Рішення № 86672864, 26.12.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/12798/19

Провадження № 2/243/3661/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 7 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до

відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії «Донецька залізниця»

вимоги позивача: про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 25.11.2003 року він почав свою трудову діяльність з посади начальника штабу цивільного захисту станції Микитівка Донецької залізниці. З 08.07.2016 року він був прийнятий у Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця». Згідно до Наказу (розпорядження) №» 4749/ДН-ос від 10.07.2017 року його було звільнено з 17.07.2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Проте після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, тобто відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, у тому числі компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі 20 649,52 грн. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену суму.

2. Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи до суду не з`явився, позов просив розглянути за своєї відсутності, вимоги задовольнити.

3. Представник відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії «Донецька залізниця» до суду не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується судовою повісткою, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, ним не використано наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

4. Ухвалою суду від 05.11.2019 року (а.с.46), відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано зі Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області інформацію з системи персоніфікованого обліку (ОК-5), щодо суми доходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

5. З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 25.11.2003 року він був прийнятий на посаду штабу цивільного захисту станції Микитівка Донецької залізниці.

6. Відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 року № 303, наказу № 01-ос від 06.07.2016 року, станція Микитівка державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ станція Микитівка структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

7. 17.07.2017 року ОСОБА_1 був звільнений, у зв`язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ від 10.07.2017 року № 4749/ДН-ос (а.с.9-12).

8. Згідно до Наказу (розпорядження) № 4749/ДН-ос від 10.07.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з 17.07.2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, з компенсацією за невикористану відпустку – 17 днів, та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.8).

9. Відповідно до розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.31-35), йому була нарахована заробітна плата у період:

-за березень 2017 року 4 019,61 грн., у тому числі оплата вимушеного простою 1 519,09 грн.;

-за квітень 2017 року 3 384,96 грн., у тому числі оплата вимушеного простою 3 323,00 грн.;

-за травень 2017 року 3 065,58 грн., у тому числі оплата вимушеного простою 3 009,51 грн.;

-за червень 2017 року 851,56 грн., у тому числі оплата вимушеного простою 835,98 грн.;

-за липень 2017 року 9 327,84 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 158,24 грн., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 3 410,54 грн., вихідна допомога при звільненні у розмірі 5 588,43 грн. (а.с.31-35).

10. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.50-52), розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за березень 2017 року становить 4 019,61, за квітень - липень 2017 року дані відсутні.

V. Оцінка суду.

11. Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

12. Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

13. Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

14. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

15. У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

16. Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

17. Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

18. Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

19. Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

20. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

21. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

22. ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

23. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

24. Відповідно до вимогст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

25. Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з наданих до суду документів ОСОБА_1 дійсно працював на станції Микитівка ДП «Донецька залізниця». Відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 року № 303, наказу № 01-ос від 06.07.2016 року, станція Микитівка державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ станція Микитівка структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17 липня 2017 року позивач був звільнений з роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України, що підтверджено Копією трудової книжки.

26. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

27. Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст.ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

28. Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, щодо виплати позивачу заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 17 липня 2017 року, тому суд вважає, що таке порушення є порушенням ст.1 Протоколу №1.

29. Суд приймає до уваги як належний доказ по справі надані позивачем розрахункові листи за період березень - липень 2017 року, відповідно до яких позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою, а також Наказ про звільнення позивача з роботи, оскільки зазначені документи не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності, оскільки факт наявності та розмір зазначеної заборгованості із заробітної плати відповідачем не спростовано.

Щодо ненадання позивачем оригіналу наказу про звільнення, а лише його копії, суд вважає дану обставину такою, що не породжує сумнівів щодо його достовірності, оскільки копія зазначеного наказу є належним доказом, тому, що він узгоджується з відомостями внесеними у трудовій книжці та з розрахунками по заробітній платі позивача, а також не оспорюється відповідачем.

30. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за 17 днів щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, суд виходить з наступного.

31. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

32. Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

33. Наявність невикористаних днів відпустки ОСОБА_2 Є.Ф. підтверджується наказом (розпорядженням) № 4749/ДН-ос від 10.07.2017 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.8), кількість невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація становить 17, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

34. Крім того, відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст.36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

35. Як вбачається із матеріалів справи, а саме, наказу про припинення трудового договору з ОСОБА_1 № 4749/ДН-ос від 10.07.2017 року (а.с.8), позивач має право на отримання вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного заробітку.

36. У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що право позивача на отримання компенсації за 17 днів невикористаної щорічної відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку є безспірним, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

37. Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

38. З урахуванням роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 20 649, 52 грн., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі 5 588,43 грн. та компенсацію за невикористані 17 днів щорічної відпустки у розмірі 3 410,54 грн., без урахування обов`язкових платежів та податків.

39. Таким чином вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 20 649,52 грн., оскільки саме зазначена сума вираховується з наданих позивачем розрахунків заробітної плати за березень 2017 року - липень 2017 року.

40. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

41. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2019рік», встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 року у сумі 1921 грн.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 04.11.2019 року, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись 9,12,19,81,82,141,263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 44,94,115-117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 20 649 (двадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн. 52 коп., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги та компенсацію за невикористані 17 днів щорічної відпустки, без урахування обов`язкових платежів та податків.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» утримати з 20 649 грн. 52 коп., податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Отримувач коштів: Слов`янске УК/м. Слов`янськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA108999980000031218206005075, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко