Ухвала суду № 86673355, 23.12.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 304/1227/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.

з участю прокурора – Андришин О.В.

захисника - Качайло А.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

представника потерпілої Дурневич Н ОСОБА_2 М ОСОБА_2 – Семерак І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №304/1227/18 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000204 від 14.07.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 304/1227/18 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2019 р. обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів , а саме до 25 грудня 2019 року.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання, яке подав у письмовому вигляді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до двох місяців у зв`язку із наявними ризиками передбаченими КПК України, що існували на час обрання запобіжного заходу та не зменшились на час розгляду справи, та з метою запобіганню спробам переховуватися від суду. Наголосив на тому, що розгляд обвинувального акту розпочинається з підготовчого судового засідання , судове слідство буде проведено в повному обсязі, а відтак вважає наявний ризик незаконного впливу на свідків, зокрема звернув увагу суду, що свідок ОСОБА_4 вже змінила покази в ході розгляду справи. Вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процессуальної поведінки обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора з підстав викладених у письмовому запереченні – клопотанні , яке подав до суду 23.12.2019 року. Надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні. Вважає клопотання необгрунтованим, просив відмовити у задоволенні клопотання. Вказав що доводи прокурора про наявність ризиків є недоведеними, безпідставними, прокурор не надав жодного доказу на підтвердження навності ризиків . Вказав на те, що ОСОБА_1 будучи звільненим з під варти 13.08.2019 року з`являвся в судові засідання до Львівського апеляційного суду, чим дійовим способом спростував зазначені у клопотанні прокурора ризики щодо ухилення від суду. Протягом місяця ОСОБА_1 демонстрував доброчесну поведінку, влаштуаввся на роботу та не допустив жлдних дій в цій частині , які б створювали хоч б найменші ризики. Наголосив на тому, що ОСОБА_1 передав Львівському апеляційному суду свій закордонний паспорпт, чім спростовується ризик ухилення від суду. Заявлений прокурором ризик впливу на свідків є безпідставним і недоведеним. Просив врахувати обставини передбачені ст. 178 КПК України. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід ОСОБА_1 , обравши йому менш суворий запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводи захисника. Заперечив факт переховування від суду та впливу на свідків.

Представник потерпілої Дурневич Н ОСОБА_5 – Семерак І.О. у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.

На адресу суду 23.12.2019 року надійшло клопотання представника потерпілого ОСОБА_6 – Притикін І. , згідно якого просив провести засідання у їх відсутності, клопотання сторони обвинувачення підтримують , просили продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченому під вартою.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України суд приходить до наступного.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні закінчується 25 грудня 2019 року . Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.

При вирішенні клопотання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду ; незаконно впливати на свідків.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. Дане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При розгляді клопотання суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, наявність підстав вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, що унеможливить повноту, всебічність при розгляді даного кримінального провадження, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами

Суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України, санкція вказаної статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що обвинувачений перебу ваючи на волі може впливати на свідків, отже існує ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, суд також враховує особу обвинуваче-ного, який раніше не судимий, займав відповідальне посадове становище, за місцем проживання та попереднього місця роботи характеризується позитивно, одружився.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

Суд звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципповаги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин суд вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, при чому вчинення злочину стало наслідком усвідомленого ігнорування ОСОБА_1 вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в результаті якого спричинило загибель кількох осіб , а у відповідності до ст.3 Конституції України - людина, її життя та здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю.

Отже, враховуючи обставини провадження, характер обвинувачення, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, займав відповідальне посадове становище, за місцем проживання та попереднього місця роботи характеризується позитивно, одружився, злочин вчинено з необережності , не можуть слугувати стримуючим фактором та не спростовують заявлених ризиків та свідчить про про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів.

Тому, на думку суду, існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду та вплив на свідків, які не допитані в ході судового розгляду справи , залишається високим.

На думку суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених судом ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_3 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_3 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 та доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до 60 днів.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_3 та тяжкості предявленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обовязків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Відділу прокуратури Закарпатської області Андришин О.О. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – до 20 лютого 2020 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали складено і оголошено 26.12.2019 року о 10-26 год.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца