Рішення № 86678533, 03.12.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6319/18

№ провадження 2/208/1527/19

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

Секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» «про захист прав споживача, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії і стягнути збитки за порушення зобов`язання по встановленню лічильника газу»,

встановив:

1.Позиція позивача.

В провадженні Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» «про захист прав споживача, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії і стягнути збитки за порушення зобов`язання по встановленню лічильника газу».

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» - є Оператором ГРМ, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201.

Предметом позову є захист прав ОСОБА_1 , як споживача послуг з газопостачання, що надаються стороною відповідача, в тому числі, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії і стягнути збитки, які поніс позивач при встановленні лічильника газу у квартирі АДРЕСА_1 .

Під час підготовчого судового засідання з боку представника відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» Лещенко Г.О. заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва.

11.04.2019 року загальними зборами акціонерів ПАТ «Дніпропетровськгаз» було прийнято рішення про зміну типу та найменування товариства з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» скорочене найменування з ПАТ «Дніпропетровськгаз» на АТ «Дніпропетровськгаз».

16.05.2019 року зазначені зміни були внесені до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємств та організаційних формувань.

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 Статуту Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»», товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз».

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

1.стягнути з ПАТ «Дніпропетровськгаз» на його користь 5 404,00 грн. (Пять тисяч сорок гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування збитків за порушення зобовязання по встановленню лічильника газу в якості компенсації витрат на встановлення індивідуального приладу газу;

2.Визнати встановлений ПАТ «Дніпропетровськгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для Позивача, що проживає в АДРЕСА_2 , незаконним.

3.Зобов`язати ПАТ «Дніпропетровськгаз», здійснити за особовим рахунком № НОМЕР_1 перерахунок об`ємів природного газу за період з 01 травня 2017 року по 27 червня 2018 року, виходячи із діючих протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян для приготування їжі, в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_3 , та на його ім`я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «Дніпропетровськгаз». Він використовую природний газ лише для приготування їжі (встановлено лише один газовий прилад - газова плита ПГ-4), разом з ним за вказаною адресою також зареєстрована його малолітня донька 2007 року народження. Позивач є учасником бойових дій (учасник АТО), та з 2015 року користується пільгою на оплату природного газу у розмірі 75%, яка розповсюджується лише на соціальну норму, яка становить 4,4 куб. м. газу.

З 01.05.2017 року відповідч обліковує спожитий газ, за його особистим рахунком виставляючи суми до сплати, виходячі з даних встановленного будинкового лічильника, шляхом нарахування на одну особу що всередньому становило до 25 куб. м. на особу, та перевищує навіть граничну норму споживання 9,8 куб. м. на особу, що порушує його права, бо всі нарахування понад соціальну норму він повинен оплачувати без врахування пільги, хоча фактично ці обсяги газу не споживав і фізично не міг спожити. Таким чином, щомісячні нарахування збільшилися у 7, а іноді і 10 разів (грудень 2016 року 24,42 грн., а грудень 2017 - 297,35 грн.). Позивач посилається на неможливість, внаслідок таких дій відповідача, обмежений у можливості проконтролювати правильність нарахування та розподілення показів будинкового лічильника між мешканцями. Лічильник знаходиться на будинку у металевому ящику, який не закривається, що дає можливість будь-якій сторонній особі втрутитися в його роботу. Відповідач жодним чином не врегулював ці питання із мешканцями нашого будинку і зі мною особисто. Жодних змін чи доповнень до існуючого між нами договору або окремого договірного документу з даних питань між нами не укладалось. З ним також це питання не узгоджувалося.

Не маючи змоги сплачувати ті суми, які нараховували йому щомісячно за показниками будинкового лічильника, він позичив кошти та 27.06.2018 року встановив індивідуальний прилад обліку газу за власний рахунок. Це підтверджується наступними документами

-Копія договору підряду від 01.06.2018 року;

-Копією квитанції про сплату на суму 5040,00 грн.;

-Копією акту смачи-приймання виконаних робіт від 27.06.2018 року. Відповідно до вказаних документів вартість встановленого газового лічильника становить 5040,00 грн.

Після встановлення приладу обліку, він письмово звернувся до Відповідача з проханням компенсувати йому понесені витрати на встановлення індивідуального приладу обліку за його адресою у розмірі 5040,00 грн. (копія звернення додається). На що я отримав письмову відмову у компенсації (лист № Dp01.3-JTB- 13991-0818 від 22.08.18 р.) з посиланням на те, що Кабінет міністрів ще не встановив порядок і розміри компенсації витрат. Відповідач зазначив, що вирішення питання компенсації можливе лише після встановлення Кабінетом міністрів України порядку і розмірі компенсації витрат, що вважає також порушенням його прав, бо відповідачем не виконуються вимоги закону.

2.Позиція відповідача.

Відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» подав заперечення на позов, згідно до якого позовні вимоги не визнали, з підстав їх невідповідності вимогам Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2002 № 620 (в редакції постанови КМУ від 27.01.2016 р., далі - Положення № 620) та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРС).

ПАТ «Дніпропетровськгаз» надає споживачам, в тому числі й позивачу, послуги з розподілу природного газу та не здійснює нарахувань за спожитий природний газ. Згідно пп. З п. 2 гл. З р. VI Кодексу ГРС Оператор ГРМ забезпечує формування та передачу даних про об`єми та обсяги фактичного споживання природного газу споживачем до Оператора ГТС (постачальника) відповідно до вимог цього Кодексу, Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496. Тож, ПАТ Дніпропетровськгаз» фактично не виконує дій щодо нарахування «плати за спожитий газ», а отже, не може здійснити «перерахунок плати за газ».

Згідно п. 5 гл. 1 р. X Кодексу ГРС для визначення об`єму спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного ВОГ у Оператора ГРМ використовуються дані комерційного ВОГ споживача. Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти Оператора ГРМ. В іншому випадку розподіл природного газу такому споживачу припиняється в порядку, визначеному розділом VI цього Кодексу ГРС.

Крім того, споживач послуг не може вимагати обов`язкової встановки йому лічільнику, бо це лише право відповідача а не його обов`язок, крім того законом визначений термін до 01.01.2021 року.

Також не передбачено обов`язок узгодження з кожним споживачем встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу.

Відповідно до абз. 6 п. 4 Положення № 620, у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

3.Фактичні обставини встановлені судом, підстави прийнятого рішення, висновки суду.

Дослідив підстави та обгрунтування заявлених позовних вимог, докази надані сторонами суд приходить до наступного.

Позивач – ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 11).

За вказаною адресою зареєстровано 2-і особи: ОСОБА_1 , та дитина ОСОБА_2 , 2015 року народження (а.с. 10)

Статус позивача як учасника антитерористиіної операції підтверджено свідоцтвом та довідками (а.с. 15-17).

Надання послуг з газопостачання між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем – узгоджено договором про надання послуг з газопостачання від 20.02.2010 року (а.с. 20-22).

Згідно до облікового рахунку ОСОБА_1 як споживача послуг з газопостачання (а.с. 23), здійснені нарахування з загальнобудинкового приладу обліку газу.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. За змістом статті 21 цього Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону № 1023-XII, крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Судом встановлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач - оператором ГРМ в розумінні Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2500.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Права та обов`язки споживача чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VІ «Права і обов`язки постачальника».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Дніпропетровськгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила комерційного обліку природного газу визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494.

Відповідно до п. 1 Глави 5 Розділу 9 Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ. Пунктом 4 розділу 1 глави X Кодексу газорозподільних систем визначено, що передача (розподіл, споживання) природного газу до/з газорозподільної системи здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу.

Пунктом 4 Тимчасового Положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620, передбачена можливість встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на багатоквартирний будинок.

Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI визначені правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами;

лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму газу, що проходить через нього.

Ч. 2 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI встановлено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Вказана редакція статті наведена з урахуванням прийняття Закону України № 2260-VIII Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу, який набрав чинності 20.01.2018 року, тоді як матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що загальнобудинковий лічильник, встановлений у буднику АДРЕСА_4 /1 по пр-кту Аношкіна АДРЕСА_5 м. Кам`янське, прийнято в експлуатацію 30.09.2016 року.

Ч. 3 ст. 5 ЦК України встановлено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, посилання позивача на необхідність згоди співвласників багатоквартирного будинку на встановлення загальнобудинкового лічильника газу є необґрунтованим, оскільки на момент введення такого лічильника у експлуатацію згода співвласників багатоквартирного будинку законом передбачена не була.

П. 4 гл. 1 р. IX Кодексу ГРС визначено, що комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними суб`єктами ринку природного газу.

П. 1 гл. 5 р. III Кодексу ГРС передбачено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

Згідно до акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання за адресою будиноку АДРЕСА_6 складений від 09.10.2018 року (а.с. 49), який підписаний з одного боку ПАТ «Дніпропетровськгаз», а з іншої сторони – жодна особа (юридична або фізична) не зазначено, та не містить підпису особи.

Згідно до п. 2 гл. 5 р. III Кодексу ГРС, межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII вказує, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

П. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 417-VIII вказує, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. (Редакція вказаних положень закону чинна, у тому числі, на дату введення у експлуатацію загальнобудинкового лічильнику, встановленого у буднику № 80/1 по пр-кту Аношкіна у м. Кам`янське - 30.09.2016 року).

Тобто, вказані норми Кодексу ГРС вимагають укладення акту саме з власником газової мережі чи окремими її елементами, чого відповідачем 2 зроблено не було, його посилання щодо здійснення всіх можливих заходів щодо укладення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу не можуть вважатися здійсненими в розумінні абз. 3 п. 1 гл. 5 р. III Кодексу ГРС.

Відповідно до п. 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494, оператор газорозподільної системи забезпечує укладення актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по об`єктах побутових споживачів – протягом двох років з дня набрання чинності цією постановою.

П. 2 гл. 2 р. 1 Кодексу ГРС вказує, що оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI встановлено, що у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлена незаконність використання загальнобудинкового лічильника, встановленого у будинку АДРЕСА_6 , що тягне за собою незаконність відповідного режиму нарахування оплати за природний газ для позивача.

Щодо вимог позивача про відшкодування йому вартості встановленого лічильника, судом враховується, що ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI від 16.06.2011 року, передбачено:

Побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.

Таким чином, не прийняття постанови Кабінетом Міністрів України Порядка і розмірів компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), не нівелює право позивача на таку компенсацію, але за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

А тому стягненню з відповідача на користь позивача такої суми не узгоджується з приписами ч. 2 сст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI від 16.06.2011 року.

В той же час, враховуючи що позивач протягом 2018 року встановив за власний кошт індивідуальний прилад обліку природного газу, подав відповідну заяву до відповідача на проведення компенсування витрат, а тому таке право за ним зберігається в передбаченому законом порядку.

У відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від ПАТ «Дніпропетровськгаз» здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про комунальні послуги» послуги газопостачання відносяться до житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи що в період з 01.05.2017 року по 27.06.2018 рік, відповідач без належного правового оформлення та підстав здійснив нарахування за обліком загальнобудинковим вузлом обліку газу, до його належного оформлення, а тому в цій частині позовні вимоги позивача є такими що підлягають частковому задоволенню.

При прийнятті такого висновку суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№ 20372/11).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року) ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції (пункт 33 рішення).

Ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (пункт 54 рішення від 09 листопада 1999 року у справі «Шпачек s.r.o. проти Чеської Республіки» (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), заява № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (пункт 109 рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96).

Коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці (пункт 65 рішення від 17 лютого 2004 року у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98).

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а порушене право позивача – таким, що підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок об`єму спожитого природного газу позивачем за період з 01.05.2017 року по 27.06.2018 рік.

В іншій частині щодо розмірів нарахувань оплати за спожитий газ, то такі вимоги позивач може заявити лише до особи, яка їх здійснює, а цце ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», яка не є відповідачем по справі та до якої позивачем не заявлено позовних вимог.

Судові витрати у виді судового збору, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на час звернення з позовом.

Керуючись статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст.2, 6, 7 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 року №3533-VІ, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, ст.ст. 12, 76-84, 89, 95, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» «про захист прав споживача, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії і стягнути збитки за порушення зобов`язання по встановленню лічильника газу» - задовольнити частково.

Визнати встановлений Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» режим встановлення обсягів споживання природного газу для ОСОБА_1 , як побутовим споживачем послуг з газопостачання за адресою квартира АДРЕСА_1 , за показаннями будинкового вузла обліку, по будинку АДРЕСА_6 , починаючи з 01.05.2017 року, такими що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», як правонаступника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», здійснити ОСОБА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 перерахунок об`ємів спожитого природного газу за період з 01 травня 2017 року по 27 червня 2018 року, як побутовому споживачу газу, відповідно до норм споживання природного газу для населення у разі відсутності газових лічильників,

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь держави:

- 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, в оплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду – подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», код ЄДРПОУ 03340920, юридична адреса: місто Дніпро Дніпропетровської області, вулиця Шевченка, будівля № 2.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2019 року.

Суддя Івченко Т. П.