Рішення № 86672738, 24.12.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/8752/19

Провадження № 2/243/2718/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 7 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до

відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”

вимоги позивача: про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 11.10.2001 року він був прийнятий на роботу на посаду монтера колії до Дебальцевська дистанція колії Донецької залізниці. Згідно до Наказу № 10622/ДН-ос від 14.07.2017 року його було звільнено за скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Проте після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, тобто відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, у тому числі компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі 12 902 грн. 64 коп. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь вищезазначені суми та середній заробіток за затримки виплати усіх сум за період з 15.07.2017 року по день ухвалення рішення суду.

04.09.2019 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі за січень – липень 2017 року, у тому числі компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі 29 526 грн. 87 коп.

2. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Галій С.А., що діє на підставі ордеру серія ДН №087990 від 03.01.2019 року (а.с.12), належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи до суду не з`явились, позов просили розглянути за своєї відсутності, вимоги задовольнити.

3. Представник відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” Чаруковський Р.В., який діє на підставі Довіреності, від 26 липня 2019 року (а.с.55) про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, справу просив розглянути за своєї відсутності, у задоволенні вимог просив відмовити. Відповідно до наданого 02.09.2019 року відзиву на позовну заяву (а.с.44-45), зазначив що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. Позивач не перемістився з непідконтрольної території, продовжив працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення АТО та на території тимчасово непідконтрольній Україні. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання АТ Українська залізниця обов`язків, та є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони. Таким чином та враховуючи, що відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання АТ «Укрзалізниця» своїх обов`язків перед позивачем, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» відмовити у повному обсязі.

15.10.2019 року представником відповідача надано доповнення до відзиву, відповідно до якого вбачається, що на користь позивача було сплачено за січень 2017 року – аванс у сумі 1280 грн., заробітну плату у розмірі 4465 грн.; за лютий 2017 року сплачено аванс в сумі 1780 грн., заробітну плату у розмірі 3965 грн., за березень 2017 року сплачено аванс в сумі 1479 грн. 87 коп. (а.с.63).

.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

4. Представником позивача ОСОБА_2 04.09.2019 року надано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, а саме з Слов`янського ОУПФУ Донецької області інформацію з Державного загальнообов`язкового соціального страхування за формою ОК-5 щодо ОСОБА_1 (а.с.27).

5. Представником позивача ОСОБА_2 04.09.2019 року надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме розрахунку заробітної плати за січень-червень 2017 року (а.с.28).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 05.08.2019 року (а.с.20), відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

7. Ухвалою суду від 05.08.2019 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до відповідача щодо стягнення допомоги, яка була нарахована, але не виплачена у зв`язку зі скороченням його з підприємства.

Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Зобов`язано Слов`янсько – Лиманське управління ДФС у Донецькій області надати відомості з державного реєстру фізичних осіб – платників податків щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме:

розмір доходів отриманих ним у 2019 рік.

8. Ухвалою суду від 04.09.2019 року зобов`язано Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3), надати інформацію з Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування за формою ОК-5 щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

6. З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 11.10.2001 року він був прийнятий на роботу на посаду монтера колії до Дебальцевської дистанції колії” Донецької залізниці, (а.с.8-16).

7. Згідно до Наказу (розпорядження) № 10622/ДН-ос від 14.07.2017 року ОСОБА_1 було звільнено за скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, з компенсацією за невикористану відпустку – 26 днів (а.с.8).

8. Відповідно до розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.9,29-34), йому була нарахована заробітна плата у період:

-за січень 2017 року 7224 грн. 76 коп., сума до виплати 4465 грн.00 коп.

-за лютий 2017 року 7224 грн.76 коп., сума до виплати 3965 грн.00 коп.

-за березень 2017 року 4887 грн.94 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 1237 грн. 15 коп., сума до виплати 3886 грн.80 коп.;

-за квітень 2017 року 1450 грн. 90 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 1424 грн. 35 коп., сума до виплати 1153 грн. 73 коп.;

-за травень 2017 року 1726 грн. 75 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 1695 грн. 16 коп., сума до виплати 1373 грн. 08 коп.;

-за червень 2017 року 520 грн. 14 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 510 грн. 62 коп., сума до виплати 413 грн. 61 коп.;

-за липень 2017 року16 122 грн. 87 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 483 грн.26 коп., компенсація за невикористану щорічну відпустку, у розмірі 26 днів 7143 грн.50 коп., вихідна допомога при звільненні 8201 грн. 18 коп. сума до виплати 12 902 грн.64 коп.

9. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.56-61), розмір нарахованої заробітної плати Долгополову ОСОБА_3 М ОСОБА_4 (код 40150216) за березень 2017 року становить 4887 грн. 94 коп., за квітень - липень 2017 року дані відсутні.

