Рішення № 86676457, 23.12.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3338/18

Провадження № 2/459/343/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю секретаря Шульган Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

30.10.2018 року представник позивача звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 492 675,48 грн. заборгованості за кредитним договором №50007430 від 22.04.2013 р. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову послався на те, що 22 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 50007430, за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання автомобіля «VW Polo Sedan 1.6» в сумі 106 552,66 грн., з визначенням еквіваленту кредиту в сумі 12 255, 55 доларів США, та суму додаткового кредиту в сумі 37 660,23 грн. з визначенням еквіваленту кредиту в сумі 3 199, 68 доларів США, із змінною процентною ставкою в розмірі 9,90 % на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту 15.03.2020 р. Умов укладеного кредитного договору відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач 03.06.2015 р. скерував на адресу відповідача вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитом. Відповідач достроково кредит не повернув, а тому станом на 12.10.2018 р. виникла заборгованість на вказану вище суму, яка складається з: 251 780,81 грн. – заборгованості за кредитом; 85 164,68 - заборгованості по процентам за користуванням кредитом; 32 734, 43 грн. – 3% річних; 13 431,62 грн. – суми прострочених заборгованості по сплаті чергових платежів; 59 427,58 грн. – заборгованості за додатковим кредитом; 1 399,76 грн. – 3% річних за час прострочення за кредитом; 3 304, 20 – 3% річних за час прострочення за додатковим кредитом; 21 310, 53 грн. – штрафу; 7 080,00 грн. – заподіяних збитків.

26.11.2018 р. відповідач подав відзив на позовну заяву відповідно до якого посилається на недотримання позивачем при розрахунках ст. 533 ЦК України та п.1.3.1 Загальних умов кредитування. Зазначає про невідповідність проведених розрахунків посилаючись на те, що такі є письмово оформленими математичними операціями з визначення розміру заборгованості, в яких відсутні відомості про джерело (джерела) з яких отримані дані про суми сплачених ним платежів, також не враховано сплачених ним 17.04.2015 р. коштів у сумі 20 000,00 грн.. Більше того при здійсненні відповідних розрахунків позивачем не враховано того факту, що у зв`язку із направленням 03.06.2015 р. вимоги про дострокове повернення кредиту, кредит підлягав поверненню ним протягом 30 календарних днів з дати одержання, позивач на власний розсуд змінив порядок, строк та суму повернення кредиту, та відповідно не врахував приписи ч.2 ст. 1050 ЦК України і безпідставно нараховував відсотки за період з 01.06.2015 р. по 12.10.2018 р.

18.12.2018 р. представником позивача подано відповідь на відзив мотиви якого зводяться до обґрунтування проведених розрахунків у відповідності до вимого договору та ЦК України, додатково зазначено, що грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. були звернені на погашення штрафу та пені, та платіж у повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

08.01.2019 р. відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, мотиви якого зводяться фактично до застосування у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, у зв`язку із скеруванням позивачем 03.06.2015 р. вимоги про дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги.

24.10.2019 р. відповідач подав заяву про застосування позовної давності, в обґрунтування якої послався на те, що звертаючись до нього 03.06.2015 р. з вимогою про дострокове повернення кредиту в повному обсязі та погашення заборгованості, позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором, що узгоджується з п.п. 3.2.1, 3.3. Загальних умов договору. Факт отримання вказаної вимоги 19.06.2015 р., згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, він не оспорює. Таким чином, беручи до уваги 30-ти денний строк для виконання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі та погашення заборгованості (п.3.3 Загальних умов договору), кредит необхідно було повернути до 20.07.2015 р. (19.07.2015 р. був вихідним днем). Відтак строк позовної давності у випадку невиконання такої вимоги розпочався 21.07.2015 р., а закінчився 23.07.2018 р. (22.07.2018 р. вихідний день). Зазначає, що позовна заява датована 26.10.2018 р., з якою позивач звернувся до суду 30.10.2018 р., а тому позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.

Ухвалою від 07.11.2018 р. судом було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначалось на 20.12.2018 року

20.12.2018 року підготовче провадження закрито, розгляд справи призначався на 21.02.2019 року.

21.02.2019 р. судове засідання було проведено, та в подальшому розгляд справи було відкладено на 31.05.2019 р., яке було відкладено на 24.10.2019 р. у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

24.10.2019 р. судове засідання було проведено, та в подальшому розгляд справи було відкладено на 13.12.2019 р.

13.12.2019 р. у судове засідання сторони не з`явилися, подали зави про розгляд справи у їх відсутності. Разом з цим, представник позивача вказав, що підтримує позовні вимоги, а представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ч. 3 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України здійснив судовий розгляд справи на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

22 квітня 2013 року між ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50007430, відповідно до якого ТОВ «Порше Мобіліті» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 106 552,66 грн. (еквівалент 13 075,55 доларів США, з курсом для обчислення Філії «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк» - 8, 1490 гривень/долар США), із застосуванням змінної процентної ставки в розмірі 9,90 % річних на придбання автомобіля - марки VW, модель - Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб.см., рік випуску - 2012, зі строком кредиту: 60 місяців. Договір між сторонами складають даний Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту.

25 квітня 2014 року між сторонами було укладено договір про внесення змін/Додаткова угода № 1 до кредитного договору № 50007430 від 22 квітня 2013 року, за умовами якого ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» надав позичальнику ОСОБА_1 додаткову суму кредиту у сумі еквіваленту 3 199,68 доларів США, в українських гривнях, а позичальник зобов`язався належним чином використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є невід`ємними частинами, та цієї Додаткової угоди. Крім того, сторонами було встановлено, що на дату укладання цієї Додаткової угоди еквівалент суми додаткового кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін, дорівнює 37 660,23 гривень.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 26 квітня 2013 року між ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу № 50007430, відповідно до умов якого заставодавець ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 50007430 від 22 квітня 2013 року передає в заставу майно, а саме автомобіль з наступними характеристиками: марка, модель: Volkswagen Polo, випуску 2012 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна: 1598, колір: сірий.

29 грудня 2014 року між ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору застави транспортного засобу № 50007430, за умовами якого строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з Графіком погашення кредиту, що є невід`ємною частиною до кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 84 місяців з дати надання кредиту, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного кредитного договору.

Так, згідно п.1.4.2 Загальних умов кредитування, повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування, передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3 Загальних умов кредитування). Такі ж умови передбачені для повернення додаткового кредиту (п. 10.10.3 Загальних умов кредитування).

Відповідно до п. 3.2.3 Загальних умов кредитування, сторони погодились, що ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у наступних випадках: порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяці.

Позичальник зобов`язаний повернути ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» і вказується у повідомленні ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті») протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (п. 3.3 Загальних умов кредитування).

03 червня 2015 року позивачем за місцем проживання відповідача було скеровано вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, згідно якої станом на поточну дату – заборгованість позивача за кредитним договором становить 210 620,37 гривень. Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дану вимогу відповідач отримав 19.06.2015 р., що сторонами не оспорюється.

Згідно з наданим ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» розрахунком, заборгованість відповідача станом на 12.10.2018 р. складається із: 251 780,27 грн. – заборгованості за кредитом; 85 164,68 - заборгованості по процентам за користуванням кредитом; 32 734, 43 грн. – 3% річних; 13 431,62 грн. – суми прострочених заборгованості по сплаті чергових платежів; 59 427,58 грн. – заборгованості за додатковим кредитом; 1 399,76 грн. – 3% річних за час прострочення за кредитом; 3 304, 20 – 3% річних за час прострочення за додатковим кредитом; 21 310, 53 грн. – штрафу; 7 080,00 грн. – заподіяних збитків (інші витрати відповідно до договору). Загальна сума заборгованості становить - 475 633, 61 грн., що не співпадає із загальною сумою заборгованості, яку просить стягнути позивач згідно позовних вимог і яка становить - 492 675,48 грн..

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Виходячи з вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів.

Частиною 4 ст.264 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові ВП ВС від 04.07.2018 р. у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), використання кредитором права достроково вимагати повернення усієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України та пені за порушення зобов`язання, є зміною кредитором на власний розсуд умов основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, скерувавши на адресу відповідача вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 03.06.2015 р., позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку повернення кредиту у повному обсязі та погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Слід зазначити, що преюдиційний характер для справи має рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2017 р. (справа №757/30568/15-ц) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, яким було встановлено факт направлення позивачем на адресу відповідача вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 03.06.2015 р., а також не відображення позивачем у зведених облікових виписках, сплати відповідачем на рахунок першого 20 000,00 грн. (квитанція №N15L659425 від 17.04.2015 р.).

З урахуванням наведеного, слід прийти до висновку, що після отримання відповідачем 19.06.2015 р. вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 03.06.2015 р., у відповідача на виконання вимоги було 30 календарних днів, тобто останнім днем виконання такої був 20.07.2015 р., так як 19.07.2015 р. припадало на вихідний день. Відповідач добровільно не виконав даної вимоги, що сторонами не оспорюється.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд критично ставиться до його обґрунтовання та мотивування, в частині нарахування плати за кредит та інших штрафних санкцій, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем, так як вказаний розрахунок проведено без урахування скерованої на адресу відповідача вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 03.06.2015 р. у зв`язку з чим такий проведено станом на 12.10.2018 р., більше того у зведених облікових виписках не відображено сплати відповідачем на рахунок позивача кредитного платежу у сумі 20 000, 00 грн. (квитанція №N15L659425 від 17.04.2015 р.).

Відповідно до ст. 256 ЦКУ, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦКУ).

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Вище викладені висновки й міркування відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 22 травня 2018 року р. по справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

З огляду на викладені обставини, докази та міркування, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» є частково необґрунтованими й безпідставними і є доведеними лише у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ПОРШЕ Мобіліті» в повному обсязі не повернуті.

Таким чином, обставини справи свідчать про переконливість та обґрунтованість заяви про застосування позовної давності. У даній справі обчисленню підлягає загальний трирічний строк позовної давності. Як свідчать матеріали справи, вимога (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 03.06.2015 р. отримана відповідачем 19.06.2015 р., тобто останнім днем виконання такої був 20.07.2015 р., так як 19.07.2015 р. припадало на вихідний день. Натомість позовна заява датована 26.10.2018 р., а до суду подана 30.10.2018 р.

Отже, на момент звернення банку до суду з даним позовом позовна давність сплинула, що у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Тому заява відповідача про застосування позовної давності підлягає задоволенню.

Ослькіки встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це відповідачем зроблено заяву, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір, що сплачений позивачем у сумі 7 390,14 грн. та інші судові витрати, покладаються на останнього у зв`язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ 36422974, м. Київ, вул. Павла Тичини, 1-В) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.12.2019 р.

Суддя: М. Д. Новосад