Ухвала суду № 86674465, 17.12.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.12.2019

Справа № 937/10007/19

1-кс/937/6649/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі слідчого судді Міщенко Т.М., за участі секретаря Панченко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі про арешт майна,

встановив:

До Мелітопольського міськрайонного суду надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі Костенка О.І. за погодженням із прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область прокуратури Запорізької області Сисоєвим М.В. про арешт майна по матеріалам кримінального провадження за реєстраційним номером 62019080000000517 від 08.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою правоохоронного органу, вчинив злочин у сфері службової діяльності при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 , будучи завідувачем Бериславського РС УДМСУ в Херсонській області, виявив факт незаконного перебування на території України іноземця – громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_2 відповідальність за яке передбачена передбачені ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В жовтні 2019, точний час слідством не встановлено, в робочий час, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з проханням допомогти його матері ОСОБА_2 , яка перебуває на лікарняному та вчасно, з поважних причин не встигла оформити продовження строку перебування на території України. Після чого, у ОСОБА_1 виник умисел на одержання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище і надану владу, 25.10.2019 близько 11 годин, при особистій зустрічі з ОСОБА_3 у своєму робочому кабінеті, що знаходиться по вул. Гоголя, 6, м. Берислав, Херсонської області висунув вимогу щодо сплати йому в якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 20000 гривень за оформлення іноземцю ОСОБА_2 продовження строку перебування на території України, не притягнення останньої до адміністративної відповідальності та не застосовувати до неї примусового повернення.

ОСОБА_3 на вказану протиправну вимогу ОСОБА_1 погодився, після чого останні досягнули згоди.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище і надану владу, підтверджуючи свої наміри, створюючи умови у яких ОСОБА_3 повинен сплатити ОСОБА_1 неправомірну вигоду, повторно зустрівся із ОСОБА_3 21.11.2019 близько 15 години, у своєму робочому кабінеті, що знаходиться по вул. Гоголя, 6, м. Берислав, Херсонської області де вказав Абдуллаєву, про передачу йому неправомірної вигоди.

Далі ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, 11.12.2019 близько 16 години, перебуваючи біля Бериславської центральної районної лікарні за адресою: Херсонська область, м. Берислав, вул. 1 Травня, 124, знаходячись за кермом автомобіля марки «MERCEDES - BENZ» E 250 CDI державний номерний знак НОМЕР_1 , одержав від ОСОБА_4 Х. ОСОБА_5 неправомірну вигоду у сумі 20000 гривень, за оформлення іноземцю ОСОБА_2 продовження строку перебування на території України, не притягнення останньої до адміністративної відповідальності та не застосовувати до неї примусового повернення.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, а саме одержання службовою особою яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення 12.12.2019 повідомлено обґрунтовану підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час проведення досудового розслідування слідством зібрано інформацію про наявність об`єктів нерухомості у підозрюваного ОСОБА_1 та встановлено, що у власності останнього перебуває квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 841198965206. За технічними характеристиками квартира складається із 45,1 кв.м та 27,2 кв.м житлової площі.

З метою забезпечення повного, всебічного та своєчасного досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також передбачити заборону будь-яким державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним виконавцям органів державної виконавчої служби та іншим особам, котрим надано повноваження на проведення реєстраційних дій із занесенням відомостей до електронних реєстрів нерухомості, вносити будь-які відомості, щодо реєстрації/перереєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості, оскільки в іншому випадку це може призвести до зникнення, втрати вказаного майна. Тому у слідства виникла необхідність в накладенні арешту на вищевказане житлове приміщення, яке може бути конфісковано у кримінальному провадженні №62019080000000517 за вироком суду.

Слідчий в судове засідання не з`явився, просив розглянути клопотання про накладення арешту на майно без його участі.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно положень ст. 168 КПК України тимчасово вилученим майном може вважатись майно, яке одержано в результаті: затримання особи в порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208 цього Кодексу; обшуку; огляду. При цьому, тимчасово вилученим майном при огляді вважаються – речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу (ч. 5 ст. 237 КПК України). Припинення статусу тимчасового вилученого майна передбачено лише шляхом накладення арешту або його повернення.

Статтею 169 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для повернення тимчасового вилученого майна, а саме:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;

4) у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Санкцією ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, у зв`язку з чим належить арештувати майно, яке перебуває у власності підозрюваного для подальшого забезпечення державі конфіскувати майно засудженого.

Згідно повідомлення Головного територіального управління юстиції у Херсонській області № 9729/03.1-26 від 13.12.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 12.05.2006 зареєстрували шлюб.

Відповідно до засад Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Вивчивши матеріали клопотання, враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту, з метою збереження вищевказаного майна, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а тому слід накласти арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.107, 167, 170, 173, слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі про арешт майна по матеріалам кримінального провадження за реєстраційним номером 62019080000000517 від 08.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України – задовольнити частково.

Накласти арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1

Заборонити будь-яким державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним виконавцям органів державної виконавчої служби та іншим особам, котрим надано повноваження на проведення реєстраційних дій із занесенням відомостей до електронних реєстрів нерухомості, вносити будь-які відомості, щодо реєстрації/перереєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомості, а також вчинення будь яких інших реєстраційних дій із цим нерухомим майном.

Заборонити власникам вказаних об`єктів нерухомості, членам їх сімей та будь-яким іншим особам проведення нового будівництва, відновлення будівель, реконструкції, перебудов, знесення, часткового розібрання будь яких будівель чи споруд.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя :