято лише надану до нотаріуса копію свідоцтва про шлюб, що на думку суду є грубим порушенням відповідної Інструкції, за наслідком чого позивача по справі – ОСОБА_1 було незаконно усунуто від прийняття спадщини та видано свідоцтво про право на спадщину особі, яка не мала на те відповідних прав.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. У житі державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз статті 1301 ЦК України дозволяє стверджувати, що до інших випадків, які встановлені законом, відноситься, зокрема, визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінку в сукупності, а також окремо, суд доходить до висновку, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. 20 грудня 2011 року незаконно було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 на спадщину, яка складається з: частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га-під будівлями, лісами та іншими угіддями у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване в реєстрі за №1160, оскільки таке свідоцтво було видано особі, яка не мала права на спадкування, оскільки не належить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_9 , чим також було усунуто від спадкування позивача – ОСОБА_1 , який є сином померлого, належить до кола спадкоємців першої черги і вважається таким, що прийняв спадщину, що є грубим порушенням прав та інтересів останнього, для відновлення яких єдиним способом є визнання вказаного свідоцтва, дублікат якого було видано 02 лютого 2012 року, недійсним.

З урахуванням викладеного, суд доходить про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Щодо решти позовних вимог позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за №1051 у Відділі наявна інформація щодо державної реєстрації від 12.05.2014 року земельних ділянок з кадастровими номерами: 5110136900:47:001:0085 (площа 0,0174 га), 5110136900:47:001:0086 (площа 0,0462 га), та 5110136900:47:001:0087 (площа 0,0364 га) за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені земельні ділянки утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:47:001:0075, та зареєстровані за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розробленою ПП «Фірма «Меридіан-Р».

Зазначені обставини підтверджуються листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за №30.07.2019 року за №9-15-0.6-6769/2-19.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №93883705 від 07.08.2017 року, вбачається, що:

- власником земельної ділянки, площею 0,0174 га, кадастровий номер 5110136900:47:001:0085, за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 , на підставі договору дарування від 06.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В., зареєстрованого в реєстрі за №1910;

- власником земельної ділянки, площею 0,0364 га, з кадастровим номером 5110136900:47:001:0087, за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в рівних частках, кожному з яких належить по Ѕ, на підставі договору дарування від 06.03.2015 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №2-336;

- власником земельної ділянки, площею 0,0462 га, з кадастровим номером 5110136900:47:001:0086, за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в рівних частках, кожному з яких належить по Ѕ, на підставі договору дарування від 23.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М., зареєстрованого в реєстрі за №1223.

Надалі, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 померла, спадкоємцем до майна якої є ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи 333/2015, заведеної до майна померлої ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що нотаріусом не видавалось свідоцтво про прийняття спадщини стосовно Ѕ частки земельної ділянки, площею 0,0462 га, з кадастровим номером 5110136900:47:001:0086, за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_3 не маючи на те належних законних прав, успадкувала і набула право власності на частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:47:001:0075, яка належала ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 . В подальшому здійснила дії з поділу вказаної земельної ділянки на три ділянки з кадастровими номерами: 5110136900:47:001:0085 (площа 0,0174 га), 5110136900:47:001:0086 (площа 0,0462 га), та 5110136900:47:001:0087 (площа 0,0364 га), які в подальшому були відчужені і передані в дар, та останніми власниками яких є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за №93883705 від 07.08.2017 року також вбачається, що на вказаних спірних земельних ділянках розташований житловий будинок, загальною площею. 1142,9, житловою 656,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , з яких:

- по 498/2000 часток належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожному;

- по 502/2000 часток належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожному.

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права власності на три ділянки з кадастровими номерами: 5110136900:47:001:0085 (площа 0,0174 га), 5110136900:47:001:0086 (площа 0,0462 га), та 5110136900:47:001:0087 (площа 0,0364 га), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд зазначає, що як вже зазначалось, позивач є єдиним належним спадкоємцем за законом до майна ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Однак, як вже зазначалось, за час життя ОСОБА_9 , останньому належала спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями у межах згідно з ланом, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:47:001:0075, на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого Алексєєвою О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 30 листопада 2010 року, за реєстровим №1991, зареєстрованого Управлінням Держкомзему у місті Одесі, в Поземельній книзі від 09.12.2010 року, за реєстровим №505470010075001; в рівних частках з ОСОБА_3 .

Отже, померлий ОСОБА_9 не був одноособовим власникам вказаної земельної ділянки, у зв`язку з чим, до складу спадщини може належати лише частка земельної ділянки, яка належала померлому, та на яку незаконно оформила ОСОБА_3 , як особа, яка не належить до кола спадкоємців.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на: земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:47:001:0085, загальною площею 0,0174 га; земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:47:001:0087, загальною площею 0,0364 га; земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:47:001:0086, загальною площею 0,0462 га; які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно, з метою захисту прав позивача, суд зазначає, що з урахуванням розподілу земельної ділянки, частка якої входить до спадкового майна, суд позбавлений також визнати за ОСОБА_1 , право власності на Ѕ частку таких ділянок, як на частку, яка належала померлому ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перейшла до новостворених земельних ділянок, з урахуванням того, що на цей час це є новостворені нерухоме речі, до складу яких входить належна ОСОБА_3 частка земельних ділянок, у зв`язку з чим, суд вважає, що для захисту прав та інтересів позивача по справі необхідно повернути новостворені, внаслідок поділу, земельні ділянки до первісного стану, для визначення частки померлого, яка підлягає до успадкування позивачем.

Відповідно до п.135 Постанови КМ України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

У разі коли відомості вносяться до Державного земельного кадастру про земельну ділянку (в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж), на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості вносяться до відповідної Поземельної книги після її відкриття відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до ст. 1 Закону державна реєстрація земельної ділянки – внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону).

За нормами ст.9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (ч. 7 ст. 9 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст.16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, скасування державної реєстрації новоутворених земельних ділянок, є підставою для скасування їм присвоєних кадастрових номерів, а відтак, державний реєстратор буде мати повний обсяг прав для поновлення запису про єдину спірну земельну ділянку, площею 0,1000 га, у той же час суд зазначає, що позивачем не заявлено таких вимог.

Одночасно суд враховує, що матеріали цивільної справи не містять інформації про належність померлому за час життя ОСОБА_9 домоволодіння, розташованого на спірній земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з частинами першою, другою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилийбудинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стаття 120 ЗК України (у редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 05 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

На підставі викладеного, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог позивача, відповідачі по справі не втрачають права власності на належні їм частки у вказаному домоволодінні, а відтак номінально залишають за собою право на спірну земельну ділянку, частка якої входить до складової спадщини, право на успадкування якої має позивач.

Позивачем не заявлялись вимоги щодо спірного домоволодіння, а також клопотання щодо з`ясування підстав набуття права власності ОСОБА_3 на зазначене домоволодіння.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірні земельні ділянки необґрунтованими, передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визнання спірних договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд вважає їх також не підлягаючими до задоволення, оскільки останні є похідними від вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірні земельні ділянки, у задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вищевикладених обставинах, суд доходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світланою Леонідівною, в рамках спадкової справи №07/2011, зареєстрованого в реєстрі за №1160, недійсним, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно частини задоволеним позовним вимогам, стягненню з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 підлягають витрати зі сплати останнім судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень (00) копійок.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 76-81, 82, 89, 223, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), третя особа – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлана Леонідівна (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Скісна, 38), про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності– задовольнити частково.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світланою Леонідівною, в рамках спадкової справи №07/2011, зареєстроване в реєстрі за №1160, дублікат якого було видано 02 лютого 2012 року, зареєстрований в реєстрі за №53, на ім`я ОСОБА_3 на спадщину, яка складається з: частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га-під будівлями, лісами та іншими угіддями у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 – недійсним.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень (00) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено - 27 грудня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.