Рішення № 86673482, 11.12.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8695/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.,

за участі секретаря судових асіднь – Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі за текстом – МТСБУ/відповідач), у якому просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на її користь 6 112,00 грн. у відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням її транспортного засобу з вини водія-нерезидента.

На обґрунтування позову зазначає, що 05 грудня 2017 року о 16 год. 50 хв. в м. Ужгород на вул. Капушанська громадянин Індії ОСОБА_2 Хаку, керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN Passat», реєстр. н/з НОМЕР_1 , при здійсненні руху заднім ходом не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого скоїв наїзд на належний позивачу припаркований транспортний засіб «PEUGEOT 4008», реєстр. н/з НОМЕР_2 , чим заподіяв цьому ТЗ механічних пошкоджень.

Вартість здійсненого ФОП ОСОБА_3 відновлювального ремонту транспортного засобу позивача склала 6 112,00 грн. без ПДВ і була нею сплачена через її матір ОСОБА_4 .

Зазначене стверджується актом виконаних робіт від 05.02.2018 року №9 та розрахунковою квитанцією від 05.02.2018 року №420859.

З урахуванням вкладеного та на підставі п.40.1 ст.40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом – Закон) та п.1.4 ст.1 Статуту МТСБУ позивач вважає, що заподіяну їй шкоду у даному випадку має відшкодувати саме МТСБУ, оскільки воно є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями-нерезидентами.

Проте, листом від 26.04.2018 року №8.3-03/13275 МТСБУ відмовило у виплаті позивачу відшкодування через відсутність підстав для здійснення відповідної регламентної виплати за рахунок фонду страхових гарантів, оскільки позивач не надав МТСБУ оригіналу складеного оцінювачем документу, що позбавляє це Бюро можливості визначити розмір матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП.

Таке рішення МТСБУ позивач вважає незаконним, у зв`язку з чим і просить стягнути з нього 6 112,00 грн. у відшкодування заподіяної їй майнової шкоди.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.09.2018 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2019 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надавши суду письмову заяву, в якій представник просив розглянути справу без його участі і без участі позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, у судове засідання також не з`явився. Однак, надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, і просив відмовити у задоволенні позову.

У відзиві відповідача зазначає, що жоден з учасників ДТП не виконав вимоги ст.33 Закону і не повідомив належним чином протягом встановленого строку про настання згаданої ДТП, тому МТСБУ було позбавлено можливості провести огляд пошкодженого ТЗ позивача.

Крім того, у відзиві вказано, що страховик (МТСБУ) має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведені оцінки (експертизі) пошкодженого майна. Оскільки представником МТСБУ пошкоджене майно у даному випадку не оглядалося, такий наполягає на проведені спеціалістом оцінки такого майна.

Дослідивши зміст позовної заяви та додані до неї письмові докази, зміст відзиву на позов, суд встановив наступні обставини.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2018 року у справі №308/315/18, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 05 грудня 2017 року о 16 год. 50 хв. в м. Ужгород на вул. Капушанська громадянин Індії ОСОБА_2 Хаку, керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN Passat», реєстр. н/з НОМЕР_1 , при здійсненні руху заднім ходом не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого скоїв наїзд на належний позивачу припаркований транспортний засіб «PEUGEOT 4008», реєстр. н/з АО НОМЕР_3 , чим заподіяв цьому ТЗ механічних пошкоджень. При цьому, ОСОБА_2 залишив місце пригоди.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач зазначає, що за вказаним фактом і внаслідок настання цієї ДТП ним був проведений відновлювальний ремонт транспортного засобу в ФОП ОСОБА_3 , вартість якого склала 6 112,00 грн. без ПДВ.

Вказану обставину позивач підтверджує доданим у матеріалів справи актом виконаних робіт від 05.02.2018 року №9 та розрахунковою квитанцією від 05.02.2018 року №420859 ( а. с. 9-10).

Відтак, суд приходить до висновку, що пошкодженням належного позивачу транспортного засобу їй завдана майнова шкода в розмірі 6 112,00 грн.

Відповідно до п.40.1 ст.40 Закону та п.1.4 ст.1 Статуту МТСБУ останнє є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями-нерезидентами.

З метою фактичного відшкодування вищевказаної шкоди, позивач 15 березня 2018 року надіслала до МТСБУ заяву, у якій просила виплатити їй 6 112,00 грн. До цієї заяви додала документи, які підтверджують факт настання ДТП з вини громадянина Індії, пошкодження у ній ТЗ позивача та вартість проведених робіт по відновлення пошкодженого ТЗ на вказану суму.

У відповідь на вказану заяву відповідач надіслав лист від 06.04.2018 року №8.3-03/10773 МТСБУ, в якому просить позивача надати додаткову інформацію та документи, а саме письмове підтвердження про наявність або відсутність договору страхування, за рахунок якого потерпіла може задовольнити свої вимоги, оригінал документу, складений оцінювачем, який підтверджує розмір матеріального збитку, завданого внаслідок згаданої ДТП, та оригінал або копію сертифікату «Зелена карта» особи, винної у скоєнні ДТП (за наявності).

У відповідь на цей лист позивач листом від 16.04.2018 року повідомила про відсутність у неї договору, за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги про відшкодування шкоди, та відсутність у неї оригіналу чи копії сертифікату «Зелена карта» винної у ДТП особи. Також позивач зазначила про незаконність вимоги МТСБУ щодо надання оригіналу складеного оцінювачем документа, яким підтверджується розмір заподіяного їй матеріального збитку.

У подальшому МТСБУ листом від 26.04.2018 року №8.3-03/13275 відмовило у виплаті позивачу відшкодування через відсутність підстав для здійснення відповідної регламентної виплати за рахунок фонду страхових гарантів, оскільки відсутність у МТСБУ оригіналу складеного оцінювачем документу позбавляє його можливості визначити розмір матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП.

Пунктом 33.1 ст.33 Закону дійсно передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Такі обов`язки особи установлені законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Наведеної правової позиції притримується і Верховний Суд у своїх постановах від 14 лютого 2018 року у справі №760/5736/15-ц та від 10 квітня 2019 року у справі №724/1009/16-ц.

У даній справі факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; водій-нерезидент, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що виключні підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), встановлені ст.37 Закону.

Згідно з п.п.37.1.3 п.37.1 цієї норми Закону до вказаних підстав належить невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, страховик (МТСБУ) може відмовити у виплаті страхового відшкодування (регламентної виплати) тільки у тому разі, якщо невиконання потерпілим свого обов`язку призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

З огляду на те, що факт ДТП, причини і обставини її настання підтверджені належними доказами, суд приходить до переконання, що відсутні правові підстави для відмови позивачу у виплаті МТСБУ страхового відшкодування (регламентної виплати).

Щодо розміру заподіяної шкоди суд зазначає наступне.

За приписами ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка наведена в постанові від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17, звіт про оцінку транспортного засобу – лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Таким чином, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

З наведених підстав суд погоджується з доводами позивача у цій справі про те, що приписи законодавства не передбачають обов`язковості проведення оцінювачем будь-якого дослідження на предмет визначення розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням у ДТП транспортного засобу, та складення ним відповідного документа (висновку, звіту тощо).

Вивчивши надані стороною позивача докази, суд приходить до переконання, що позивач до своєї заяви додала МТСБУ всі належні докази на підтвердження понесених нею витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом її транспортного засобу у розмірі 6112,00 грн.(оригінали акту від 05.02.2018 року №9 виконаних ФОП ОСОБА_3 робіт з відновлювального ремонту ТЗ та виданої ФОП ОСОБА_3 розрахункової квитанції від 05.02.2018 року №420859 про оплату цих робіт).

Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092 (з наступними змінами), для легкових КТЗ виробництва не країн СНД, строк експлуатації яких не перевищує 7 років, значення коефіцієнта фізичного зносу для нових складників та для складників КТЗ приймається таким, що дорівнює нулю.

Пошкоджений у ДТП транспортний засіб позивача виготовлений у 2012 році і не в країнах СНД (доказом чого є свідоцтвом про його реєстрацію), а тому при відшкодуванні витрат, пов`язаних з його відновлювальним ремонтом, суд визнає, що знос не підлягає врахуванню, оскільки строк експлуатації цього транспортного засобу не перевищує 7 років.

Відтак, вимога МТСБУ про надання оригіналу складеного оцінювачем документа, яким підтверджується розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням у ДТП належного позивача транспортного засобу не ґрунтується на вимогах законодавства та суперечить вищевикладеній правовій позиції Верховного Суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до переконання, що МТСБУ не виконало зобов`язання з виплати позивачу страхового відшкодування за настання страхового випадку, всупереч тому, що розмір такого відшкодування доведений позивачем належними, допустимими і достатніми доказами.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на її користь 6 112,00 грн. у відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням її транспортного засобу з вини водія-нерезидента .

Вирішуючи вимогу позову щодо стягнення судових витрат по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем ОСОБА_1 під час розгляду даної справи понесено судові витрати у загальному розмірі 3704,80 грн., з яких: судовий збір за позовну заяву - 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 23.05.2018 року №1; оплата послуг адвоката Гончарова В.В. - 3000,00 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 22.05.2018 року №10/с; розрахунком вартості правничої допомоги та квитанцією від 22.05.2018 року №04.

Відтак, з МТСБУ на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір та всі понесені нею витрати, пов`язані з розглядом цієї справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 599, 625, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.4, 13, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяною майну фізичної особи – задовольнити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 6 112,00 грн.(шість тисяч сто дванадцять грн. 00 коп.) у відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням її транспортного засобу з вини водія-нерезидента.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) судового збору та 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу адвоката.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ:21647131, 02154, м. Київ, Русанівськй бульвар, 8.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо