Рішення № 86676347, 17.12.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/7960/18

2/465/1322/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

17.12.2019 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 третя особа: ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, –

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовною заявою до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та просив: скасувати державну реєстрацію прав власності па квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 та державну реєстрації прав власності па цю ж квартиру на ім`я ОСОБА_4 ; зобов`язати реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що 11.08.2011 року між позичальником – ОСОБА_1 та відповідачем – ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. за р. №925, відповідно до п. 1 котрого позикодавець зобов`язувалась надати позичальникові позику грошових коштів в розмірі 185 600 гривень 00 копійок, що на день укладення договору було еквівалентом 23200 доларів США за комерційним курсом, встановленим за погодженням сторін, строком повернення до 11.10.2011 року без нарахування відсотків.У забезпечення виконання боргових зобов`язань договором позики від 11.08.2011 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. 11.08.2011 року за р. №926, відповідно до якого позичальник передавав у іпотеку однокімнатну квартиру, загальною площею 26,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 . Однак, позивач зазначає, що жодних грошових коштів у ОСОБА_3 він ніколи не брав у борг, ні за яких умов і що такий договір укладався з метою приховати справжність укладеного договору позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який приходиться позивачу зятем. Із серпня 2011 року до лютого 2012 року відсотками ОСОБА_2 сплатив майже усю суму боргу. Проте, ОСОБА_5 це не влаштовувало і він вимагав повернення суми, прописаної в договорах позики та іпотеки, при цьому систематично погрожував, що продасть заставну нерухомість. Щоб цього не сталось, позивач звернувся у Франківський районний суд м. Львова із заявою про забезпечення позову, яку суд задоволив і 03.03.2012 року виніс ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборону ОСОБА_3 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження арештованим майном, у тому числі, здійснювати перереєстрацію права власності, відчуження у будь-який спосіб, передачу в оренду, іпотеку, заставу, безоплатне користування третім особам, продаж, обмін, дарування, передачу в оперативне управління чи до статутних фондів тощо. Копія ухвали 05.03.2012 року була отримана Франківським ДВС ЛМУЮ та БТІ, про що свідчать відмітки цих установ. Однак, не зважаючи на накладений судом арешт на квартиру, з багаточисельними порушеннями, маніпулюючи законодавством шляхом корупції ОСОБА_5 05.03.2012 року перереєстрував право власності на дану квартиру із позивача на свою матір – ОСОБА_3 . Також позивач зазначає, що: заява про державну реєстрацію від 01.03.2012 року написана та підписана на заявником ОСОБА_3 ; висновок про оцінку предмета іпотеки, підготовлений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 сфальсифіковано, оскільки такий на місце розташування об`єкта нерухомості не виїжджав і об`єкт не оглядав; не було проведено технічну інвентаризацію об`єкта, права щодо якого підлягали державній реєстрації. В обґрунтування позову позивач вказує, що ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_2 викупити зворотньо у нього зазначену квартиру, на що той погодився. Згідно розписки від 19.02.2013 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 31400 доларів США, однак, отримавши гроші, став вимагати ще більшу суму, та коли йому було відмовлено, організував перепродажу квартири з ОСОБА_3 на третю особу – ОСОБА_4 , добросовісного набувача, а виручені кошти привласнив собі. Таким чином вважає, що державний реєстратор БТІ Труба О.М. згідно законодавства повинна була відмовити ОСОБА_3 у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру. Зважаючи на викладені обставини змушений звернутись до суду із заявленими вимогами.

Від повноважного представника позивача неодноразово надходили заяви (від 23.05.2019, 02.07.2019, 25.10.2019) про розгляд справи за його відсутності. Згідно поданих заяв, позов підтримав у повному обсязі із підстав, зазначених у фабулі позовної заяви. Просив такий задоволити.

Представник відповідача ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 , - у судове засідання не прибули, хоча повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відзивів на позов, пояснень третьої особи, заяв про поважні причини неявки до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позовну заяву та заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Оскільки всі учасники в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши подані документи, об`єктивно оцінивши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю із наступних підстав.

Судом установлені наступні обставини.

11.08.2011 року між позивачем ОСОБА_1 (Позичальником) та відповідачем ОСОБА_3 (Позикодавцем) було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є., зареєстрований у реєстрі за №925.

Відповідно до п. 1 даного договору ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 185 600 гривень 00 копійок, що на день укладення договору було еквівалентом 23200 доларів США за комерційним курсом, встановленим за погодженням сторін, строком повернення до 11.10.2011 року без нарахування відсотків. Згідно із п. 2 договору, передачу грошей було здійснено до підписання цього договору.

11.08.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є., зареєстрований у реєстрі за №926.

Згідно із п. 1.1. зазначеного договору іпотеки нерухомого майна, іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Договором позики грошових коштів, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченим Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11.08.2011 року за реєстром №925, за умовами якого останній зобов`язаний до 11.10.2011 року, у порядку, строки та на умовах, встановлених згаданим договором, повернути грошові кошти у розмірі 185600 гривень 00 копійок, що на день укладення договору є еквівалентом 23200 доларів США за комерційним курсом встановленим за погодженням сторін, та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених договором позики грошових коштів (надалі - Основне зобов`язання). Іпотекою за цим Договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим Договором; витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за Основним зобов`язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки; витрат на страхування Предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням Основного зобов`язання чи умов цього Договору.

Згідно із п. 1.2. вказаного договору іпотеки нерухомого майна,Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання Зобов`язання, що випливає з Договору позики грошових коштів, передає в Іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в Іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет Іпотеки, що належить Іпотекодавцю на праві власності. Предметом Іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 14,8 кв.м. та кухні. Загальна площа квартири 26,4 кв.м.

Відповідно до п. 3.1.4. цього договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки в порядку, передбаченому цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Зобов`язання за Договором позики грошових коштів та/або цим Договором, в тому числі: - при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до Договору позики грошових коштів строки суму' позики, та/або - при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій, збитків та/або - в разі невиконання зобов`язань, що визначені цим Договором.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору іпотеки нерухомого майна, у разі порушення Зобов`язання та/або умов цього Договору та прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на Предмет Іпотеки, Іпотекодержатель зобов`язаний надіслати Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного Зобов`язання, вимога про його виконання протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на Предмет Іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет Іпотеки. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим Договором порядку, в тому числі відповідності до Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, шо міститься п. 6.6. цього Договору.

Як про те зазначено в п. 6.6. (Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання) вказаного договору іпотеки нерухомого майна, за цим Договором Іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж Предмету Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, та/або набути право власності на Предмет Іпотеки в рахунок виконання Зобов`язань на підставі цього Договору або укладеного Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством. Іпотекодавець цим підтверджує, що він згідний з тим, що перехід Предмету Іпотеки до Іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом Договору відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення Сторонами. У цьому випадку остаточна оцінка Предмета Іпотеки визначається Іпотекодержателем самостійно без додаткового погодження з Іпотекодавцем, а у випадку продажу Предмету Іпотеки будь - якій третій особі - на підставі оцінки майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що підтверджується відповідним документом суб`єкта оціночної діяльності. В разі переходу права власності на Предмет Іпотеки до Іпотекодержателя на підставі цього пункту Договору або в разі укладення Іпотекодержателем Договору купівлі - продажу з будь - якою особою, цей Договір або вказаний Договір купівлі - продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на майно, що було Предметом Іпотеки за цим Договором. У випадку, якщо Іпотекодержатель звертає стягнення на Предмет Іпотеки шляхом його продажу від свого імені будь - якій особі, він зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому порядку права чи вимоги на Предмет Іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі - продажу з іншою особою. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на Предмет Іпотеки, не висловили наміру його придбати, або ухиляються або з інших причин не зчиняють дій по укладенню договору купівлі - продажу Предмета Іпотеки, Іпотекодержатель вправі продати Предмет Іпотеки будь - якій іншій особі на власний розсуд.

01.03.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. видано свідоцтво, р. №213, згідно якого така посвідчила, що на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат» нею, 23.01.2012 року заяву ОСОБА_3 передано гр. ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_2 . Заява містила відомості щодо вимоги виконати, протягом тридцятиденного терміну з дня отримання заяви, зобов`язання за Договором Позики грошових коштів, посвідченим Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11.08.2011 за реєстром № 925. За умовами цього Договору позики грошових коштів, станом на 23.01.2012 року, гр. ОСОБА_1 не сплачено суму позики в розмірі 185600 гривень 00 коп., що на день укладення договору була еквівалентом 23200 доларів США, за комерційним курсом встановленим за погодженням сторін, а також за прострочення згаданого платежу гр. ОСОБА_1 повинен сплатити пеню у розмірі 1 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі невиконання цієї вимоги, згідно Договору іпотеки нерухомого майна, посвідченого Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11.08.2011 року за реєстром №926, яким забезпечувалось виконання вищевказаного зобов`язання, відповідно до п. 6.6. «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання», ОСОБА_3 має право реєструвати на своє ім`я право власності на Предмет Іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Заява була передана 23.01.2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана гр. ОСОБА_1 26.01.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення Відділенням зв`язку №57 міста Львова. Особу ОСОБА_3 , яка подала заяву, було встановлено, дієздатність перевірено.

У матеріалах інвентаризаційної справи на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , наданих ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на вимогу суду, наявні світлокопії зазначеного повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення відділенням зв`язку.

Із наданих бюро технічної інвентаризації матеріалів вбачається, що 01.03.2012 року в БТІ було оформлено замовлення на проведення державної реєстрації права власності на квартиру по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , котрою було долучено наступні документи: -договір іпотеки нерухомого майна від 11.08.2011 р. за р. №926, посвідчений Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу; - договір позики грошових коштів від 11.08.2011 р. за р. №925, посвідчений Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу; - свідоцтво від 01.03.2012 р. за р. №213, посвідчене Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу; - копії поштових повідомлень про вручення 26.01.2012 р. ОСОБА_1 вищезгаданої заяви; - висновок про оцінку майна даної квартири, проведену суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 ; - витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; - квитанції про проведену оплату по реєстрації права власності вищезгаданої квартири.

На підставі поданих заявником документів, а також інвентаризаційних та реєстраційних матеріалів державним реєстратором бюро технічної інвентаризації ОСОБА_7 .М. 05.03.2012 р. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта: 30666308. Підстава виникнення права власності: договір іпотеки від 11.08.2011р. за р. №926, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. 05.03.2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» ОСОБА_3 було видано відповідний витяг про державну реєстрацію прав за №33389948.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 2 ст. 9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону №1952-IV).

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання витягів з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 12 ст. 15 Закону №1952-IV).

Згідно п. 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року за №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації прав), державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об`єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Було встановлено Реєстр прав власності на нерухоме майно, як єдину державну інформаційну систему, що містить відомості про зареєстровані права, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва, правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності. Складовими частинами Реєстру прав є електронна база даних, реєстраційні справи, журнали обліку заяв про державну реєстрацію прав та обліку заяв та запитів про надання інформації з Реєстру прав.

Згідно п. 1.7 вказаного Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об`єкт.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Тимчасового положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники). Моментом прийняття заяви про державну реєстрацію прав вважається внесення реєстратором БТІ запису в журнал обліку заяв про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 3, з присвоєнням порядкового номера.

У додатку 2 встановлено Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, серед них: договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону №898-IV «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі ст. 84 Закону №3425-XII «Про нотаріат», нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до вказаної норми, підставою набуття права власності на предмет іпотеки є не лише договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а й відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Застереження у даному випадку, дорівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.

Іпотечне застереження містить правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Обставина, що перехід права відбудеться в майбутньому в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, є обставиною, яка обумовлює виникнення права власності (передачу майна) залежно від стану виконання зобов`язань за договором.

За правилами п.п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Ч. 1 ст. 36 Закону №898-IV передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.

Ст. 37 зазначеного Закону визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого згідно з ч. 2 ст. 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Аналіз положень ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Вказані правові позиції наведені постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №915/297/17 та від 13.09.2017 року у справі №761/32495/15-ц.

Із наведеного слідує правомірність набуття права власності на квартиру по АДРЕСА_2 відповідачкою ОСОБА_3 (правомірність набуття нею титулу власниці вказаної квартири), відтак, законність прийнятого державним реєстратором бюро технічної інвентаризації рішення, котрим таке право було офіційно визнане та підтверджене.

Суд також звертає увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 та від 29.08.2018 року у справі №686/17779/16-ц, із яких слідує, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано; відповідачем у такому спорі є новий власник предмета іпотеки (колишній іпотекодержатель), а державний реєстратор чи нотаріус, який здійснював функції державного реєстратора, має залучатись у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд також зазначає, що згідно пред`явлених позовних вимог, позивач у т.ч. просить зобов`язати реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію. Проте, відповідно до п.п. 3 п. 2 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 26.11.2015 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» ліквідовано як юридичну особу публічного права Львівське міське управління юстиції та із 01.05.2016 року повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передано органам місцевого самоврядування. Чинним законодавством України не передбачено можливості пред`явлення позову до юридичної особи, правоздатність якої припинилася.

Захист своїх прав та інтересів особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості. Відтак, у контексті наведеного суд звертає увагу на відсутність належного суб`єктного складу учасників процесу згідно пред`явленого позивачем позову.

Щодо покликання позивача на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03.03.2012 року про забезпечення позову як на підставу скасування рішення прийнятого державним реєстратором, суд зазначає наступне.

Згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 03.12.2012 року у справі №2-1326/1642/2012, котра не оскаржувалася та набрала законної сили, було знято арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали встановлено, що 25.10.2012 року Франківським районним судом м. Львова було постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою сторін; дана ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі Афанасьєв проти України, 05.04.2005).

Таким чином особа має право пред`явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Суд не ставить під сумнів відсутність можливості приймати рішення в період чинності судової заборони, однак характер порушення не відповідає змісту способу захисту цивільних прав, оскільки права позивача не можуть вважатись порушеними і станом на час прийняття оскаржуваних рішень, так само як і на даний час, адже вжиття заходів забезпечення позову чи скасування таких не змінює законності правового титулу відповідачки як власниці квартири.

Покликання позивача на розписку від 19.02.2013 року видаються суду безпідставними, адже сторонами такої є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , - щодо прав, інтересів та обов`язків котрих виникли та стосуються спірні правовідносини, пов`язані із виконанням договорів позики та іпотеки від 11.08.2011 року

Необґрунтованими є доводи позивача щодо не проведення технічної інвентаризації об`єкта. Адже після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа. Така обставина засвідчується наявними документами в матеріалах реєстраційної справи, а також документами про проведену первинну (поточну) інвентаризацію, а саме: допоміжною таблицею, ескізом, експлікацією приміщень, поверховим планом, актом біжучих змін та виготовленим технічним паспортом, який видається на руки заявнику і в якому зазначені розміри приміщень, їхня висота, та площа кожного з них, про що свідчить і наведена технічна характеристика в правовстановлюючих документах.

Окрім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів та не доведено: факту фіктивних грошових зобов`язань відносно позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 ; підробки підпису ОСОБА_3 у замовлені від 01.03.2012 р.; фальсифікації висновку про оціночну вартість квартири.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, з`ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд приходить до переконання про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, тому підстав для задоволення позову не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,223,247,263,265,280,354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 третя особа: ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м. Львова.

Позивач: ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 1: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 70;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідач 3: ОСОБА_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя АДРЕСА_6 Ю. ОСОБА_8 ОСОБА_9