10. Відповідно до платіжних відомостей №182, 555, 827, 1113 (а.с.64-67), відповідачем на користь позивача було сплачено за січень 2017 року – аванс у сумі 1280 грн., заробітну плату у розмірі 4465 грн.; за лютий 2017 року сплачено аванс в сумі 1780 грн., заробітну плату у розмірі 3965 грн.,

11. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №919/2 від 30.08.2019 року (а.с.48) вбачається, що за період березень - липень 2017 року останньому нарахована заробітна плата лише за березень у розмірі 1861 грн. 05 коп., до видачі – 1479 грн. 87 коп.

V. Оцінка суду.

12. Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

13. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

14. Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

15. Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

16. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

17. У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

18. Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

19. Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

20. Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

21. Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

22. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

23. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

24. ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

25. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

26. Відповідно до вимогст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

27. Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з наданих до суду документів ОСОБА_1 дійсно працював у ВП ПЧ Дебальцеве СП “ДДЗП” філії “Донецька залізниця” майстром шляхової дільниці ІІІ групи. 17 липня 2017 року позивач був звільнений з роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України, що підтверджено Копією трудової книжки. (а.с.5-7).

28. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

29. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці.

Зокрема, типова форма №П-5 “Табель обліку використання робочого часу” надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №243/5469/17, провадження №61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

30. Суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, починаючи з квітня 2016 року, а позивача звільнено 17 липня 2017 року.

31. Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст.ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Наданий суду Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

32. Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, щодо виплати позивачу заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 17 липня 2017 року, тому суд вважає, що таке порушення є порушенням ст.1 Протоколу №1.

33. Суд приймає до уваги як належний доказ по справі надані позивачем розрахункові листи за період березень - липень 2017 року, відповідно до яких позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою, а також Наказ про звільнення позивача з роботи, оскільки зазначені документи не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності, оскільки факт наявності та розмір зазначеної заборгованості із заробітної плати відповідачем не спростовано.

Щодо ненадання позивачем оригіналу наказу про звільнення, а лише його копії, суд вважає дану обставину такою, що не породжує сумнівів щодо його достовірності, оскільки копія зазначеного наказу є належним доказом, тому, що він узгоджується з відомостями внесеними у трудовій книжці та з розрахунками по заробітній платі позивача, а також не оспорюється відповідачем.

34. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за 26 днів щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, суд виходить з наступного.

35. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

36. Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

37. Наявність невикористаних днів відпустки Долгополова ОСОБА_5 .М. підтверджується наказом (розпорядженням) № 10622/ДН-ос від 14.07.2017 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.8), кількість невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація становить 26, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

38. Крім того, відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст.36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

39. Як вбачається із матеріалів справи, а саме, наказу про припинення трудового договору з ОСОБА_1 № 10622/ДН-ос від 14.07.2017 року (а.с.8), позивач має право на отримання вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного заробітку. Така допомога не була йому виплачена і зазначена обставина за наявними матеріалами справи відповідачем визнається.

40. У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що право позивача на отримання компенсації за 26 днів невикористаної щорічної відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку є безспірним, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

41. Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

42. З урахуванням роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 24 566 грн. 67 коп., з урахуванням частково виплачених сум за березень 2017 року у розмірі 1479 грн. 87., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку та компенсацію за невикористані 26 днів щорічної відпустки, без урахування обов`язкових платежів та податків.

У задоволенні вимог позивача до відповідача про стягнення заборгованості за січень – лютий 2017 року необхідно відмовити, оскільки заробітна плата за зазначені місяці сплачена у повному обсязі.

43. Таким чином вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 24 566 грн. 67 коп., оскільки саме зазначена сума вираховується з наданих позивачем розрахунків заробітної плати за березень 2017 року - липень 2017 року.

44. Відносно вимог позивача про стягнення з АТ «Українська залізниця» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

45. Так, згідно із частиною 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

46. Тобто, обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

47. Згідно ст.4 КЗпП України, законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

48. Частина перша ст.9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема і трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

49. Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

50. Статтею 617 ЦК України, передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

51. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України, наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

52. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

53. Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі за місцем роботи позивачки.

54. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі за фактичним місцем роботи позивача, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна.

55. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

56. На переконання суду зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

57.За приписами частини 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року № 364цс16, від 23 березня 2016 року № 365цс16, від 25 травня 2016 року № 948цс16, від 31 травня 2017 року № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17.

58. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримку розрахунку задоволенню не підлягають.

59. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

60. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2019рік», встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 року у сумі 1921 грн.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 02.08.2019 року, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

Крім того, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви не було сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, та у задоволенні цієї вимоги було відмовлено, з позивача на користь держави слід стягнути 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись 9,12,19,81,82,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 44,94,115-117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 24 566 грн. 67 коп., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку та компенсацію за невикористані 26 днів щорічної відпустки, без урахування обов`язкових платежів та податків.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» утримати з 24 566 грн. 67 коп., податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині стягнення заборгованості з заробітної плати за січень-лютий 2017 року та за березень 2017 року в сумі 1861 грн. 05 коп., а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Отримувач коштів: Слов`янске УК/м. Слов`янськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA108999980000031218206005075, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Отримувач коштів: Слов`янске УК/м. Слов`янськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA108999980000031218206005075, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26.12.2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко